Як вплине політика на поле бою?
Командир взводу 13-ї бригади НГУ "Хартія" Юрій Бутусов у прямому ефірі аналізує "мирний план", який США запропонували Україні для припинення війни з РФ. Як вплине політика на поле бою?
Ефір присвячено таким важливим подіям, які зараз відбуваються навколо України і в українській політиці, і на війні. Сьогодні я з вами виходжу в ефір, тому що обставини достатньо, які викликають велику кількість питань у всіх людей, у всіх українців на фронті, за кордоном, в тилу.
Отже, ситуація пов'язана з мирним планом, так званим мирним планом Трампа, який сьогодні підтримав Путін, російський диктатор, який веде проти нас таку смертельну війну. Путіну цей план зайшов. Отже, ми почули заяви Білого Дому стосовно того, що відбувається. Ну і зараз нам треба визначитись дійсно, що відбулося, і чи є це ультиматум, і що робити далі.
Зараз я буду коротко говорити про те, що там перелічено в цьому мирному плані, і буду відповідати на ваші питання.
Для початку давайте визначимося в поняттях, що у нас відбувається конкретно. 28 пунктів, які оприлюднені. В першу чергу на словах, там іде багато хороших слів, всеосяжна угода про ненапад між Україною, Європою і Росією. Цікаво, про ненапад з агресором, який вже порушив кілька угод. Забов'язання Росії не вторгатись до сусідніх країн, а НАТО не розширюватись далі. Тобто така фраза дуже цікава, намагання попрохати агресора більше нікого не вбивати і не захоплювати. НАТО не розширюватись далі. НАТО працює на безпеку, оборону, ні в кого досі ще нічого не захопило.
Діалог між Росією та НАТО за посередництва США для врегулювання питань безпеки і створення умов деескалації. Це нормально. Надання Україні надійних гарантій безпеки. П'ятий пункт. П'ятий пункт гарантії безпеки, це звучить дуже добре, але тут про гарантії безпеки не сказано ні слова, тобто деталізації нема. Цей пункт також збігається. Перший пункт, я не назвав, підтвердження суверенітету України. Це очевидні для нас речі.
Шостий пункт. Обмеження чисельності Збройних сил України до 600 тисяч військових. Це абсолютно незрозуміла історія, вона одностороння. Тут тільки обмеження з боку України йдеться. Чому немає обмежень щодо інших країн і як це все можна проконтролювати, це пропускається. Така декларативна достатньо теж фраза. Але важливо, що тут знов-таки обмеження має робити Україна.
Україна закріплює сьомий пункт в Конституції відмови від вступу до НАТО. А НАТО закріплює, що Україна не буде прийнята в майбутньому. Тобто ми маємо змінювати Конституцію. Для чого? Чому ми маємо відмовлятися до гарантії безпеки, коли інших гарантій їй ніхто не надав? Незрозуміло.
Далі. Розміщення європейських винищувачів у Польщі. До нас це не стосується. НАТО не розміщує війська на території України. Цього немає зараз. Гарантія, але це до слова, чи є якісь гарантії, чи нема.
США отримують компенсації за гарантію. Яку гарантію? В чому ця гарантія полягає, якщо немає військ НАТО на території України? Незрозуміло.
Якщо Росія вторгнеться в Україну, відновлюються всі санкції, скасовуються нові територіальні визнання та провілеї угоди. Росія і до цього це робила, зараз вона відновиться, посилиться і, в принципі, буде знов терпіти ці санкції. Це достатньо така умова. Якщо Україна безпричинно, мені це сподобалося, завдасть ракетного удару по Москві або Петербургу, гарантія стає недійсною. Тобто раптом Україна ні з того, ні з сього захоче врізати ракетами по Москві або Петербургу. Безпричинно. Просто так. Знаєте, як Україна завжди це робить? Безпричинно просто б'є по Росії, по Москві, Петербургу. І, звичайно, це просто жарт, не більше.
Далі, Україна отримує право на членство в ЄС і короткостроковий преференційний доступ до європейського ринку, поки це питання розглядається. Дуже цікаво. Америка гарантує, що Україна буде отримувати якісь преференції на ринку ЄС. Які саме, все це абсолютно не викладається. Далі, глобальний пакет відбудови України, створення фонду розвитку інвестицій у технології, співпраця США-України у відновленні, розвитку газової інфраструктури, відновлення постраждалих територій, конструкція місць житлових районів, знов-таки, без визначення бюджетів, без визначення якоїсь конкретики, розвиток видобутку корисних капалин, спеціальний пакет фінансування від Світового банку для прискорення цих зусиль, пакет, якого на даний момент нема.
Далі, реінтеграція Росії у світову економіку через скасування санкцій, фактично, основного важеля тиску політично-економічного фінансового, який обмежує Російську Федерацію у тому, щоб вони могли посилитись, щоб вони могли фінансувати свою армію, фінансувати війну. Якби таких обмежень не було, ресурсів у Путіна було б більше в рази. Зараз він цього позбавлений і пропонується знов-таки йому це просто надати. Просто поки що на даний момент незрозуміло, за що.
Запрошення Росії повернутися до G8. Ну окей, це можливо така виключно декларативна історія, але зняття санкцій.
Довгострокова угода США-РФ у різних сферах. Окей, це їх питання.
Розподіл заморожених активів. 100 мільярдів доларів російських активів інвестують у відбудову України. США отримують 50% прибутку. 100 мільярдів збитків від російського вторгнення, вони вже значно більше цієї суми. В багато-багато разів. Хто це, як буде відбудовувати, чому тільки 100? Далі Європа додає 100 мільярдів доларів, обіцяє Трамп. Європа поки що про це нічого не чула. Європейські активи Росії також розморожуються. Тобто Росія починає знов працювати з Європою. Інші російські кошти інвестують в американо-український фонд для спільних проєктів. Тобто конфіскуються не всі російські активи, які за різними оцінками до 500 мільярдів доларів становлять, а тільки частина. І в Україну йдуть тільки частина коштів, далеко не всі. Навіть з того, що конфісковано, йде не все. Створення американо-російської робочої групи з безпеки для контролю виконання угоди. Тобто контроль безпеки здійснює Америка і Росія. Що заважало раніше контролювати безпеку? Чим ця робоча група буде краще за місію ОБСЄ? Взагалі не зрозуміло. Тут вже були гаранти безпеки України, Німеччина і Франція. Також потужні держави. Були місії спостерігачів з усіх країн Європи. Чомусь Росія від них відмовилась. Не виконала ці зобов'язання. Тепер будуть їздити американці, впевнений Трамп. Росія далі законодавчо закріпить політику ненападу на Європу та Україну. Це просто смішно. Росія законодавчо, це прямо анекдот. Далі, продовження дій договорів про контроль над ядерною зброєю. Україна без'ядерна, запуск Запорізької АЕС під наглядом МАГАТЕ. Електроенергія ділиться 50 на 50 між Україною та РФ. Це взагалі така історія...Ворог захопив АЕС і дозволяє нам щось отримувати з неї.
Освітні та суспільні програми спрямовані на сприятння взаєморозумінню,толерантності до різних культур,ліквідацію расизму і упередження. Україна запроваджує норми ЄС щодо релігійної толерантності та захисту мовних меншин. Обидві країни скасовують дискримінаційні заходи ЗМІ та освіти.
Росія скасовує, тобто, припиняє вбивати українців і закриває повністю все своє державне телебачення, яке багато років розповідає, що Україну треба знищити і всіх українців треба вбивати. Цікаво, як вони це збираються контролювати з Вашингтону.
Повна заборона нацистської ідеології. Це що, "Єдину Росію" закрити просто на ключ? Разом з путінською адміністрацією? Як інакше можна в Росії заборонити нацистську ідеологію?
Території Крим, Луганськ і Донецьк визнані де-факто російськими, в тому числі Сполученими Штатами. Судячи з того, що це пропонується передати на підпис і сісти за стіл перемовин, то очевидно і Україна має на вході визнати Крим, Луганськ і Донецьк російськими.
Херсон, Запоріжжя будуть заморожені вздовж лінії зіткнення, що означатиме де-факто визнання вздовж лінії зіткнення. Тобто якась лінія зіткнення, і вона буде виключно проходити там, куди Путін ще хоче долізти. Росія відмовиться від інших узгоджених територій, які вона контролює за межами п'яти регіонів. Вона відмовлялась від окупації України, причому не один раз. І в публічних деклараціях, до речі, багато разів.
Українські сили виведуть свої війська з частини Донецької області, яку вони зараз контролюють. Тобто без бою, безкоштовно віддадуть рубежі оборони, позиції, висоти, все це буде просто подаровано. Зона виведення буде вважатись нейтральною демілітарізованою буферною зоною. Міжнародно визнаною як територія, що належить Російській Федерації. А російські сили не входитимуть у цю демілітарізовану зону. Хочу сказати, що до того 8 років російських сил не було взагалі в Україні. Їх і не було і на Донбасі. На території так званих ДНР, ЛНР. Росія теж казала, що там її сил не було, а фактично вони були. Ну і знов-таки тут другий раз повторюється, що територія Крим, Луганськ, Донецьк, Херсон, Запоріжжя окупована, має бути визнана міжнародно, в тому числі Україною, як територія, яка належить Російській Федерації.
Обидві країни зобов'язуються не змінювати територіальні домовленості силою. Це вже кілька разів обіцяла Росія і тим не менше змінювала. Що ж буде в разі порушення? В разі порушення будь-які гарантії безпеки не застосовуватимуться. Але що застосовується? Тобто будуть знов введені, очевидно, санкції, які вже були введені і зараз їх хочуть зняти.
Далі, свобода користування Дніпром, транспортування зерна через Чорне море. Гуманітарний комітет, обмін полоненими, тілами всіх на всіх, повернення цивільних заручників, зокрема дітей. Програма возз'єднання сімей, заходи допомоги жертвам війни. Знов-таки, Росія набрала заручників і тепер включає обмін українських заручників на російських військових злочинців.
Далі, проведення виборів в Україні через 100 днів. Це мені подобається. Мирна угода, яку готували США і Росія, воно їх дуже турбує, коли в Україні будуть вибори. Дуже переживають. Вибори через 100 днів. Повна амністія всім учасникам війни та відмови від юридичних претензій у майбутньому. Так, щоб не було ніяких претензій, російські злочинці спокійно їздили собі по Європі, по світу, і ніхто не їх там не вбивав, не викрадав і не накладав на них арешт. Угода буде юридично обов'язковою. І щоб Україна не могла висувати Росії будь-які вимоги в судах. Угода буде юридично обов'язковою і виконання буде контролюватись та гарантуватись Радою миру на чолі з президентом Дональдом Трампом. За порушення будуть накладатись санкції. Хочеться нагадати, рада миру. Вона нічим не передбачена, які у неї права, повноваження нічим не визначена. А президент Трамп вже через три роки не буде президентом Трампом. Яким чином він збирається гарантувати безпеку України абсолютно незрозуміло і це здається дуже дивним, як кажуть.
Після того, як всі сторони погодяться з цим меморандумом, перемир'я набере чинності негайно після того, як обидві сторони відступлять до узгоджених точок, щоб розпочати виконання угоди. А оце, друзі, ключове питання пункт 28. Отже, ми, Україна, маємо погодитись з цим меморандумом, з усім, усім, усім, одразу на вході. Тобто не згадувати про всі злочини Росії, про порушення прав, порушення законів, порушення міжнародного права, нехтування повністю Путіним, масові злочини, геноцид українського народу. Все це треба відставити в сторону, це не суттєво, це не обговорюється і не має ваги, як для Трампа, так і для Путіна. Україна має з цим погодитись, це відкинути. І визнати, що все це є так, що ми віддаємо Донбас, що ми не контролюємо значну частину Херсонської і Запорізької областей, що ми готові визнати все це російським. І от після того, як ми це все визнаємо і погодимо, то ми маємо негайно відступити від лінії фронту, ще відступити від лінії фронту, від тих рубежів, які ми зараз контролюємо, від наших оборонних споруд, маємо відступити до узгоджених точок. І ось тоді, коли ми відступимо, відведемо війська на всі ці угоди, тоді почнуться перемовини і почнеться виконання.
От такі 28 пунктів. Друзі, ну тут багато чого, звичайно, абсолютно речі, які на вході декларативно вже озвучувались і Російською Федерацією, і злочинцем Путіним, і озвучувались американськими перемовниками стосовно поступок з боку України. Багато разів ми це вже чули і в травні, і в червні цього року, зараз знову. І основне, що тут вимагається, це фактично визнання неспроможності провести бойові дії. Всі ці слова, за ними стоїть тільки одне. Україна капітулює, капітулює на певних умовах, гарантом її виконання умов капітуляції є Дональд Трамп. І на деякий час, поки Трамп президент, Путін погоджується виконати ці умови, які для нього абсолютно вигідні. Те саме Путін намагається зробити збройною силою. Тобто вони намагаються вибити наші війська з Донбасу, намагаються захопити Запорізьку область, і у них це не вдається вже майже 4 роки. Такої інтенсивної війни і загалом 11 років війни. Вони не можуть це зробити. І тепер Україна має визнати, що боротьбу ми не продовжуємо, маємо відступити, Путін знову йде далі. І потім ми все це визнаємо, легітимізуємо, а потім у Путіна залишається маса можливостей знову піти вперед. Уже в інших умовах. Отже, що за цим стоїть?
Відповіді на запитання.
Якщо події на фронті розвиватимуться як зараз, через скільки часу росія захопить Донбас, який Україна має віддати йому за планом Трампа?
Якщо йти як зараз, Україна може втратити Донбас, через рік, через два. Але якщо Україна почне організовувати впорядковані дії по всій лінії фронту, якщо нарешті на 4-му році війни почнуться системні зміни в організації управління війною. Тоді росія не захопить Донбас. Зараз є всі можливості стабілізувати лінію фронту, зупинити ворога і завдати йому таким чином стратегічної поразки. На значних ділянках фронту ворог не може просунутись ні на крок, тривалий час. А там, де вони просуваються, їх знищують і становище відновлюється. Тобто російська армія не є непереможною. В Україні ситуація на фронті показує, що ми здатні зупинити Путіна військовою силою. Тому, коли ми говоримо про те, що ось, якщо все буде так продовжуватись, так воно так, як зараз продовжуватись не повинно. Безумовно, мають бути зміни. Про ці зміни я говорив багато років, коли був журналістом. Зараз я намагаюся ці зміни вже на своїй маленькій посаді в армії також впроваджувати. Я вірю в те, що у нас є боєздатні з'єднання, боєздатні бригади, боєздатні корпуси. Я сам служу в бригаді "Хартія" і в корпусі "Хартія", які достатньо ефективно виконують поставлені перед ними бойові завдання. І я бачу, що ворога можна зупиняти. Для цього є сили. Тому давайте думати про те, як виправляти цю ситуацію трагічну, яка у нас є зараз. І як перемагати, а не як визнавати, що ми нічого не можемо зробити.
Якби ми нічого не могли зробити, Путін би вже давним-давно все захопив, що хотів. Він не може цього досягнути військовим шляхом. Загалом, друзі, що хочу сказати, що такі умови з боку Путіна – це вже не денецифікація України, це вже не зміна української влади, це вже не демілітарізація України, вже не йдеться про розброєння України, скорочення озброєнь. Все це, що оголошував Путін 24 лютого 2022 року і повторював багато разів, тут вже нема. Тобто Росія змінила риторику. Як ви думаєте, чому Росія, Путін сьогодні каже, я готовий прийняти цей мирний шлях, хоча тут не передбачається, насправді, силова зміна влади, тут не передбачається, що він захоплює контроль над цією країною, тут не передбачається, що Путін зможе розброїти українську армію і взагалі захопити і диктувати українському суспільству і народу, якою мовою розмовляти. Всього цього тут нема. Тому завдяки чому, друзі? Завдяки збройному спротиву України, ефективному спротиву. І Путін йде на ці перемовини не тому, що він може захопити Україну, а тому, що він розуміє, що він може не захопити Україну. Що він може не перемогти на полі бою. Що він може програти. Ось чому Путін погоджується на цей мирний план. Так званий мирний план. Але, звичайно, насичує його своїми вимогами.
Так от, а тепер навіщо це Трампу? Фактично, цей мирний план так званий показує слабкість Америки. Її нездатність захистити своїх союзників, підтримати їх важкий момент. А навіщо це Трампу? Чому це так швидко робиться? Насправді, в Америці зараз у Трампа такий стратегічний виклик. Він проводив кампанію, критикуючи політику демократів, політику президента Байдена і дуже критикував те, що Америка підтримує Україну. Зараз Трамп має ухвалювати стратегічне рішення. Весь цей перший рік його президентства програми допомоги України, фінансування України відбувалось згідно з тим планом, який закладав президент Байден. І ця збройна підтримка військовим обладнанням, фінансуванням, все це йшло від Америки за планом Байдена. А тепер починається планування вже зараз наступного фінансового року в США. І цей фінансовий рік Трамп хоче показати, що він може по-іншому планувати бюджет, що тепер на війну, на підтримку війни в Україні він може гроші не виділяти. Звичайно, логіка зрозуміла. Але чи може це бути реально такою демонстрацією? Чи може це бути сильною політикою?
Що таким чином показує Трамп? Що Америка при певних умовах не витримує тривалої боротьби. Вона не витримує тривалої підтримки своїх союзників. І якщо якийсь інший такий диктаторський режим, тоталітарний режим, авторитарний режим захоче вести війну, захопити якусь країну десь у світі, чи в Європі, чи, наприклад, Тайвань, чи Африка, чи Азія, Америка може завжди коливатись. Тому потужні режими з сильною диктаторською владою авторитарною, які можуть тривалий час, десятки років проводити свою стратегію, можуть перемогти Америку, можуть нав'язати свою волю. Чи буде це сприяти взагалі міжнародній безпеці і інтересам США? Звичайно, ні. Це тимчасова історія. І ця історія, такий підхід Трампа викликає серйозну критику в самих Сполучених Штатах. Я розумію, що зараз Трамп хоче під кінець року ще раз зробити такий сильний захід і змусити притиснути українське керівництво для того, щоб вони йшли на поступки. Але цей підхід для нас, це не той підхід, це не той маневр, на який Україна може погоджуватись. Тому що це не довготривала стратегія, це ситуативна політична комбінація. А на ці політичні комбінації впливати можна з різних сторін. Трамп вже намагався продавити Україну в травні, але не вийшло. І зараз новий підхід. Погрози. Але якщо ми просто погоджуємось говорити в цій рамці, сідати за стіл перемовин, це просто неприйнятно. Це серйозна загроза безпеці, і це можливість того, що Путін в будь-який момент скаже, зараз з цих 28 пунктів, єдине суттєве, з нього знімуть санкції, а потім їх знов повернуть. Так він вже і так при санкціях працює. Російська армія не може отримати стільки ресурсів і фінансування, якби в Росії не були санкції. Але тих ресурсів, які росіяни отримують, їх все одно в кілька разів, значно в багато разів більше, ніж має ресурсів Україна. Все в порівнянні. Росія може продовжувати війну з фінансової точки зору. У неї є ринки збуту, своїх енергоносіїв, природних ресурсів. І в Китай, і в Індію, в інші країни. І вони можуть вижити. Тому не треба мати ілюзій, що ці санкції щось одразу припинять війну. Санкції, як ми знаємо, війну не припиняють. І з чим буде далі погрожувати, примушувати Трамп Путіна виконувати мирні угоди? Ну чим? Ну немає інструментів. Тут нічого не прописано. Крім доброї волі самого Трампа. Тому це такий дипломатичний маневр. Путін знов зумів пробити багато пунктів, які йому цікаві. Це, хочу сказати, крок назад відносно російських вимог в лютому 22 року. Тут вже визнається суверенітет України, визнається українська влада, визнається українська армія, визнається українська нація. Але Росія хоче залишити шпаринку, щоб влізти сюди, щоб впливати, щоб через цю окупацію продовжувати впливати зсередини. Знов відродити свої політичні партії, знов відродити вплив своїх засобів масової інформації. Погоджуватись на капітулянтські умови і на здачу поточної лінії фронту... Поточна лінія фронту- це ворогу доведеться ще роки битися за Донбас, роки воювати. Але якщо ми зараз здамо все одразу, - такого бар'єра, такого реального нашої землі, її просто нема. І у нас є можливість цю землю не здавати. Слов'янсько-Краматорська агломерація – це унікальний природний рубіж оборони, максимально вигідний для оборони. За який під час Другої світової війни точились три роки запеклі бої, бо це дуже вигідний рубіж. Хто його контролює, той контролює ворота в Слобожанщину, в центр України. Тому втрачати, віддавати самим – це як роззброюватись просто. Це втрачати вигідні позиції для наших військ, віддавати їх ворогу і віддавати землю, яку у нас є всі можливісті втримати. При необхідних, звичайно, правильних організаційних управлінських рішеннях.
Як ви вважаєте, вчинить наша влада, адже рішення за політичним керівництвом?
Думаю, що наша влада завжди вчинить так, як в Україні повертається громадська думка. У нас в таких випадках влада своєї стратегії не проводить, але слухає громадську думку. Ну і тут ми з вами одне з джерел, яке її, в принципі, формує.
Що станеться, якщо ми залишимось без розвідданих від Америки?
Це для нас буде серйозна важка втрата, але ми ще не залишились без цих розвідданих. І хочу сказати, що не тільки Америка постачає розвіддані, а і інші країни НАТО, і інші країни – учасники розвідувальної програми "Ешелон", які працюють дуже ефективно і надають нам інформацію по Росії. Тому давайте заздалегідь не втрачати сили. Тут насправді нічого не вирішено. Це виключно дипломатичний трек. Це Трамп хоче показати, що я зробив максимум, тепер я хочу, щоб ви зробили те, що я напрацював. Це той компроміс, кращий, якого ви не отримаєте, і ви маєте це зробити. Але ми розуміємо, що там, де компроміс досягається, він може йти значно далі. І насправді ми розуміємо, що Путін мовою компромісів не розмовляє. Тому, до речі, я думаю, що ми, очевидно, розуміємо, що ця політична ситуація не може бути вирішена в ті терміни, які поставив зараз Білий Дім до 27 листопада визначитися з цим мирним планом. Я впевнений, що на цей мирний план треба представити свої зауваження, свої аргументи і діяти.
Як це зробити, як запровадити системні зміни на фронті? Ті ж люди у керівництві, ті ж результати. Знизу зміни не будуть системними.
Дуже слушне зауваження. Я все ж таки вважаю, сподіваюсь, що наше керівництво і військове, і політичне все ж таки почне робити висновки, що ми не знайдемо підтримки, ми не знайдемо стратегії, що нам робити за кордоном. Від нас чекають цих дій, від нас чекають ефективності. Якщо ми зупинимо російську армію по всій лінії фронту, ось це буде та ефективність, яка повністю змінить політичну ситуацію. Якби ми зараз зупинили ворога хоча б на місяць, ці умови виглядали би абсурдно. Їх би просто ніхто не пропонував. Давайте тепер думати, що ця політична розмова, вона має йти, має бути цей трек, але я зараз хотів би почути від керівництва України на всіх рівнях чіткі плани, як ми зупиняємо ворога на фронті, що для цього робиться, як посилюється боєздатність і довіра сил оборони. Ось це важливо. Щоб припинити, я вибачаюсь за слово, срач, треба не декларації, треба дії, вчинки. Зараз не можна знайти такі слова, які в чомусь переконають Трампа. Якщо його не переконують тисячі вбитих українців, дітей, яких вбивають ракетами в їхніх ліжках, російські нелюди, якщо це не переконує Трампа, що Україну треба захищати, то повірте, ніякі слова вже, щоб там красиве не написали якісь спічрайтери, все це не спрацює. Треба вчинки, треба дії, стратегія дій. Єднання армії, народу, суспільства має міститись в практичних кроках, не в словах. В системній боротьбі з корупцією, в покаранні злочинців, які крали, в повній конфіскації негайній активів, майна усіх, хто заплямував себе крадіжками під час війни і відсилкою грошей до Москви, до наших ворогів. Оцих всіх людей треба, звичайно, затримувати, карати, розслідувати. Гроші треба передавати на Збройні Сили і треба в армії запровадити ключову історію. Я говорю про це багато років, 11 років, але скажу ще раз. Наша війна – це найкраща академія в світі. Ніхто так не вчить сучасного військового мистецтва і сучасної стратегії і тактики, як український фронт. Ніщо і ніхто. Нам потрібен аналіз після дії, after action review. Ми маємо масштабувати свій успішний досвід і припинити повторювати ті помилки, на які ми постійно натрапляємо і біжимо по цих граблях. Це потрібно припинити. Для цього не треба якихось абсолютно унікальних кроків. Потрібно стратегічне рішення.
Подивіться, є командири і є військові частини, з'єднання, корпуси, які достатньо стійко тримають фронт, дають результат, які знищують ворога. Потрібно масштабувати цей досвід, потрібно масштабувати і дати повноваження тим командирам, які показали результат, дати більше ресурсів, більше повноважень і планувати дії згідно з тим, як вони пропонують. І раптом виявиться, що ми можемо зупинити ворога не на якихось окремих маленьких ділянках, не на 10, на 20, на 30, навіть не на 100 кілометрів, а на всю тисячу. Активна ділянка фронту – це всього 1200 кілометрів. Це великий фронт. Наступальні дії ворог активні, проводить ці ділянки приблизно десь на половині. Ми маємо масштабувати успішний досвід, ми маємо робити висновки, ми маємо планувати не просто позиції, ми маємо планувати не просто виставлення військ, де стоять піхотинці, де стоїть хто. Ми маємо планувати високотехнологічну війну. Основний виклик зараз нашого часу – це планування високотехнологічних дій, озброєння, застосування високотехнологічних засобів, розвитку високотехнологічних підрозділів. Це треба робити по всьому фронту і визначати смуги відповідальності конкретних підрозділів за конкретні ділянки. Не просто шукати Е -бали по фронту, а відповідати за ділянку і за повне знищення противника на цій ділянці.
При умовах сьогодення як найвигідніше для України закінчити війну?
При умовах сьогодення для України є єдиний спосіб, щоб нас не знищили і щоб ми не отримали нову війну за кілька років. Це зупинити ворога збройною силою. Чи є у нас для цього ресурси? Так, є. Чи є у нас для цього люди? Так, є. Ми маємо це зробити на тих основних ділянках, де ворог наступає. Зараз бої йдуть в Мирнограді, в Покровську, під загрозою Добропілля, під загрозою Межова, ворог на околицях Костянтинівки, ворог на околицях Сіверська, ворог намагається зараз, він веде бої в Степногірську і намагається вийти на Запоріжжя. У нас є багато гарячих точок. Йдуть важкі бої за Куп'янськ. Це потребує значної уваги. Але чи можемо ми вибити ворога? Можемо.
Герасимов вчора доповів Путіну, що Куп'янськ повністю під контролем Росії.
Так, і сьогодні Путін сказав така загадкова фраза, що ось Куп'янськ буде так, як в Куп'янську, тому що Куп'янськ захоплений. Хочу сказати, до речі, це дуже такі кумедні історії, які показують насправді, що в Кремлі сидять реальні клоуни, які обіцяли Київ за три дні і так само хочу нагадати, два тижні тому Путін пообіцяв разом з Герасимовим провести іноземних журналістів в Куп'янськ і в Покровськ. Досі не привіз нікого. Де вони, ці журналісти? Дуже хотілося б подивитись на одного. Окей, можна не іноземних. Ви російського журналіста якогось покажіть. В Куп'янську, наприклад. Сьогодні Путін сказав, що так, як в Куп'янську, це повториться зараз і на інших ділянках, що Куп'янськ повністю захоплений, він сказав. Ну і де? Є де, наприклад, хоч один росіянин, який зняв відео, як він ходить по Куп'янську? Мені цікаво. Де журналіст? Один, обіцяний Путіним в Куп'янську. Де він? Ми всього цього не бачимо. Ми не бачимо, тому що насправді Путін просто теж продає оце повітря, пуки в повітря, які він закладає в вухо Трампу. Все це повна маячня. Все це не має абсолютно ніякої зв'язки з реальністю. Це все психологічний тиск, в тому числі тиск на світову громадську думку, тиск на Америку для демонстрації своїх нібито успіхів, яких насправді нема. Нема ніяких доказів, що росіяни в Куп'янську, жодного відео з Куп'янська, де вони йшли, підкреслюю, не існує. Жодний російський командир, блогер, зет-блогер там не з'являється. Тому це про що говорить? Знов-таки, якби Росія силою могла вирішити зараз свої цілі і завдання, вона б не спілкувалася з Трампом. Не було б цих мирних планів. Яка мета Путіна насправді? Путін хоче розірвати єдиний фронт країн НАТО проти Росії, хоче послабити таким чином міжнародну підтримку, підтримку країн НАТО для України. Це для нього принципово важливо. Щоб ми отримували менше озброєння, менше грошей, щоб була менш солідарна позиція боротьби з російським впливом. Все це потрібно Путіну дуже сильно. Він не може це зробити. І друге, Росія не здатна на даний момент військовим шляхом добитися всього того, що вона вимагає. Війна дуже важко для росіян йде. За офіційними зведеннями нашого Генштабу, втрати росіян вже давно за мільйон. Я думаю, що, можливо, не весь мільйон – це вбитих, але загальні втрати, якщо казати, вбитими, пораненими, вибувшими, вона значно перевищує мільйон. Це, насправді, показує об'єктивна арифметика, статистика. Якщо підсумувати всі, я, до речі, про це напишу, і ми зробимо ефір про російські втрати, якщо підсумувати всі зведення російські, то вони мобілізували майже там в різних формах, направили на війну десь під 2,5 мільйона людей за цей час. А де вони зараз? Як звітували, що у них 700 тисяч на фронті, так і звітують. Ну і дійсно, приблизно так їх є. І по наших розвідданих.
Війна важка для Росії. Путін не впевнений, що він може виконати, досягнути своїх цілей військовим шляхом. Тому він використовує будь-яку нагоду розгойдати Трампа і позбавити Україну хоча б частково, хоча б на один рік, хоча б на якийсь час американських грошей, американського озброєння, американської підтримки. Ось це основне. Заради цього він готовий на будь-яку брехню, що завгодно заявити. Я думаю, свого часу ми побачимо, хто зараз контролює і Куп'янськ, і інші ділянки фронту, про які Росія розповідає, що вони ніби захоплені. Чому не йдуть російські зет-блогери в Покровськ? Тому що там можуть вбити, в тому Покровську. Значна частина міста, там йдуть бої, і вона знаходиться досі. Українські воїни, 425-й полк "Скеля", інші наші підрозділи, 155-та бригада, 68-ма бригада. Інші підрозділи чинять гідний спротив і б'ють ворога там.
Люди є, ресурси є. Це є точно ці слова, які Бутусов говорив про Авдіївку. Тим часом вже Покровськ стає минулим.
На жаль, друзі, цей коментар правда. Така сама ситуація у нас була не тільки... Я можу нагадати свій ефір, їх можна тут подивитись. Я детально говорив про проблеми у нас в організації бойових дій. Бахмут, Соледар, Авдіївка, Вугледар. На жаль, все це повторюється і зараз. Системних змін поки що не відбулось. Вони є певні на певному рівні. Є певні зсуви, але вони не по всьому фронту, а частково. Ми бачимо, що там, де, наприклад, створені армійські корпуси, які мають достатню кількість компетентних кадрів, там, де є організована системна робота в військах, там, де системно працюють компетентні командири, є озброєння, є люди, ми зупиняємо ворога. Ми завдаємо ворогу важких втрат. Він не може вирішити свої цілі. Тобто, оці зміни треба масштабувати. У нас є можливості це зробити. Я змушений це повторювати. Так, на жаль, велика інерція у нас рішень стратегічних на стратегічному рівні. Так, ви праві, зауваження по суті. Але ситуація є такою, якою вона є, і ми маємо змінювати хід історії. Ми маємо творити її самі. Це залежить від нас. І в тому числі від демократичної громадської думки в Україні.
Як керівництво змусити організувати ефективну систему протидії рашистам? Бо виглядає, що ситуація повністю влаштовує керівництво.
Ну, як? Я в Україні не знаю інших шляхів, крім те, що громадськість буде вимагати змін. Влада чує тільки ту позицію, яка популярна. Тому, якщо ми будемо підтримувати ті військові частини, тих командирів, які працюють на результат, у яких нема проривів, які знищують ворога, зупиняють його, я думаю, це буде та модель, яка буде зрозуміла і для політичного керівництва і вони почнуть масштабувати цей позитивний досвід.
Як служба?
Дякую вам, служба йде, формуємо новий підрозділ БПЛА, виконуємо завдання в тому числі на гарячих ділянках. Щоб нарощувати спроможності- треба готувати людей, значну кількість готувати з нуля, шукати в тому числі тих, хто самовільно залишав частини. Така робота непроста, але завдання ми виконуємо і на деяких ділянках достатньо ефективно. Як тільки буде дозвіл і буде погодження, і тактична обстановка дозволить, я обов'язково розкажу більше деталей про те, що я роблю. І як тільки ми зараз будемо набувати ще більших можливостей, готувати нові розрахунки ударних засобів, я думаю, що і відео в нас з'явиться своє також достатньо цікаве. А так хочу сказати, що служба в бригаді "Хартія", в корпусі "Хартія" – це той виклик, який для мене є великою честю. Я тут серед тих людей, служити, воювати з якими – це велика честь. І кожен раз, коли доводиться заходити в кілзону, я розумію, що все це не даремно. Я знаходжусь з тими людьми, з якими важливо пройти свій шлях воїна. Тому і всіх вас, також у кого є така можливість, закликаю долучатись добровільно. Зараз той час, коли на фронті потрібна кожна вмотивована людина.
Юрію, чи може ця недолуга політика влади ще збільшити СЗЧ, яких у нас і так армія?
По СЗЧ – це окрема тема. Я зроблю найближчим часом, мабуть, і ефір по СЗЧ, і буду писати, що СЗЧ – це зараз останній такий потужний професійний резерв армії. Я не згоден з тим, що зараз знов ввели кримінальну відповідальність за СЗЧ, оскільки не створений механізм переведення з частини в частину. Кримінальна відповідальність повинна бути, її мають контролювати, але має бути механізм переведення з частини в частину. Зараз створена система, коли людина може воювати тривалий час, вона може бути досвідченим воїном, вона може мати великий бойовий досвід, її все одно не дозволяють перевести з частини в частину. Хоча вона своєю службою давно цього заслужила. Для тих, хто тільки прийшов і намагається переходити, одразу тікати, безумовно, кримінальна відповідальність має логіку, а для тих, хто на фронті 3-4 роки їх через СЗЧ отак строїть, забороняти переходи з частини в частину – це божевілля. І хочу сказати, що ця цифра 21 тисяча СЗЧ за місяць, рекорд, це саме результат того, що зараз заборонили переведення через СЗЧ, через те, що знов ввели кримінальну відповідальність і припинили перехід з частини в частину. От результат – 21 тисяча. Люди, яких дістають раніше, яких дістали умови служби, якісь проблеми, проблеми, конфлікти, вони раніше переводились в іншу частину, а зараз вони просто йдуть додому і не переводяться. Отому і різко в жовтні зросла кількість СЗЧ. У мене є в підрозділі, значна кількість людей, яких я знайшов в різних структурах, які займаються розшуком СЗЧ, і кількох з них мені вже вдалося оформити на службу, це було непросто. Один з СЗЧшників у мене фактично жив і служив, виконував обов'язки 4 місяці. 4 місяці я не міг оформити людину, яка була вмотивована, вона не їхала додому, вона служила, виконувала обов'язки безкоштовно, ми її забезпечували колективом. Тому я вважаю, що СЗЧшники потрібні, потрібно враховувати тих вмотивованих СЗЧшників, які переходять через певні об'єктивні причини. Тобто вони пройшли свій шлях, і таким чином обмежувати людей - це їх втрачати.
Що скажете за скандал з корупцією?
Це ганьба і це просто державна зрада. Двушка в Москву, це прям, я не знаю, я більш ганебного злочину ще не бачив. Люди, які це говорили, люди, які крали оті кілограми доларів, які нам показало НАБУ на фото, я вважаю, що для того, щоб згуртувати націю, я очікую, що керівництво країни само буде вживати найважчі, найжорсткіші заходи, покаже всім нам, що боротьба з корупцією під час війни і оці сумки цілих валізи з доларами, з готівкою, які хтось вкрав з державних службовців або наближених до державної служби людей. Я сподіваюся, що керівництво держави покаже нам, як цих людей покарають, показово, незалежно від їхнього впливу і зв'язків, і як ці гроші підуть на фронт, на закупівлю необхідного озброєння. Отакі речі згуртують націю і викличуть підтримку дій нашого керівництва. Тому дуже на це сподіваюся і очікую, це буде дуже серйозна демонстрація, дуже серйозне посилення нашої згуртованості, нашого бойового духу в нації. І всіх наших сил оборони.
Після Куп'янська росіяни будуть наступати на Ізюм.
Друзі, ви, мабуть, трошки пропустили. Ворог не захопив. Нема жодних свідчень, що ворог захопив Куп'янськ. Крім слів Путіна. Я не вважаю, що там обстановка така, що росіяни можуть йти на Ізюм. Я думаю, що так, ворог намагається прорвати фронт, в першу чергу, на Лиманському напрямку, вийти на Лиман, наступати на Ізюм. Але ті війська, які стоять зараз на шляху ворога, які захищають Харківщину, ворогу пройти не дадуть. Це не буде швидка історія. Це битва за Куп'янськ, я думаю, вона тільки ще починається. Вона ще далеко не вирішена.
Пам'ятаєте, знімали Малу Рогань? Хотів би подякувати за це відео. Мене там обстрілювали, ледве виїхав з тієї посадки.
Єгоре, велика честь для мене. Дякую вам. Це дійсно одне з найсильніших відео, яке я колись знімав у житті. Одна з найсильніших емоцій. Перша перемога української армії, така перша атака. Перший розгром російського штабу 59-го танкового полку. Перший захоплений начальник штаба полку, заступник командира полку. Сам командир цього полку був там ліквідований. Я це ніколи не забуду. Якщо ви брали участь в тих подіях, у вас є фото, відео, просто згадки, буду дуже радий. Напишіть мені, будь ласка, в приват, в месенджер, можливо, в фейсбук, якщо зручно. Буду дуже радий. Це треба пам'ятати. Це визначна була подія.
Юрію, чим ви проштрафились перед зеленою владою, що вас вділи в кірзові чоботи?
Друзі, я багато разів про це говорив. Неможливо зі мною нічого зробити, насправді. Я маю усі підстави і багато підстав не воювати. Більш того, хочу вам сказати, я маю законні підстави хоч завтра звільнитись з Сил оборони. У мене є достатня кількість підстав. Я цього не роблю і по здоров'ю, і по сімейному стану. Я ще раз вам скажу, що все, що я казав про владу, все, що я казав за останні роки - нічого в моїх поглядах не змінилось. Хід подій зараз підтверджує мої слова і оцінки щодо дій влади, коли я був журналістом. Залякати мене неможливо. Те, що я роблю на війні, всі поради, які я міг дати за межами Сил , про той же After Action Review в 14 році я почав писати. І в 22-му продовжував регулярно. Про проблеми з командуванням, організаційною структурою, з корупцією у владі, з її незграбністю, некомпетентністю. Зараз, на жаль, я бачу ситуація настільки критична, що вмовляти невігласів неможливо. Ти нічого їм не поясниш. Якщо ти хочеш добитися змін, ти маєш на певних ділянках ставати частиною цих змін, тим, хто це робить своїми руками. Оскільки словами ми нічого не змінимо зараз. Нами керують ті люди, які словами жонглюють, вони їх не усвідомлюють. Саме тому я і говорю, що масштабувати треба успішний досвід. Я не вірю в якісь зміни на словах. Весь цей час вже втрачено. Зараз треба масштабувати тих, хто побудував ефективні бойові структури, ефективні бригади, ефективні з'єднання, слухати їх, масштабувати їхній досвід, їхні організаційні структури і робити висновки з їхньої бойової роботи. І я беру участь безпосередньо у бойових діях, у війні саме для того, щоб прискорити такий процес. Щоб у нас було зрозуміло, що ось такий досвід працює, що кожен має долучитись. І ще одна важлива річ. Я зараз в Силах оборони для того, щоб казати, називати речі своїми іменами. Я проти капітуляції України. Якби я не був на службі, ці слова видавалися б нещирими в такій важкій критичній ситуації. А коли ти сам ризикуєш собою, коли ти сам виходиш в кілзону, тоді твої слова мають вагу. Так от для того, щоб відповідати за свої слова, за все, що я сказав. Для того, щоб самому зробити свій особистий внесок в захист України. Я перебуваю на фронті. Повірте, залякати людину, яка зараз заходить на першу лінію, у влади нема таких важелів. Тому якщо хтось лякається, я всіх запрошую, друзі, не лякаєтесь. Долучайтесь до бригади Хартія. Конкретно мій підрозділ, який виконує достатньо серйозні, відповідальні і нерідко важкі завдання.
Можливо більш детальніше зупинитись на ситуації на Гуляйпільському напрямку? Карти показують кожен день стрімке погіршення ситуації.
Так, там важка ситуація на напрямку. Загроза конкретна – це Запорізький напрямок насправді. Захоплення ворогам Гуляйполя і Степногірська – це загроза Запоріжжю. Ситуація, загроза в тому полягає, що ворог зосередив на тому напрямку великі сили БПЛА. І фронт прориває не піхота, не танкові колони, а щільна робота ворожих дронів. Велика кількість. Для того, щоб зупинити ворога там, там потрібні інноваційні нові рішення, які посилять наше командування в першу чергу в галузі БПЛА, в плануванні дій дронів і антидронних систем. Оце ключова історія. Я намагаюся в міру своїх сил і можливостей певним чином теж зорієнтувати деяких командирів, які працюють на тому напрямку, що саме важливо було б зробити. Я думаю, що у нас є всі можливості зупинити ворога на Запоріжжі. Ми зобов'язані це зробити і можливості для такої історії у нас є. Нам потрібно ефективній роботі засобів БПЛА противника продемонструвати, що таке війна дронів з нашого боку. Ефективна війна. Місцевість під Запоріжжям сприяє ефективному застосуванню саме дронів. Тому ми можемо зупинити ворога. Але ситуація критична і про це треба говорити безумовно. Потрібно говорити. Ситуація критична. Це правда. І загроза Запоріжжю реальна.
Дякую вам. Дякую, що були зі мною на стрімі. Дякую за підтримку тим, хто, незважаючи на те, що я не часто виходжу в ефір, продовжує підтримувати канал і нашу команду, яка працює навіть в таких обмежених умовах. Дуже дякую вам, друзі. Дякую за цей ефір. Ми готуємо серію репортажів,частина записана ще до того, як я пішов на військову службу. Війна продовжується і боротьба триває. Повірте, всі ці умови, тиск... Ми пішли на фронт не для того, ми воюємо з ворогом не для того, щоб здаватися. Я думаю, що якщо це хтось не розуміє, він все зрозуміє. І я хочу сказати, що на фронті такої зневіри, її у більшості людей, які воюють, її нема. Армія буде захищати Україну. І від нас залежить, від усього суспільства підтримка наших сил оборони. Це основне. І саме на фронті, саме від того, що відбувається на фронті, будуть залежати будь-які політичні інформаційні домовленості і все, що тільки буде сказано. Друзі, боротьба триває і слава Україні!
