Кадровий "калейдоскоп" у "турборежимі". Що задумав Зеленський?

Автор: Ольга Москалюк

Схоже, президент у новому році вирішив провести серйозні кадрові перестановки в "турборежимі", називаючи їх "внутрішніми змінами в Україні". Першим таким гучним рішенням стало призначення Кирила Буданова головою Офісу президента. Зеленський пояснив такий крок необхідністю посилення нашої команди на мирних переговорах. Із цієї ж причини першим заступником новопризначеного керівника президентського апарату призначив дипломата Сергія Кислицю, який вже брав участь у переговорному процесі.

Посаду очільника ГУР обійняв Олег Іващенко, який раніше очолював Службу зовнішньої розвідки. Також заплановані зміни в керівництві Міністерства оборони: до Верховної Ради буде внесено подання на призначення міністром оборони чинного очільника Мінцифри Михайла Федорова, який має замінити на цій посаді Дениса Шмигаля. Реформують і Державне бюро розслідувань – у президентській команді напрацьовують новий законопроєкт щодо оновлення цієї структури. Кілька днів "висіло в повітрі" питання про можливе звільнення голови Служби безпеки України Василя Малюка, на захист якого навіть виступили бойові командири, однак це не спинило Зеленського – у понеділок він призначив тимчасовим виконувачем обов’язків голови СБУ начальника спецпідрозділу "Альфа" Євгена Хмару. Малюк же залишився у структурі для подальшої бойової роботи.

"ВСЕ ЗАРАЗ МАЄ БУТИ ПІДПОРЯДКОВАНЕ ОДНІЙ МЕТІ – ПЕРЕМОЗІ У ВІЙНІ"

 Єгор Чернєв

Заступник голови парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, народний депутат "Слуги народу" Єгор Чернєв вважає, що такими змінами президент планує сфокусуватися на військових питаннях:

- Як відомо, хочеш миру - готуйся до війни. Ми ж усвідомлюємо, що російська федерація, на жаль, не дуже договороспроможна. Наше завдання - протриматися максимально довго, демонструючи, зокрема Америці, своє вміння домовлятися та можливості на полі бою. Ми розуміємо: поки тривають переговори, нам все одно потрібно воювати і продовжувати захищати свою країну. Добре, якщо війна закінчиться через місяць-два, і все ж таки будуть досягнуті певні мирні угоди про справедливий, а не будь-який мир. Але якщо цього не станеться? Через це ще декілька місяців тому ми й активізували зусилля у питанні отримання партнерської допомоги, знаючи, що нам не вистачає коштів у нинішніх умовах. Тому і Європейський Союз так само прийняв рішення про надання кредитів Україні.

Так само ми усвідомлюємо, що зробити договороспроможною росію можуть Сполучені Штати через свої важелі впливу. А для цього нам потрібно протриматися до ухвалення цього рішення. кремль уже зробив декілька помилок - із цими фейковими "нападами" на резиденцію путіна та іншими вкидами й провокаціями. І це все бачать в Америці. Тому, на мою думку, відбудеться посилення санкцій, що стане одним із механізмів примушення рф до миру. Але коли це відбудеться, скільки займе часу, ми не знаємо. Саме через це зараз маємо максимально сконцентрувати всі зусилля на посиленні нашої обороноздатності й наших спроможностей для ведення війни.

Щодо звільнення Малюка, то я не знаю, чим продиктоване таке рішення президента. Це його квота. Але це питання ще має пройти голосування у Верховній Раді. Коли буде винесено в сесійну залу, визначатимемося. Ні у мене, ні у більшості моїх колег та у багатьох українців робота Служби безпеки останні декілька років не викликала питань. Я маю на увазі передусім військову складову. Ми бачили, що було проведено багато блискучих операцій, як-от "Павутина". Але, як я розумію, зараз у президента інше бачення - можливо, є задум сфокусувати Службу безпеки здебільшого на цих функціях. Якщо СБУ очолить Євген Хмара, то це підтвердить такі наміри. Ми на фракції поки не розглядали ці кадрові зміни, тому що дізнаємося інформацію, так би мовити, "з коліс". Також перед голосуванням маємо поспілкуватися на засіданні комітету з кандидатами на посаду як голови СБУ, так і Міноборони. Чи будуть голоси за звільнення Малюка? Побачимо в залі. Дійсно, Василь Васильович має шалену підтримку і повагу не тільки у військах, а й серед депутатського корпусу, зокрема в нашому комітеті. Водночас, думаю, що і Хмара може набрати необхідну кількість голосів за його призначення. Адже він показав себе як ефективний очільник "Альфи", до якого також протягом усього цього часу питань не було.

Що стосується міністра оборони, то зауважу, що Шмигаль був системним на цій посаді. Він почав вибудовувати процеси, які, я сподіваюся, будуть продовжені Михайлом Федоровим, який в принципі, більш-менш розуміє, які напрямки зараз є основними. Посилення ним міністерства більше продиктоване питаннями необхідності підвищення технологічності наших сил оборони та відходом від радянських стандартів і переходом до армії сучасного типу. І тут, можливо, цивільні з баченням і досвідом цифровізації більше підходитимуть. Водночас також потрібно розуміти, що технології - це все одно не вся армія. Там є багато складових: і робота з персоналом, і озброєння, і військова освіта, і ще багато чого, що має бути комплексно реформовано. Тому я маю надію, що такі зміни, дійсно, стануть посиленням армії. Ми цього тижня зустрічатимемося, як я вже сказав, і з Федоровим, а також зі Шмигалем для обговорення необхідності збереження розпочатих реформ, щоб не втратити ті правильні напрацювання, які були започатковані. Тому що там багато чого у процесі виконання, зокрема і в цифровізації, і в закупівлях тощо. Було б добре додати до цього ще й технологічність, якою оперує Михайло, який довів свою ефективність на посаді міністра цифрової трансформації.

Призначення ж Буданова означає концентрацію більше на військових питаннях у повному обсязі і спрямування всіх зусиль, зокрема внутрішніх ресурсів, на потреби армії. Все зараз має бути підпорядковане одній меті – перемозі у війні. Буданов, маючи непогані зв’язки з нашими партнерами – США, і беручи участь у мирних переговорах, може, якраз-таки, налагодити ці процеси всередині. Більшою мірою концентрація йде саме на військову складову. Тобто і Офіс президента, і Служба безпеки - це таки акцент саме на військовій компоненті.

Щодо ДБР, то я не знаю, які тут плани у президента. Не є новиною те, що на цю структуру були скарги і у бізнесу, і у активістів. У Верховної Ради також були до неї питання, зокрема щодо СЗЧ. Думаю, тут потрібен комплексний підхід і цілісне бачення того, як ДБР має працювати в цілому. Але не можу сказати, чи є це ще одним "пазлом" посилення обороноздатності країни. Тут тільки президент бачить, як це вписується в загальну логіку і в його картину світу. Але коли законопроєкт надійде до Верховної Ради, його розгляне профільний комітет, а далі вже визначатимемося в залі.

"ХОТІЛОСЯ Б, ЩОБ СИЛОВИКИ МЕНШЕ ПРИДІЛЯЛИ УВАГУ ЕКОНОМІЧНОМУ БЛОКУ, А БІЛЬШЕ НАПРАВЛЯЛИ ЇЇ НА ПРОТИДІЮ ВОРОГУ"

 Галина Янченко

Колега Єгора Чернєва по фракції Галина Янченко, яка очолює Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради з питань захисту прав інвесторів, зауважує, що нинішні кадрові зміни не впливають на економічну складову:

- Коли ми говоримо про перехід будь-якої країни на "військові рейки", насамперед, має йтися про економіку. Тобто про пріоритети для оборонно-промислового комплексу, максимальні видатки на підтримку ОПК тощо. Цього року ми дещо просунулися: у другому півріччі 2025 року прийняли два законопроєкти. Але насправді ще дуже багато напрацьованих проєктів закону, які просто лежать у парламенті й досі не проголосовані. Тому ці кадрові зміни, на мою точку зору, не впливають якраз на економічну компоненту і навряд чи додадуть цього розуміння. Хоча, насправді, дуже багато ще раніше могли зробити разом Міноборони і Мінекономіки.

Коли ми говоримо про переведення економіки на "військові рейки", не є добре, що у нас за три роки війни були грантові програми для всіх на світі бізнесів, як-от висаджування ягід, але не було грантів і навіть пільгових кредитів для оборонно-промислового комплексу. Тобто, наприклад, ті самі пільгові кредити для виробництва зброї запроваджені лише рік тому. Я не бачу, що нові кадрові призначення в цьому секторі сприятимуть глибокому економічному розумінню того, як, власне, має розгортатися обороноздатність країни. Якщо я помиляюся - буду цьому рада. Але хочу ще раз зазначити, що у Верховній Раді досі зареєстровано щонайменше п’ять законопроєктів, які могли б сильно допомогти нашим виробникам озброєння, але тривалий час блокувалися Міністерством оборони. Побачимо, чи тепер зміниться ця ситуація.

Чи вплине переформатування силового блоку на економічні питання? Я би дуже хотіла, щоб силовий блок, якщо ми говоримо про правоохоронців, трохи менше "кошмарив" виробників озброєння. Тому що за останні пів року до Тимчасової спеціальної комісії, яку я очолюю, було цілий ряд звернень не лише від виробників, а й цілих секторів, які забезпечують нашу армію. Тому тут би хотілося, щоб силовики трохи менше приділяли увагу економічному блоку, а більше направляли її на розвідку, контррозвідку і протидію ворогу. Чи є на це надія? Як відомо, надія помирає останньою. Тому подивимося, як буде.

"Є БАЖАННЯ ЗРОБИТИ ВИГЛЯД ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЯКИХОСЬ ЗМІН, АЛЕ ЦЕ ІМІТАЦІЯ"

Володимир Ар’єв

Народний депутат із фракції "Європейська Солідарність" Володимир Ар’єв називає президентські кадрові перестановки "п’ятнашками":

- Є такий анекдот: "Фермер приходить до ребе і каже: "У мене щось кури дохнуть, порадь мені щось". Ребе відповідає : "Розріж папір на квадратики та повісь над входом до курника". Знову вертається: "Половина курей за тиждень подохли. Ребе, що робити?". Той відказує: "Зроби з квадратиків трикутнички". Ще за тиждень фермер повідомляє, що усі кури здохли. Ребе у відповідь: "Шкода, у мене ще стільки ідей було!"" От мені ці призначення нагадують таку історію. Замість кардинальних рішень нам знову пропонують якісь кадрові "п’ятнашки". А треба було б всерйоз поговорити про те, що ми робитимемо далі, як нам виживати в умовах подальших бойових дій, які росія не припиняє, а ресурсів у нас стає все менше, коли мобілізація провалена, фінансування Збройних сил і військово-промислового комплексу під великим питанням, а наші західні партнери на кожній зустрічі нагадують про питання корупції, що в майбутньому може впливати зокрема на фінансову підтримку, якщо в цьому питанні не буде серйозних змін. Якщо подібні перестановки відбуватимуться кожні пів року, ми точно не отримаємо нічого нового, а проблеми нікуди не зникнуть. Більше того, ще й посиляться.

Дивіться, в СБУ є комерційна частина, яка займається тим, що "доїть" бізнес або виконує такі накази, як, наприклад, протидія НАБУ, а є бойова, яка проводить операції на кшталт "Павутини". Коли є керівник, який принаймні добре може планувати ці унікальні спецоперації, навіщо його чіпати? Та сама ситуація і в Головному управлінні розвідки. Якщо ГУР проводить ефективні операції, то не треба рухати його очільника. Тому що це військова структура. Більше того, йдеться про спецслужби, які мають трохи тоншу організацію, ніж армійська. Безпричинна зміна керівництва в такому разі демотивує особовий склад, що може позначитися на якості протидії ворогу. Я також не розумію логіки, навіщо змінюють міністра оборони? Шмигаль пропрацював пів року. Ми за цей час не побачили нічого проривного, але й не було чогось катастрофічного. Суспільству потрібно пояснення, чому це відбувається? Ми його не почули. Є просто бажання зробити вигляд запровадження якихось змін, але це імітація. А ми зараз потребуємо зміни структури управління. Особливо у питаннях оборони, енергетики і загалом ключових моментів життєзабезпечення держави. Натомість поки перебуваємо у режимі "царя", а не європейської держави. Якщо ми залишимо цей режим одноосібних рішень, мовляв, я так вирішив, то ж давайте рухати людей по владній вертикалі та горизонталі, то нічого толкового з цього не буде. Це хіба спричинить лише додатковий хаос, що не допоможе нам перемогти ворога, який готує посилення бойових дій. У нас все буде розбалансовано, поки нові керівники увійдуть в курс справ. У мене таке враження, що Зеленський, граючи цю роль "царя" і приймаючи подібні рішення, думає не про ефективність, а про ефектність, щоб потім показати, що він не відмовився від боротьби за владу на виборах, коли б там вони не були, що він її контролює, щоб його не списували з політичних "рахунків". Хоче показати, що він залишається найголовнішим і найвеличнішим. Насправді це дуже хибний підхід, який не об’єднує суспільство, а вносить дисбаланс у ті структури, про які я згадав. Це точно не те, що сьогодні потрібно Україні.

Цікаво, де обіцяне узгодження кандидатур, про яке Зеленський говорив після корупційного скандалу? Він же збирав усіх своїх, після чого Арахамія розповідав, що буде узгодження кандидатур між президентом, Кабінетом Міністрів і Верховною Радою. Ми не бачили жодного такого узгодження та й взагалі якихось спроб поговорити про це з Верховною Радою. Просто доводить до відома. Тобто підхід тут не змінюється. Це такий "руско-мірський" метод, адже Конституція в даному разі не працює. Відповідно до Основного Закону у нас - парламентсько-президентська республіка. А парламент зараз уже не є абсолютно і повністю президентським саме через те, що внутрішні процеси давно підірвали довіру до глави держави. І всі ці процеси свідчать лише про деморалізацію парламентської більшості. Однак замість того, щоб якось вибудовувати єдність і створювати загальні правила, які потрібні країні, Зеленський намагається далі ігнорувати Верховну Раду і продовжувати діяти самостійно. Ні до чого хорошого це точно не призведе. Хіба до чергової кризи, яка наразі відкладена. Але відкладені в часі кризи не поліпшують управлінських рішень і не замінюють системних змін, яких країна потребує не те що негайно, а станом на позавчора.

Ми на зустрічі фракції у понеділок формально не вирішували, як голосуватимемо за ці перестановки. Але загальний настрій такий: ніякі кадрові рішення (ані звільнення, ані призначення) ми не підтримуватимемо. Тому що не вбачаємо в них логіки, сенсу, а також причин, які могли б спонукати нас підтримати ці речі. Єдине, що нас може до цього схилити, - це підвищення ефективності у питаннях оборони і військово-промислового комплексу. Наразі ніхто цього не бачить.

Що означає призначення Буданова та Кислиці? Нинішнього першого заступника голови Офісу президента можна назвати фахівцем. Хоча він - людина достатньо, скажімо так, зверхня у ставленні до інших, але свою справу знає. У Буданова є важливий момент - це довіра з боку західних партнерів. Але вони довіряли йому саме як керівнику розвідки. Сьогодні ми не можемо достеменно сказати, чи вони так само до нього ставитимуться, як до представника Зеленського. Хіба що він витягуватиме на особистих контактах. Хоча я думаю, президенту мало би вистачити мудрості делегувати переговорні треки з американцями людині, яка не настільки тісно з ним пов’язана. Оскільки Зеленський є дратівливим фактором для американської адміністрації. Так уже сталося. Це просто треба враховувати й шукати інші можливості. Він вперто б’ється об стіну, хоча тепер намагається поставити "перегородку" у вигляді того, хто, як він вважає, може добитися кращого результату у встановленні довіри. Проте стіна від цього нікуди не зникає. Хоча все одно одноосібні рішення залишаються домінуючими у форматі управління президентом Зеленським. Тож тут, як кажуть, "fifty-fifty": може й дати позитивний результат, а може й ні.

Президент також анонсував законопроєкт по оновленню ДБР. Навіть страшно буде це читати. Можливо, я упереджений у цьому питанні, але все, що виходило останнім часом з Банкової щодо правоохоронних чи силових структур, зокрема НАБУ і САП, м’яко кажучи, оптимізму не додає. Але спочатку треба подивитися пропозиції. Хоча вже виникають питання. А що з прокуратурою? А як щодо реформи слідства в Національній поліції? Силові структури зараз теж відіграють ключову роль і в переговорному треку, зокрема щодо угод про вступ до Європейського Союзу. Якщо модель відрізнятиметься від нинішньої, коли ДБР є закритою структурою, яка сама себе може розслідувати й контролювати, як ми це побачили внаслідок "Міндічгейту", якщо будуть запропоновані справді прозорі механізми відбору, тоді ми, звісно, підтримаємо те, що такі зміни потрібні. Але для цього треба подивитися напрацювання і лише потім робити висновки. Принаймні, проштовхнути якусь дурню на кшталт посилення повноважень, як це було з прокуратурою, думаю, в нинішніх умовах уже не вийде.

"НІХТО НЕ ЗАПЕРЕЧУЄ, ЩО В СБУ ПОТРІБНО ПРОДОВЖУВАТИ РЕФОРМИ"

 Роман Костенко

Народний депутат "Голосу", Секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, полковник СБУ Роман Костенко наголошує на тому, що питання зміни керівництва Служби безпеки має розглянути парламент за поданням президента:

- Згідно з Конституцією, Верховна Рада голосує за призначення та звільнення голови СБУ за поданням президента. Так, був прецедент, коли Зеленський у 2022 році своїм Указом усунув з цієї посади Івана Баканова, але з формулюванням за неналежне виконання службових обов’язків, що призвело до тяжких наслідків або створило таку загрозу. Однак після підриву Кримського мосту, роботи над контролем Чорного моря, знищення нафтопереробної галузі росії більш ніж на 30 відсотків, після операції "Павутина", хіба можна такі негативні формулювання застосовувати до Малюка?! Це не той випадок. Навіть враховуючи, що Василь Васильович прийняв рішення написати заяву, особисто я не голосуватиму за його відставку. Це моя позиція. Тому що за його керівництва рівень довіри до спецслужби за весь час незалежності країни був найвищим. А це одне з головних завдань керівника такої структури, щоб вона не була якоюсь фсб чи кдб. Звичайно, ніхто не заперечує, що в СБУ потрібно продовжувати реформи. Але той шлях, який вже пройдений, і становлення служби на правильні рейки уже буде базою, від якої може відштовхуватися його наступник. Якщо після звільнення Малюка буде внесена кандидатура генерала Хмари, її треба буде підтримати, адже він – один з найкращих варіантів на цей момент. Я його добре знаю. Ми, мабуть, практично в один час прийшли до "Альфи" і працювали на паралельних посадах. Він - високопрофесійна людина зі стратегічним мисленням. Причому дуже порядна. Він вивів "Альфу" на новий рівень. Більшість бойових операцій СБУ, які ми бачимо, проводить якраз цей підрозділ.

У мене немає інформації, чи правда те, що на відставці Малюка наполягав Буданов. Я чув різні такі чутки, але підтвердити чи спростувати їх не можу, тому що не в курсі. Але загалом ситуація дуже дивна: людину з таким рейтингом і авторитетом всередині спецслужб позбуваються так просто. З моєї точки зору, це непрофесійно. Я не знаю, які "підводні течії" змушують президента йти на таке рішення, прибираючи досвідченого професіонала, який так підняв службу.

Що стосується призначення Буданова, то президент відповів на це питання, зауваживши, що хоче посилити переговорний трек. А це ж про твою позицію, яку ти маєш донести світу, про твої зв’язки та сприйняття зовні. Ми знаємо, що у Буданова є свої контакти за кордоном, які можуть бути задіяні у переговорах. Тут головне: про що саме хочуть домовлятися? У своєму зверненні Зеленський говорив про десять відсотків, які визначатимуть долю миру. Сподіваюсь, що це не буде питання здачі територій, а йтиметься про захист національних інтересів і результат на користь України.

Водночас, я позитивно сприймаю те, що Буданова на посаді керівника ГУР замінив саме Іващенко. Він – кадровий професійний розвідник, виходець з цієї структури, довгий час був і заступником Кирила Олексійовича. Коли він очолював Службу зовнішньої розвідки, яка входить до сфери контролю Верховної Ради, за його керівництва ми бачили зміни на краще. Тут є шанс на хороші результати. Але важливо тепер не втратити СЗР. Там у нього була хороша команда. Від неї треба і відштовхуватися. Адже СЗР - це серйозний інструмент, який формує наші позиції за кордоном, створює фундамент для роботи МЗС, зокрема на закритих напрямках. Її недооцінювали лише через брак досвіду попередніх керівників держави, тому туди відправляли "у заслання". А так не має бути. Наприклад, ЦРУ в США – це така сама розвідка, яка відіграє ключову роль у структурі розвідувальних органів країни. В Україні вона недооцінена. Тільки зараз почала підніматися. І в такі складні часи цей процес треба продовжувати. Тому, коли Верховна Рада приймала бюджет, я боровся за виділення їм коштів на розвиток технічних та оперативних можливостей.

Якщо говорити про зміни у Міністерстві оборони, то я не погоджуюся зі звільненням Дениса Шмигаля, адже нарешті побачив тут системну роботу та правильні підходи. Там дуже сильна й професійна команда заступників. Вони тільки увійшли в ритм, і знову заміна. Яким би хорошим управлінцем не був Федоров, йому все одно знадобиться час, щоб увійти в систему. З моєї точки зору, трохи непрофесійно говорити про те, що міністр потрібен лише для того, щоб зробити армію технологічною. У неї є багато інших критеріїв. Вона повинна бути мотивованою, правильно керованою, і глобально усім необхідним для війни забезпеченою та укомплектованою кадрово. Технологічність - лише один із напрямків, за який відповідає профільний заступник. А міністр має бачити всю картину. Тож від Михайла більше вимагатиметься, аніж створення якихось програм, зокрема у сфері БПЛА. Так, дрони теж важливі. Але тут загалом потрібні інші фундаментальні знання. Я не сумніваюся, що він вникне і впорається, однак мене бентежить втрата часу, якого у нас і так небагато. Чи голосуватиме фракція за цю кадрову ротацію, ми ще обговорюватимемо та вирішуватимемо. Особисто я звільнення Шмигаля точно не підтримаю. Не з політичних причин. Просто я бачу конструктивну роботу і не хочу втратити результати. Зараз же початок року. Складені плани. Потрібно робити закупівлі. Думаю, багато хто пам’ятає, як минулого року змінили керівника АОЗ, після чого кілька місяців пішло на налагодження процесів - виробники збільшили свої спроможності, але ж зайшла нова команда, яка почала заводити своїх. На щастя, сьогодні робота там налагоджена. Але певний час був безлад. Такого не можна допускати.

Що стосується оновлення ДБР, то ми розглядатимемо це питання на фракції, коли президент внесе обіцяний законопроєкт. Мій колега Ярослав Железняк давно тримає це питання на контролі, тож вивчатимемо його детально.

"ПРЕЗИДЕНТ БУДУЄ СВОЮ ВЕРТИКАЛЬ УЖЕ БЕЗ ЄРМАКА"

 Ярослав Железняк

Ярослав Железняк є одним із авторів законопроєкту про вдосконалення роботи ДБР, який передбачає перезавантаження структури та зміну порядку призначення керівника, щоб усунути суперечність із Конституцією. Документ зареєстрований у Верховній Раді ще в серпні минулого року, однак досі не розглянутий сесійною залою. Депутат припускає, що підготовка президентської версії проєкту закону є грою на випередження:

- Теоретично, якби ми жили в правовій державі, президент би взагалі не міг уже реєструвати свій законопроєкт. Але так як у нас із правом трохи поганенько, то просто зареєструє свій документ і на тому все.

Скажу свою інтерпретацію і версію цієї ініціативи, яку я хотів би ще у когось підтвердити. Мені здається, що десь плюс-мінус я правильно розумію. Президент справді в будь-який момент може викликати Сухачова і сказати: "Тепер ти – не керівник ДБР, а посол в якійсь країні. На твоє місце призначено іншого". Вся ця кадрова заміна зайняла б, умовно, три секунди. Тому, очевидно, йде якась гра. Я думаю, що він має такі ж самі сигнали, як і я, що це буде вимога європейців. І так само треба, напевно, показати, що він щось буде робити з ДБР. Тому для того, щоб продемонструвати оцю незмінну і нестримну заміну всіх силовиків, він пішов таким шляхом. Але поки підготують законопроєкт, поки ми в Раді посваримося з приводу того, чи він нормальний, поки проголосуємо, організуємо новий конкурс та сформується комісія, Сухачов досидить до літа. А там у нього вже й закінчується строк повноважень. Якщо Зеленський його мінятиме, то доведеться проводити якийсь конкурс. Очевидно, що міжнародники вимагатимуть, щоб він відповідав стандартам. Тому, відповідно, президент просто грає на випередження з цією історією.

Зверніть увагу: Зеленський залишає усіх тих, хто до нього лояльний, а решту змінює. Яке ставлення до ДБР? Говорять, що він був незадоволений їхньою роботою по "Міндічгейту" і по тому, як вони цьому протидіяли.

Що загалом зараз відбувається? Президент просто будує свою вертикаль уже без Єрмака. Тому, відповідно, система перебудовується. Але це не про те, що країна стає на "військові рейки". Просто ми затягнулися в електоральному циклі довше, ніж було треба. Все ж розраховано просто на те, щоб якось далі керувати країною, поки немає виборів. Коли вони будуть – йтиметься про зовсім іншу систему.

"ПИТАННЯ ДБР ЛЕЖАЛО НА ПОВЕРХНІ: ДО БЮРО БАГАТО ПРЕТЕНЗІЙ"

 Євген Крапивін

У 2019 році вже були спроби перезавантажити ДБР, нагадує юрист, керівник напряму "Правопорядок" Лабораторії законодавчих ініціатив Євген Крапивін:

- Але з цього нічого не вийшло. ДБР фактично існує не так і багато часу - з 2018 року. Тобто, коли структуру вперше перезавантажували, вона пропрацювала лише рік. Тоді там моделлю управління був такий собі тріумвірат: директор і його заступники. За законом у них була взаємозамінність: вони керували по черзі. Оскільки до них було багато питань і претензій, зокрема і через так звані "плівки Труби", в результаті в обхід офіційної процедури звільнення, як це визначено законом, тобто коли є конкретні підстави (дисциплінарний проступок або засудження за злочин), просто перехідними змінами до закону прописали, що він звільняється з посади. Чого я на цьому акцентую увагу? Тому що далі, у 2021 році було рішення Конституційного Суду України по поліцейській атестації, у 2023-му - по прокурорській, де КСУ вказував, що парламент не має кадрових повноважень і в обхід офіційних процедур не може звільняти людей. Зараз таке, на щастя, неможливо. Тобто ми не пропишемо у новому законі, наприклад, що Сухачов звільняється з посади. З іншого боку, оскільки це команда президента, думаю, він сам може написати заяву про відставку.

Уся ця історія, яка зараз відбувається, теж почалася не сьогодні. Тобто у нас час від часу виникали претензії й питання до ДБР і у 2023-2024 роках. А у 2025-му взагалі набула масового поширення практика здійснення обшуків без ухвали слідчого суду з подальшою легалізацією, яку особливо любило використовувати ДБР. На них уже почали скаржитися не лише адвокати, а й більше коло осіб. Коли писалася "дорожня карта" з питань верховенства права (наш ключовий євроінтеграційний документ, який уряд затвердив у травні минулого року), захід, на якому має розглядатися питання аудиту та аналізу ефективності діяльності ДРБ, поставили на 2026 чи 2027 рік. Чому? Бо спочатку йшлося про те, що треба загалом реформувати Бюро, але на етапі доопрацювання ним були відбиті негативні формулювання. А підставою для цього заходу є те, що у нас існує політика розширення - щорічні звіти "Еnlargement Reports", які виходять восени. Це одна процедура. А паралельно з нею відбувалася інша - скринінг, тобто перевірка на відповідність українського законодавства праву ЄС. І за його результатами рік тому було надано звіт. Він закритий, непублічний, бо така процедура. І в ньому було прямо сказано, що ДБР необхідно перезавантажити за аналогією з Бюро економічної безпеки. Що це таке – зараз уже всі знають і пам’ятають, як був ухвалений той горезвісний закон. Насправді в ньому є лише зміна порядку призначення керівника на користь конкурсної комісії з переважним голосом її міжнародних членів. Тобто зараз директор ДБР теж обирається за конкурсом, але там немає цього переважного голосу. І процедура делегування така, що уряд може направляти туди не обов’язково міжнародників, а, в принципі, будь-кого. І ще момент - проведення атестації. У БЕБ вона була доволі жорсткою і стосувалася всіх, хто там працює. Її запустили сьомого листопада. Це триватиме 18 місяців: спочатку керівники, потім - усі інші. І ця ідея була у скринінгу. Її ДБР дещо "відбив", тому вона не потрапила до урядового плану в такому вигляді. Але у лютому Ярослав Железняк оприлюднив інформацію, що така рекомендація є. Загалом же вона, повторюся, не публічна: той звіт не публікувався і не зливався в мережу.

Далі після історії з Шабуніним, а також із СБУ, прокуратурою, з атакою на антикорупційні органи, критика ДБР посилювалася. І в результаті Ярослав і Анастасія Радіна у серпні зареєстрували відповідний законопроєкт. Вони так прямо і казали, що от є непублічна рекомендація ЄС, але ми граємо на випередження. І вже офіційно в листопаді був звіт про розширення за 2025 рік, де прямо говориться про те, що ДБР має бути реформоване, а його керівництво повинно обиратися за меритократичними процедурами. Тобто мають пройти конкурси на всі керівні посади за такими правилами, які передбачають помірковане залучення громадськості.

Чому президент взявся за це питання під нинішню хвилю кадрових перезавантажень? Мабуть, тому що це лежало на поверхні: до ДБР багато претензій. Подивіться хоча б на "10 пріоритетів" Марти Кос і Тараса Качки, які були озвучені у Львові в грудні. Мені здається, там ДБР теж фігурувало.

Загалом першочерговий захід зміни керівництва за аналогічними правилами і з атестацією, як в БЕБ, - це хороша ідея. Через це, справді, варто було б пройти. Але чи є це всією реформою ДБР? Безперечно, ні. Тому що у цього органу багато проблем. Це стосується і того, чим вони взагалі займаються. Адже їхня підслідність охоплює надзвичайно широке коло злочинів. Зараз вони фактично перевантажені військовими, що, зрозуміло, тому що йде повномасштабна війна. А всі інші ресурси, які у них залишаються, витрачають на корупцію середньої ланки - це всілякі хабарі по одній–дві тисячі доларів. Причому роблять це з дуже невисокою ефективністю: до вироків доходить не так багато проваджень.

А те, для чого ДБР узагалі задумувалося (боротьба з катуваннями, незаконними затриманнями, фальсифікацією доказів, тобто злочинами у сфері правосуддя та службовими злочинами), - це у них останній пріоритет. Хоча мають спеціалізований підрозділ по катуваннях. Його нещодавно створили і намагаються розповідати, що цим займаються.

Тому, окрім кадрових питань, тут є питання все-таки їхньої підслідності - того, чим саме вони, насамперед, займаються, а також щодо їхньої спроможності. Наприклад, у БЕБ створювалися так звані аналітичні підрозділи, вводилися посади аналітиків для того, щоб більше працювати з базами даних, реєстрами, готувати аналітичні довідки і вже потім використовувати це в межах розслідування злочинів, зокрема щодо бізнесу. Це, в принципі, загальний тренд, який зараз на рівні державної політики стосується всіх органів. Є концепція "Intelligence-led policing" - поліцейська діяльність, керована розвідкою. Є європейські інструменти на кшталт SOCTA — аналіз загроз серйозної та організованої злочинності. І ще низка інших речей, які передбачають, що спочатку мають бути аналітики, які опрацьовуватимуть великий масив даних, і лише потім працюватимуть слідчі ДБР. І цей перелік, в принципі, можна продовжувати. Це і питання підзвітності, і підрозділів внутрішнього контролю, і ролі рад громадського контролю. У різних документах розпорошена велика кількість заходів, які варто було б або об’єднати в цьому законопроєкті, або винести в окремий. Але, зважаючи на наш парламент, чекати на другий проєкт закону часто просто марно. Нагадаю, що у 2019 році був ухвалений закон про першочергові заходи щодо реформування прокуратури. Закону про другочергові заходи, звісно, не було. Але я розумію, що певного консенсусу на те, щоб сьогодні написати весь пакет змін одним документом, теж немає.

Тому я передбачаю, що президентський законопроєкт буде певною варіацією того, що було в БЕБ: змінено процедуру призначення та проведення щось на кшталт атестації. Це може бути якась більш "лайтова" історія: можливо, вона стосуватиметься не всіх, а лише керівників. Чи лише тих, на кого є скарги. А все інше передбачити складно. Але повторюся: якщо "прошерстити" різні чинні документи - комплексний стратегічний план реформування органів правопорядку, "дорожню карту" з питань верховенства права, урядовий план заходів на виконання політики розширення, там є багато засобів у різних варіаціях. Це стосується аналітичних підрозділів, внутрішнього контролю, уточнення підслідності, рад громадського контролю тощо. Але вони торкаються усіх органів правопорядку: і поліції, і БЕБ, і навіть НАБУ. І кожен виконує їх так, як може і як хоче. Однак чому була проблема з ДБР? Тому що вони дуже сильно опиралися і на всіх майданчиках наголошували: Дивіться, ми - новостворений орган, працюємо всього сім років. У нас керівник обраний на підставі конкурсу, то які претензії? У нас взагалі закон перегукується із тим, що є у БЕБ чи НАБУ. І загалом я з ними згоден у тому сенсі, що нові органи, дійсно, багато в чому схожі. Тому все впирається в кадри - хто керує і як. А також у те, як орган реагує на скарги та претензії. У НАБУ, наприклад, є підрозділ внутрішнього контролю, який їх розглядає. У БЕБ зараз теж активніше почали працювати в цьому напрямку. А от у ДБР така практика майже відсутня. Тобто скільки на них не скаржся, наприклад, через обшуки без ухвал, - все їм "сходить з рук". Тож, думаю, що всі ці заходи мають впроваджуватись одночасно: кадрові та структурні зміни, про які я казав, і, можливо, певний аудит.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"