Від яєць по 17 до Fire point: чому тільки гучні відставки не вирішують проблему корупції

Автор: Тетяна Ніколаєнко

Відставка Андрія Єрмака внаслідок обшуків у справі Міндічгейту, напевно, принесла чималі прибутки продавцям шампанського. Втім, сама по собі вона аж ніяк не убезпечує від того, що завтра в нас не з’явиться новий Міндіч, чи ми не будемо шукати корупційні гроші або корупціонерів у якомусь новому Fire point.

І для того, щоб впевнитися в цьому, достатньо насправді просто подивитися, як розвивалися і до чого призвели останні корупційні скандали в оборонці.

Яйця по 17

Взимку оприлюднення інформації про те, що компанія Тетяни Глиняної "Актив компані" планувала заробити по 17 грн на яйці при тому, що в супермаркеті воно коштувало максимум 8, шокувало всю країну. Ще через рік журналісти дізналися, що багаторічна постачальниця Міноборони за цей час змогла собі збудувати непоганий готельний бізнес у Хорватії.

Втім, навіть станом на зараз жодного покарання для Глиняної не настало. Попри те, що майже одночасно з публікаціями Юрія Ніколова ДБР та НАБУ відкрили фактові провадження, лише навесні 2025 року Національне антикорупційне бюро оголосило підозри фігурантам справи. Причому сама Глиняна отримала її заочно, і продовжує спокійно жити в Хорватії, дістаючи вже місцевих мешканців, які періодично скаржаться в Україну на те, що вона незаконно веде будівництво.

Її зять, наскільки відомо авторці, так само щасливо уникнув арешту коштів у справі БЕБ.

А сама каталожна система харчування продовжує існувати й так і не була реформована.

Тож що нам дав скандал з яйцями по 17? Невже нічого?

Ні, він дав насправді дуже багато.

Завдяки об’єднанню депутатів, громадського суспільства та Мінекономіки нелетальні закупівлі були повернуті до системи Prozorro, в результаті чого було зекономлено за рік майже 8 мільярдів. Було встановлено верхню межу для цін у каталозі, щоб яйця більше не коштували 17, а також було встановлено обмеження на зниження цін, щоб компанії не вигравали тендери з аномально низькими цінами. Наприклад, з ціною на малину в 1 копійку, бо її ніхто не збирається постачати у військові частини.

Куртки Резнікова

Скандал з постачанням зимових курток турецькою компанією "Vector avia" в серпні 2023 року фактично став причиною відставки міністра оборони Олексія Резнікова. Нагадаю, що тоді журналісти і депутати звинуватили міністра в постачанні літніх курток замість зимових через компанії, наближені до родичів нардепа Касая.

Насправді виявилось, що куртки були не літніми, але такої якості, що полізли прямо в руках членів Громадської антикорупційної ради, коли їх привезли на експертизу.

Здавалося б, відставка міністра – хороший репутаційний результат і покарання за всі корупційні скандали. Але наступний міністр Рустем Умєров змусив активістів вже через пів року його керівництва називати Міноборони "міністерством хаосу".

А самі скандальні куртки попри якість і висновки експертиз, зроблених на вимогу СБУ, що вони не відповідають техумовам ні контракту, ні Міноборони, таки потрапили до військових.

У січні 2025 року тимчасово виконуючий обов’язки командувача Сил логістики ЗСУ бригадний генерал Олег Гуть звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про звільнення цих курток і штанів з-під арешту, щоб "покрити дефіцит спеціального одягу для військовослужбовців".

Тобто, фактично через неефективність закупівлі ДОТ, у якого на той момент провисла закупівля дешевих курток у компанії "Фармінко", які шилися у В’єтнамі. І так і не були прийняті МОУ, теж через невідповідність ТУ.

Єдиним позитивним і системним аспектом цієї історії є відновлення повноцінного контролю якості влітку 2023 року. Але вимогу про поновлення дії відповідного наказу міністра Резнікова Громадська антикорупційна рада Міноборони озвучила ще за 2 місяці до скандалу.

Спецімпортери та непоставлена зброя

Це буде найсумніша частина цієї статті, тому що куртку на фронт можна купити в магазині, харчі можуть довезти волонтери, однак це не рятує, коли нема поставок зброї.

Починаючи з 2022 року, журналісти опублікували не один десяток статей про те, як українські спецімпортери накручували ціни на зброю завдяки власній конкуренції та бажанню заробити, але найгірше – потім ще й не постачали зброю.

Найгучніші історії були про "Львівський арсенал", який так і не поставив 100 тисяч мін, але до афери були причетні люди, які до того засвітилися в схемах на Одеському припортовому та ОГХК.

Інша історія – про польську компанію Alfa. У квітні 2022 року "Alfa" напряму запропонувала Міноборони снаряди 122 мм по 890 євро за одиницю, її законтрактували… попри те, що до цього вона зірвала постачання шоломів.

Але через кілька місяців МО уклало ще три контракти — вже через держспецекспортера "Прогрес", де "Alfa" стала посередником, а ціна виросла до 985 євро.

У лютому 2023 року, додатковою угодою, вартість підняли ще раз — до 1318 євро за снаряд. Різниця в цінах принесла понад 415 млн грн збитків бюджету тільки за одним контрактом.

За версією слідства, службові особи МО, "Прогресу" та "Alfa" діяли за попередньою змовою, завищуючи ціни та ділячи прибуток.

НАБУ понад рік збирало докази: проводило обшуки в Києві та Польщі, арештовувало майно, вилучало телефони та документи, там і виплили переписки про постачання боєприпасів з болгарського заводу VMZ.

Під час обшуків виявили й зв’язки зі сторонніми фірмами-прокладками, зокрема польською Strassmayr sp. z o.o., власниками якої є ... звісно ж, українці.

Це може бути ще одним маршрутом, через який "вимивалися" кошти, які потім, здається, перейшли в крипту.

Останні обшуки в Україні були рік тому. А далі справа стала, бо її блокували певний час поляки. Цього літа обшуки вже провели в Болгарії.

Але це тільки слідство.

Справа "Львівського арсеналу" взагалі, здається, десь розвіялася.

Так само не чути про якісь результати розслідування завищення цін українськими спецекспортерами – "Прогрес" та "Спецтехноекспортом".

Попри те, що міністерством оборони була створена закупівельна агенція, яка мала б покращити процес закупівлі, наразі громадськість втратила останній механізм контролю ефективності її роботи. З літа цього року АОЗ під керівництвом Арсена Жумаділова засекретив інформацію про прострочену дебіторську заборгованість. Хоча досі ця інформація не становила таємниці. І можна припустити, що єдине пояснення такого кроку – що ця дебіторка вища ніж у попередників.

Fire point

Про те, що компанія Fire point пов’язана з Тімуром Міндічем, посилаючись на чутки, не написав лише тільки лінивий.

Водночас наразі є розслідування ЗМІ, які свідчать про зв’язок компанії з оточенням президента і є пряма вказівка на корупційну історію з бронюванням обнальника Міндіча Ігоря Фурсенка через цю компанію.

Втім, навіть якщо ми почуємо на записах НАБУ більш детальні докази про зв'язок компанії з Міндічем і те, що, як висловився один з обізнаних, "змусить вас блювати в екрани", то це, на жаль, не вирішить системної проблеми.

Три роки епопеї з компаніями Тетяни Глиняної показали, що достатньо оформити компанію на нового Шарика, або взяти компанію ще одного Мурчика, і державна система вже сприйме її як безризикову.

Формально компанія "Міт пром" ніяк не пов’язана з Глиняною, і продовжує постачати харчі. Очевидно, те саме можуть зробити з Fire point. Всі ці танці з бубнами навколо компанії, і запрошення Майкла Помпео в наглядову раду свідчать якраз про спроби вивести компанію з-під удару.

Втім, всі корупційні ризики лежать в іншій площині. І попри всю критику на адресу НАЗК, яка зараз лунає, вони зробили прекрасне дослідження 19 ризиків у закупівлі дронів, жоден з яких не усувається ні навіть ув’язненням Міндіча, ні звільненням Єрмака.

Останні роки закупівля дронів здійснюється за постановою Кабміну, що встановила експериментальний порядок закупівель. Він передбачав: процедуру розгляду Адміністрацією Держспецзвʼязку письмових замовлень від заінтересованих державних замовників на закупівлю БпЛА та засобів РЕБ; необхідність надання вітчизняними виконавцями державних контрактів (договорів) на виготовлення та поставку БпЛА висновку експерта, що визначає можливу орієнтовну (очікувану) вартість БпЛА (її складової частини); визначення прибутку виконавця державного контракту (договору) у складі ціни, що може становити не більше 25 відсотків виробничої собівартості товарів, робіт та послуг.

Але ось ця спрощена процедура, яка звісно ж продиктована вимогою часу, з чим ніхто не сперечається, і яка дозволила розвинути сектор, паралельно допускає існування цілого списку корупційних ризиків, які дозволяють одним розвиватися краще, ніж іншим.

Розпорошення закупівлі дронів між кількома відомствами без нормальних критеріїв визначення ціни вже призвела до низки корупційних проваджень, порушених НАБУ, де виявилося, що куплені Держспецзв’язку мавіки були чи не вдвічі дорожчими, ніж у військових частин.

У нас є експерт, який визначає орієнтовну вартість БПЛА з усіма корупційними ризиками і відсутність стандартизованої практики закупівель, без чітких цінових критеріїв.

Всі закупівлі здійснюються за Потребою і Переліком Генштабу, і закупівельники можуть купити лише внесені туди позиції. При чому у випадку БПЛА їх вносять за назвою. Відповідно, якщо вписано дрон "Черешня", то дрон "Апельсин", навіть якщо він аналогічний, ніхто не купить.

Звідси постійні скарги, як військових так, і виробників, як, власне кажучи, ця потреба формується і які критерії при цьому враховуються. Чи враховується лише ціна, чи ще й ефективність на полі бою.

Без виправлення цих системних проблем, ми просто матимемо через три дні чи три місяці нового Міндіча чи перефарбованого Міндіча. Ось і все.

Ефективні виконавці чи ефективний піар

Дві державні агенції створювались Міноборони для того, щоб змінити неефективних держчиновників на ефективних закупівельників. Але за два роки скандалів навколо оборонки суттєво не поменшало.

Привітання Арсена Жумаділова з дворіччям створення ДОТ та висновки Рахункової палати схожі на дві паралельні реальності. Один хвалить колег за здобутки, Рахункова – говорить про системні недоліки і неефективні рішення, які лише збільшили навантаження на бюджет.

Рахункова палата за наслідками аудиту за 2024 рік встановила, що Міноборони не забезпечило оптимальний розподіл закупівельних функцій між своїми підрозділами та службою державного замовника. "Разом витратами на утримання ДП ДОТ (250 млн грн) це призвело до загального збільшення адміністративно-управлінських видатків у сфері тилових закупівель на 285 млн грн, що у 3,4 раза більше порівняно з 2023 роком", — заявили у Рахунковій палаті.

На багато з того, що потрапило у звіт РП зараз, НАКО звертало увагу ще рік тому, зокрема, на проблеми з виділенням коштів, коли на речове забезпечення ЗСУ в 2024 році держбюджетом було передбачено лише 44,5% від необхідної суми, а на паливно-мастильні матеріали — 73%.

Аудитори РП з’ясували, що хоча ДП ДОТ і здійснило 95% процедур закупівель через електронну систему, забезпечивши умови конкурентного середовища, однак через допущені порушення та помилки в тендерній документації 100 лотів (7,2% оголошених) були оскаржені та скасовані, 216 (15,5%) — визнані неуспішними через відсутність пропозицій.

Представники громадськості про це говорили раніше, але ДОТ надає пояснення і вважає себе правим там, де є системні проблеми.

Наприклад, коли до тендерів допускалися компанії без власного виробництва через маніпулювання кваліфікаційними критеріями та застосування їх у довільній формі.

Згідно з відповідями на запит самого ж ДОТ по напрямку харчування за 2025 рік укладено прямих контрактів на загальну суму 7 153 245 424,75 грн, проведено рамкових угод на загальну суму 1 457 206 010,35 грн. Тобто, прямі контракти в харчуванні склали майже 5 частину замовлення. При цьому ДОТ навіть не повідомляв, чому так сталось.

Також згідно з відповідями ДОТ у 2024 році та першому півріччі 2025 року у рамках 252 контрактів постачальниками ДП "ДОТ" було допущено невчасне постачання речового майна, а саме 191 в 2024 році та 61 в першому півріччі 2025 року.

При цьому за наслідками непоставки речового майна було розірвано лише 24 контракти у 2024 році та 2 контракти в першому півріччі 2025 року.

І це ще ми не говоримо про горезвісну закупівлю бронежилетів у компанії "Мілікон", афільованої з Міндічем, про яку ДОТ продовжує розповідати, як про кейс, де вони розширили конкуренцію. Правда, незрозуміло, де конкуренція зросла, якщо нові постачальники в цьому секторі насправді не з’явилися. Натомість аналогічно до ситуації з "Фармінко" наші військові не отримали вчасно амуніцію.

Багато чого можна було б віднести до проблем росту, можна справді говорити про DOT-chain, як дуже хороше системне рішення, але як можна вірити інституції, на яку тиснуть, щоб вона закупила неякісні бронежилети, а вона не повідомляє про цей тиск?

Хто сказав, що після Міндіча вони так само не будуть слухати інших рьошиків, які до них знову обов’язково прийдуть. І хто сказав, що вони під ними не прогнуться?

 Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ