Чи помітно на фронті хоч якесь перемир’я?

Автор: Юрій Бутусов

Ефір присвячений повністю відповідям на актуальні питання.

Основне – що відбувається на фронті. Чи помітно на фронті хоч якесь перемир'я, чи вплив якихось перемовин – однозначно ні. Бойові дії тривають, вони продовжуються інтенсивно і стають все більш і більш динамічними. Ворог веде бойові дії, тисне на всьому фронті – від Сумщини до Херсонщини. І всюди йдуть бої, всюди висока активність ворога і наступ на багатьох ділянках фронту російські війська намагаються продовжити.

Отже, що відбувається? Ворог намагається повністю вибити на Курщині наші війська. Залишилось у нас два селища на території Курської області, навколо яких точаться бойові дії. Це село Олешня і село Горналь. Там є важливі висоти і лісові масиви, які дозволяють контролювати обстановку на фронті, на цій ділянці фронту. Якщо ворогу вдасться повністю захопити, вибити наші війська з Курщини, то безумовно, бойові дії вже перемістяться на територію Сумської області. Ворог зайшов на ділянці біля села Басівка на територію Сумської області. Але просування не глибоке, а загрози місту Суми безпосередньо на даний момент нема ніякої. Не проглядається. Наші війська б'ють ворога, завдають ворогу значних втрат також на цьому напрямку. Другий напрямок – сам Харків. Під Харковом воюють наші боєздатні війська. І на багатьох ділянках під Харковом наші воїни володіють тактичною ініціативою. У мене є на каналі кілька роликів, відео, які цьому присвячені. Зокрема, така непересічна подія. Цілий російський командир роти здався в полон воїнам 13-ї бригади Нацгвардії Хартія, під Харковом. Здався  з тими солдатами, які в нього з роти залишилися. А це аж п'ять солдатів. Тому це демонструє насправді, що ворогу там дуже важко. Ворог намагається проводити наступ, продовжує наступальні дії на Вовчанську і також на Харківщині, на низці ділянок фронту, ворог намагається повністю прорвати наш Оскольський фронт. Фронт на річці Оскол. І захопити Куп'янськ, захопити селище Борова. Зараз там дуже важка обстановка, йдуть важкі бої. Ворог переправився біля Дворічної і посилює тиск на наше угруповання біля Куп'янська. Ворог переправився, перейшов на наш берег біля села Терни. І на Лиманському напрямку дуже важкі бої. Ворог намагається захопити панівні висоти в районі села Новокатеринівка. Йдуть дуже важкі бої, поки що зупинити наступ ворога не вдається. Але наші воїни докладають значних зусиль для того, щоб російське ударне угруповання там розбити.

Зараз ворог продовжує нарощувати сили для того, щоб захопити місто Сіверськ. Накопичує сили і проводить концентровані штурми для того, щоб повністю захопити висоти біля села Білогорівка Луганської області. Для того, щоб створити загрозу Сіверську. І для того, щоб захопити панівну висоту, яка прикриває Сіверськ в районі села Верхньокам'янське. Там також важкі бої біля села Спірне. Ворог намагається  концентровано вдарити, захопити наші панівні висоти, захопити Сіверськ. Там дуже важкі бої. Ворог також намагається повністю захопити місто Часів Яр. Інше угруповання намагається захопити Торецьк. Два російські угруповання створюють загрозу місту Костянтинівка. Основна мета у росіян – це Костянтинівка. Вони, очевидно, намагаються найближчим часом вдарити на Костянтинівку. Костянтинівка – це вузол комунікацій перед одною з найбільших агломерацій, найбільш вигідним рубежем оборони на Донбасі – це Слов'янсько - Краматорська агломерація, яка має важливе ключове оперативне значення для контролю Донбасу. Тому ворог намагається просуватися і на цьому напрямку.

Важкі бої під Покровськом, Мирноградом. Ворог перекидає туди резерви. Тут наше командування, за рахунок зосередження штурмових підрозділів боєздатних, за рахунок покращення управління і взаємодії підрозділів БПЛА, володіє тактичною ініціативою на низці ділянок фронту. Ворог намагається її перехопити, і зараз прямі атаки на Покровськ відбиваються з великими втратами, але ворог намагається створити загрозу Покровську-Мирнограду шляхом обходу з півдня і виходу на територію Дніпропетровської області, трохи південніше від Покровська-Мирнограда. Тому важкі бої зараз  в смузі тактичної групи "Вугледар". Ворог докладає усіх зусиль, в найближчі дні готується новий наступ російських військ, для того, щоб захопити селище Багатир. Ворог намагається повністю захопити район Костянтинопіль-Розлив-Багатир, і для того, щоб знов-таки захопити ці селища і розвинути далі наступ на територію Дніпропетровської області, вийти на кордони Донецької Дніпропетровської областей і піти далі. Там дуже важкі бої, і найближчі буквально дні вороже російське командування готує великий концентрований наступ. Сподіваюся, що українське командування на всіх рівнях усвідомлює не тільки загрозу на цьому напрямку, але і буде посилювати його реальним розгортанням, вчасним розгортанням резервів. Для того, щоб покращити нашу лінію оборони, посилити вогневі засоби, засоби ураження, підрозділи БПЛА. І для того, щоб ці наступи, які ми чудово бачимо, були розгромлені. І щоб на тих напрямках, де ворог піде, він зустрів просто дуже добре організоване вогневе ураження.

Отже, на всьому фронті йдуть важкі бої. На Запорізькому фронті ворог також намагається захопити повністю селище Кам'янське.

Політика, перемовини, -все це на фронті абсолютно не видно. Ніякого зменшення інтенсивності бойових дій не відбувається. Дуже важкі бойові дії ,ворог посилює застосування розвідувальних дронів, вогневих засобів, високоточної зброї. І стримувати, вести оборону доводиться із втратами, на жаль, наших воїнів. Українська армія зберігає високу боєздатність і на кожній з ділянок фронту, попри всю нестачу людей, в першу чергу, нестачу дронів, а вона дуже гостра, на жаль,  нестачу артилерійських боєприпасів багатьох калібрів, тим не менше, наші воїни завдають ворогу втрат в багато-багато разів вищих.

На жаль, керівництво України знову повністю нехтує забезпеченням армії і всі зобов'язання, випуски мільйонів дронів, закупівлі, все це не виконується. І всі ці слова, які у нас керівники, Верховний Головнокомандувач, міністр оборони розповідають про забезпечення армії, все це не виконується. Необхідної кількості елементарних дронів типу Мавік армія не отримує. Дефіцит дронів всіх типів дуже високий. Постачання ФПВ-дронів відбувається, але все одно значно менше від потреб. Якість дронів, які постачає держава, в більшості випадків по багатьох типах дронів, недостатня. І війська мають самі потім в польових умовах модернізовувати ті дрони, які дає держава, тому що велика кількість із них непридатні до негайного застосування. Це просто ганебно. Нещодавно в Генеральному штабі була проведена спеціальна нарада під керівництвом генерала Лебеденка, де просто обговорювалось, чому Міністерство оборони продовжує постачати в армію неякісні дрони, які потім треба ремонтувати, модернізовувати, купляти за рахунок самих підрозділів додаткові компоненти. Це абсурд просто. Навіщо держава такі робить неефективні, некомпетентні закупівлі? Для чого це потрібно? Чи є тут взагалі і корупційні інтереси, і просто незграбність, недолугість? Ну, а результат такий, що виділяються десятки мільярдів, а на фронті гостра нестача. В першу чергу все починається з нестачі мавіків, ну і всіх інших типів дронів також. Тому, будь ласка, треба допомога і треба допомога громадянського суспільства і максимальна залученість.

 Відповіді на запитання

Основні питання, які у мене виникають за кількістю останніх місяців, це питання стосовно зниклих безвісти, і це питання стосовно бійців, які тривалий час на позиціях без замін, і їхні підрозділи не відводяться на ротацію. 

 Щодо зниклих безвісти. Дуже гостра і дуже болюча проблема по всьому фронту, яка потребує безумовно системної реакції. Не можуть це питання вирішувати виключно через журналістів. Тому що для того, щоб системно контролювати долю військовослужбовців, це має бути чітко прописаний наказ. Наказ, який має бути виданий в першу чергу, на мій погляд, Ставкою Верховного Головнокомандувача.

На даний момент, згідно з базою Міністерства внутрішніх справ, понад 50 тисяч осіб. І це вже такий масштаб, який має бути врегульований в масштабі держави. І я вважаю, що Верховний Головнокомандувач має взяти на себе відповідальність і ухвалити наказ, який впорядковує порядок термінових, негайних службових розслідувань, донесень, які повинні мати відкритий характер, де має чітко бути визначений час, що максимум протягом місяця, після того, як боєць зник зі зв'язку, його родичі мають отримувати чітке повідомлення, де, за яких обставин, під час виконання бойових завдань він сам, або у складі своєї групи зник безвісти, де це сталося, як це сталося, чи зафіксовані дроном місце обставини, що з ними, що відбувається зараз на тій точці, де останній раз їх бачили, які останні виходи на зв'язок у них були. Це дуже важливе, серйозне питання. Якщо є питання стосовно того, що це може якимось чином зашкодити безпеці, прихованому характеру дій, видати ворогу якусь ініціативну інформацію. Окей, тоді інформація має доводитись, можливо, не в письмовому вигляді, а в усному вигляді протягом, можливо, місяця, протягом максимум 4-6 тижнів, але вона має доводитись обов'язково. Якщо інформація не доводиться у встановлений час, має бути чітко оголошена причина, чому це неможливо, і чітко оголошена дата і час, коли ця інформація надається родичам. Категорично неприпустимо, коли взагалі ніяка інформація не надається родичам. Нема цьому ніяких пояснень. Тобто, очевидно, виправдань цьому бути не може. Людина йде в бій, є точка, де вона має знаходитись, на цій точці має бути організований обліт дрона. Якщо це не робиться, значить, це що? Це питання відповідальності і некомпетентності командира підрозділу частини, який не здатен організувати контролю, фіксацію місця, де в нього зникли бійці. Значить, тоді мають бути відповідні розслідування. Такі командири, вони фактично, я вважаю, що це не злочин, це службова халатність. Якщо командир не здатен протягом місяця-двох взагалі видати інформацію, що стало з його бійцями, де вони зникли, за яких обставин. Такого не може бути. І у нас це не вирішується. Чому? Тому що військове керівництво, військово-політичне керівництво, Ставка Верховного Головнокомандувача, які на словах дуже люблять казати, що життя людей це великий пріоритет, це просто слова. Конкретними діями ці слова не підтверджуються. І Володимир Зеленський нічого не робить для того, щоб упорядкувати ситуацію зі зниклими безвісти. А це виключно його повноваження. Це він має військовому командуванню поставити конкретне завдання. Ще раз підкреслюю. Зеленський має чітко визначити терміни повідомлення, інформацію про зниклого безвісти, де, за яких обставин це сталося, мають визначати свідки, якщо вони є, або в обов'язковому порядку має надаватись фіксація точки, де вони в останній раз виходили в радіоефір і відео з дрона. Для того, щоб родичі мали чітке розуміння, що військове керівництво як мінімум дбає про долю їхніх близьких, що було зроблено все для того, щоб встановити їх долю, знайти їх, і для того, щоб цих зниклих безвісти було якомога менше. А зараз зниклий безвісти - це форма фактично зняття з себе будь-якої відповідальності  командирами. Це абсолютно неприпустимо. І я вважаю, що це питання до ставки Верховного Головнокомандувача, оскільки, коли в країні понад 50 тисяч громадян зникли безвісти, то відповідати має вище керівництво країни. І я отримую стільки запитів про зниклих безвісти з усіх ділянок фронту, це абсолютно масова проблема, і по кількості запитів до мене, звернень до мене, до журналіста, це проблема безумовно номер один. Я не думаю, що це якимось чином може обмежити або зашкодити ведення бойових дій, яке протягом визначеного часу родина отримує повідомлення в усній або письмовій формі, але обов'язково від представника військової частини, де чітко викладаються всі обставини, дається повна звітність, і тоді близькі розуміють - для порятунку їхніх близьких, для встановлення їхньої долі було зроблено все можливе. Я вважаю, що якщо в якійсь частині велика кількість зниклих безвісти, то безумовно, такі речі мають особливо уважно контролюватись. І це не тільки відповідальність командира військової частини. У мене є значна кількість звернень від родичів, які зникли безвісти під час служби в штурмових підрозділах, в штурмових полках, батальйонах, під час виконання штурмових дій. Безумовно, тут питання не тільки до самих командирів частин, але й до тих командирів, командирів тактичних груп, оперативно-тактичних управлінь, до керівництва Збройних Сил, яке ставить завдання деяким штурмовим підрозділам, які унеможливлюють, заздалегідь, евакуацію людей. Тому відповідати тут має не один командир частини, а й той керівник, полковник, генерал, який тикає пальцем на карту і каже виконувати завдання десь далеко, в сірій зоні, де заздалегідь зрозуміло, що ніякої евакуації не буде. Я не кажу, що це завжди злочин. Я не кажу, що це завжди некомпетентність. Інколи на війні бувають ситуації, де люди усвідомлено йдуть на ризик. І хочу сказати, не тільки за наказом ідуть на ризик. Українські воїни дуже часто ризикують життям заради побратимів і без всяких наказів самі. Але не може бути ситуації, що у нас питання зниклих безвісти перекидається на командирів підрозділів, батальйонів, полків, бригад, і вони взагалі позбавляються потім будь-якого контролю, як вони цю звітність ведуть. А ця звітність не ведеться, тому що немає наказу, який би визначав порядок організації роботи по спілкуванню з родинами безвісти зниклих. Це питання має бути врегульоване. І це питання Зеленського. І ми будемо зараз нагадувати це президенту, бо він дуже добре про мови говорить, про те, що йому дуже болить за долі солдат. Але він нічого не робить в рамках того, що він має робити як Верховний Головнокомандувач. А він не язиком має працювати, а він має працювати наказами, розпорядженнями, указами. У нього абсолютно інші інструменти, які він взагалі не застосовує. І ми будемо Зеленського спонукати, щоб він відповідав за життя підлеглих, як Верховний Головнокомандувач, за життя бійців. Це його обов'язок, і ухилятись від цього, перекидати свою відповідальність на інших, ми йому не дозволимо. 

Питання про бійців, які на окремих позиціях в оточенні фактично, або не можуть відійти. Дуже гостре питання, воно напряму пов'язано з питанням бійців, які, на жаль, потім зникають безвісти. У нас є позиції, мені надходять повідомлення з деяких населених пунктів, де наші підрозділи фактично продовжують битись, тримати, обороняти позиції, знищувати ворога. Причому фланги цих позицій глибоко охоплені, ворог далеко просочився вже далеко в тил, він там знаходиться далі, а воїни ведуть бій, і ротації там нема. В цьому випадку я як журналіст  про якісь конкретні позиції написати нічого не можу. Зараз в сучасній війні відхід підрозділу – це окрема бойова операція. І якщо писати, де що відбувається детально, в якому населеному пункті деякий підрозділ, ну це, крім того, що це погіршить становище людей, ні до чого не призведе. Якщо деякі підрозділи ведуть бій у напівоточенні, їх не можуть замінити, дуже часто це пов'язано, в першу чергу, зі щільним контролем повітря дронами ворога, з неможливістю туди під'їхати технікою, вивезти людей. І все це треба планувати. Це дуже сильно залежить від погоди. Це залежить від відповідальності командирів, від скоординованих дій. Просто дати наказ на відхід, на відкритті місцевості, це, на жаль, може мати також трагічні наслідки. Тому кожен з таких випадків, про які ви мені повідомляєте, друзі, це потрібно вирішувати виключно особисто, виключно через консультації, через спілкування з самими бійцями, або з їхнім командиром роти,  командиром взводу. Інакше втручатись в такі ситуації може бути дуже небезпечно. Тому я не можу тільки, якщо мені там дружина, родичі дзвонять і кажуть допоможіть відвести бійців з тієї чи іншої позиції. Я не можу це зробити, тому що просто моє втручання в таких обставинах може тільки зашкодити бійцям і наражати на загрозу їхні життя. 

Якщо у вас є такі випадки, мені потрібен контакт, і вам треба спілкуватись з командиром підрозділу, взводу, роти, максимум батальйону, які відповідають за своїх бійців, які розуміють добре обстановку, які знають, що відбувається на місці, які можуть дати наказ на відхід. Це від них залежить.

Чому провели операцію на Курщині, а операцію на Придністров'ї, яка понесла менше втрат, досі не провели?

Питання дуже слушне. Насправді операція в Придністров'ї гостро, на мій погляд, необхідна. Я розумію, що там є певні політичні обставини, тому що формально це нібито територія Молдови, фактично це територія окупована Російською Федерацією, і є велике питання, як там проводити бойові дії. На мій погляд, бойові дії проти молдавської території проводити не треба, а от бойові дії проти російських військовослужбовців і російських військових баз, з яких ведеться шпигунська діяльність за Україною, де ворог погрожує українським військам, безпеці України, такі бойові дії повинні проводитися. Тим більше, що ворог застосовує по Одеському регіону велику кількість дронів, дрони без розпізнавальних знаків, і такі самі дрони мають літати не тільки над Одещиною і Бессарабією, вони мають літати і над Придністров'ям і завдавати втрати тим російським окупантам, які є складовою частиною Збройних Сил Російської Федерації. Ворог має зазнавати втрат на всіх фронтах, там, де він погрожує Україні. І Придністров'я – це один із таких фронтів. Те, що ми не знищуємо російських окупантів на Придністров'ї, я вважаю, це велика помилка українського керівництва, і це обов'язково потрібно робити.

Як бути з питанням ротації чи демобілізації військових, які вже четвертий рік на фронті?

Питання ротації, я вважаю, абсолютно слушне, і будь-який адекватний командир військової частини, у якого є люди, які воюють з 2022 року безперервно, в умовах, я маю увазі, не просто з 2014 року, а в умовах високоінтенсивних бойових дій з 2022 року, безумовно, кожен розумний командир своїх бійців з таким досвідом намагається зберегти і розуміє, що в таких умовах здоров'я дуже сильно і дуже швидко сідає, особливо у піхотинців. Тому, безумовно, питання ротації має бути врегульовано, і командири підрозділів, частин повинні мати значно більші повноваження і можливість відправити бійців своїм наказом. І  для таких бійців, які три роки на фронті, мають бути збільшені річні відпустки за сімейними обставинах, мають бути обов'язково надані додаткові відпустки для лікування, для відновлення здоров'я в лікувальних закладах. І це, знов-таки, має бути врегульовано на рівні Ставки Верховного Головнокомандувача і Керівництва Збройних Сил. Якщо він у нас, звичайно, існує, тому що інколи здається, що міністр оборони, він у нас взагалі тільки в пресрелізах проявляє свою діяльність, а як людина, яка відповідає за оборону, він відсутній. І будь-які реальні проблеми військ проходять повз нього, він на них просто не реагує в більшості випадків. Ну, вчиться цього у пана Зеленського, який також любить записувати... позитивні відосики, але якщо є реальні проблеми, які не можна вирішити простим рішенням одразу, то він просто робить вигляд, що їх не існує. Для цього і є у нас громадська думка, і для цього ми проводимо ефіри, для того, щоб підтискати керівництво країни до тих рішень, на які вони не звертають уваги.

 Чи діють на фронті корпуси? Яка їх ефективність?

На даний момент армійські корпуси розгортаються, поки що вони до своєї діяльності не приступили. Будемо сподіватися, що все ж таки корпуси отримають реальні повноваження і почнуть діяти у травні, тобто наступного місяця. 

В чому вигода штурмів у Бєлгородській області, коли в цей час росіяни заходять в Сумську область?

Це дуже важливе питання. Насправді є серйозне питання, наскільки треба масштабно діяти в Бєлгородській області. Хочу сказати, що на етапі заходу, тобто під час наступальних дій в Бєлгородській області, як мінімум перші два тижні - це була успішна, вдала наступальна операція. Ворога було захоплено зненацька, і російські війська мали великі втрати, в багато разів більші за українські. І це відволікло значну частину сил росіян, які зосереджувались для атаки на українські війська, які втримували кілька населених пунктів на Курщині. Тобто операція в той момент була вдала і виправдана. Але, знов-таки, це як з рейдом на Курщину. Якісний рейд, перевага рейда, вона полягає в тому, що він проводиться раптово. Сам по собі термін рейд передбачає раптовість, можливість застати ворога зненацька в якійсь послабленій, вразливій зоні. Бо інакше це вже, треба говорити, наступальна операція, прорив фронту, битва на виснаження. Я думаю, що бєлгородська операція не повинна переходити в той формат. Успішний рейд на Курщині перетворили на поразку, тому що змусили війська вести абсолютно невигідні оборонні бої в невигідних умовах. Так само може відбутись і на Бєлгородщині. Тому я сподіваюся, що все ж таки тут буде вчасно ухвалене рішення. Триматися там за якесь чергове російське село, за будь-яку ціну, немає сенсу. Росія має великий кордон, багато вразливих зон, має велику протяжність лінії фронту. І ми завжди можемо знайти можливість вдарити по російських військах, завдати їм великих втрат малими силами. І зменшити свої втрати, відволікти ворога. Але для цього має бути розуміння таймінга. Треба вчасно зупиняти політ фантазій військових керівників. Я розумію, що у нас влада і Ставка Верховного Головнокомандувача заради гучних слів, що ми там щось розміняємо, якусь територію, на якусь іншу територію. Вони не дивляться на тактику, не дивляться на відношення сил, засобів. Це просто багато слів. Але потрібно почати робити висновки якісь з боїв 2022 року, 1923 року, невдалих наших наступальних операцій, Кринків і такого іншого. Треба зупинятись. Треба розуміти, що коли вдалий рейд, диверсійна операція, раптова наступальна операція перетворюється на битву на виснаження, треба розуміти, чи є у нас достатня кількість сил та засобів, щоб її вести. І просто вчасно розуміти, що робити далі. Обирати тактику відповідно від наявних ресурсів, а не від просто бажання сидіти, тикати пальцем на карту. Я думаю, що така ситуація зараз на Бєлгородщині виникла і її потрібно вирішувати.

Як думаєте, Залужний буде президентом?

Знаєте, мене більше здивує, що є люди, які досі ведуться на ту атмосферу в Києві, оцю політичну пропаганду близьких виборів, які проводить Офіс президента, і думають, що тут будуть якісь швидкі вибори. Перспектив виборів на даний момент ніяких не проглядається взагалі. Які кандидати?  Очевидно одне, що зараз, поки ми не зупинимо ворога на фронті, ніяких політичних домовленостей в цілому бути не може. Росія робить все, щоб захопити, знищити Україну, не вийти на якийсь кордон якоїсь області, не захопити якесь одне село чи одне місто. Про які вибори? Це тільки божевільні люди в Києві сидять, вони відірвані від фронту, від війни, вони думають тільки про оборону своїх крісел і можливість далі крутити свої схеми і ставати мільярдерами. А реально, реально йде важка, страшна війна, і в цій війні нічого не визначено, і ворог продовжує робити все, щоб нас знищити. Тому не ставте питань про вибори, будь ласка, це абсолютно не пов'язано з нашим життям. І ще раз кажу, якщо ми будемо воювати, як ми воюємо зараз, якщо у нас не буде реформи, змін, то виборів в Україні не буде взагалі.

Щодо проєкту "Лінія дронів": чи актуальні такі кроки розвитку підрозділів БПЛА? Адже маючи Сили безпілотних систем, ми не чуємо про велике фінансування даної структури, хоча вона профільна.

Проєкт "Лінія дронів" створений тільки з однією метою. Щоб Володимир Зеленський міг фотографуватись з популярними в інтернеті командирами підрозділів дронів, з кількома, і розповідати суспільству, що він нібито щось робить для забезпечення дронами фронту. Це абсолютно черговий піар-крок нашої влади, абсолютно черговий недолугий крок влади. Я підтримую цих командирів підрозділів, згоден повністю, що їх треба фінансувати. Але у нас підрозділів дронів, тобто ефективних рот ударних безпілотників, батальйонів бригадних, окремих батальйонів, окремих полків, окремих бригад в Збройних Силах близько 150. У нас президент піарить чомусь, що він дав гроші на 5 із 150. Це, звичайно, добре, що витратили там не на те, щоб вкрасти гроші через якісь схеми закупівлі ядерних реакторів, чи ремонти, чергове велике крадівництво, чи просто вивести за кордон. Але це ж абсурд. Як можна? Тобто Верховний Головнокомандувач, замість того, щоб забезпечити армію дронами, бере 5 підрозділів, гроші дає тільки їм, і потім каже, у нас буде лінія дронів. Це серйозно взагалі? Є логіка? У нас є 1200 кілометрів активного фронту, 150 частин. Я навіть не кажу про окремі взводи, про забезпечення піхоти дронами. 150 окремих підрозділів, частин дронів, гроші виділяють на 5, і як це сприймати? Це повне безглуздя. А навіщо дійсно створили Сили безпілотних систем з таким піаром? Створили Сили безпілотних систем, розгорнули величезну адміністративну структуру. Дві бригади там, два полки, окремі підрозділи, навчальний центр. І їм цільові гроші Верховний Головнокомандувач не дає, а дає іншим 5 підрозділам. І каже, оце буде розвиток дронів. Ну абсурд. Повний абсурд. Тобто попіарився Зеленський на Силах безпілотних систем, зробив кілька фотографій з Героєм України Сухаревським. Отримав піар, все, і кілька місяців, пів року всі провладні блогери писали, як Зеленський розвиває дрони в Україні. Потім системного розвитку нема, тема нецікава, і що роблять? Не починають робити, а створюють новий проєкт. В 24-му бігали Сили безпілотних систем, дивіться, як ми зараз зробимо реформи, презентації проводили, президент заявляв, зустрічався. А в 2025 році йому вже не цікаві сили безпілотних систем, він же не зустрічається із Сухаревським, а він вже зустрічається з командирами лінії дронів. Це ж абсурд. Це просто клоунада і імітація у виконанні пана Зеленського. А системних рішень нема. Кожен день мені дзвонять командири з різних ділянок фронту, десятки дзвінків. І люди кажуть, у нас нема мавіків, у нас немає ФПВ, у нас немає ФПВ проти дронів, які б збивали шахеди, які б збивали крила. Нема оптоволоконних ФПВ, нема забезпечення під них. Ну, велика кількість проблем. 1200 кілометрів активний фронт, тилові міста. Все це треба системно забезпечувати. Ні, це нецікаво Верховному Головнокомандувачу. Нецікаво. Ну, що робити? Можу порадити тільки одне. Треба розкручувати свої ютуб-канали, ставати популярними, і потім якось, можливо, на вас Офіс Президента теж зверне увагу. Ну, от такий абсурдний у нас підхід до планування. Ти популярний, і щось тоді тобі влада, щоб з тобою Зеленський сфотографувався, тоді тобі якісь гроші дадуть. А як ти не сфотографуєшся, то не дадуть. Треба шукати у волонтерів. Ну, абсурдна ситуація. І при цьому продовжують нахабно брехати, що вони там купують мільйони дронів, і вони кудись їх дають. Тут життя людей не залежить від того, що не купили мавіки, не дали, не знайшлось спонсорів. На державу вже ніхто не сподівається, бо вони не дають мавіки практично. Ну, там мізерні, можуть на кілька бригад дати 10 мавіків. Ну, просто взагалі ні про що. На жаль, оця брехня влади – це найбільша зараз проблема на фронті, на війні, коли вони розповідають, що вони щось роблять, за щось відповідають, а потім насправді ні за що. Це просто слова. Щоб сьогодні виступити в ефірі, зробити новини, і потім проходить час, і вони брешуть щось нове. Просто, щоб перемкнути увагу, і щоб люди не згадували, що вже був такий проєкт популярний – сили безпілотних систем, що вже було це все, цей піар, всі ці зустрічі, тільки нуль, не профінансовані. Ось зараз в Силах безпілотних систем, ще раз підкреслюю, два полки, дві бригади – це ж величезні гроші. А навіщо ви їх створювали? Це ж структура управління створена. Купа батальйонів, інженерні центри, купа посад створена. Так, а навіщо туди набирати людей і створювати цю адміністративну махіну – фінансисти, бухгалтери, управління, командири? Для чого? Якщо ви не даєте грошей і дрони туди, то навіщо ви це зробили? Зараз гроші, які могли йти на дрони, будуть йти просто на утримання людей, яким ви не даєте дрони. Тому що ви вирішили, там ви погрались, створили дві бригади, два полки, окремі батальйони, погрались, окей, отримуєте зарплату, і тепер в 25-му році президент каже, а ми ще створюємо нові полки, нову бригаду з великим штатом, тепер будемо їх створювати. Це ж абсурд. Так ви ж там не доробили. Ця клоунада Зеленського, просто знаєте, людина грається, я не знаю в кого, але це якесь божевілля. Він абсолютно не усвідомлює, що за його брехнею кров людей, що це живі люди, що це державні ресурси, що він створює якісь тимчасові проекти, які він жоден не доводить до результату, і потім ми неефективно витрачаємо мільярди коштів, які могли б вбивати ворога, знищувати росіян. А гроші є.

Подивімося розслідування Центру протидії корупції, абсолютно переконливе. 51 мільярд гривень Міністерство оборони України з 2022 по 2024 роки витратило на закупівлю озброєння, яке Україна не отримала. Тобто гроші просто вкрадені. 51 мільярд. Це мільярд двісті мільйонів доларів. За 51 мільярд, хочу вам сказати, щоб так ви розуміли, це сума річного бюджету взагалі у нас закупівлі дронів Міністерством оборони. Міністерство оборони і Міністерство цифровізації в 2024 році. Це навіть трошки вище. За такі гроші можна було будь-які, що Сили безпілотних систем, що Нацгвардію, ну всі найкращі підрозділи, топ-50 підрозділів по знищенню ворога, забезпечити грошима і фінансуванням. Цього не зробили. Гроші вкрадені. Де відповідальність? Де заяви? Нема. Нікому не цікаво. Де правоохоронні органи? Де хоч одна заява президента? Мільярд доларів просто подарували аферистам. І потім кажуть, у нас нема грошей. Тому ми не будемо займатися тим, що ми створили. Створили підрозділи в Нацгвардії, три фактично спецпідрозділи дронів. Створили дві бригади, два полки в силах безпілотних систем. Створили окремі підрозділи в усіх родах військ. В командуванні десантно-штурмових, в ТРО, в сухопутних військах купу, у військово-морських силах там бригади. Все створено. Фінансування шукайте самі. Тому що президенту сьогодні  цікаво фотографії ось із цими військовими. А ось з вами всіма іншими нецікаво. Я вважаю, що ця шкідлива діяльність Зеленського, Умєрова, Резнікова,  Єрмака обов'язково отримує відповідальність. І не тільки морально, історично, але й кримінально обов'язково. З часом, коли влада буде змінена. І я впевнений, що всі ці люди, які отак граються грошима, долями людей, граються в солдатики, в свій піар під час війни... Це не можна ніколи пробачити.

Коли почнуть призивати людей з 18 років в армію? Чи це не буде пізно?

Я не думаю, що в 18 років у нас варто призивати людей в армію. Я вважаю, що призовний вік, нормально, він у нас був у 20 років. І це абсолютно достатній вік. Якщо буде призив у 20 років, і людина буде отримувати річний курс підготовки, спочатку вона має проходити в тилових районах, в пунктах дислокації бригад, річний курс підготовки інтенсивної, щоб людина була фізично, і в тилових районах, в пунктах дислокації бригад, річний курс підготовки інтенсивної, щоб людина була фізично і психологічно готова до війни. Потім ці люди молоді, можуть застосовуватись у тилових районах для виконання функцій протиповітряної оборони, охорони стратегічних об'єктів. Тобто отримати можна підготовлений як мінімум рік. Тобто за два роки можна отримати підготовлених, готових до служби бійців, які будуть надійним дієздатним резервом діючої армії. І це не буде якийсь короткотривалий курс, коли людина за кілька місяців підготовки вже направляється на фронт. Це буде справжній дієздатний резерв держави, який буде потрібен під час війни, щоб не тільки навчатися, а й виконувати бойові завдання в тилу, які дозволять людині поступово привчитись до армії, до війни, до виконання завдань, до відповідальності. Це теж дуже важливий напрямок. Але я не думаю, що це варто робити з 18 років абсолютно. Я думаю, що 20-21 рік навіть. Це достатній призовний вік, який має бути.

Де ракети, які виробляє Україна?

Україна виробляє ракети, але, на жаль, не так багато, як хотілося б. Але виробляються ракети певні типи. У нас виробляються ракети "Нептун", але в невеликих партіях. Це залежить від фінансування державного бюджету. Виробляються ракети до протитанкових ракетних комплексів "Стугна", "Корсар". Певні види ракет виробляються. Звичайно, є у нас і провальні напрямки, які пов'язані з тим, що у нас деякі державні підприємства і Мінстратегпром, який очолює пан Сметанін, це просто безвідповідальні абсолютно люди, брехуни, які провалили велику кількість програм озброєння. І Мінстратегпром – це просто така чорна діра, яка зараз споживає велику кількість ресурсів і дає мінімум результатів. Все це через некомпетентність і непрофесійність пана Сметаніна і тих людей, яких Сметанін і його попередник Камишін завели в це міністерство. Люди просто абсолютно далекі від оборонного планування, від оборонної промисловості і абсолютно демонструють повну нездарність і розтрачують державні кошти.

 Чому наказ про мобілізацію Насірова скасували? Хай би простий хлопець з Чернігова замінив непростих хлопців, які вже четвертий рік в окопах.

Це, до речі, дуже цікавий випадок. Перше, Насіров перебував під судом. Тим не менше, його мобілізували як солдата. І обурення, насправді, було… Суспільство справедливе, але це наказ про мобілізацію, і Насіров став солдатом в інженерно-саперній роті. І, знаєте, якби це була просто тилова частина, яка взагалі не воює, то було б зрозуміло, в чому обурення. Насправді, 101 бригада охорони Генерального штабу застосовується, окремі батальйони цієї бригади ведуть безпосередньо бойові дії. Зокрема, було чимало вражаючих відео за останній час, коли 4 батальйон 101 бригади охорони вів тривалий час контактні бої у місті Торецьк із російськими військами. І чи потрібні в цих боях вмотивовані солдати-сапери в Торецьку? Безумовно. Я тому, чесно кажучи, вражений тим, що військове командування після такого резонансу, замість того, щоб виконати свої обов'язки і відправити солдата-добровольця в бій, замість того, його беруть і демобілізовують. Це я вважаю корупцією, абсолютно незаконністю. На яких підставах? Верховний суд виніс рішення, що навіть незаконність мобілізації не означає, що рішення про мобілізацію може бути скасовано. Тобто може бути ухвалено інше рішення після рішення про мобілізацію. Рішення про демобілізацію. Але замість того, щоб послати солдата в бій, влада бере і його просто звільняє. Тут це просто абсурд. Кожен день в засобах масової інформації ми читаємо десятки історій, коли люди, у яких важкі проблеми зі здоров'ям, реально хворі люди, мобілізовуються і, ну так буває, я не знаю, чомусь хтось в ТЦК не доглядає і реально хворих людей направляють на службу. Десятки випадків. Тим не менше, наказ про їхню мобілізацію не скасовується. Ніколи. Ніколи не скасовується. Хоча це абсурд. Держава витрачає гроші на хворих людей, яких ніколи не виизнають придатними і які ніколи не підуть у бій, тому що у них є реальні хвороби, серйозні, важкі хвороби. Тим не менше, стосовно пана Насірова, таке рішення чомусь ухвалено. Це просто повний абсурд. Тобто всі інші люди, які пишуть, що нас не можна мобілізовувати, у нас є протипоказання, законні підстави, їм не скасовують наказ про мобілізацію, а одному на всі Збройні Сили солдату публічно наказ про мобілізацію скасували. І потім кажуть, у нас не вистачає людей для виконання бойових завдань на фронті. Ну так якщо такий прецедент, що це показує? Що у нас в ручному режимі можливо все. Тепер виникають питання, а взагалі військове командування, наскільки серйозно до цієї мобілізації ставиться? Скільки людей, ось так, але тільки без розголосу, їм скасовують наказ про мобілізацію? До речі, направимо запит в Міністерство оборони, дуже цікаво, а яка у нас статистика, що інших велику кількість людей мобілізовують і кажуть, ні-ні-ні,  в жодному разі, наказ про мобілізацію скасований не буде, а іншим кажуть, окей, вам можна. Це дуже цікаве питання, так що найближчим часом завтра буквально надішлемо запит в Міністерство оборони, дуже важливо дізнатися, що це собі дозволяють військові керівники.

 Формується 159-та бригада, хоч ви казали, що формування нових бригад скасовано, а що стосовно 160-тих бригад? Андрій, ви мене здивували, насправді я знаю, що був наказ про розформування 159-ї бригади, я  перевірю цю інформацію і обов'язково про це скажу. Рішення про формування 159-ї бригади прямо суперечить рішенню Ставки Верховного Головнокомандувача, ухваленому у січні після скандалу 155-ї бригади, так що обов'язково на це відреагуємо.

 Чи правда, що Сухаревського хочуть перевести на командування Корпусом?

Я чув цю інформацію, безумовно, і думаю, що такі плани є. Думаю, що ця інформаційна хвиля, яка створена, це таке чергове з боку сторони Офісу Президента зондування громадської думки шляхом вкиду своїх планів. Знаю, що Сухаревський в курсі цієї інформації, тому вона викликала у багатьох військовослужбовців достатньо різку реакцію. І знаю, що так, такі плани, ймовірно, є. Але, друзі, хочу вам сказати, що план зняти точно існує. А от план, куди його призначать, це абсолютно вилами по воді. Немає ніякої точної посади. Ніхто не говорив, за моїми даними, з Вадимом Сухаревським стосовно його зняття з посади і призначення на якусь іншу. Тому це, насправді, просто така інформаційна хвиля для того, щоб поки що подивитись, а як суспільство відреагує, в принципі, на звільнення Сухаревського. А що з ним будуть робити далі? Абсолютно не факт. Велика кількість популярних або впливових, компетентних командирів бригад у нас знімається тихо, без розголосу. Їх засовують в якісь батальйони резерву. І потім їх доля може не вирішуватись взагалі. Всі думають спочатку, ось кудись їх призначать, а насправді не призначають нікуди. І потім вони шукають якісь другорядні адміністративні посади, щоб просто продовжити службу в армії, очікуючи якісь інші часи. Тому це історія з того самого ґатунку. 

Денис Мерзлікін, новий комбриг 157-ї бригади. Ваша думка про компетентність?

 Я не знаю Дениса Мерзлікіна. З 2015 року, коли він був командиром батальйону, був поранений, був командиром батальйону 93-ї бригади. Потім він командував 32-ю механізованою бригадою, коли вона тільки створена була. Що зараз? Подивимось. Знаєте, у нас командир бригади в сучасних умовах – це людина, якщо в 22-му році, на початку війни від командира бригади залежало дуже багато. І можна було побачити, оцінити командирські якості, лідерські якості у командира, тому що комбриги фактично були самостійними фігурами, і їм дозволяли велику кількість рішень тактичного та навіть оперативного характеру ухвалювати самостійно. То зараз, на жаль, вище керівництво,  Ставка Верховного головнокомандувача, Генеральний штаб, вони за будь-яку самостійність командирів знищують, тобто знімають з посад, викидають їх з будь-яких командних посад. Тому зараз, що буде з Мерзлікіним, залежить від того, які завдання йому ставлять, наскільки він буде готовий іти на компроміси із совістю, якщо ці завдання будуть не відповідати реальним обстановкам, реальним можливостям підпорядкованих йому військ. Досвід у цього командира є, критичне мислення у Дениса Мерзлікіна є, Він вже так трохи битий службою, оскільки його зняли абсолютно з незрозумілих підстав з посади. Сподіваюсь, що Мерзлікін розуміє, що в нашій армії зараз посада у командира нічого не значить. Що командирів тасують туди-сюди, знімають з посад. На багатьох бригадах командирів бригад там зняли вже по 6-7 разів. Тут треба завжди дуже тонка грань. Зараз я сподіваюся, що коли 57-ма бригада має ввійти в склад нового армійського корпусу, і сподіваюся, що у цього корпусу буде компетентний командир, який буде ставити адекватні завдання і брати на себе відповідальність, а не тикати пальцем перекладати все на комбригів, комбатів, ротних. Якщо так буде, я думаю, що буде ефективна команда, компетентна командир в цьому корпусі, Мерзликін може бути абсолютно ефективним в цій команді. А далі подивимось. Дуже велика кількість факторів, які залежать від командира і від того, який на нього роблять тиск, що від нього вимагають. Будемо слідкувати за долею 57-ї бригади. 57-ма бригада, хочу сказати, героїчно б'ється на Вовчанську, показує високі бойові результати. І безумовно, завдяки діям цієї бригади, втриманий Вовчанськ і розгромлена велика кількість російських частин і величезні втрати росіян на Вовчанську.

Дякую вам всім за ефір, дякую, що були поруч, дякую за підтримку усім спонсорам каналу "Бутусов плюс". З вірою у перемогу і слава Україні! 

Юрій Бутусов, Цензор. НЕТ