Покровськ-Мирноград, Оскольський фронт, загроза втрати Вугледару. Відповіді на запитання
Стрім просвячений відповідям на запитання.
На жаль, обстановка на фронті залишається дуже критичною на напрямках, де ворогу вдалося здійснити прорив. Подивімося загальну обстановку для чіткого розуміння, про що йдеться. Куп'янський напрямок.
Ми бачимо, що це напрямок на Покровськ-Мирноград. Ворог, на жаль, продовжує просування. На цьому напрямку просування наші воїни намагаються зупинити. Тут робиться дуже багато бойової роботи. Росіяни зазнають великих втрат, але ми бачимо, що продовжують прогризати, пробивати такі маленькі клини в нашу оборону. На жаль, є велика кількість цих червоних стрілочок, ну і ми не бачимо, на жаль, наших синіх стрілочок, які б могли відсікати оці клини, які забиває ворог. На сам Покровськ-Мирноград ситуація вже протягом останніх семи діб ворогу не вдається значного просування здобути, але оці кількасот метрів кожного дня, вони, на жаль, даються взнаки. Ми бачимо, що на деяких ділянках ворог своїми клинами поступово розширює зону прориву, створює собі умови потім для подальших наступальних дій. Найбільш загрозлива ситуація – зараз ворог розширює фронт прориву північніше Покровська. Саме туди йдуть основні зусилля російського командування. І ми бачимо, що дуже загрозлива ситуація складається в районі Гірник, Курахівка. Саме от такий величезний виступ.
В цьому районі б'ються воїни 59-ї мотопіхотної бригади про проблему з управлінням, командуванням ми неодноразово говорили. Ситуація дуже загрозлива, ну і, звичайно, наказами "триматись" такі маневрені бої, такі операції не виграються. Потрібні злагоджені організаційні, управлінські рішення, потрібна координація. І, на жаль, через таку ситуацію хочу донести думку багатьох бійців, офіцерів 59-ї бригади. Звичайно, тут потрібні комплексні рішення. І рішення в посиленні командування, і рішення по тому, щоб стабілізувати фронт. Зараз утримання цього виступу, крім в районі Гірник, Курахівка, воно нам ніяких вже переваг не дає. Воно створює переваги ворогу. Давайте ще раз на цю карту подивимося. Дивіться, яка загрозлива ситуація. Гірник, Курахівка – це фактично вже зараз оперативне оточення, оскільки зручних шляхів постачання там не існує. Ворог дронами і артилерією прострілює підходи на цей виступ. Його утримання для нас на цей момент вже невигідно, оскільки резерви в цей район і головне адекватне управління в цьому районі відсутні. Але, дивіться на цю карту, ворог, звичайно, намагається згорнути фронт, тобто, пробивши наш фронт на напрямку Покровська, тепер вони його згортають північніше для того, щоб наш фронт розбити повністю і розширити фронт прориву. Хочу нагадати, що на цій ділянці ворог за останні 4 місяці захопив понад 600 квадратних кілометрів нашої землі, вже навіть 650, якщо порахувати. Тобто, темпи просування ворога на цьому напрямку найбільші. Звичайно, ми розуміємо, що вони хочуть зробити зараз. Вони хочуть знищити, захопити оцей виступ, який зараз в районі Гірник-Курахівка. Гірник – це плато, найвища точка Донбасу, яке дозволить ворогу потім розвивати наступ ще південніше. І вони хочуть, звичайно, наступну ціль російського командування – це Курахове. Тобто, вони хочуть створити такий фронт, сталий, великої протяжності, щоб потім здійснити прорив і вже вийти в тил, у флангах наших військ, які обороняють Курахове.
Друге, давайте подивимося карту, наступну карту.
Це Оскольський фронт. Ми бачимо, що також тут є прорив, південніше Куп'янська. Я вже говорив про це вчора, в районі села Піщане ворогу вдалося, на жаль, пробити нашу оборону. Ні контратаки, на жаль, тут не були підготовлені, організовані. І ворог продовжує собі поступове просування по посадках. І, на жаль, ворог наблизився вже на кілометр практично, на півтора кілометра, до річки Оскіл. Мета ворога – вийти повністю по річці Оскіл. Для цього вони пробиваються, хочуть розірвати наш фронт. Їм треба подрібнити наш фронт на декілька ізольованих ділянок. І потім ударами по переправах фактично блокувати, ізолювати наш район бойових дій. Змусити до відходу наші війська або до великих втрат і до відходу за Оскіл. Ми бачимо, що також є північніші стрілки. Ворог веде бої, щоб повністю захопити район села Невське. І щоб потім вийти ще і північніше, щоб на кілька ділянок розірвати наш фронт на Осколі. Ситуація дуже і дуже тут важка. І, безумовно, потрібні якісь активні дії. Потрібна реорганізація наших дій в обороні. Ну і потрібні активні дії, щоб хоча б зменшити масштаби просування ворога. Потрібні контратакуючі дії. Дронами, можливо, якісь контратакуючі дії наших військ. Це просто питання часу. Якщо не буде таких активних дій, дива не станеться знов-таки.
Третя карта.
Це район Вугледару. Ворог, фактично, вже на околицях міста Вугледар. Росіяни дуже близько підійшли, ми бачимо по карті, до основної автомагістралі, яка була основною лінією постачання на Вугледар. Фактично, ворог півтора-два кілометри вже на віддаленні від основної магістралі. І передові російські групи піхоти вже заходять до самих околиць Вугледару. Ситуація тут не видається особливо видатною, ворог не показує військового мистецтва. Просто вони великою кількістю піхоти, малих груп піхоти. Частина з них знищується, значна частина. Але частина, на жаль, користуючись нестачею людей, передусім, на наших позиціях, неможливістю ротувати піхоту через нестачу підготовлених резервів і через неможливість контролювати щільно заслонами всю лінію фронту, вони шукають якісь розриви в бойових порядках і заходять. Ситуація дуже і дуже складна, і вона кожен день, на жаль, погіршується на всіх тих трьох операційних напрямках. Очевидно, що вести зустрічні бої з російськими штурмовими групами, просто розмінюючи піхоту на піхоту, так не вийде. Децентралізований російський наступ вимагає децентралізованої української оборони. І на багатьох ділянках фронту саме це майстерно українські воїни роблять. І є значна кількість ділянок фронту, де всі такі атаки відбиваються з величезними втратами для росіян і без жодних результатів. Основна потреба фронту, щоб такі вдалі рішення на тактичному, оперативному рівні були розповсюджені. Щоб ті командири військових з'єднань, які дають результати, ефективні, вмілі командири батальйонів, бригад, вони могли отримати більше сил під своє управління. Це єдиний зараз спосіб швидко стабілізувати фронт і управління на тактичному рівні. Дати тим, хто вміє, більше сил, більше військ, більше відповідальності, більше вогневих засобів. Щоб там, де немає таких бойових лідерів, немає організованих штабів, щоб там просто не втрачати людей. Не тренувати нездар на життях наших піхотинців. Це абсолютно критична ситуація. Ті люди, які зараз в окопі, життя кожного з них треба рятувати не фальшивими галасами, як у нас люблять керівники казати, людиноцентричність, людина понад усе, а треба технологічні, професійні, управлінські рішення, а не просто пусті балачки і гасла, за якими не стоять реальні дії.
ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ
Як обстановка в Часовому Ярі?
В Часовому Ярі обстановка складна, але там є кілька наших надійних підрозділів, там є частини боєздатні, які всіма силами стримують ворога, а не дають ворогу розвинути наступ. Комплектні, добре оснащені російські повітряно-десантні війська, кілька полків атакують наші бойові порядки, намагаються створити плацдарм за каналом, але воїни 5-ї штурмової бригади, 24-ї механізованої бригади, 23-ї механізованої бригади, полку Нацгвардії, батальйону Донбас стримують атаки, ворога максимально стримують і знищують у великій кількості російських десантників. Не дають ворогу накопичити сили для того, щоб іти вперед. Ситуація дуже важка, близька до критичної, але завдяки адекватним командирам, адекватному командуванню вдається ситуацію все ж таки контролювати. Як би це не важко було, як насправді це недоречно, коли людей нема на позиціях, нестача боєприпасів, інших засобів і тим не менше люди б'ються. Але, звичайно, це не така ситуація, коли там прорив фронту і все падає, як ми бачимо там на інших ділянках деяких, які я показував. Г
Яка ситуація з одягом у військових, чи дійсно все купують самі, якщо так, чому?
Я не знаю, звідки у вас така інформація. Насправді форма видається, військові купляють ті, кому потрібно. В принципі, у піхотинців, у бійців, які воюють, є можливості. Зараз проблем з формою в Україні нема. Люди беруть те, що їм потрібно. Є, звичайно, завжди питання до того, наскільки якісне те, що купує держава. Я не можу сказати, що наша форма – це оптимум для бійця на фронті, але це те, в чому можна воювати, дійсно. Це форма, яка має певну якість. Вона не найвища, але багато людей дійсно її використовують. Хочу сказати, що українська військова форма і спорядження прямо на порядок краще російської. От російська – це дійсно повне взагалі. Це неможливо використовувати. Наші бійці гребують усіма російськими трофеями, тому що це просто огидно брати навіть в руки. Наша форма достатньо якісна.
Чим може загрожувати втрата Вугледару?
Втрата Вугледару загрожує тим, що ворогу після того, як захопить цей дуже вигідний рубіж оборони з висотами, буде дуже зручно потім далі наступати і згортати фронт вже південного Донбасу. Там далі немає підготовлених ліній оборони, як і всюди. У нас, на жаль, керівництво не вважає за необхідне будувати лінії оборони, попри все, що тут говориться. Очевидно, наш громадський тиск ще недостатній, і кожен має писати про де лінії оборони, щоб Ставка Верховного Головнокомандувача щось почала робити. Ну і далі у нас вся оборона завжди прив'язується до великих населених пунктів, саме тому, що немає оборонних позицій обладнаних. Тому ми завжди будуємо оборону осередково навколо великих населених пунктів, там, де є велика кількість будівель, є можливість для прихованого маневру військ, є можливість розміщувати якісь підрозділи, є можливість контролювати вузли комунікації. Коли є вузли комунікації, звичайно, навколо цього концентруються усі дії в цьому районі. Тому ситуація дуже важка, ворог зможе потім пройти далі. Ми бачимо, чим погрожувала втрата Авдіївки, до яких важких наслідків це призвело. І зараз ми бачимо, що втрата Авдіївських висот, я про це поговорив багато-багато разів, призвела до важких наслідків, так само Бахмут, Авдіївка. Ми втрачаємо міста, великі населені пункти з висотами, і потім ворогу вдається відкинути наші війська, тому що на їхньому боці - вигідні радіогоризонти для роботи дронів і вигідні позиції, а нам навпаки не вигідно контролювати дронами, висоти і тактичні переваги переходять до противника. Тому, на жаль, фронт після цього, його ворог також буде відкидати, і він, на жаль, буде відкочуватись і далі, і далі.
Де наша 72 бригада, що з нею?
Воїни 72 бригади продовжують битись за Вугледар. Дуже важко. Проблема є з поповненнями, звичайно, там нестача людей, підготовлених людей. Не людей взагалі, яких десь хтось взяв, нарядив форму і відправив на нуль. Людей підготовлених до бойових дій у складі піхоти. Нестача засобів, звичайно, і технічних. Дуже велика нестача координації, взаємодії, особливо на рівні оперативно-тактичного угруповання. Відбулася заміна комбрига. Командиром бригади 72 призначений полковник Олександр Охрименко. Він командував до того. Він раніше був командиром 72 бригади, добре знає багатьох людей. Командував потім тривалий час, з початку війни, 14-ю механізованою бригадою. Ну і останнім часом, кілька місяців у цьому році, він був керівником Одеського обласного ТЦК, після скандалів в Одесі. Зараз його повернули в 72 бригаду. Подивимося на дії цього командира. Ситуація, коли його призначили, критичніше нема просто куди. Тому подивимося. Зараз потрібні організовані дії не тільки на рівні командування 72 бригади. Ситуація, там валиться весь фронт, і там потрібні компетентні дії командування ОТУ Донецьк. Ну і от з цим якраз проблем значно більше на цьому етапі, тому що велика кількість, великий тиск одразу на двох важливих, великих напрямках, і Покровськ, і Вугледар. Ну і, звичайно, з управлінням також багато проблем. Що таке слабке управління? Це коли завжди є проблема з організацією ураження, з реагуванням на численні прориви, з розподіленням ресурсів, поповнень сил, із застосуванням десятків різних підрозділів, які зосереджені і діють, і їм треба взаємодія побудована. Дуже критично взаємодіє управління, воно впливає на застосування дронів і засобів РЕБ. Це критична прямо проблема в сучасній війні, ключова. Без такої роботи втримати фронт неможливо. Особливо фронт, який прорваний, і ворог намагається його розхитати постійними децентралізованими атаками. Але 72 бригада б'ється і робить, на мій погляд, просто більше, ніж це можна взагалі очікувати від людей, від з'єднання. Це просто безмежний героїзм. У нас є з'єднання, які взагалі не виводяться на ротацію, у яких є проблеми з виснаженням, із застосуванням людей. І, на жаль, 72 бригада – це одне з таких з'єднань. Тому ситуація там максимально критична, максимально важка. І те, що наші воїни в цих умовах продовжують виконувати бойові завдання і щоденно нищать у великій кількості російських окупантів – це просто подвиг. І від людей вимагати більшого неможливо. Від солдатів вимагати більшого неможливо. Вимагати в цих умовах можливо тільки з командирів, з командувачів.
Українські розвідники повністю звільнили агрегатний завод у Вовчанську. Що це нам дає?
Загальний військовий підрозділ ГУР МО зайшов на агрегатний завод у Вовчанську. Це дає нам можливість контролювати цю одну з точок Вовчанська. У полі дуже багато речей проголошуються, які не мають такого серйозного впливу. Це важливо в боротьбі за Вовчанськ на цій маленькій тактичній ділянці. І дай Бог, що це буде сприяти ще більш тривалому утриманню району Вовчанськ. Наступати в тих районах там дуже важко. Добре, що це було зроблено. Загалом, порівняно з тими проблемами загальними прориву ворога, звичайно, це проблема іншого порядку, це успіх. Вовчанськ наші війська продовжують втримувати. Район багатоповерхівок, центр міста, який є ключовим для оборони, ворогу захопити не вдалося. За агрегатний завод тривалий час ішла боротьба, бо такі підвали на цьому заводі – це не вигідна позиція для накопичення сил.
Підкажіть, будь ласка, питання переводу між частинами є популярним чи це проблема дуже малого відсотка військових? Бо щодо реалізації цього виходить неможливе завдання.
Питання переводу між частинами, взагалі, актуальне питання для більшості військовослужбовців. Воно дуже популярне, дуже важливе. Зараз практика така, що це робиться з великими проблемами, дуже розтягнуто по часу, тільки завдяки особистому рішенню головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського можна якусь людину, якогось солдата чи сержанта перевести з однієї бригади в іншу. Це дуже нешвидкий шлях, дуже повільний. І, насправді, оці проблеми з переводами між частинами при умовах мобілізаційної армії, коли все змінюється, це велика помилка, великий недолік, який, на жаль, у нас не виправляється. Звичайно, що там, де є неадекватне командування, є неадекватні рішення, чому люди адекватні мають виконувати накази ідіотів. Якщо людина хоче воювати, має репутацію, послужний список, переводи, на мій погляд, з однієї бойової частини на іншу, на бойові посади мають відбуватися автоматично. Якщо є з якоїсь частини велика кількість переводів, потрібно визначити якийсь термін, можливо, раз на рік, раз на пів року. І ті, хто хоче, вони мають переводитись, але за умови, якщо вони переводяться, на бойову рівнозначну посаду. Значить, людина не боїться ризику. Вона не боїться ризику, вона хоче ризикувати, але вона вимагає для цього інших умов. Можливо, колектив, можливо, командир. Якщо цього немає, там, де вона служить зараз, це вже проблеми командирів. Тобто, є певні умови. Звичайно, якщо є перевод з бойової частини кудись в тил, людина, яка взагалі не служила, можуть бути питання. Дуже прикро, що, на жаль, є люди, дуже професійні, фахові, які мають досвід знищення ворога і переводяться на посаду, яка дозволить їм ще краще знищувати ворога. Я не бачу логіки тримати таких людей в іншій частині, якщо чесно.
Чому ж не зрізають фланги в той виступ на Оскольському фронті?
Будь-які наступальні дії ефективні, якщо у нас стійка оборона. У нас оборона не стійка, вона не побудована, не організована. Тобто, у нас стратегічна оборона тільки на словах. Вона не реалізована як комплекс заходів. Тому у нас немає стійкості всього фронту, всюди десь якісь пожежі, якісь проблеми. І тому відсутні тактичні резерви для того, щоб зрізати такі ділянки, такі місця проривів. Відсутні і це даність війни. Ми не можемо боротися з ворогом перевагою в чисельності. Перевага в чисельності у росіян, вона була у них на початку війни і впродовж всієї війни у них більше людей на фронті. І, на жаль, керівники які цього не розуміють, не розуміють, що ми можемо контратакувати, коли ми надійно контролюємо меншими силами, контролюємо всі інші ділянки фронту, щоб не було пожеж в інших місцях. Контролюємо застосуванням технічних засобів, засобів ураження, більш ефективного гнучкого управління, організації підготовки людей. Ось так можна. Чисельність не виграє нам війну, а якість виграє. На жаль, коли відсутня якість застосування, то тоді резервів ніколи нема. Вони завжди спалюються просто в якихось дрібних боях, а потім в якомусь місці і вони зникають. Ну і от відбувається те, що ми зараз бачимо під Піщаним. Той прорив, щоб ви розуміли, він там вже два місяці. Вони так повзуть по 100-200 метрів, там раптовості ніякої нема. Багато було часу побудувати оборону за Осколом. Багато часу. Він не використаний. Чому він не використаний? За це ніхто не хоче відповідати. Ставки Верховного Головнокомандувача не цікавляться цими питаннями, там просто все на словах. Головнокомандувач ЗСУ Сирський не цікавиться цими питаннями. Вони цікавляться якимись медійними приводами. Війна у нас, на жаль, перетворюється на стратегію війни, на стратегічне планування. Воно у нас всі елементи містить такого піар-шоу. Зараз Зеленський і Сирський коментують із задоволенням, що - Курськ. Більше нічого нецікаво. А те, що там ще інші 10 напрямків ударів на Донбасі і Харківщині – це абсолютно нецікаво, немодно, не медійно. Ну вони не займаються цим. Тому весь тягар цієї війни, він у нас на плечах командирів від командира бригади, командира батальйону, командира роти, рядового солдата піхоти в окопі. І оператора БПЛА, який його підтримує. Оце основні люди, які витягують війну, і ті люди, які їх підтримують вогнем, забезпеченням і всім іншим. А все вище у нас – це якась політика, адміністративні речі, які дуже дивно інколи впливають навіть негативно на розвиток подій на фронті. Відсутність відповідальності – основна проблема не тільки влади, основна проблема війни.
Як воюють ув'язнені? Чи був сенс в них?
Ну, по відгуках, друзі, з усіх військових частин, куди відібрались добровольці з ув'язнених, відгуки абсолютно всюди максимально позитивні. Дуже схвальні. І навіть зараз іде така боротьба, хто більше зможе отримати добровольців-ув'язнених в свою частину. Вони показують себе дійсно дуже добре, і я вже казав, я спілкувався з одним з наших інструкторів, з інструкторів 3-ї штурмової бригади, з Георгієм, його всі знають, командиром учбового підрозділу, і от він каже, що ув'язнені – це зараз останні добровольці України. І каже, вони добре підготовлені до війни, тому що ті люди, які добровільно йдуть саме на фронт, в штурмові частини, в бойові частини, вони вмотивовані, у них до того є дисципліна, вони готові до обмежень, незручних умов існування, і вони, в принципі, не бояться насильства. Вони їх готують максимально якісно і застосування їх якісне. Всі командири просять збільшити їм таких бійців. Хочу нагадати, що у нас далеко не всі ув'язнені, як в Росії, можуть потрапити на фронт. По цілому ряду категорії люди не потрапляють. Але ті бійці, що є, вони воюють ефективно.
Що ви думаєте про закон про демобілізацію? Коли його чекати та чи чекати?
Друзі, я не бачу зараз можливості, влада взагалі це не обговорює, не планує, тому я не думаю, що це буде зроблено. Не бачу ніяких передумов. Стосовно закону про демобілізацію, я вважаю, що нам потрібен закон про адекватне застосування діючих військ, передусім для того, щоб люди могли адекватні отримувати ротації, адекватні відпустки, щоб людина могла відпочивати на рік, якщо це, наприклад, піхота. Якщо піхотинець, він має відпочивати, отримувати додаткову відпустку, навіть більше, ніж він перебуває на нулі. Тобто він має відпочивати більше, ніж на нулі виконує завдання. І він має отримувати додаткові відпустки, тому що напруження на піхоту – це є основне напруження на війні. Коли кажуть "нестача сил", то це значить, що не вистачає піхотинців. Ні розвідників, ні артилеристів, ні навіть оператори дронів, ні ж солдати цієї війни, але навіть не у них основне навантаження. Ні забезпечення, ні командири в штабі, при тому, що вони там не сплять. Основна нестача на війні – це бійці піхоти. І дійсно для того, щоб ці люди могли відновитись, могли бути боєздатними, їм треба давати відпочинок повноцінний, тобто значно більше, щоб вони відновлювались після війни. Оце основна проблема війни. Якби у нас було адекватне застосування людей, то таких би питань не виникало. І знаєте, у нас кажуть постійно, генерали кажуть, політики, президент, що там нема людей, нема людей. Насправді в армії є велика кількість людей, які не задіюються безпосередньо в бойових діях. Я вже розповідав на ефірі, у нас є випадки, там одному командиру батальйону підпорядковані два батальйони, це прямо зараз ситуація відбувається, у нього нема людей в піхоті, а йому підпорядковані два батальйони. В них понад 500 людей. Вони отримують зарплату кожен місяць, але вони вже 4 місяці в тилу. Вони не можуть бути задіяні в бойових діях, тому що у них піхоти нуль. 500 людей – це забезпечення. І ніхто не думає, а може цих 500 людей, якщо їх нема чим поповнювати піхоти, то може їх використати для поповнення підрозділів БПЛА, підрозділів розвідки, там, де люди потрібні, для того, щоб укомплектувати штаби тих бойових частин, які продовжують вести бойові дії, дати відпустки таким чином командирам на всіх рівнях, покращити керованість, покращити, наприклад, застосування дронів, збільшити кількість дронів. А у нас – ні. Сидять 2 батальйони, 500 людей, отримують зарплату кожен день, просто сидять і чекають, коли їх поповнять. А все поповнення піхоти йде в тих, хто воює. А ці сидять в толу, уявіть собі, 500 людей. А потім кажуть, у нас ніде не вистачає людей. З таким застосуванням, керувальним, безграмотним, людей ніколи не буде вистачати. Всі будуть виснажені, всі будуть просто на межі. На жаль, це загальна практика. Теж у нас у одній бригаді підпорядкували позавчора батальйон. Я спілкуюсь з комбригом, питаю, скільки людей, яке посилення ви отримаєте? Він каже, в батальйоні 300 людей, але я зможу використати тільки 10. Я кажу, як 10? Він каже, а от так 10, це 10 піхотинців. Всі інші – це забезпечення, яке ми не можемо направити на нуль. І ми використати їхні підрозділи вогневої підтримки ми не можемо, у нас у самих боєприпасів не вистачає. Командири у них з нами не злагоджені, у нас інші стандарти підготовки, ми не можемо їх застосувати. Тому 10 піхотинців з батальйону будуть воювати, інші будуть, ми їх відвели, вони будуть сидіти в тилу і все. Отримувати просто зарплату. Ну, така ситуація по фронту. І при тому у нас гострий некомплект в підрозділах, які займаються технічними засобами війни. Дрони, РЕР, РЕБ. Некомплект в штабах бойових частин. Люди не відпочивають, тому що нема на кого їх замінити. Ніхто на це не звертає уваги. Таке враження, що Генштаб там творчими пошуками займається, стрілочками на карті, смужками і взагалі не дивиться на організацію військ. Я не знаю, як достукатись до Олександра Сирського. Може, у нього якісь родичі, знайомі, які йому підкажуть. Ну, у нього нема часу, я так бачу, вирішувати проблеми організації застосування армії. Давайте так, може, будемо впливати на керівництво. Про Володимира Зеленського я не говорю, він постійно у нас в процесі начитки нових промов увечері, і ситуація на Донбасі його не цікавить. Він приїжджає кудись, де можна хороший піар зробити, там, де є якась наступальна операція, якийсь успіх, а там, де ми відступаємо, він туди ніколи не приїде. І нічого не скаже, ніяк не вплине на ситуацію. Ну, там важкий випадок, я не знаю. Там і дружина не достукається, там хіба що Єрмак якось зверне увагу. Ну, на Єрмака у нас сподівань, як ми розуміємо, небагато.
Харкову знову важко, знову багатоповерхівки. З цим нічого зробити не можна?
На жаль, Харків біля кордону і ворог використовує велику кількість вогневих засобів ураження. Тому, звичайно, щоб будувати ППО, яка б збивала всі російські літаки, які скидають КАБи і знищувала там систему, яка б знищувала російські РСЗВ, ракетні комплекси, які б'ють по місту, неможливо. Ситуація така, що там тільки роззосередження і там не можна, звичайно, перебувати у великій кількості людей. Харків буде продовжувати під обстрілом перебувати. Захистити повністю - такої щільності засобів ППО у нас, на жаль, поки що нема. Це об'єктивна реальність. І я думаю, що вона буде такою, як це не прикро, тривалий час.
Ходять чутки, що знімуть Буданова. Чи можете ви їх підтвердити? Як ставитесь до такого звільнення?
Чутки ходять, Буданова збираються знімати, тому що в принципі ГУР МО в багатьох, скажімо так, темах в тому числі комерційного характеру бере участь. Бере участь пан Буданов і його оточення, пан Гогілашвілі, всім відомий, і інші люди, які навколо Буданова зібрались, людини, яка просто в таких речах життєвого досвіду здобути не встиг, скажімо так. Ну і звичайно, що знімають його, на мій погляд, зовсім не через якісь військові питання, а виключно через те, що є конкуренція. Є основна вертикаль Андрій Єрмак, Олег Татаров, і вони відсікають всіх, хто заважає їм самим збирати гроші по всіх комерційних питаннях. І Буданов для них конкурент, тому що він має свій канал доступу до президента Зеленського. Єрмак системно звільняє усіх людей в оточенні Зеленського, усіх наближених, хто може до нього виходити самостійно без дозволу Єрмака. Це стратегія Єрмака, щоб Зеленський чув інформацію тільки від нього. Це продовжується. Зараз повністю зачищений офіс президента і звільнення в уряді. Вони всі пов'язані виключно з цими інтригами. От, наприклад, Кубракова Олександра там зняли, віцепрем'єра, міністра інфраструктури зняли саме через інтриги Єрмака. Так само і тут буде знятий Буданов. Чи буду я особливо жаліти? Якщо чесно, я у війні не побачив у Кирилі Буданові компетентного керівника ГУР МО, і неодноразово критикував ті деякі, на жаль, безглузді рішення, які він заради піару проводить на фронті. Проводить на життях людей. Це просто погано організовані, безвідповідально сплановані десанти на Зміїний, операція на Енергодарі, і велика кількість інших операцій, які, на жаль, крім втрат, взагалі нічого нам не принесли. І потім Буданов просто ганебно намагається свої провали виправдати. Ну, зараз Кінбурнська коса. Що це було взагалі? Просто абсурд. 6 серпня загинули люди, абсолютно без всякої логіки. Що це було? Навіщо це робиться? Тому я насправді вважаю, що якщо Буданова звільнять, я не буду вважати це послабленням військової розвідки. Я буду просто сподіватися, що туди призначать компетентну людину, яка припинить давати інтерв'ю весь день, а почне займатися своїми прямими службовими обов'язками. Це плануванням операцій, відповідальним ставленням до особового складу, і буде берегти життя людей і думати головою, що він робить. Тому Кирила Буданова я такого не бачу. Тому я насправді не думаю, що так легко вдасться зняти. Все ж таки там Зеленському подобається цей піар. Але якщо його знімуть, я не вважаю, що буде якась проблема для України. Людина має свої якісь чесноти, але посаді такій високій, керівника ГУР МО, він не відповідав і не відповідає. Це моя думка просто.
Друзі, дякую вам за запитання. Я вам дуже вдячний за ефір, за те, що були з нами, за те, що підтримуєте канал. І найближчим часом будемо виходити в ефір з іншими темами, оскільки обстановка на фронті змінюється щодня. Дякую вам за підтримку і Слава Україні!
