Чи викопуватимуть останки воїнів з меморіального кладовища? Що буде після рішення Верховного Суду?

Автор: Ольга Скороход

Днями стало зрозуміло, що у підвішеному стані опинився масштабний меморіальний проєкт, який мав би стати довічним поклоном загиблим українським воїнам та слугувати візуалізацією пам’яті для наступних поколінь. Верховний суд визнав виділення землі під Національний військовий меморіальний цвинтар (НВМК) незаконним.

Місце для нового військового кладовища знайшли не одразу, хоча його необхідність на сьогодні є критичною. Було пропоновано з десяток варіантів, серед яких такі, що викликали неабияке незадоволення в суспільстві – зокрема місце на Лисій горі у Києві та Биківнянський ліс (де до кінця не проведено дослідження поховань жертв сталінського періоду). В інших випадках виявлялося, що пропоновані землі вже обіцяні певним забудовникам.

Коли зупинилися на лісових ділянках біля села Мархалівка у Фастівському районі, здавалося, що обрано хороший варіант. Нікудишня комунікація влади з місцевими мешканцями призвела до конфлікту, протистояння і поширення страхів щодо будівництва цвинтаря біля села в районі близькості підземних і наземних вод. Однак щоб зрозуміти, скільки тут маніпуляцій і брехні, а скільки правди - потребуватиме написання окремого тексту. Зараз важливо те, що саме позов об’єднання місцевих мешканців спричинив нинішню патову ситуацію.

Каменем спотикання стала найбільша ділянка площею 258,7298 гектара (3222481200:05:002:0457) біля Гатного. У 2024 році Київська обласна військова адміністрація виділила її для створення НВМК. У серпні 2025 року тут здійснили перші поховання. Близько 200 воїнів вже знайшли вічний спокій у цій землі. У тому числі тут поховані останки людей, які не є ідентифікованими – тобто подбати про них окрім як державі нікому.

Однак Постанова Верховного Суду від 29 січня фактично заблокувала діяльність НВМК. Пізніше Верховний Суд пояснив своє рішення, що можна звести до резюме: "Законом заборонено використання земель природно-заповідного фонду для створення Національного військового меморіального кладовища".

Командування багатьох бригад та родів військ вже опублікували заяви про те, що переносити останки їхніх побратимів – неприпустимо.

Тим часом інтернетом маніпулятивно ширяться фото буцімто підтоплених могил, які насправді є кадрами часів будівництва кладовища. Скандал додатково обростає чутками. Є версія, що і цю ділянку вже пригледіли собі забудовники – будівництво у цьому районі Київщини триває активними темпами. Лунають навіть думки про те, що за рішеннями суду стоїть особисто колишній голова ОП Андрій Єрмак…

СУТЬ ПРОБЛЕМИ: КАЗУС ЗАКОНОДАВСТВА

Щоб не описувати весь комплекс суперечок і доказів, які розглядали судді, поясню сіль проблеми.

Дану ділянку для створення комплексу військових поховань у 2024 році виділила Київська обласна військова адміністрація, при цьому було змінене її цільове призначення. Відтоді земля отримала статус "земельні ділянки загального користування, відведені під місця поховання з правом вирубання дерев і чагарників та використання у визначеному законодавством порядку заготовленої при цьому деревини". Однак за українськими законами кладовище не можна створювати на землях природоохоронного призначення, а вказана земля за певними ознаками має саме таку функцію. Таким чином, КОВА неправомірно змінила цільове призначення, і далі за ланцюгом підваженими є всі подальші кроки.

Суди всіх інстанцій, включно з касаційною не прийняли аргументів КОВА про те, що ця ділянка не входила і не входить до природно-заповідного фонду (маючи цільове призначення "для ведення лісового господарства і пов’язаних з цим послуг"). Натомість вони зазначили, що відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України" якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Вказана земля входить до Смарагдової межі – низки територій, які визнані важливими для збереження природи в межах Європейської конвенції в країнах, які не є членами ЄС. Смарагдову мережу створили у 1998 році для реалізації Бернської конвенції (Конвенція про охорону дикої фауни та флори і природних середовищ існування в Європі), яку Україна ратифікувала ще в 1996 році.

РЕАКЦІЇ: МОВЧАНКА ПРОФІЛЬНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ

Міністр у справах ветеранів Наталія Калмикова у своєму виступі 3 лютого в парламенті заявила, що Мінветеранів опрацьовує юридичний механізм реагування на рішення Верховного Суду.

"Місця поховання наших полеглих є недоторканними. Саме тому Міністерство у справах ветеранів опрацьовує юридичний механізм реагування, механізми пріоритезації вшанування під час ухвалення рішень щодо природоохоронних зон, а також забезпечує належну охорону та постійний догляд за територією і могилами 214 похованих на Національному військово-меморіальному кладовищі захисників і захисниць", - зазначила вона.

Власне, ця декларативна заява - наразі єдиний коментар по суті від "винуватців" казусу.

Натомість голова УІНП Олександр Алфьоров зазначає, що Національне меморіальне кладовище у державі, яка 12 років перебуває у стані війни, мало би бути створене давно. Нерішучість державних органів та юридичні прогалини призвели до неприємної ситуації сьогодні.

"Для мене є достатньо неоднозначна позиція і як з боку держслужбовця, і як з боку військового в запасі щодо цієї історії. По-перше, існує величезна кількість прогалин в законі. Не прийняті норми щодо обов’язкових конкурсів... Є у нас екологічне законодавство, тут теж прогалина. Є законопроєкт 4461 з приводу екологічних зон. Водночас суд врахував (дані) про Смарагдову зону, використовуючи міжнародне законодавство, бо в нашому прогалина. Чому в нашому прогалина? Закони про екологічні зони не приймаються через велику кількість забудовників чи лісорубів. Система, яка прогнила в 90-х і на початку 2000-х, дає такі результати. Країна 12 років у війні, а ми переживаємо наслідки капіталізації певних олігархів", - сказав він в ефірі ТСН.

Попередник Алфьорова на посаді очільника УІНП Антон Дробович підкреслює колосальне значення створення єдиного місця, де можуть бути поховані воїни й воячки, що загинули за Україну.

"Працюю зараз в академічній установі і можу, як дослідник меморіалізації війни, висловлювати свої думки щодо процесів, які відбуваються, - говорить він. - Мені небайдужа доля Національного військового меморіального кладовища, бо Український інститут національної пам'яті, який я очолював раніше, розробив ідейно його. Свого часу це ми з Мінрегіоном та Мінвітеранів напрацювали відповідний проєкт закону. Відповідно, я і багато моїх колег доклали багато зусиль і часу до цього, відповідно, я б хотів, щоб цей проєкт був доведений до кінця на найвищому рівні.

Це меморіальна інституція національного рівня не тільки за назвою, але й також де-факто. Наразі це єдине військове кладовище такого масштабу, побудоване за часи незалежності. Якщо не лукавити, то слід визнати, що попри критику в плані інклюзивності, доступності, просторових та інфраструктурних рішень воно є наразі найкращим з того, що створено.

Можливо, з часом Марсове поле у Львові, яке зараз в процесі створення, перевершить цей проєкт і долучиться до формування цілком нової меморіальної традиції. Але це ще в майбутньому".

Він також наголошує на казусі, викликаному різницею між українським та європейським законодавством:

"Насправді з точки зору документів це питання дискутивне – про те, що суд визначив ці землі як такі, що мають природоохоронне призначення, тому що, наприклад, в кадастрі, в документах попереднього користувача, у витягах на землю вони ніколи не мали такої категорії (за класифікатором "04 землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення). Тобто первинно і офіційно це були землі лісогосподарського призначення ( "09.01 для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг"), і саме виходячи з цього офіційного статусу землі Київська ОВА поміняла призначення на "07.09 земельні ділянки загального користування, відведені під місця поховання". Це може перевірити кожен бажаючий, адже в Публічній кадастровій карті досі призначення не змінене. Але, з іншого боку, оскільки тепер вже є рішення Верховного Суду, то де-юре доведеться це визнавати, адже з вищою інстанцією не посперечаєшся.

В рішенні суду пояснюється, що ці землі потенційно планувалося зробити заповідником і що вони входили у так звану Смарагдову мережу, щодо якої ще треба прийняти закон для підтвердження її статусу. Тобто можна припустити, що суд прийняв таке рішення з перспективою на майбутнє, щоб зберегти ці ліси. Хоча, в реальності, це велике питання, чи вони будуть збережені поза Національним військовим меморіальним кладовищем краще. Саме НВМК має потенціал для їхнього захисту і збереження. І навпаки – ми бачимо поряд повно комерційної та приватної забудови, яка роками знищувала, забруднювала та вирубувала ліси".

 Фото: РБК

ЩО ДАЛІ?

Цензор.НЕТ поспілкувався з нотаріусом Іриною Камінською для того, щоб з’ясувати, яким має бути порядок зміни реєстраційних даних. Вона підкреслює необхідність виконання рішення суду, інакше навіть у разі збереження статус-кво Національне меморіальне кладовище матиме підвішене становище.

Отже, на її думку спершу попередній власник ділянки - Національний університет біоресурсів і природокористування України - має звернутися з оригіналом рішення до Головного управління Держгеокадастру в Київській області про повернення цільового призначення земельної ділянки.

Після цього - до державного реєстратора в Київській області для повернення права користування земельною ділянкою.

Про долю споруд та могил у рішенні суду нічого не сказано. Теоретично для їхнього знесення мають бути подані наступні позови. Та чи підніметься в когось рука для цього? Це був би радикальний крок, який б’є по іміджу держави та по пам’яті воїнів, які віддали своє життя за цю державу і суспільство.

Антон Дробович єдиний з публічних фігур, так чи інакше дотичних до Національного військового меморіального кладовища, хто публічно пропонує можливий шлях "виправлення помилок".

"Що можна зробити, щоб вийти із юридичного глухого кута? Наприклад, Верховна Рада може внести зміни в закон № 3505-IX 2023 року щодо забезпечення будівництва та експлуатації Національного військового меморіального кладовища, який мав би сприяти створенню кладовища і в якому є заборона на те, щоб землі природоохоронного призначення використовувалися для створення кладовища.

Там же можна передбачити, що якщо такі землі використовуються, то державна установа Національне військове меморіальне кладовища має провести протягом певного часу оцінку впливу на довкілля, яка раніше була виключена з цієї процедури. Це буде показово, адже вже введена частина кладовища в дію, там є благоустрій, дренаж, і можна просто подивитися і перевірити, чи всі ці страшилки, які ми чули раніше, справджуються щодо об’єкта. Також можна передбачити, щоб в структурі НВМК був підрозділ, який займається захистом лісу і моніторингом стану водойм, екологічної ситуації".

На його думку, після прийняття відповідного рішення парламенту, КОВА зможе прийняти повторно рішення про надання в постійне користування землі, яке не суперечитиме попереднім рішенням судів. Він зазначає, що існування на цій території меморіального кладовища є найбільшою запорукою збереження тут зеленої зони.

"А другий блок задач, який потрібно зробити, - це задачі комунікаційні, - зазначає колишній голова УІНП. - Багато недовіри, багато критики, багато абсолютно необґрунтованих претензій до кладовища. Це не означає, що там немає недоліків чи якихось помилок, але аж такий хейт, як ми бачимо зараз, – це нікуди не годиться. Все-таки це кладовище, на якому захисники і захисниці спочивають, повага до цього місця має бути на відповідному рівні. Нам потрібно повернути довіру до процесу створення кладовища, повернути в нормальне цивілізоване русло обговорення проблем, щоб не тільки ходили якісь біснуваті люди із розповідями, що там болото. Ми їм показували: дивіться, це піщана земля, тут ніколи не було болота. Якщо подивитися навколо, - це сосновий ліс. Яке болото у сосновому лісі? А вони у відповідь просто повторюють одне і те ж.

Там дійсно є більш заводнені ділянки, на яких ніколи не планували створювати сектори для поховання. Там є навіть ярок з водою, але цей яр ніколи не планувався для здійснення поховань. Відповідно, щоб повернути це в нормальне русло, потрібно створити дорожню карту, наприклад, на два роки. Із відповідним моніторингом виконання її. І в цьому документі буде вказано, які об'єкти віддаються на архітектурний конкурс, як моніториться будівництво, хто відповідає за екологічну ситуацію, домовитися про це, запустити відповідні конкурси і процедури.

Хто буде здійснювати постійний моніторинг діяльності кладовища? Якщо ми говоримо про створення спеціального відділу кладовища, який буде займатися моніторингом екологічної ситуації, то, відповідно, треба передбачити кошти на це. Можна створити якусь фундацію, яка буде допомагати утримувати всі ці додаткові функції. Або наглядову раду, як, наприклад, є у великих музейних інституцій.

І, відповідно, винести це на громадське обговорення, погодитись, щоб Міністерство у справах ветеранів стежило за виконанням цих процесів. Так можна було б спробувати вийти з цієї кризової ситуації, бо наразі цей клінч дуже нездоровий. Рішення Верховного Суду стравлює між собою військових, цивільних і громадських активістів, а також уряд.

Між іншим, є попередня практика Верховного Суду, яка говорить дослівно, що скасування самих лише розпоряджень про відведення землі, які колись були виконані, після того були видані наступні документи на землю, щось побудоване, введене в експлуатацію і так далі, є неефективним способом захисту".

Наразі за браком відкритої комунікації державних органів відчувається розгубленість. Однак, якщо вірити міністерці Калмиковій, то кладовище продовжує діяти, могили продовжують впорядковувати та охороняти.

Якщо профільні чиновники і мають нагоду показати, як вони здатні виходити з кризи, то саме тепер.

 Ольга Скороход, Цензор. НЕТ