"Забрав ніж і почав завдавати ударів", - одесит на позивний Марсель з 42 ОМПБ знищив ворога в рукопашному бою

Автор: Ірина Стороженко

У Вовчанську на Харківщині 26 січня 2025 року піхотинець 42 окремого батальйону 57 ОМБР Віктор Алупой на псевдо Марсель під час першого бойового виходу, маючи кілька поранень, вступив з ворогом в рукопашний бій і переміг.

 Ворожа група з чотирьох штурмовиків намагалася зайняти його позицію "Іскра", трьох він знищив на підході зі стрілецької зброї, але один встиг заскочити до нього в будівлю. В момент, коли Віктор побачив противника, заклинив автомат, між ними зав'язалася бійка, ворог встиг вдарити його ножем, та Марсель зумів його відібрати і ліквідувати нападника. Під час евакуації Віктор зазнав ще одного удару - FPV- дрон влучив йому в ногу. Із численними пораненнями на милицях він здолав пошкоджений міст, який впав у річку, та кілька кілометрів ішов пішки.

Вікторе, з вами сталася дійсно непересічна подія. 

Ви вступили в рукопашний бій, що взагалі в епоху дронової війни навіть важко уявити. Як це сталося?

СОЛДАТ 42 ОМПБ 57 БРИГАДИ МАРСЕЛЬ:

В Волчанске. Я там нес службу.  26 числа. Было по времени утром, рано, по серому, где-то без 15, без 10 семь.20 дней я провел на позиции.

Це ваш первый бойовий вихід? 

КОМАНДИР РОТИ 42 ОМПБ 57 БРИГАДИ ПОЗИВНИЙ КАЗИНО:

Да, перший.

На той момент лінія фронту проходила по кварталу багатоповерхівок. Квартал був спочатку весь наш, потім нас трохи відтіснили і, в принципі, в міських боях кожна позиція важлива.

Бої йдуть за кожний поверх, за кожний подвальчик. І його позиція якраз була в центрі, прикривала фронт - 12 годину по-військовому, сам перед, щоб не зайшли, три 5-поверхівки, і він був центральний, щоб у проміжок не зайшли між позиціями. 

Ну, ворог заходить нам всередину, розрізає наші позиції напополам.

Якби він зайняв той будинок, в принципі, квартал багатоповерхівок був би вже майже втрачений. Будинок посередині, і вони просто розрізали навпіл квартал.

Бої контактні, будинки близько друг від друга, десь 20-30 метрів. Тобто сильно різко з'являється противник. Відповідно, треба  бути напоготові оборонятися.

Марсель: 24-го числа, когда меня ранило, фпвишка залетела, и осколки, ранило меня, ну, в руку, в ногу. Ну, и, естественно, под броник залетело.  У меня 3 ранения было уже.

Вот в руку сюда, здесь залетел осколок. Ну, в грудь.

Як Ви оцінювали тоді його боєздатність?

Казино: По його словах, по радійці, що нормально все.

Сам сказав, що трошки камнями побило, але я ще повоюю.

Наскільки близько знаходився ворог?

Марсель:Ну, я где-то думаю, километр от нас.

Там уже нет города, понимаете. 

Они хотели штурмовать именно мою Искру.

 Чи багато вас там було?

Нет, я и побратим.

Казіно: Тоді з неба бачили, що вийшли четверо окупантів. На той момент саме Вітя їх побачив

Марсель:

По сиряку, немножко туман, как бы такое. И с 11 часов, там со стороны садика они как бы и шли постоянно. Я увидел троих. Я не стал доповидать по рации. Сразу огонь на поражение.

Я их положил, там троих.

Казіно: Куди дівся четвертий? Ніхто не побачив куди. Вже побачили, коли він заходив до нього на СП-шку.

Тобто Ви це бачили в режимі реального часу?

Поки цей четвертий не зайшов на СП-шку, перестрілка з автоматом в мінус три. +12:37 коли зайшов четвертий, і Вітя пропав на 30 хвилин десь, ну, може 25-30 хвилин зі зв'язку, то було трошки не по собі.

Марсель:Четвертый забежал ко мне в позицию.

И я его как бы увидел, шо как он забежал. Ну, не слышно там на позициях. Бутылки скрипят, шарудят.

Я подошел к нему поближе. А он ко мне был со спины. Я нажимать курок с автомата, ну, чтобы его, конечно, обезвредить.

У меня автомат ловит клин. Мои действия: заворачиваю калаш, бью его.

Ну, в шею, ударил его в шею. Одной рукой взял его за броник, повалил на землю. Второй рукой перезаряжал свой автомат.

Он тем моментом достал свой нож с броника. И ударил меня в левую ногу.

Вот в левую ногу сюда вот ударил. Я понял, что это не то. Что там нож.

Прижал его сильнее. Забрал нож. И начал ему наносить тоже удары.

Ну, я не помню, там где-то ударов пять я ему нанес. В артерию, сонную артерию. Он там начал хрипеть.

Ну, и я уже как бы... Мой автомат заклинил… у нас там такое случается на позициях. Я взял его калаш.

И добил его. Его же калашом. 

Ви не займалися ніякими єдиноборствами ? Не маєте спортивної підготовки?

Ну, как спортивная подготовка, как видите.

Или я его, или он меня, ну, надо выбирать. Не мы ж к ним пришли.

Я защищаю свою Батькивщину.

- Ви чули про цей випадок, коли наш військовослужбовець, теж, на Донеччині, вступив в рукопашний бій?

Я слышал, но не видел. Но я думаю, что я за него помстился.

Казіно: він вийшов, каже, ну, тут я... Я тут немножко на ножах подрався. Ну, в смислі. В мене тут ножове в ногу.  -Де ти ножа взяв? -Ну, тут прийшов з ножем. Я, каже, не вовремя замітив. Він мене в ногу.

Наскільки ця історія вас здивувала?

Чесно, дуже. Я вже думав, що рукопашні схватки в сучасній війні, вони якось… Немає їх вже бути при таких технологіях, при таких засобах ураження.І щоб люди сходилися рукопашно, дуже здивувало. І дуже здивувала швидка реакція. Не показував Марсель з виду, що він такий скоростний рукопашник.

Він такий собі дядько веселий.

СОЛДАТ 42 ОМПБ 57 БРИГАДИ СНАЙПЕР:

 Зі зв'язком були проблеми і оскільки ми були найближче до них, нас попросили голосом звертатися дло них. Там був ще один Гога- він вігукнувся. Побачив Марселя пораненого. Він пересувався важко, але пересувався. Ну і Гога контролював, щоб ніхто не підійшов. Я накладав оклюзивну наліпку і зверху ще армірованим скотчем замотував його.

 Ну ти бачив тіло ворога?

Так, бачив.  Він був старший, більший, вище його. З вусами був - запам'яталося чогось.

 Яка була поведінка Марселя?

 Та нормально.. в адекватному состояніі. На адреналіні. нормально себе відчував. Коли знов почався штурм - намагався допомагати нам.

Марсель: Двадцать восьмого вечера выходил на эвак. Ну, прошел я где-то метров восемьсот. Не дошел метров десять до укрытия.

И было два скида дрона. И два скида, я понял, что попало в ногу.

Казіно:Мінус нога. Ну, оскільки зараз така війна, що саме в такій близькості до лінії зіткнення виходить в двох-трьох, відправляти когось, це виходить ще або одного трьохсотого, або двохсотого.

Ну, поговорили з ним, було прийнято рішення спробувати скинути йому костилі.

Марсель:Кинули мне обезбол, покушать, водички и костыли. Ну, я попросил, что нужно костыли.

Ну, и ждали погоду. Тридцать первого января. Где-то без десяти... Да, где-то без десяти семь я начал движение.

Там возле завода, там мост. И там две плиты вот так сложенные. Я на костылях не мог же.

Я сполз, опять поднялся,  через вот эти плиты. Встал на костыли. И километр двести еще на костылях быстренько дотопал до заправки.

Там на заправке еще часа два я отдохнул. И от заправки я еще прошел метров пятьсот до своих пацанов.

А можливості вас забрати?

Нет, оттуда нереально. Они могли забрать только куда я дошел.

Я просто через мост с плит спустился. Там две плиты просто заваленные вот так вот. Я спустился по плитам.

А там міст і там вода?

Да, вода. Ну, метр, может, воды так было. Ну, по колено здесь.

Потому что я же лежа переползал вот эти вот плиты. А уже когда я выполз...  Две плиты просто, с одной стороны 12 метров плита, и с другой стороны 12 метров плита.

И они вот так вот сложены. Это надо было вот так спуститься и подняться опять наверх на ровную поверхность.  Ну, я полз.

 Костыли всунул под руки. И выполз.

А під великим кутом была плита?

Ну, как сказать... Где-то... Ну, 45.

А це ж січень, мороз, крига.

У меня ж отмороженные были пальцы.

На этой они обрезали, и здесь два пальца ампутации. На этой ноге три.

Казіно: так як він рухався, то, скажімо так, вірили, що він вийде. Людина, якщо хоче, то вона це зробить.

Просто теж так, від лінії фронту йде людина на костилях по відкритій дорозі. Будемо вважати, що родився він в рубашці крепкій.

Що вами рухало?

Марсель:Жена, жену хотел увидеть. Родителей. Знаете, еще хочу пожить.

-Скільки вам років?

45.

Ви рахували, скільки у вас поранень ?

В сумме там шесть.

Я же в Харьков попал. Но они были там в шоке.

Они же сразу меня в реанимацию, 12 дней в реанимации.

- Як ви почуваєтеся зараз ? Скільки ви перенесли операцій?

- Ну, это уже 27-я была.

Ну, спиналку делали, ну, только в спину вот так вот. Бывали и наркозы, потому что надо чередовать.

Ну, а что? Ну, падать духом, как бы, ну, такое. Одесситы все такие - на позитиве.

Командиры у меня, вот,  как у меня, наверное, нет у него кого. Вот, я лежал в Харькове, приехали ко мне, навестили. Лежал в Киеве, в Киев приехали. Лежу здесь, сюда приехали.

Каждый день они звонят мне. Как дела? Как здоровье? 

Говорит, надо еще приедет. Ну, и как-то так.

-Дуже заворушливо. Розкажіть як ви потрапили на війну? 

Был мобилизиован. Проходил полтора месяца учебки

А як це сталося?

Ну, ехали. ТЦК-шники остановили. Пригласили.

Ну, и как-то так.

-Як ви відреагували на таку мобілізацію? Як внутрішньо були налаштовані?

Ну, на позитиве. Надо так надо. Я не был военнообязанным.

А чому? 

У меня были опущенные почки.В детстве, там, у меня почки были опущенные.  Ну, и меня, как бы, списали, ну, когда еще по молодости.

Ну, сейчас все придатні, щас нет обмежено  придатних.

Я говорю, не пойдешь ты сегодня, завтра, ну, придут к тебе домой. Ну, будут, там, насиловать твою жену, там, убивать твоих детей.Через это пройдут все.

Сказать честно, у нас даже с учебки, убегали, даже в последние дни. У меня такого не было.

Убежать или что. Надо так надо. Надо бороться за неньку Украину.

Казіно: Вони прийшли, там було їх троє, Хонда, Марсель і Кіча. А запам'ятав, тому що перший там Кіча розповів, хто він, що він. Кіча каже, я болгарин.

Потім Вітя, прізвище Алупой. Кіча каже, я з Одеси. Алупой Вітя молдаванин.

 Молдаванин, болгарин і українець. Де вас ще могли всіх разом взяти? Тільки в Одесі. Якось так.

Вони були налаштовані трохи повоювати. Особливо Вітя. Він завжди шукає позитив.

Як вас сприймають? Як суспільство реагує на військового з….

Каждый по-разному. Есть люди,  то черешней угостят, там, то, это, даже, вот, пример, я поехал на базар, там, тапочки покупать. Ну, и, там, говорю продавщице, говорю, дайте мне, пожалуйста, там, тапочки, ну, померяй, там, сорок третий размер. Она говорит, ты шо, не видишь, сколько они стоят? Я говорю, сколько стоят? Пятьсот гривен.

Я говорю, ничего страшного. Я их, хочешь, за тысячу, ну, я куплю. Потом она мне такое отвечает, говорит, я по одному не продаю.

Я развернулся, просто, ну, просто, ну, уехал, со слезами уехал. Подъехал к другой, как бы, тоже, там, ну, я говорю, девушка, дайте сорок третий размер, там, ну, давай, без проблем. Я достал денег, чтобы рассчитываться.

Она говорит, не надо, спасибо. Ну, и как-то вот так вот. Есть, просто, вот смотрят на тебя, ну, как на идиота, понятно.

А чим ви займались?

Строительством. Дорожная служба.

Як ви бачите Ваше життя і службу далі?

Ну, запротезуемся, посмотрим.

Тобто ви не виключаєте, що можете продовжити?

Конечно.

Где-то я могу быть полезен.

Ви би цього хотіли?

Ну, а чего бы и нет?

Просто хочу пожелать пацанам, чтобы они держались, крепились.

Крепиться, пацанам.Главное крепиться.

Побратими "Марселя" гостро потребують квадроциклів - задля забезпечення логістики та евакуації.

Збір 42 ОМПБ:

https://send.monobank.ua/jar/XKiDmD3hw