Про ситуацію на фронті у жовтні. Ефір Юрія Бутусова
Стрім командира взводу 13-ї бригади "Хартія" Юрія Бутусова про ситуацію на фронті у жовтні.
Було багато роботи і багато службових обов'язків, які потребують повної зосередженості, концентрації, тому я був просто тривалий час сильно зайнятий. Зараз розумію, що потрібна розмова про те, що відбувається на війні, потрібно про це говорити, проговорювати питання, проблеми і спільно шукати рішення. Також ми розуміємо, що в сучасному світі правильна комунікація – це теж зброя, яка допомагає покращувати і боєздатність, і допомагає шукати людей, однодумців у підрозділі, шукати тих, хто може допомогти нашій роботі, сприяти їй, розповісти, наприклад, якісь речі, які для мене, можливо, ще недостатньо прояснені і до яких вже хтось дійшов.
Отже, друзі, сьогодні спочатку буде коротка характеристика того, що відбувається на фронті, і потім буду відповідати на ваші дописи, які надходять на YouTube, Facebook і Instagram.
Що зараз відбувається на війні? Ворог продовжує наступальні дії, на жаль, продовжує їх по всьому фронту. Найважча ситуація зараз, найважчі бої йдуть на напрямках новостворених у нас міст-героїв. Найважча ситуація зараз, безумовно, це Покровськ-Мирноград. На Донбасі ворог докладає усіх зусиль, щоб захопити Покровськ, Мирноград, і продовжує наступ на Добропілля. Незважаючи на деякі успішні контратаки наших військ в цьому районі, ворог продовжує наступальні дії. В районі Добропілля намагається вийти на Добропілля і повністю оточити Покровськ-Мирноград. Ситуація там важка, фактично продовжуються зустрічні бої, і ворог продовжує нарощування там сил для того, щоб якомога швидше захопити Покровськ-Мирноград.
Захоплення Покровська-Мирнограда дозволить ворогу вийти на Добропілля, тобто зрізати по кордону Донецької області, і одночасно це найзручніша зона для накопичення сил для наступу на Дніпропетровщину, який вже триває в широкій смузі. Ворог вже перейшов кордон Дніпропетровської області і намагається глибоко просунутись. Поки що ці бої йдуть в смузі на кордоні між Донецькою областю і Дніпропетровщиною, тим не менше ворог також продовжує нарощувати зусилля. Битва за Мирноград, за Покровсь, Добропілля, битва за Дніпропетровщину триває прямо зараз. І це, безумовно, найгарячіша зараз ділянка фронту.
Також треба відмітити, що ворог зараз фактично завдає ударів і намагається захопити на Харківщині, зараз зосередився на районі Куп'янська. Куп'янськ зараз вже визначений як місто-герой і зараз в місті ведуться вуличні бої. Основна загроза на цьому напрямку - ворог переправився в цьому році, на початку року захопив в районі села Дворічне плацдарм і з півночі затікає, заходить у Куп'янськ. Намагається там накопичитись, намагається захопити все місто, про Куп'янськ говорив нещодавно російський диктатор Володимир Путін, про те, що там іде просування, що місто буде захоплено. Бої йдуть за місто дуже важкі і там далеко не все вирішено. Я думаю, що зараз українське командування бачить важку ситуацію на Куп'янську і буде зроблено все для того, щоб не дати ворогу закріпитися в місті, щоб відкинути російських окупантів. Для цього є всі можливості і я думаю, що ті компетентні українські командири, які тут працюють, ті українські воїни, які розуміють значення Куп'янська, всі розуміють значення Куп'янська, безумовно, зараз буде докладати усіх зусиль для його захисту. Хочу сказати, що Куп'янськ – це такий кут фронту фактично і це ключова ділянка на Оскольському рубежі, на півночі цього рубіжу. Хочу нагадати, що ворог намагається захопити повністю вийти на річку Оскіл, хоче захопити Куп'янськ, утримувати зону накопичування для подальшого наступу на Харківщину. І оборона Харківської області зараз залежить від утримання оцього Оскольського рубежу, інакше ворог захоплює Куп'янськ, ворог буде виходити на Ізюм, ворог буде намагатись зайти, захопити Харківщину зі Сходу. Тому ця зона, район Куп'янська, район Ізюма, це зона зараз дуже важких боїв, і наші воїни зараз б'ються за Оскольський рубіж.
Одночасно ворог намагається створити загрозу для повного захоплення Донбасу, тобто згортання фронту на Оскольському рубіжу дозволить ворогу вийти з півночі на Лиман, захоплення Лимана – це ключ до Слов'янська, ворог намагається захопити Сіверськ, дуже важкі бої зараз йдуть на Сіверську також, захопити Сіверськ, вийти на Лиман, бої йдуть за ключову панівну гряду висот Шандриголове-Дробишеве, яка контролює фактично останній природний рубіж оборони, який захищає Лиман, ворог намагається захопити Ямпіль, захопити Дробишеве, Шандриголове і вийти на Лиман. Також з району Часового Яра і Торецька ворог намагається пробитись, продовжується наступ на Костянтинівку, і ворог намагається захопити Покровськ-Мирноград і одночасно проводити наступ на Добропілля. Тобто чітко очевидно, що російське командування намагається захопити весь Донбас і рветься з різних сторін, з кількох напрямків на Слов'янськ-Краматорськ. Це ключова агломерація, фактично Слов'янськ-Краматорськ -це ворота, природні ворота на Донбас, тобто там рельєф завжди робить цей вузол, Слов'янськ-Краматорськ-Ізюм і Харківський, Слов'янськ-Краматорськ-Ізюм-Барвінкове на Харківщині. Ці чотири міста – це ключові рубежі для контролю Слобожанщини, для контролю воріт або на Донбас, або далі на захід України. І контроль цього стратегічного району, це стратегічний рубіж, в цьому районі йшли дуже важкі бої у Другій світовій війні і продовжуються вони зараз.
Важка ситуація, треба звернути увагу, ворог рветься на Запоріжжя, на Дніпропетровщину, на Запоріжжя і зараз ідуть бої за міста Степногірськ, це на Запоріжжі фактично ворота до Запоріжжя. Ворог намагається його захопити, встановити контроль і створити загрозу захоплення одного з найбільших українських міст. Отже, така загалом ситуація. Ми бачимо, що у ворога велика перевага в силах, в першу чергу в людях, є перевага і в боєприпасах певна, і перевага в авіації, в засобах ураження, це дозволяє ворогу утримувати ініціативу. І зараз велику кількість ударів дрнами, ракетами завдає ворог, щоб завдати шкоду нашій економіці, підірвати Україну з тилу. Тому ситуація важка. Треба відмітити, що кожен крок, де ворог просувається, дається росіянам дуже великою ціною. У росії реальна криза з особовим складом, знайти поповнення для штурмових груп не так легко. Всі розмови про невичерпність людської сили в росії, я раніше це казав і зараз можу повторити, це все не підтверджується реальними мобілізаційними можливостями російської економіки. Путін не хоче рушити, валити економіку, свою економічну базу, і вони тому намагаються уникнути повної мобілізації, чергової хвилі мобілізації, намагаються заганяти в армію через поліцію, через всі соціальні служби, через державні служби.
За моїми підрахунками, те, що я порахував, просто офіційні повідомлення Російської Федерації про те, скільки людей в Росії в армії, в збройних силах, росгвардії, направляються на фронт, проходять "СВО", входять в число втрат або розривають контракти по різних причинах, на даний момент те, що я порахував, для участі в бойових діях Путін застосовував як мінімум близько двох з половиною мільйонів людей з початку війни. Це тільки за офіційними повідомленнями. Те, що зараз беруть участь у війні і те, що брали раніше. Це якщо просто скласти офіційні цифри російського керівництва. А якщо туди долучити ще мобілізацію на окупованих територіях, якщо долучити туди і інші компоненти, крім російських збройних сил, ще й росгвардію і інші силові структури, які росія долучає туди, а це і поліція, це і ФСБ, і прикордонна служба до участі в "СВО", це строковики, військовослужбовці, це війська, які не входять в число сил "СВО", але знаходяться, виконують бойові завдання, воюють проти України на кордонах російської федерації, то загалом росія застосувала у війні до 4 мільйонів людей на даний момент.
Якщо порахувати всі компоненти, які вони залучали за цей час. Тобто я кажу, що якщо одночасно Путін каже в Україні 700 тисяч на даний момент, то це на четвертий рік війни 700 тисяч. Те, що раніше були загиблі, поранені, ті, хто по різних причинах розривав контракти, залишав військову службу, хвороби, це ті, хто на ротацію приїжджає, виїжджає, то загальну цифру можна оцінити до 4 мільйонів людей. Як на території Росії, так і безпосередньо на території України. Тому це велика цифра, яка показує, що насправді навіть такі мільйонні сили за цей час, за 4 роки, які росія туди направляє, все це не може створити такої тотальної переваги у війні. І це говорить те, що просто людська маса сама по собі, вона не може обрушити фронт, і українські підрозділи, українські воїни роблять все можливе, щоб завдавати ворогу втрат і не давати нарощувати ті сили. Бо 700 тисяч було і рік тому за путінськими повідомленнями, і два роки тому, і вони цю межу в 700 тисяч безпосередньо в Україні поки що жодного разу не перетнули. Хоча за офіціальними повідомленнями, щорічно Росія на контракт в армію або мобілізує, або бере на контракт мінімум близько 500 тисяч людей. За російськими офіційними повідомленнями. Це збройні сили, російська гвардія, те, що вони направляють в зону. Тобто кожен рік у них армія мільйон-десь півтора мільйона військовослужбовців. У них мобілізація була 300 тисяч в 2022 році, у них була мобілізація на окупованих територіях десь теж близько 200 тисяч, не менше, 2022-23 роки. Вони набирають найманців, де тільки можуть, корейці там на їхній стороні воюють. І тим не менше 700 тисяч це максимально цифра, яку росія може засередити в Україні. Могли б більше - вони б засередили більше. Просто більше на даний момент нема. А українські воїни постійно цю популяцію скорочують окупантів.
ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ
200, можливо навіть 250 тисяч військовослужбовців. І замість того, щоб вирішувати, що з ними робити, у нас просто скасували... Зараз у нас знов повернута фактично кримінальна відповідальність за СЗЧ. Механізм переведення з підрозділу, з частини в частину не відпрацьований. Переведення через Армія плюс не працює на практиці, бо командири просто його не погоджують. І така дивна у нас в армії ситуація, де людина, яка по певних причинах, конфліктах, навіть добросовісна людина, хороший воїн, хоче перевестись з частини в частину, вона не може це зробити. Парадоксальна ситуація. Є люди, які воюють з 22-го року. Вони хочуть перевестись в іншу частину, але й у них такого права нема. Їм просто не підписують рапорт і все. Тобто зараз у нас є один механізм, це треба по судах судитись багато місяців, ходити по судах, ходити в ДБР, доводити, що ти добросовісна людина, чесний воїн, хочеш воювати на серйозній бойовій посаді в іншій бойовій частині. Але це по суду, законних процедур нема. Є такий бюрократичний дуже довгий процес. Абсолютно незрозуміло навіщо. Моє розуміння таке, якщо людина провоювала мінімум рік, чесно провоювала на фронті, особливо в бойових частинах, піхота, БПЛА, міномети, артилерія, сапери, виконувала бойові завдання безпосередньо в зоні бойових дій, перша, друга лінія. Ця людина має право після року добросовісної служби перевестись в іншу частину. Просто подавати свій рапорт і його мають протягом двох тижнів затвердити. Без всяких але, без всяких може, не може, мають затвердити. Окей, не два тижні, місяць. Але людину мають перевести. Вона це заслужила своєю сумлінною службою. А у нас є люди, які просто справжні тигри війни, які з 22-го року воюють. І, наприклад, їх щось не влаштовує в частині. Рівень компетенції, можливо, командирів, забезпечення, ставлення, організація бойових дій, планування. Є багато речей. Людина хоче робити щось своє. Але якщо людина хоче воювати, просто в іншій частині, хоче робити свою роботу, переводити не в тил кудись, а в бойовий підрозділ на фронт. Яке право, ну взагалі, можна і відмовляти в цьому? Обов'язково має бути право, що людина, яка воює, чесно відпрацювала рік, а у нас і два, і три, вже четвертий рік, вона просто пише рапорт і без всяких слів їй це погоджують. Бо вся ця історія гучна там з Армією плюс, вона просто не працює. І зараз в Україні взагалі немає інструментів нормального переведення з частини в частину. Ну нема, бо командир жоден будь-якого свого солдата просто так не відпустить. Ну і я логіку розумію. Самі по собі командири частин людей не будуть відпускати. Це дуже складний шлях взаємних домовленостей, це рідкісні випадки. Але чому такі обмеження існують? Якщо людина чесно воювала, вона має право чесно обирати, де їй продовжувати воювати далі. Я ,наприклад, комплектую підрозділ бійцями з СЗЧ. Я робив це, поки можна було за законом, до 30 серпня цього року. У мене близько 30 військових виконують обмежені завдання, фактично добровольці, я нікого не перетягував з діючих частин. Ці люди давно залишили свої частини, в яких є відкриті кримінальні провадження, деякі 2 роки в СЗЧ. Я шукав їх через різні структури і звертались самі сезечешники до мене. Я набираю людей, як не воюють в армії, які не хочуть служити в своїх частниках. Я їх не беру на якусь тилову роботу. Мені потрібні люди, які виконують завдання безпосередньо на передовій. Тобто на позиціях операторів БПЛА, операторів "Мавіка", в першу чергу "Мавіка", аутел, "ФПВ". І це робота також в зоні безпосереднього ураження противника. І оператор БПЛА – це пріоритетна ціль на полі бою.
Тим не менше, це тільки по суду можна зробити. Ніякі механізми переведення не працюють. Тільки суд, домовленості, треба йти до слідчих ДБР, переконувати, показувати. Вони мають проводити тривалу роботу, потім призначення суду. У мене є в підрозділі бійці, які чотири місяці знаходяться в СЗЧ. І вони зараз при мені. Два місяці вони виконують всі завдання, все роблять, служать як звичайні військовослужбовці. Все чесно роблять, сумлінно, якісно. Але вони не отримують ніякої заробітної плати. Я не можу їх офіційно направити на бойові позиції, де вони мають воювати. Тому що якщо щось з ними станеться, їхній статус не визначений. Тим не менше, деякі з них добровільно виконують дуже ризиковані завдання.
Що робити? Ситуація потребує серйозної уваги і рішення. Я сподіваюся, що керівництво держави проаналізує, яка кількість людей в СЗЧ не може виконувати бойові завдання, тому що не хоче повертатись в ту частину, де вона вже тривалий час знаходилась, де є якась не дуже добра історія. Я переконаний, якщо людина провоювала рік, вона без всяких проблем має переводитись в іншу бойову частину на іншу бойову посаду. Можна сказати, зауважити, що має бути обмеження на переводи в тил. Я згоден з цим. Але якщо людина хоче в бойову частину на бойову посаду, який сенс її обмежувати? Вона ж з фронта не тікає, вона не ухиляється від виконання важких бойових завдань. На жаль, ця історія у нас із СЗЧ не має рішення, немає якісного використання людського ресурсу сотень, десятків тисяч компетентних, адекватних людей, які могли воювати за умови адекватного ставлення і можливості спокійно перевестись в боєздатний, ефективний колектив. Це проблема. Тому я не знаю, до кого я вже тільки не звертався, до багатьох. Хочу сказати, тільки у мене цілий взвод бійців в СЗЧ, я не можу їх оформити досі військовослужбовцями, хоча займаюся цією роботою тривалий час. Сподіваюсь, що я буду ще про це і говорити, і писати. І про тему СЗЧ значна частина СЗЧшників прямо зараз готові встати до лав, воювати ефективно і можуть бути прекрасними військовослужбовцями, але для цього треба колектив. І дати можливість оформитись в колектив, який може їх ефективно застосовувати.
Ряди ЗСУ поповнювати потрібно таким чином, щоб створити в першу чергу вертикаль відповідальності. Чого не вистачає у нас на всіх рівнях?
Вертикалі відповідальності. Має бути відповідальний за людину. Людина, яка приходить на службу або яку приводять, яку мобілізують різними способами, вона має бути комусь конкретно потрібна. Якійсь людині, яка про неї дбає, тому що вона йому потрібна для виконання завдань. І це ставлення людина має відчувати з того моменту, коли вона робить перші кроки, переступає поріг ТЦК.
Як це зробити? Треба з'єднати систему комплектування. Зараз у нас система комплектування – це річ у собі. А треба з'єднати систему комплектування з безпосередньо бойовими підрозділами. Має бути вертикаль. Кожен командир в армії в Силах оборони, починаючи з командира роти, має бути зацікавлений в мобілізації людей. Людей, які будуть служити у нього. Для цього, на мій погляд, потрібно… Зараз у нас сформовано 20 армійських корпусів. Сформовані окремі частини, угруповання військ. Кожне з цих угруповань, кожна військова частина має бути закріплена за певними територіальними центрами комплектування областей. Тобто є певна група, певна кількість корпусів, бригад, частини, окремих полків. Вони закріпляються за певною кількістю областей. І вони спільно з територіальними центрами комплектування допомагають якісно мобілізовувати людей. Сприяють цьому, виділяють своїх людей для проведення цих заходів. І план комплектування, він не загалом, а він прив'язується до потреб конкретних частин. Таким чином має бути чітка логіка, кого, скільки, як комплектують. І з'являється зацікавленість, командири частин стають зацікавленими особами, бо вони беруть участь у цьому процесі мобілізації. У нас велика кількість людей може це робити. І це велике натхнення для мене.
Така мобілізація має бути поєднана. Так нам потрібно, щоб у нас на кожному пункті на ТЦК були вербувальники від частин, щоб була взаємодія з кадровими службами бригад, щоб бригади сприяли, допомагали мобілізації. Щоб коли будь-яка людина потрапляє на поріг ТЦК, згідно з тим планом розподілу людей, який там існує, конкретна частина розуміла - сьогодні, в цей день, такі люди по таких-то спеціальностях, з таким-то станом здоров'я або такими навичками, вони йдуть до нас. І таким чином кожен набирає. Це зробить відповідальність за людину, що вона комусь потрібна. Людина на війні, в першу чергу, що її робить сильною, дозволяє рухатись, діяти, коли вона розуміє, що вона комусь на цій війні потрібна. Хтось про неї піклується, що людина приходить в армію, не просто її кудись кинуть, а вона стане частиною колективу, для якого вона важлива. Людина стане частиною колективу, де вона зможе бути ефективною, де вона буде мати повагу, де у неї будуть конкретні командири, про яких вона знає. Це є ключова історія на війні.
Але насправді це не системне рішення. Я вважаю, що потрібна насправді допризивна підготовка для військовослужбовців, для молоді з 18 років. 18-20 років людина має проходити обов'язково, на мій погляд, на базі підрозділів територіальної оборони службу, можливо навіть в умовах воєнного часу це має бути такий набір курсів. Виживання, підготовка, польоти на дронах, орієнтування. Тобто людей треба, молодих людей, треба готувати до сучасного життя. Бо війна йде і армії потрібні люди, яких заздалегідь готують. Тому що людина впевнена в собі, вона може стати сміливою. Коли вона відчуває, що вона готова до випробувань в житті. А якщо такої підготовки нема, то люди будуть продовжувати ховатись. Я вважаю дуже шкідливим рішення, що чомусь вважають, що люди до 22 років не повинні взагалі тренуватися, а мають виїжджати за кордон. Це велика помилка. Якщо є піклування про молодь, то молодь треба не посилати за кордон і створювати умови, щоб вона емігрувала, а молодь потрібно готувати до боротьби з ворогом, до захисту себе, своєї родини, своєї країни максимально ефективно. Я вважаю, що на війну людей раніше 20 років посилати не варто, але підготовку до 20 років давати варто. І людина, якщо вона готується, я маю на увазі мобілізацію, людина у 18 років може проходити службу в допоміжних підрозділах, вона може отримати цінні технічні знання, фах, підготовку, виконувати завдання в тилових підрозділах, там теж потрібні люди, отримувати велику кількість навичок, які допоможуть в дорослому житті. А люди з 20 років, це просто незамінні на війні. Я вам хочу сказати, що от у мене є військовослужбовець, йому 18 років, він приїхав з Німеччини. І це один з найкращих пілотів ФПВ, який зараз тренується. У нього шикарна реакція, він вміє працювати з екраном. Молодь, насправді, ці високотехнологічні спеціальності, в першу чергу, управління дроном, робить найкраще молодь. Якраз ці люди з 18 до 22 років, можливо, це взагалі найкраща моторика, яка у людини є в житті. І нервова система, і моторика, і вміння вчитись, опановувати нові технології. Тому я не розумію цього рішення, це якраз помилкове рішення. Тому 18-24 це контракт, хороша історія, але насправді нам треба мобілізація 18-24 з правильним застосуванням цих людей. Не на піхоту, наприклад, я б розумів такий підхід, цих людей не посилають на піхоту 18-24, а їх посилають, наприклад, на операторів БПЛА, на фахівців радіоелектронної боротьби, займатися електронікою. На тилові посади, які пов'язані з логістикою, із забезпеченням. Це нормальна історія, це і одночасно людина і навчається, отримує навички і служить країні. І це правильно була б історія, на мій погляд. Ну, тим не менше, у нас ухвалюються такі рішення, які складно насправді пояснити, я не розумію цього. Та й, чесно кажучи, багато хто в армії, я навіть не зустрічав ще, хто б це підтримував. Ну, друзі, ситуація на фронті така, що коли в нас йде застосування недоукомплектованих підрозділів, то, так, посилають вперед всіх. На Куп'янську, я знаю, там один з підрозділів, до мене звертались військовослужбовці, операторів БПЛА і техніків БПЛА з батальйонів безпілотних систем, одну із бригад механізованих, також направили в окопи з автоматами обладнати опорний пункт і тримати оборону. Тому що не вистачає людей на виконання завдань. І тому в нас, на жаль, отаке проблема використання людей, коли військ нібито багато, а піхотинців, як завжди, не вистачає. Тобто у нас мобілізаційні можливості поповнення піхоти не відповідають потребі. Але частини в нас не скорочуються, вони залишаються. Просто там воювати в піхоту доводиться посилати управління операторів БПЛА і всіх інших, кого насправді не можна посилати вперед, тому що вони навчилися на інші спеціальності, теж важливі для бою. Піхотинець не може бути ефективним, якщо відсутнє управління, зв'язок, наприклад, або оператор БПЛА не прикриває його з повітря, не дивиться. Це теж неправильне застосування.
Тому насправді це знов-таки проблема, яку треба вирішувати, вона постійно виникає. Я, до речі, сказав цим операторам БПЛА, що якщо вони вийдуть туди, тиждень вириють ту позицію, їх не виведуть, будемо порушувати це питання більш гучно, бо операторів БПЛА застосовувати як піхоту заборонено наказами генерального штабу. Бо це абсолютно абсурд, створювати технічних фахівців, вкладати гроші, дрони в їхнє навчання, і потім раз і казати ні, ідіть як піхотинці. Ну а навіщо тоді, як тоді в дронами воювати?
***
Просто ударами до деяких сегментах ворожої промисловості неможливо. Росія велика країна, велика економіка, і ми завдаємо ударів по НПЗ, завдають ворогу суттєвої шкоди, але ми розуміємо, що просто ударами по деяких сегментах промисловості ти країну не розвалиш. На мій погляд, я б взагалі подивився з точки зору військової стратегії, я вважаю, що потрібно більше зусиль зосередити на знищенні російської піхоти на полі бою. Піхоти, артилерії і операторів БПЛА. І збільшити ресурси, які держава виділяє на ведення бойових дій, саме для вирішення цих ключових завдань. Бо піхоти у росіян не вистачає значно більше. Тобто, ціни на пальне, це добре, це правильно, але розподіл ресурсів. Потрібно дрони, потрібні засоби ураження, потрібно більше можливостей, більше інструментів для ліквідації ворога на фронті. Держава забезпечує, але потреби забезпечуються далеко, скажімо так, не в повному обсязі, який би дозволяв максимально ефективно ворога вбивати технічними засобами.
***
Піхота має бути в пріоритеті, це абсолютно факт. Піхота – це ключовий рід військ. Піхота завжди в дефіциті на будь-якій світовій війні, в будь-якій країні. Це найважливіші люди. Щоб їх ефективно зберігати, потрібна правильна організація усіх інших сил і засобів. Всіх, хто їх забезпечує, прикриває, завдає ураження, щоб піхотинець міг розуміти, що він прикритий з різних сторін. Щоб його підтримати.
Юра, якщо хочете, я вам пришлю відос, кого нам у бойову бригаду прислали для доукомплектації.
Друже, дуже і дуже чекаю. Будь ласка, направте або сюди, або мені в повідомлення, або на будь-який мій аккаунт, фейсбук, месенджер, інстаграм. Куди вам зручно, так це важливо. Будемо дивитись. Т
Чому військових та поліцейських пенсіонерів до 60 років не беруть?
Я не знаю, якщо чесно, яка там статистика, кого не беруть. Мені важко сказати. Я хочу сказати, що зараз мобілізація в плані того, як людей шукають, вона покращилась, тому що цим почала значно якісніше займатись поліція. Стосовно того, кого там пенсіонерів до 60 років військових поліцейських чи не беруть їх справді, я не впевнений. Думаю, що все ж таки велику кількість категорій беруть.
Як ви вважаєте, чи дійде ворог до Запоріжжя приблизно до 2030 року та разом з тим захопить всю Донецьку область?
Так, друзі, я думаю так, що, безумовно, якщо ми не будемо проводити зміни, не будемо ворога випереджати у змінах, ворог буде вести війну і далі намагатись захопити всю Україну, не тільки Запоріжжя, не тільки Донбас, не тільки, навіть Харківщину. Вони поставили і проголошують постійно, що їхня мета- захоплення України. Там де ми зупинимо ворога, там буде стабілізація фронту. Це безумовно можливо зробити. Ми можемо перемолоти всі поповнення, які росія посилає на фронт. Якість російської піхоти дуже низька. Збільшуються їхні підтверджені втрати.
Як зробити так, щоб у росіян не було просування, щоб втрати були, а просування не було?
Для цього треба організувати оборону так, як вона організована в тих українських частинах, які добре організовані, які тримають свої смуги тривалий час. І цей рецепт очевидний. Це інженерне обладнання смуги оборони, якісне, це якісно організована розвідка, це піхота, яка є ключовою силою на полі бою, яка має ротації, має підготовку, має зміни, має поповнення і таким чином має перевагу в боєздатності над ворогом. Це якісне застосування дронів і всіх видів високотехнологічного обладнання, це обов'язково якісне застосування артилерії, без якої втримати фронт неможливо. І всіх інших сили засобів. Це все можливо зробити. Це складна робота, але можлива.
***
Що в тому, щоб розгортати роботу по набору добровольців, залученню з різних країн світу, поповнення в піхоту можливо знайти. От я зараз у мене у взводі шість колумбійців, точніше п'ять колумбійців і один аргентинець. Це люди, які тривалий час воювали в Україні в піхоті, мінімум шість-дев'ять місяців. Вони вже уклали другий контракт на війну і зазнали деякі з них поранення. Тобто це заслужені бійці і вони дуже ефективні. Вони застосовуються зараз, ми готуємо як операторів мавіків і вони дуже сумлінно і якісно працюють. Поповнення в піхоту, поповнення на БПЛА, дронопіхоту, треба шукати в тому числі за кордоном. Такі можливості по мобілізації є. Нам треба розуміти, що війна буде тривалою і для цієї тривалої війни треба шукати ресурс не тільки в Україні. Треба залучати людей, які готові воювати, які готові воювати як добровольці. Бо хочу сказати, що іноземці у нас, в них умови служби значно кращі навіть, ніж в українців. Тому що іноземець служить шестимісячний контракт, після того може його не продовжувати. Стосовно іноземців не діє кримінальна відповідальність за розірвання цього контракту достроково. Вони не підсудні, у них шість місяців. Тобто його можеш затримати, але шість місяців контракт закінчився і все. Тому по іноземцях у нас є хороші умови. В багатьох країнах та зарплата, ті гроші, те забезпечення, яке дає Українська армія, це дуже серйозний стимул.
Юрій, яка це мобілізація? Це ганьба такій владі.
Друзі, у нас в країні дуже багато чого насправді працює не дуже добре. І треба розуміти, що проблема у нас не тільки з мобілізацією, у нас з багатьма сферами. Але ми маємо з вами говорити, порушувати теми, щоб влада шукала рішення. Ми маємо допомагати шукати це рішення. Тому хочу сказати, що в нас є проблеми з мобілізацією, але якщо ми хочемо вижити, якщо ми хочемо зберегти Україну, а ми хочемо це зробити, ми всі маємо спільно над цим працювати. Тому і говоримо з вами про це. Я ще буду писати, як буде можливість, напишу про проблему СЗЧ. Вона мене дуже турбує, вона у мене дуже актуальна. Є абсолютно круті бійці, круті воїни, гідні громадяни нашої держави, які в силу різних об'єктивних причин пішли в СЗЧ. І я зараз б'юсь над тим, щоб їх оформити. Тому для мене це важливе питання. Мобілізація, серед них є мобілізовані, ну що ж поробиш. Мобілізація має бути, вона є в кожній країні, під час кожної масової війни, де є загальна мобілізація. Ну і треба покращувати, безумовно, там є проблеми.
Війна не закінчиться ніколи?
Ні, друзі, війна закінчиться, як тільки Росія втратить можливість просуватися далі оцими засланими лемінгами, яких вони кидають на прорив нашої оборони. Тобто, як тільки ми побудуємо настільки організовану оборону, щоб оці штурмові групи в дві-три людини, просто їх знищувати одну за одною, день за днем, тиждень за тиждень, місяць за місяцем, через деякий час виникне позиційний тупік. А для Росії позиційний тупік – це програш війни. Зупинка Росії означає програш її у війні. І в наших інтересах побудувати лінію оборони, заздалегідь побудувати якісну лінію оборони, де оці маленькі штурмові групи не здатні будуть її подолати. Для цього треба заздалегідь планування інженерних робіт, організація побудови таких ліній оборони і своєчасне зайняття цих ліній оборони військами. Відведення військ на ці лінії оборони. Щоб ми просто їх не втрачали, як у нас часто буває на деяких напрямках, а щоб туди організовано відходили війська.
Хочу сказати про себе. Йде комплектування підрозділу, шукаємо людей, де тільки можливо. Служать і латиноамериканці, яких ми відбираємо. Зараз вже на службі буде двоє англомовних бійців з країн Західної Європи, які теж вирішили взяти участь у захисті України. Є група бійців велика, до 30 людей. Це які самовільно залишили частину, деякі давно, два роки тому. Ми перевіряємо реальними завданнями, в яких є реальний досвід бойовий, які сумлінно намагаються виконувати завдання. Зараз, які тренуються, також намагаємось це зробити. І буквально 2-3 людини прийшло по мобілізації. Є кістяк підрозділу, це група досвідчених пілотів. Їх небагато, але вони є прекрасними наставниками і вони вже виконують завдання. Зараз на кількох позиціях ми працюємо, працюємо мавіками, працюємо ФПВ-дронами. І виконуємо певний об'єм, одночасно формуємось, одночасно навчаємось, одночасно виконуємо завдання. І прагнемо зробити так, щоб ми могли виконувати значно більший обсяг бойових завдань. Чому це важливо? Завдання у підрозділу, нового підрозділу, який зараз створюється, це боротьба з операторами БПЛА противника. Ще раз хочу сказати, що бойові порядки в сучасній війні, вони вже базуються, основані як з нашої сторони, так і зі сторони ворога на позиціях операторів БПЛА. Тобто, з яких позицій є можливості застосовувати мавіки, FPV, з якої відстані на ту відстань ти фронт і контролюєш. На яку відстань ти можеш вражати від лінії бойового зіткнення ворожі позиції, контролювати їх, блокувати, не давати працювати пілотам противника, значить на ту відстань ти і можеш просуватись. Все на сучасній війні взаємопов'язано. І стрижнем бойових порядків є позиції операторів БПЛА. У бригаді і корпусі Хартія це розуміють. Для виконання цих завдань треба посилювати кількість підрозділів, які займаються цільовою боротьбою з пілотами БПЛА. І наше завдання - робити саме це. Тому звертаюсь до всіх, друзі, хто хоче знайти можливість взяти участь у захисті України в підрозділі, який виконує такий новий спеціалізований напрямок діяльності, який ми зараз розгортаємо, буду дуже радий служити, воювати разом. І хочу звернутися до тих, хто може підтримати нашу боротьбу, оскільки війна дронів – це війна дуже коштовна, і якщо у когось є можливість підтримати, був би дуже вдячний. Нам така підтримка дуже потрібна.
Зараз, друзі, дякую за ефір, дякую за те, що були разом. Я буду виходити в ефір частіше і частіше спілкуватись, частіше відповідати на ваші запитання. Війна продовжується і триватиме довгий час. Ніякий мир, як я вам раніше казав, не проглядався і не проглядається. Ворога можна зупинити тільки силою, єднанням і нашими спільними зусиллями. І це завдання наше з вами, нашого покоління і нашого суспільства. Дякую, друзі, за те, що були разом. До наступних ефірів і слава Україні!
