Чи можуть мирні перемовини примусити Путіна зупинитись?

Автор: Юрій Бутусов

Ситуація важка як для нас, так і для ворога. Росіяни наступають, але наступають ціною великих втрат.

Чи можуть мирні перемовини якимось чином примусити Путіна зупинитись?

Я дивлюсь уважно за тим, що говорять політики стосовно мирних перемовин. Скажу відверто, я досі не почув ні від президента Трампа, ні від керівників Європейського Союзу хоча б якісь заяви, хоча б якісь декларації або хоча б якісь плани, які, на мій погляд, можуть примусити Путіна йти на мирні перемовини. Те, що ми бачимо зараз по Стамбулу, я думаю, що це буде черговий раунд мирних перемовин про те, чи треба укладати мир. І якщо треба укладати мир, то на яких умовах сідати за стіл цих перемовин.

Хочу нагадати, що війна, повномасштабне вторгнення Російської Федерації почалося з того, що Путін заявив, що він збирається взагалі провести "денацифікацію України", тобто деукраїнізувати Україну, взагалі, якщо так простими словами сказати, демілітарізувати, тобто позбавити Україну самостійності, незалежності і змінити українську владу. Погодьтесь, на таких умовах, які були оголошені Путіним, вести якісь перемовини в принципі неможливо. Тим більше, що після того Російська Федерація ухвалила рішення про включення до свого складу п'яти регіонів України - Крим,  Донецьку, Луганську, Запорізьку області, тобто практично все. Ну як, на яких умовах з ними можна домовлятися? Все це в Російській Конституції, чотири регіони включені, і все це, звичайно, говорить про те, що поки така позиція у Росії заявлена, сідати за стіл перемовин з такою позицією в принципі неможливо. Росія має зробити крок назад. Чи робить Росія крок назад? Ми цього не бачимо. Жодних кроків назад. 

 Я думаю, що в Стамбулі ми побачимо черговий раунд політичних розмов, а результатом впливу якогось негайного, що б там не казав Трамп, ми бачимо, президент Трамп кожного дня робить заяви, і мета президента Трампа, основна, перша мета, це щоб його щоденно цитували, і щоб він був в усіх заголовках і топах усіх світових медіа. Тому коли я читаю - чергова заява, чекайте завтра, чекайте на тиждень, будуть хороші новини, якщо чесно, у нас наша влада таким годує вже останні шість років. Я це вже читаю в Україні, ті самі прийоми абсолютно однакові, політтехнологічні, нічим не відрізняється, про всеосяжне перемир'я, мир, зустрічі з Путіним, ми це вже чули.

Трамп може здивувати тільки своїх американських виборців, нас це вже не здивує. Ми все це проходили. Що я думаю стосовно реальної обстановки. Я думаю, що це літо, Путін  використовувати для проведення подальших наступальних операцій. Він розуміє, що Україна за підтримки Європейського Союзу має достатньо сильну позицію і не збирається сідати за стіл перемовин з тим, що оголосив Путін раніше. Тобто не можуть починатись перемовини з того, що Росія каже, у нас чотири українські регіони, давайте торгуватись про інше. Визнавайте те, що ми їх вже захопили, це наша земля, що там далі. Такого не може бути. Тому очевидно Путін буде намагатись використовувати ситуацію, для того, щоб намагатись силою якомога більше захопити те, що вони захопили. Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська області. Луганську там залишилось небагато, в Харківській області у них вже наступ просувається, розширюється. Ми розуміємо, що оскільки Путін не отримує свого на вході в перемовини, він буде намагатись це зробити  силою. Це той сценарій перемовин Мінськ-1 і Мінськ-2, які Україна вже проходила у 2014-2015 роках. Хочу нагадати, що тоді також ішли перемовини і паралельно йшли бойові дії. І коли Путіну треба було в цих перемовинах показати, що він може з них вийти, що все одно вам доведеться визнати фактично, що ми контролюємо Донбас і Крим, вони проводили наступальні операції.

Хочу нагадати, що між першим Мінськом і другим Мінськом минуло 6 місяців. Тобто 6 місяців йшли активні перемовини, нібито навіть в стані припинення вогню. Вже домовилось у вересні 2014 року про припинення вогню, 5 вересня, а бойові дії обмежені, все одно продовжувались достатньо активно ще до кінця лютого 2015 року і потім знов, нібито повне припинення вогню, розведення сторін, все, спільна комісія і все одно тривали приховані бойові дії. Тому коли ми говоримо про те, чи збирається Путін зупиняти війну в Стамбулі, згадаймо хоча б наш власний досвід.

Перше,  ніяких реальних кроків Росія для миру зараз не робила і не робить, перемовини про мир - це взагалі ніяк не пов'язане з реальністю. Реальної зупинки бойових дій  нема. А по-друге, давайте згадаймо, що Путін в 2014-2015 роках під тиском Європи і Америки вже йшов на припинення вогню і потім під прикриттям цих навіть певних кроків про припинення вогню продовжував війну. Тому треба розуміти, зараз дива не станеться. Путін не змінить свою стратегію. Бойові дії будуть продовжуватись і вони будуть продовжуватись тривалий час. І якщо у нас будуть якісь реальні підстави говорити про мир, тоді ми будемо з вами обговорювати не слова, не черговий ранковий твіт Трампа, а реальні кроки в першу чергу з боку агресора і окупанта Російської Федерації. На даний момент ми їх не бачимо.

Це про політичну складову.

Щодо ситуації на фронті. Зараз ворог продовжує наступ практично на всіх ділянках фронту, володіє тактичною ініціативою не на всій лінії фронту, але на більшості ділянок фронту, особливо на основній ділянці фронту на Донбасі. Ворог продовжує наступальні дії. Тим не менше, просування ворога дуже і дуже обмежено. Темпи наступу в 25-му році вкрай низькі. Ворог наступає, але все це дається їм надзвичайним перевиснаженням своїх військ.

І Російська Федерація об'єктивно знаходиться просто в кризовому стані щодо постачання поповнень на фронт. Ми бачимо, як вони вигрібають людей. І війна починає вже на Росії також сильно відбиватись.

Тому говорити про те, що перевага Росії невичерпна, що вона просто не закінчується, це вже буде некоректно, не точна оцінка. Росія веде бойові дії, тим не менше, використовувати їй свій живий ресурс вдається все гірше і гірше. Ми бачимо, що масштаби залучення і живої сили зменшуються.

Якщо в 2022 році російська армія була спочатку збільшена на 150 тисяч контрактників, потім вона була збільшена на 300 тисяч мобілізованих, вона створювала велику кількість добровольчих загонів, була система БАРС, створений був Вагнер як армійський підрозділ, були створені різні добровольчі формування в рамках приватної військової компанії Редут міністерства оборони. Тобто до своєї мільйонної армії в 2022 році Росія додала  десь до 600 тисяч особового складу.  600 тисяч це з урахуванням ще й мобілізованих на окупованих територіях, тобто 600 тисяч це мінімум, можливо навіть і до 700-800, ми точні цифри зараз не можемо порахувати.

Тобто мільйон приблизно у Росії було, вони кинули плюс Росгвардію, ще там військові формування, тобто  Росія могла направити проти України, як мінімум мільйон вісімсот тисяч військовослужбовців, більша частина цієї цифри були направлені в 2022 році проти України. В 2023 році, за офіційними даними Російського Міноборони, вони залучили до збройних сил 480 тисяч контрактників. В 2024 році 430 тисяч контрактників, тобто ми бачимо, що  хвиля ця в армії мобілізації прихованої, вона зменшується і зменшується.

Ми бачимо, що цифри 2025 року ще менше. Тому мова про те, що Росія зараз не може наступати в тому темпі, як в 2023-2024 роках, по причинах того, що просто закінчуються такі масштаби постачання оцього гарматного м'яса. Це говорить про те, що високотехнологічна війна дронів виснажлива не тільки для України, вона дуже виснажлива і для Росії, бо просування такою ціною російська федерація також не може відновлювати постійно.

Недаремно, що Путін дякує постійно Північній Кореї, тому що без північнокорейських військ, як офіційно визнала російська федерація, вони не змогли б захопити санітарну зону у Курській області. Отже, ситуація зараз на фронті не носить для нас, на даний момент для України ситуації  глобального колапсу, катастрофи, що зараз все рухне і Росія кудись прорве фронт - цієї обстановки нема.

Навпаки, зараз є умови, коли ми можемо дійсно стабілізувати по-справжньому фронт. Не на словах. Для цього потрібна стійка лінія оборони, ешелонована.

І лінія оборони, яка буде побудована з розрахунку не по підручниках Другої світової війни, причому погано написаних, на жаль, радянських підручниках з інженерної справи. А зараз лінія оборони має бути лінією оборони, яка захищає в першу чергу від спостереження і ураження дронами. Це потребує абсолютно інших підходів до планування і організації оборони, до глибини бойових порядків, до обладнання логістичних шляхів.

І ми бачимо, що якщо така лінія оборони, якщо українське командування, керівництво нарешті почне будувати реальні оборонні споруди, якщо нарешті буде організована високотехнологічна війна, а у нас для цього достатня кількість кадрів, достатня кількість командирів, операторів на всій лінії фронту, то російський наступ просто буде повністю зупинений. На багатьох напрямках, де росіяни, здається, наступали безперервно, як на Покровському, фронт на всьому південному Донбасі, після падіння Вугледара, після падіння Великої Новосілки, після падіння Новогродівки, коли ворог вже підійшов майже до кордонів Дніпропетровської області, на цей момент фронт там не зупинений,  бо там йдуть важкі зустрічні бої, але просунутись, відкинути наші війська на Дніпропетровщину ворогу не вдається. І лінія фронту стоїть,  конфігурація її не змінюється, приблизно з початку лютого 25-го року, тобто це вже 4 місяці бойові дії ведуться в одній смузі.

Так, у нас дуже загрозлива ситуація на багатьох ділянках. Ворог продовжує наступати. Часів Яр, район Торецька, вони намагаються вийти на Костянтинівку, захопити Костянтинівку, проповзти туди. Вони намагаються оточити наші війська на Оскольському плацдармі, захопити Куп'янськ і Борову.

Безумовно, є серйозні ділянки, де ворог продовжує наступ. Але те, як це ворог робить, з якими втратами це роблять росіяни, не дає нам сумнівів, що при правильних, грамотних діях українського керівництва і на цих напрямках ворога можна зупинити. І значно зменшити наші втрати, і значно збільшити втрати росіян.

Відповіді на запитання

Які потенційні ризики від того, що Росія вважає перемовини поверненням до Стамбульських перемовин?

 Це не має  реального значення, тому що це поки що гра слів,  щоб зберегти політичну ініціативу, щоб його цитували. Керівництво США, керівництво країн Європейського Союзу, керівництво України. Так само йде війна за заголовки в ЗМІ і в Росії.

На жаль, це просто боротьба за заголовки. Це пусті слова, які не мають ніякого реального впливу на реальний стан справи.

Нас чекає щось подібне до АТО  15-го- 16-го років, тільки більшого масштабу, якщо підпишуть мир.

На даний момент треба розуміти, якщо ми чуємо багато слів про мир, це не значить, що хтось збирається робити мир.

Ми не знаємо, чи буде мир. Ось основне. Основна відмінність від 14-го до 15-го років, що там, під тиском Європи і Америки Росія регулярно робила певні кроки, певні дії, які обмежували рівень ескалації бойових дій.

Які дозволяли нам стверджувати, що політичний тиск на Росію впливає. Зараз таких важелів нема у Західному світу. Тому зараз немає можливості говорити, що перемовини взагалі стануться.

Чи буде це Мінськ-3, умовно кажучи, ми не знаємо. Війна може бути ще тривалий час. Без будь-яких мирних зупинок.

Яка обстановка на Запорізькому напрямку?

Там також продовжуються наступальні дії. Ворог намагався пробитись і намагається досі пробитись на Оріхове. Приводить це до таких важких боїв, м'ясні штурми.

Зараз чергова партія, там були важкі бої протягом кількох місяців. Зараз відбито кілька  великих штурмів. Зараз вони після великих втрат поповнюються.

Я думаю, що після невеличкої паузи знов будуть лізти вперед. Там ситуація, як і всюди на фронті, ворог продовжує тиск. Вони отримують поповнення, розподіляють його по військових частинах.

Підготовка тиждень, 5-10 днів і вперед. І це у них по всьому фронту. Потім це поповнення закінчується, вони чекають наступного місяця.

В російській армії є планування, у них планування поповнень. Вони витратили штурмовиків, яких їм прислали в цьому місяці. Чекають, коли прийшлють наступних.

 В кого перевага в небі?

Якщо говорити про перевагу в повітрі і в цілому, то безумовно над лінією фронту панує російська авіація. За рахунок великої кількості , сотень літаків і виробництва сотень керованих авіабомб. І розширення виробництва в Росії балістичних ракет і ударних дронів.

Тому над лінією фронту є таке велике небо і мале небо. В великому небі панує російська авіація, де наші пілоти завдають ударів, такі рейди, болючі для ворога,  проводяться засадні дії зенітно-ракетних систем. Але в цілому на фронті, звичайно, ворог переважає в авіації.

Щодо малого неба і дронів, на жаль, ситуація така, що ворог в 2025 році почав різко збільшувати цей компонент. А російське керівництво, як ми знаємо, оголосило взагалі, що в 2025 році будуть створені війська безпілотні, які плануються ще збільшені чисельності і кількості підрозділів БПЛА. І, на жаль, ситуація така, що на деяких ділянках фронту ворог має перевагу в малому небі, тобто у дронах.

Проблема ця комплексна, вона полягає не тільки просто у чисельності дронів. Дрони самі зараз, це застосовує їх ефективність, визначається ефективністю комплексного застосування високотехнологічного озброєння. Тобто дрони мають застосовуватись в комплексі з засобами радіоелектронної боротьби і радіоелектронної розвідки, а також з системами протиповітряної оборони, з радіолокаційними станціями й інколи навіть з зенітно-ракетними і зенітно-артилерійськими системами.

Якщо це є, якщо є якісне управління, тоді, так, у нас є ділянки фронту, значні ділянки, де ми маємо значну перевагу. На жаль, зараз вже є ділянки фронту, де є паритет, тобто рівність по дронах і по засобах РЕБ, і по управлінню цими засобами. І на жаль, є ділянки, де ворогу тимчасово навіть вдається захоплювати панування у повітрі, і на жаль, вони намагаються збільшити кількість своїх військ, і це серйозна проблема.

Конкуренція в 25-му і взагалі в майбутньому у війні в високотехнологічній сфері буде тільки посилюватись. Конкуренція як організаційна, так і технологічна. Це серйозний виклик, і тому зараз на війні кількість людей з автоматом, це вже в 22-му році було очевидно, я багато разів про це говорив на ефірі, не є вже визначальною характеристикою для стійкості оборони.

Основне – це фронт дронів. Фронт дронів та антидронів. І той, хто його краще менеджерує, той, хто краще його організовує, той, хто краще керує застосуванням, розвиває цей компонент, той і має перевагу на фронті.

В сучасних умовах звичайні види озброєнь, піхота, танки, артилерія, без панування в малому небі, без панування в компоненті дронів та антидронів, вижити не можуть. І наша перевага, те, що нам вдається зараз знищувати в рази більшу кількість російських окупантів, це виключно тому, що ми це робимо дронами. Ми маємо деяку локальну перевагу в дронах.

І в деяких місцях грамотно застосовуємо засоби антидронової боротьби.

 Чому тим, хто прийшов мобілізуватись 18-24 є виплати, якщо я лейтенант і мені 21, то не положено?

На жаль, це така одна з багатьох несправедливостей війни. Що можна сказати? Я думаю, що якщо ви лейтенант, у вас все ж таки є велика перевага між тими людьми, які приходять зараз, молодими.

У вас зараз є вибір певних спеціальностей, у вас є вибір, коли ви можете йти, у вас є вибір, ви можете перевестися з того підрозділу, який вам більше подобається, у вас є досвід. Тому ви можете знайти своє місце на війні. Я хочу сказати, що це, на мій погляд, взагалі ключова перевага і ключова можливість на війні.

Коли ти можеш знайти колектив однодумців, де ти можеш себе реалізувати. Тому я, якщо чесно, не вважаю, що тут питання, що треба заздрити. Я вважаю, що це несправедливо.

Я вважаю, що кожен досвідчений військовий, той, хто воював на фронті рік, два, три роки, ці люди також потребують одноразових виплат. Не менших, ніж ці, коли укладається контракт. Бо я вважаю, що треба стимулювати досвідчених людей.

Один досвідчений військовий, як я й неодноразово казав на ефірах, він коштує 20 недосвідчених. Бо його досвід, вміння, майстерність, розуміння в багатьох ситуаціях може вирішити результат бою. Тому так, це несправедливо і неприємно.

Ну, на жаль, я ще раз хочу сказати. В державі відсутні планування застосування людського ресурсу. Це велика проблема для України, тому що не цінується якість.

Цінується кількість. Треба виконати план набрати молодих. Давайте зробимо рекламу.

А ефективність полягає не в тому, що там хтось загнав в армію за мільйон гривень ще якусь кількість молодих людей. Ну і що, якщо їх неграмотно застосовувати в війні дронів, якщо їх неграмотно готувати, якщо  неграмотно їм дати тренування якісні, що з ними буде в цій сучасній високотехнологічній війні? Тому, якби у нас був якісний підхід, то такі люди, молоді, які б бачили своє місце в армії, якісну організацію, то вони б без мільйона йшли в армію. Там також достатньо багато є умов і соціальних пільг, які армія створює.

Але основне, що зберігати треба, фінансувати саме той сиіжень, той кістяк, який тримає фронт, який робить армію боєздатною. А це досвідчення людей, у яких мінімум кілька років війни за плечима. Ось їх треба втримувати, щоб вони не тікали з армії на відпочинок, а мали час для відновлення і мали мотивацію повернутися.

І могли вирішити якісь свої побутові хоча б питання, життєві. За той час, що вони там роками на війні, ну а їм теж треба, у них теж є родина, їм треба щось робити, або купити квартиру, або зробити ремонт вдома. Треба лікуватись, допомагати своїм родинам, близьким.

Ось це треба фінансувати.

 Пане Юрію, виходить, що з усіх політичних процесів довкола війни поки що взагалі нічого не вплинуло на її закінчення. Якщо Росія полізе шукати "м'ясо" в Африку, вони ще довго так зможуть.

А ви абсолютно праві. Політичні процеси поки на війну не впливають зараз. Не впливають, тривалий час не впливають.

Повномасштабне вторгнення в 22-му році – це був вихід Росії з усіх політичних процесів. Ціль Путіна була ліквідація України. Він  її чітко заявив.

Тому з того часу нічого не змінилось. Нічого. Тому я і кажу, що на цей інформаційний шум не треба зараз звертати уваги. Подивимося на реальні кроки. Не будемо себе годувати якимись речами, які не мають прямого зв'язку з реальністю. " Росія шукає "м'ясо" в Африці".Та вони вже там шукають. По всьому світу. Що робити Україні? Україні треба самій залучати людей за кордоном.

У нас є достатні можливості по залученню в добровольців, які хочуть воювати і йти на контракт. Хочу сказати, що завдяки тільки зборам підписників каналу "БутОсов Плюс" нам вдалося зібрати кошти і придбати квитки. Вже в Україну приїхали до лав 47 бригади 40 контрактників-колумбійців.

Тепер вже не треба ловити десь на вулиці 40 українців. Приїхали просто за гроші, просто купили виключно квитки. Ніякої готівки не роздавали.

Авіаквітки купили і вже 40 людей проходить базову підготовку. І хочу сказати, що найближчим часом будуть ще новини і я сподіваюся, що вдасться заявити значно більшу кількість добровольців. Тому це треба робити.

Дивіться, війна – це вихід за всі межі, з усіх правил. Тут треба напруження усіх зусиль держави. Все.

Якщо ти сильний, якщо твоя позиція сильна, якщо ти чиниш спротив, якщо Україна зупинить російський наступ, от тоді Путін сам захоче сісти за стіл перемовин. Тільки одна умова. 

Підкажіть, що на напрямку Багатир.

Так, хочу відмітити, дуже жорстокі бої йдуть за Багатир. Це південний Донбас, напрямок дій тактичної групи "Вугледар". Української тактичної групи "Вугледар". Ворог з усіх сил наступає на Багатир. Це один такий останній вузол  комунікаційний перед кордоном Дніпропетровської області в районі між Покровськом та Великою Новосілкою.

І ворог практично щоденно атакує, щоденно намагаються туди зайти малі групи піхоти або мотоциклісти. І в частині цього селища ворог в кількох підвалах сидять. Але там немає ніяких російських прапорів, бо там їх щоденно знищують.

Тобто це такі блукаючі групи російської піхоти. Вони туди заходять, їх там обнуляють, підходять інші. Там фактично йдуть такі безперервні зустрічні бої.

І українські воїни тривалий час ведуть бої за Багатир. І там вже на цьому напрямку відбита величезна кількість штурмів бронетанкових колон. Останнім часом бронетанкові колони вже не йдуть. Вже тільки мотоциклісти заскакують. Їх там знищують. На даний момент, за тими даними, що були на ранок у мене, у Багатир могло забігти близько 20 російських піхотинців на північній околиці.

Весь день продовжувалася їхня ліквідація. Це такий постійний процес, він безперервно йде вже кілька місяців. В Багатирі, і  на підходах, там як комбайн, працює артилерія наша, дрони, і ворог зазнає великих втрат.

Багатир не захоплений ворогом на даний момент. В Багатирі знаходяться як наші підрозділи, так і знаходяться підрозділи ворога, з якими йде бій. Але така ситуація там вже не перший місяць.

Думаю, що дійсно ця ситуація, те, що відбувається там, в полосі Вугледару, це питання того, що цей напрямок повинен отримати боєздатні резерви, поповнення боєприпасами, і це відповідальність вищого військового керівництва. І Ставки Верховного Головнокомандувача, тому що наші воїни на цьому напрямку роблять просто усе можливе і неможливе, для того, щоб завдати ворогу максимальних втрат.

Можна цілий день слухати розповіді телемарафону, що у нас все добре, і не позбустить тривоги, при гніченості. Можна послухати інтерв'ю з такими людьми, як Комкор Білецький, щоб зітхнути з полегшенням і впевненістю.

Дякую вам. Так, вийшло інтерв'ю на каналі з командиром 3-й армійського корпусу Андрієм Білецьким. Всім дуже раджу подивитись, там багато таких речей, які ви ніколи не знали ні про бойові дії Білецького, ні про бойові дії 3-ї штурмової бригади, які, мабуть, озвучувалися вперше.

Як командира батальйона одного, який провалився, який втратив керованість людьми і не дбав про своїх бійців, які його зняли в той же день за допомогою "табуретки" і таких дуже добрих стусанів цієї "табуретки". Як Білецький подав рапорт на дії свого начальника, генерала Богомолова, і до чого це призвело. Як Білецький подав рапорт, що він вимагає зняти його з посади командира 3-ї штурмової бригади.

Ну і, звичайно, я б назвав це інтерв'ю "Доктрина Білецького", тому що там фактично викладені такі базові поняття як командира корпусу на те, що таке лідерство, що таке командир, що таке відповідальність командира, яка сутність сучасних бойових дій,  оця війна дронів, війна високотехнологічних засобів БПЛА, артилерія, розвідка, РЕБ, скільки це коштує в смузі корпусу, в смузі 3-ї штурмової бригади, як можна завдавати втрат у співвідношені 1 до 10, 1 до 12, які умови цьому. Тому дуже раджу подивитись інтерв'ю.

Чи ймовірний прорив у Дніпропетровській області цього літа? Чи можливо, що ворог зайде в Дніпропетровську область?

 Найбільша відстань в районі  села Котлярівка до Дніпропетровської області на даний момент від найближчих позицій ворога 1,8 кілометра.

Два кілометри. Чи є ймовірність, що ворог пройде два кілометри? Чи є ймовірнісність, що ворог на інших ділянках, наприклад, під Покровськом він в п'яти кілометрах? Чи ворог за літо, за кілька місяців проповзе з втратами ці 2-5 кілометрів, 7 кілометрів? Є, звичайно. Така загроза є. Чи є можливість українських військ в цілому, в тому стані, який є зараз, зупинити ворога і не дати ворогу зайти в Центр України? Так, така можливість є. Для цього треба елементарні організаційні системні дії.

Потрібні командири, які на цьому напрямку отримують повноваження, відповідальність, ресурси і конкретні цілі і завдання. І такі командири у нас є. І ресурси у нас для цього є. І люди у нас для цього є. Чи буде це зроблено? Тут я вам сказати не можу. Тому що я дивився останні, як там будують укріплення.

Люди, які будують ці укріплення, бездарні, які не відповідають вимогам навіть кінця Першої світової війни, і ці опорні пункти, які там будують, вони вважаються застарілими. Я вам можу точно сказати, десь приблизно з 1916 року такі опорні пункти в світових війнах не будують. Це вважається застарілим, некомпетентним підходом.

А у нас це будують досі, за мільярди. Якщо отак показуху, імітацію робити, просто красти ці гроші фактично, просто  викидати їх в кишеню якихось підрядників,  - оборони не буде, а люди не вічні. Людям, щоб виживати, треба надійні оборонні споруди, треба перекриті шляхи сполучення, логістичні шляхи, захищені від дронів, від спостереження, від ураження.

Тоді, так, можна зупинити, можна людей пустити. Для цього треба працювати. Чи буде все зроблено українською владою? Я не знаю.

Але небезпека серйозна, імовірність є. І ворог тому і не йде на реальні перемовини, тому що він так і хоче  повністю захопити Донбас, Запоріжжя, Херсонщину. Їм треба мати позиції в Харківській області, для того, щоб погрожувати Україні. Вони це будуть робити.

Чи є інформація з приводу того, що ворог використовує нові розривні набої на стрілецьку зброю?

В мене нема такої інформації, але я не думаю, що це якась серйозна історія. Розривні боєприпаси, зараз їхнє виробництво може мати виключно обмежений характер.

Є певні обмеження на виробництво, на застосування. Основний засіб ураження у війні це дрон, а не стрілецька зброя. Займатися такими модифікаціями я особисто не бачу ніякої логіки.

 Хочу подписать контракт 18-25. Есть ли такая возможность пойти на оператора БПЛА? Какую бригаду посоветуете?

 Треба зважити все, наскільки я знаю, всі посади на контракт 18-24, всі посади, які пропонуються, це посади піхотинців. Основна витратна спеціальність на війні, яка потрібна, яка потребує найбільшої підготовки. Тому, наскільки мені відомо, всі бійці, які заходять по програмі 18-24, вони заходять як піхотинці в армію.

Зараз є значна кількість частин. Я вам порадив би по цій програмі значну кількість частин. Можете мені просто написати в приват, написати, де ви живете, яка вам, я вам пораджу, якийсь підрозділ якісний, який знаходиться поруч з вами. Там, де вам нададуть якісну підготовку, якісне тренування і забезпечить, і ви будете себе почувати впевненими на полі бою. Стосовно операторів БПЛА, я не бачу в цьому контракті 18-24 посад оператор БПЛА. Оператор БПЛА, можна йти, це інша історія, яка не пов'язана на даний момент з контрактом 18-24.

Тому треба обирати підрозділ, не розраховуючи на якісь додаткові виплати. 18-24 – це піхота на даний момент, можливо, потім зміниться. 

Без сильної позиції – це не перемир'я, а капітуляція для нас. Раніше козирем була Курщина, тепер не маємо сильної позиції.

Дивіться, це існувало тільки в інформаційному полі.

Курщина не була ніякою сильною позицією для перемовин. Це була сильна політична позиція в тому плані, що ми могли вести бойові дії і на території ворога, і поступово звідти відходити, тому що це не наша земля. Тобто розмінювати територію на втрати ворога.

Якби нам це вдавалося робити тривалий час – окей. Насправді Курщина з самого початку була достатньо невеликим плацдармом. І втримувати такий плацдарм, який вдається в російську територію, фланги якого дуже вразливі, було з самого початку неймовірно ризикованим завданням.

І це я однозначно можу сказати. Що б там не робилось, навіть якщо там ще більше сил було б направлено, ми б не могли втримати цей плацдарм, тому що конфігурація цього плацдарму була дуже невигідна з військової точки зору. Тобто це однозначно мало плануватись як рейд, як короткотермінова операція.

А у нас, як завжди, влада роздуває з будь-чого якісь інформаційні речі і потім люди надихаються ними і думають, що це дійсно якийсь такий особливий фактор переваги.

 Чи нема тиску на вас від влади?Враховуючи, що ви висвітлюєте проблеми, які замовчують?

Я вам хочу сказати, я достатньо давно в журналістиці і що таке тиск? Для мене це просто частина моєї роботи.

Я спокійно до цього ставлюсь і що мені може зробити влада, якщо чесно? Я навіть і не знаю. Я ніяким чином від влади не залежу. Я громадянин України, який виконує свої обов'язки і максимально робить це чесно.

Якби влада могла мені щось пред'явити, порушити якусь кримінальну справу, щось у мене забрати, щось у мене обмежити, вони б це давно зробили. Захищає мене громадянське суспільство, ваша підтримка. Дякую вам, тому що завдяки вашій підтримці, бачите, ми можемо працювати і я можу взагалі виходити в ефір і може працювати наша команда.

Нам неможливо перекрити те фінансування, яке нам дають наші спонсори, наші підписники. Я вам за це дуже вдячний. Тому - що мені ще може зробити влада? Та нічого.

Інтернет не відключиш. Фінансування у мене є. Я вам дуже дякую, вам і всім спонсорам каналу Бутусов+.

Чи загрожує щось Павлограду?

Загрожують зараз обстріли Павлограду, тому що фронт наблизився і ворог розуміє значення Павлограду.

Зараз воно ще більше стає з кожним місяцем. Ну, але я думаю, що якщо ви кажете про наземний наступ, я думаю, що це зараз для росіян нереально. І наші воїни достатньо далеко тримають ворога і роблять все можливе і неможливе для того, щоб зупинити російський наступ, не допустити ворога на Дніпропетровщину.

Я думаю, що всі ми з вами розуміємо, що захід ворога в центр України з Дніпропетровської області це буде дуже важкий політичний удар, дуже важкий інформаційний удар. І це відповідальність влади, щоб не спати зараз, а щось робити. Тому що критика буде достатньо жорстка.

Якщо замість посилення наших військ Генеральний штаб, маю сказати, ну, дурниці такі робляться. Генштаб прислав комісію з перевіркою зараз там в район якраз села Багатир, перевіряти, чому там чотири спостережні пункти втрачені, чому вештається противник в околиці, чому вони заїжджають на мотоциклах. Тобто замість того, щоб планувати дії в обороні, планувати активні оборонні операції, в нас вищі органи управління досі займаються просто бюрократичною показухою і імітацією своєї діяльності взагалі.

Люди в погонах під час війни працюють просто клоунами й імітують брухливу діяльність. Абсолютно не потрібно і там, звичайно, на Донбасі, якщо там буде підтримка, посилення військ військами, а не комісіями в штабах, тоді ворога зупинять і Павлограду нічого загрожувати і не буде. Ми всі на це сподіваємось, багато всі намагаємось робити.

Друзі, я вам дуже вдячний всім за ефір, дуже вдячний всім за підтримку. Я буду намагатись виходити найближчим часом також в ефір, будемо говорити. Надсилайте ваші запитання і дякую, що ми разом.

Дякую вам за стрім і Слава Україні!