Чи можуть слідчі ДБР вільно працювати? Історія одного листа

Автор: Ольга Скороход

У розпорядженні Цензор.НЕТ опинився лист тепер вже колишнього співробітника Територіального управління ДБР у Києві Павла Павленка, який він надіслав 17 листопада до парламентської ТСК з питань розслідування можливих корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень в правоохоронних органах, судах, органах судової влади.

У ньому Павленко заявляє про факти тиску на слідчих, заборону співробітникам брати участь в конкурсах на посади в інших органах (зокрема у ВККС), нівеляції принципу незалежності слідчого та порушення трудового законодавства у Київському ТУ.

Наразі з формального боку це звернення не призвело до відчутних наслідків. Тож, що це: опис реального стану речей чи внутрішні чвари?

Наводимо текст звернення Павла Павленка:

Ми поспілкувався з Павленком. За його словами, про заборону претендувати на посади в інших органах керівництво повідомило ще в грудні 2024 року:

"Керівник нашого ТУ таке сказав на нарді керівників слідчих та оперативних відділів ТУ, а вони своєю чергою почали спускати це на нарадах до безпосередніх підлеглих – оперативних працівників та слідчих. Аналогічно відбувалося в інших територіальних управліннях. Певні працівники почали ставити питання: чому не можна, а керівництво не могло це роз’яснити, тому неформально дало дозвіл на участь в конкурсах.

В кінці березня, коли люди вже були готові подавати документи, то повторно зібрали керівництво оперативних підрозділів і слідчих відділів та вказали, що пряма вказівка центрального апарату і голови ДБР – це заборона брати участь в конкурсах. Але близько 15-20 людей з усієї України все-таки подали документи, і щодо них почався так званий мобінг".

За його словами, він та інші співробітники ДБР скаржилися в контролюючі органи, однак фактично перевірку за фактами заяв ніхто не проводив:

"Працівники, такі, як я, зверталися до інших органів, які мають право контролювати і перевіряти ДБР. Але, як показала практика, ці органи через страх майбутньої ситуації обмежувалися відписками, а ще гірше – направляли ці звернення до центрального апарату ДБР. Так зокрема вчинив Уповноважений ВР з прав людини. НАЗК взагалі не відповіло.

ДБР створений для боротьби з корупцією, то на нього логічно вплив повинні мати лише парламентарі. Але я вирішив пройти шлях звернень з самого низу. Спершу звернувся до Управління внутрішнього контролю ДБР. Потім – у Держпраці, в НАЗК. Але коли я зрозумів, що і там нічого не буде, то я звернувся до Комітету парламенту з правоохоронної діяльності й профільну ТСК. Але і звідти прийшла відповідь, що вони переадресували на центральний апарат ДБР.

Вони або ігнорують, або дійсно не розуміють, яка це проблема. Якщо не буде самостійного слідчого, то цей орган буде нікчемним. Маю на увазі процесуальну незалежність, як це передбачено в Кримінальному процесуальному кодексі.

Я 5 років пропрацював в ДБР, а до того – на різних посадах в прокуратурі, зокрема в Генпрокуратурі. Тобто мені є з чим порівнювати. Я з упевненістю можу сказати, що в Київському територіальному управлінні зібралися висококваліфіковані слідчі, але керівництво зробило з них роботів. Слідчий має робити лише так, як йому скажуть".

Ми поставили питання, чому, якщо вірити його заяві, співробітники ДБР виконували незаконні інструкції, Павленко пояснив алгоритм тиску, який здійснюється в ДБР на оперативників та слідчих:

"Орган ДБР має бути незалежним, і ця незалежність має проявлятися у найменшому елементі – слідчому. Фактично ж тут слідчі ставлять у таких рамках, що нічого не можуть зробити без погодження з керівництвом. Слідчий не може прийняти жодного рішення у провадженні без погодження зі своїм керівництвом, включно з внесенням справи в ЄРДР або закриття провадження. А в деяких випадках погоджувати потрібно навіть з центральним апаратом ДБР, який не має відношення до справи. Слідчий умовно з Миколаєва чи Полтави повинен звернутися до центрального апарату, скинути їм постанову і лише після того, коли вони дають добро, він може закрити справу. Так само і на початках, коли прийшла заява будь-якого громадянина України, слідчий не може сам прийняти рішення щодо відкриття провадження – він готує рапорт на керівництво, а якщо слідчий внесе в ЄРДР без цього, то керівництво просто не погодить це в ЄРДР (керівник відділу має це погодити зі своєю флешкою) і справа буде просто висіти в реєстрі без відкриття. І слідчий попросту не має вибору, він змушений виконувати такі умови задля можливості дати відповідь на звернення і дати рух справі.

Наведу приклад. Колега викликав на допит завідувача кафедри одного з київських університетів. Йому через це мало не дали догану, бо він не повідомив керівництво. І такі ситуації є показовими для інших слідчих, які розуміють, що так краще не робити".

Щодо впливу такої системи тиску на розслідування резонансних справ Павленко пояснює:

"Ця система в ДБР єдина, і, звісно, не обходить і резонансні справи. Слідчий не може ані відкрити, ані закрити справу самостійно".

Сам Павленко звільнений з ДБР у зв’язку з тим, що поновився в органах прокуратури. Запевняє, що не має наміру поновлюватися в Київському ТУ ДБР, але хотів би, щоб слідчі, які залишилися, мали змогу самостійно працювати.

Єдиним органом, який відповів на запит Цензор.НЕТ, є Державне бюро розслідувань.

Наводимо текст відповіді:

Тобто, як запевняє ДБР, Управління внутрішнього контролю провело розслідування і згаданих зловживань чи порушень не виявило, так само як і ознак тиску на слідчих.

З огляду на низку скандалів і прицільну увагу, під якою нині опинилися антикорупційні органи, кожен може зробити власні висновки та припущення. Лишається завершити традиційно: Цензор.НЕТ слідкуватиме за розвитком подій.

 Ольга Скороход, Цензор НЕТ