Аудит втрат і масові закупівлі БПЛА: новий курс Міноборони

Автор: Юрій Бутусов

Командир взводу 13-ї бригади НГУ "Хартія" Юрій Бутусов у прямому ефірі аналізує план війни на 2026 рік, який представив міністр оборони Михайло Федоров.

Тема стріму – планування української війни в 2026 році. І ключовою особою, яка може внести зміни в це планування, є безумовно Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський і призначений ним новий міністр оборони Михайло Федоров. Саме від Федорова зараз залежить планування наших фінансових ресурсів, планування нашої оборонної промисловості, планування закупівель і планування постачання, розподіл. Особливо важливо для мене, що у своїй промові міністр Федоров у Верховній Раді, коли вступав на посаду, вперше виклав достатньо чітку цілісну концепцію своїх подальших дій. Цю концепцію можна критикувати, її можна обговорювати і тепер можна дивитися, як Михайло Федоров виконує ті зобов'язання, цілі, пріоритети, які там визначені. Для мене основне в словах Федорова було те, що він сказав: я відповідаю не за закупівлі, я відповідаю за війну. Тобто взяв на себе відповідальність за планування української перемоги. А це те, заради чого наша країна віддає всі сили і свою кров. Тому для нас це питання номер один.

Отже, після перших промов Федоров вже почав оголошувати конкретні ініціативи, деякі з цих ініціатив почали активно обговорюватись, тому що за цими словами міністра, за планами йдуть рішення, йдуть гроші, йдуть зміни в організації і йдуть життя.

Отже, основне, що відбувається в армії, що відбувається в Міністерстві оборони, в Силах оборони: люди очікують фінансового планування війни. Чим і як буде воювати Україна в 2026 році? І в 2027, тому що ми розуміємо, що це будуть системні зміни. Так от, що принципово важливо - вже проведені перші закупівлі дронів. Перші партії дронів закуплені, наскільки ми розуміємо, це розвідувальні дрони китайського виробництва, про які вже було оголошено. І суми значно перевищують те, що в минулі роки виділялось на такі закупівлі. Це обнадіює, але армії треба дрони багатьох типів і треба засоби ураження багатьох типів.

Так от, на даний момент, перші закупівлі розвідувальних дронів класу Мавік, вже здійснені, але не здійснені, зараз починається планування довгострокових закупівель ударних дронів. Тобто те, що турбує насправді усю країну, тому що, я думаю, навряд чи є людина, яка в Україні зараз або не застосовує дронів, або не купує дронів, або не жертвує на них хоча б копійчину. Тому дрони зараз і війна дронів – це основний національний проєкт, проєкт української нації, який дозволяє нам чинити опір і успішно бити другу за чисельністю армію світу.

Отже, є питання по дронах, по закупівлях снарядів і по розвитку артилерії. І також є питання по ініціативах міністра, які, на мій погляд, дуже важливі. Це аудит втрат. Я вважаю, що ця ініціатива реально може змінити взагалі ситуацію в плануванні бойових дій, в організації українського війська.

Вважаю, що бажання Федорова провести аудит – це дуже правильний намір, кожен міністр, кожен державний керівник має проводити аудит. І цей аудит має бути достатньо прозорим, щоб потім можна було так само піддавати аудиту його власні дії і слова.

І четверта тема, яку важливо сказати, це питання мобілізації і питання поповнення людьми. Міністр збирається займатися зараз питанням мобілізації і залученням іноземців, а також питанням військовослужбовців, які самовільно залишили частину. Я був здивований, але деякі проросійські політики в Україні піддали різкій критиці заяви Федорова про залучення іноземців.

Також серед стратегічних речей – це зміни підходів до формування потреб, до певних автоматичних моделей для того, щоб бригади і корпуси могли забезпечувати себе краще через механізми прямого замовлення. Тобто це такий п'ятий стратегічний пункт, про який варто було б сказати.

Запитання аудиторії

Куди діваються ці 35 тисяч щомісячно мобілізованих громадян України?

Насправді проблема з мобілізацією поповненням військ пов'язана з тим, що у нас відповідальність за поповнення людьми бойових частин дуже фрагментована. Є свій план мобілізації, який є у ТЦК. Тобто, певну кількість людей мобілізують, знаходить поліція, привозить. До речі, поліція зараз привозить всіх людей, хто в базі даних, хто в розшуку. Велика кількість людей зараз пішла в ТЦК. І там є свій план. Так от є питання, що є план ТЦК, а потім є інший план. Люди потрапляють до ТЦК, потім їх передають по навчальних частинах військових частин. І от там вже другий план. Так от план ТЦК – це можливо і 30 тисяч, як у нас заявлялось офіційно. Але в навчальні частини передається, думаю, значно менше. Можливо, 20. По дорозі частина людей знаходить якісь довідки, адвокатів, знаходить законні причини не служити і не йти далі в навчальну частину. Дехто просто тікає, оскільки після того, як люди виходять за стіни ТЦК, вони вже перестають бути проблемою ТЦК. ТЦК галочку поставило, план виконало, далі не їх проблема. Далі проблема навчальної частини. Потрапляє людина в навчальну частину, там починається те саме. Є адвокати, є хвороби, загострюються у людей, знаходяться довідки про непридатність повну, знаходиться бронювання, яке не дозволяє людині продовжити службу. І потім, знову-таки, частина людей з цих навчальних частин тікає, оскільки на навчанні люди знаходяться довго, особливого такого контролю нема. Завжди є можливість теж звідти вийти. І це вже не 20 тисяч, я думаю, ви розумієте, ще менше. Потім та частина людей, яка пройшла базову загальновійськову підготовку, потрапляє у військові частини. Частину цих людей по прибутті до військової частини збирають командири, знайомляться з ними, дивляться. І дивляться, кого можна послати в піхоту, в першу чергу, в бойові підрозділи, кого на БПЛА. Оператори дронів одразу відбираються розумними командирами і піхотинці. І ось вони дивляться, скільки людей з тих, хто готові воювати, здатні до тих посад. І виявляється, що план є у ТЦК, є у навчальної частини, і частина людей, яких передали, вони мають серйозні хвороби або серйозні проблеми зі здоров'ям. Або не є вмотивованими, не хочуть служити. Частина з тих, хто прибуває в військову частину і знайомиться з тим, що треба виходити на позиції, знов таки, відмовляється йти. Невелика частина, але так. Хтось вже йде в СЗЧ. І виявляється, що це вже не 30 тисяч армія отримує, не 20 тисяч. І навіть не 15, і навіть, я думаю, не 10. А значно меншу кількість людей отримує армія. У якості основних, тих, хто виконує роботу, тих, на кого є найбільший попит. Тобто, це піхотинці, це оператори систем озброєння. І виявляється, що людей потрапляє фактично на поповнення бойових частин значно менше. І значно менше виконують в реальності бойові завдання. Ось в чому проблема.

Потім треба розуміти про 35 тисяч, що в армії треба людей поповнювати. Війна вже йде понад 4 роки. Фізично виносити це дуже важко. У людей також виникають, навіть у сумлінних, тих, хто сумлінно виконує бойові завдання, хвороби, проблеми з родинами. Необхідна реальна опіка батькам, це реальна проблема, опіка дітям, опіка інвалідам. Людина не може воювати нескінченно у важких умовах. Не у всіх дозволяє об'єктивно здоров'я і життєві ситуації. І люди з армії йдуть. Через різні причини. Не обов'язково, що вони загиблі, поранені. Йдуть і з таких природніх причин. Оскільки законодавство у нас це дозволяє. Наявність трьох дітей, хвороб, там досить невеликий перелік.

Українська армія, на відміну від російської, де тільки втрата кінцівки може людину звільнити з військової служби, армія демократичної країни, можливостей не служити достатньо багато, передбачено законодавством. Тому вникає така ситуація, що поповнення 30 тисяч, воно існує тільки в доповідях. Воно не існує по факту. Нема цих 30 тисяч в місяць в армії. І є природній відтік людей з армії, навіть поза межами втрат. От тому людей не вистачає.

Аудит втрат

Як заявив Федоров: "починаємо аналіз кожної втрати на полі бою. Аудит допоможе виявити ключові проблеми та ухвалювати управлінське рішення для їх системного вирішення. Людський капітал – найвища цінність. Ми будемо боротися за життя кожного воїна".

Я вважаю, що це принципово важлива заява, яка, на мій погляд, дозволяє нам змінити повністю доктрину війни. Доктрину ведення бойових дій, доктрину бойового застосування. Тому що основна причина того, що у нас великі, значні втрати, яких ми могли б уникнути, полягає в тому, що в Україні абсолютно відсутній механізм вивчення свого наявного бойового досвіду. Я тисячі разів про це говорив, писав про відсутність в Україні ключового базового стандарту НАТО – After Action Review, тобто механізму професійного встановлення обставин бою, професійного аналізу після дії. У нас замість цього є тільки юридичні механізми, службові розслідування з адміністративною відповідальністю і кримінальні розслідування з кримінальною відповідальністю. А професійного аналізу нема. Через це ніхто не хоче собі отримувати суворі догани, не хоче отримувати кримінальні справи, тому реальні обставини того, що відбувається на війні, приховуються знизу до верху і особливо зверху донизу.

Спотворюється інформація. Ніде так не спотворюється інформація, як на самому верху, там де ухвалюється рішення. Це насправді не тільки в Україні відбувається, це відбувається в будь-якій армії, тому що армія – це ієрархічна структура з жорсткою вертикаллю виконання. І це виконавчий механізм. Тому в кожній армії, в кожній країні світу намагаються покращити зміни, інституційні зміни. І такі зміни в країнах НАТО і називаються. Стандарт армії США TC 25-20 After Action Review. От той стандарт, який українські генерали категорично не хочуть запроваджувати. Лякаються стандартів НАТО, про які вони на словах так люблять розмовляти. Ну і я вважаю, що введення аудиту втрат від міністра Федорова – це якраз той механізм, якщо він буде запроваджений.

Є питання, хто насправді несе відповідальність? Є питання, як покращити ситуацію? Як робити висновки з уроків? Як не на словах, а в наказах і бойових розпорядженнях берегти життя наших воїнів і при тому виконувати небезпечні бойові завдання?

Я вважаю, що аудит втрат може бути саме таким, на мій погляд, революційним механізмом. І хочу всіляко підтримати цю ініціативу міністра і вважаю, що якщо це буде реалізовано силами оборони, безумовно такий механізм треба підтримати і сприяти встановленню всіх обставин. Щоб у нас, наприклад, так само як, ну ви знаєте, зараз в Дельті запроваджений механізм Mission Control. Дуже якісна зміна, яку реалізувала команда Михайла Федорова - Mission Control польотів дронів. Коли кожен виліт обліковується, причина втрати кожного борта обліковується, які боєприпаси, які типи дронів, все обліковується. Видна активність, вся бойова робота наших бойових частин. І все це можна незалежно об'єктивно перевірити.

В дронах Федоров аудит втрат запровадив. І це реальність. Тому я довіряю цій ініціативі і я вважаю, що революція в українській війні відбудеться в першу чергу, коли у нас буде Mission Control життя кожного військовослужбовця. Коли людина виходить на бойове завдання, на штурм, на оборону і ми бачимо по Дельті, ті люди, у кого є доступ, безумовно, керівники. Чогось є позиції, де люди сидять 100, 200, 300 діб. Я спілкувався вчора з комбатом одного батальйону, однієї механізованої бригади. Він намагався замінити на позиції, всі позиції, йому дали батальйон, призначили людину на батальйон і дали йому смугу. А він побачив, що у нього в смузі, 10 позицій, де у нього військовослужбовці сидять від 250 до 300 діб. Уявіть собі, 10 позицій, не одна, не дві, не три. Просто кинуті люди на позиціях. Цей комбат одразу почав міняти позиції, він замінив половину з цих позицій, замінив, вивів людей, врятував їх. Замінив на свіжих. Подбав про виведення. Через абсолютно недолугі дії, це викликало конфлікти, скандали, навіщо він не наступає, а міняє людей на позиціях. В результаті цього комбата зняли за два тижні його службової діяльності. І деякі інші позиції продовжили сидіти понад 300 діб прямо зараз. Ну абсурд, просто абсурд. Все це тому, що у нас Mission Control на війні, що стосується життя людей, відсутній. І оця кількість діб на позиціях, це нікому не цікаво, крім тих командирів, які небайдужі. Крім родичів тих, хто там сидить. Оце проблема, яку треба вирішувати. Так само, як проблема контролю дронів.

Тільки ми розуміємо, що життя людини і дрон – це абсолютно незіставні речі. Тому я дуже очікую, що так само, як Федоров запровадив Mission Control по дронах, найближчим часом в Дельті запрацює Mission Control по людях. У нас є достатньо технічних засобів контролювати рух, куди збирається, куди направляється військовослужбовець. Технічні засоби контролю руху існують. І зв'язок, і дрони, не буду деталізувати, але вони є. І треба фіксувати, наскільки людина вийшла на бойове завдання, чи є з нею зв'язок, скільки вона знаходиться на виконанні. І тоді буде одразу зрозуміло, а чому такі втрати, а чому так багато зниклих безвісти.

Не треба одразу посилати до командира слідчого ДБР. Треба спочатку задати йому професійне питання, а чому ти втратив людей? Бо у нас процедура списання майна дуже довга. Людина списується легше. А так не повинно бути. Будь-які випадки, коли група людей зникає безвісти, коли група людей або окрема людина потрапляє у полон, коли група людей або окрема людина кудись посилається на виконання якогось штурму, насправді дуже далеко від свого рубежу розгортання, по території, яка вже зайнята ворогом. Це великий ризик, за який треба відповідати, який треба контролювати. Люди, які сидять на позиціях, час їх перебування треба контролювати. Все це можна робити через Дельту. Технічні інструменти існують. Потрібна тільки воля для того, щоб життя людини стало дійсно контрольованим. І щоб ми дивились не просто за окремою людиною, а як це відбувається, в яких частинах, скільки людей зникає безвісти, гине.

І аналізувати, а хто віддав наказ? Як ставилось завдання? Я неодноразово спілкувався з родичами людей, які зникли безвісти під час штурмових дій. І дуже часто я стикався з питанням: Яка причина? Чому таке погане планування? Чому люди зникли? Чому загинули? І дуже часто я чую одне й те саме. Ставилось завдання, увечері поставили завдання зранку кудись забігти, заїхати. Часу на планування не було. Можливості провести детальну розвідку не було. Обстановка, яка була нанесена на карту, не відповідала дійсності. Рубіж розгортання, з якого треба було стартувати, насправді давно є позиціями ворога. І штурмувати треба не об'єкт атаки, а інші цілі.

Тобто основна проблема, втрат на війні, з якою особисто стикаюся я, особливо коли до мене звертаються з питаннями, а чому там чи там загинула значна кількість людей, це об'єктивні проблеми планування. Неадекватна постановка завдань. Якщо дивитись через вироки, через призму кримінальних справ, хто відповідає за втрати і за втрату позицій, за все, що погано відбувається на фронті - в більшості випадків вся відповідальність закінчується на командирах рот. Це найбільш у нас відповідальна ланка командирів. Все. Далі це закінчується. І починаються політичні історії.

Так от, аудит втрат – це ключова історія, і я в це дуже вірю, і буду сподіватись, що найближчим часом це спрацює. Я буду обов'язково висвітлювати цю ситуацію. І коли буде аудит втрат, тоді буде об'єктивна можливість офіційно в межах професійного розслідування, а не службового, не кримінального, запитувати тих чи інших командирів, а чому у вас такі втрати? Це ваша недбалість, ваша некомпетентність? Або це вам так хтось інший поставив завдання? Забігти в якесь село, в якусь посадку, за пару годин, і триматись там до останнього без підтримки.

Запитання аудиторії

Що ви думаєте стосовно ситуації з начальником державної прикордонної служби Дейнекою?

Я, якщо чесно, просто шокований цією новиною. Я чув, як і всі ми, офіційне повідомлення Національного антикорупційного бюро, де голос, яке стверджує, що Сергій Дейнека, генерал-полковник, начальник Державної прикордонної служби, у своєму кабінеті розкладає нелегально отримані ним гроші, десятки тисяч євро, обговорює, що в цій кучці 70 тисяч піде сюди, а ця кучка піде сюди. Людину знімають з посади, і він стає знову командиром бойового підрозділу. А що там з НАБУ? Як це пояснити? Тобто там ділив мільйони і зараз командує іншим підрозділом. Жодної заяви, яка б пояснювала, що це за гроші він там ділив у кабінеті, які питання вирішував, Дейнека не дав. Що це за офіцер? Що це за генерал, який просто, як перелякана якась дитина, заховався собі і чекає, що там йому якусь нову посаду дадуть, щоб він себе відмив, свою репутацію. Що це за дитячий садок? Це генерал, це тряпка. Я просто не розумію цього. Генерал-полковник Дейнеко має довести те, що він офіцер, генерал і гідний взагалі командувати українськими підрозділами в цій війні. Для цього він має чесно сказати, звідки у нього гроші. З підлеглих? Замість того ніхто нічого не говорить, мовчки його призначають. Це якась маячня просто. Тобто ділить багато, збирайте кеш і ви можете не просто відкупитись, вас ще й призначать на іншу посаду, не хвилюйтесь. Це такий сигнал посилає держава силам оборони. І нормально всі, ніхто нічого не реагує, все добре. Повний абсурд.

Базовий мінімум забезпечення бригад дронами

"Запускаємо базовий мінімум забезпечення бригад дронами. Це гарантоване щомісячне забезпечення FPV, розвідувальними бомберами та іншими БПЛА. Додатково до державних поставок є-балів та інших закупівель. Це дасть змогу бригадам планувати оборону і бути впевненими в ресурсі. Також працюємо над централізованим забезпеченням армії, старлінками і пікапами".

Так, це важлива дуже історія. І зараз в армії активно обговорюється питання засобів ураження, дронів, тобто основні засоби ведення війни. Якою буде саме ця схема закупівель? Як вона буде працювати? Яким буде співвідношення, розподіл бюджету? Які будуть повноваження у командирів? Як у формуванні потреб, так і у реалізації цих потреб? Тому що нам потрібен баланс. Безумовно, я спілкуюсь з багатьма начальниками служби безпілотних систем. Сам постійно шукаю гроші на дрони, і на все. Це дуже дороговартісна війна. Але краще воювати дронами, ніж людьми. Так от, хочу сказати, що дійсно є велике питання: якою сама буде логіка організації закупівель. Потрібен об'єктивний облік тих засобів, тих ресурсів, які потрібні армії, які потрібні силам оборони. Потрібен облік компетенцій і технологічних можливостей виробників. Тому що у нас є, наприклад, дуже хороші засоби дуже хороших виробників. Але замовити їх в мільйонах одиниць ми не можемо. Вони не зможуть це зробити. По цілому комплексу причин: нестача сировини, нестача компонентів, технологічні обмеження, ризики.

Якщо ми замовляємо все в одного виробника, то по ньому може, як у нас, на жаль, були приклади, бути приліт. І ти залишаєшся з контрактом, який виробник просто не може фізично реалізувати. Тому що вони там втратили склади або технологічну лінію. Це серйозна проблема. Тому в закупівлі хотілося б побачити, я сподіваюся, що міністр Федоров, у якого є своя логіка, він не робитиме це публічно. Ось ці речі, на мій погляд, я би дуже хотів, я не знаю, як це буде зроблено, щоби міністр оборони презентував, це можливо зробити просто по відеоконференції, не треба для цього збирати людей кудись. Пояснив тим людям, які є, на мій погляд, ключовими ланками в оборонному плануванні і в застосуванні військ. Тобто це Головнокомандувач Збройних Сил, командувач Нацгвардії, це командири армійських корпусів, які тримають свою смугу. Тобто де має бути в першу чергу центр ухвалення рішень формування потреб, це мають бути саме ті ланки, які несуть відповідальність за оборону України, за оборону конкретної смуги, конкретної території, які відповідають як за всі війська, які там ведуть бойові дії, так і за технологічні озброєння, так і за ураження і знищення ворога, виконання бойових завдань.

Тому я вважаю, що такі серйозні речі, як оборонне планування по дронах і по артилерії, по засобах зв'язку і управління, по забезпеченню найкраще було б після того, як проведена аналітична робота, обговорити, презентувати як цілісну модель в узькому колі, в закритому режимі для тих людей, які в першу чергу зосереджують на собі відповідальність.

Я говорив на минулому ефірі, що ключові два дефіцити в армії, які нам потрібні, які заважають нам перемогти Росію, дві проблеми - перша відповідальність і друга чесність. І це не моральні проблеми, не етичні, це виключно організаційні проблеми слабкої організації і слабкого планування. Отже, я вважаю, що сама по собі логіка, про яку сказав Федоров, тобто певний мінімум фінансів, він має йти на масштабування, наприклад, складних виробничих процесів. Це важкі засоби ураження, тобто бомбардувальники, це ударні крила, це розвідувальні крила. Тобто там, де технологічний цикл замовлення дуже довгий, там, де треба завозити компоненти дуже складні, яких не так багато на ринку, які ти можеш придбати за кордоном і ти залежиш від цього імпорту. Там потрібен, безумовно, базовий мінімум одразу видати на тих виробників, які спроможні робити продукцію, яку застосовують війська.

Якщо у нас будуть довгі контракти, тобто горизонт планування для виробників, перше, і друге, конкуренція серед виробників, наша оборонна промисловість буде продовжувати розвиватись і зможе технологічно випереджати ворога. Дуже сподіваюсь, що будуть правильні зроблені висновки від деяких закупівель 2023 року, коли через те, що в нас тоді не було багато досвіду у складних великих закупівлях, були великі закупівлі у виробників, які, в принципі, були хороші люди і компетентні, просто вони не могли масштабуватись.

Сподіваюсь, що просто не будемо в це поглиблюватись, і я не буду занурюватись в історію цієї проблеми, але я хочу вам сказати, що дуже відомі бомбардувальники типу бомберів і типу FPV, які застосовуються, насправді працювали дуже погано. Але завдяки тому, що в Україні працює ринок, те, що працювало погано і де замовила держава, на жаль, десятки тисяч, сотні тисяч просто поганої якості FPV, тисячі поганої якості бомберів, і ми витратили значні державні ресурси абсолютно неграмотно. Зараз треба зробити висновки. Треба розподіляти кошти на тих виробників, які здатні забезпечити розвиток і конкуренцію, які можуть масштабуватись, з різних каналів, завозити компоненти з різних країн, для того, щоб у нас був деякий базовий мінімум конкуренція на етапі розвитку, і потім треба дати бюджет, безумовно, преміальний фонд у вигляді е-балів, він також не може бути великим, це теж може бути до 10 % бюджету, не більше.

Преміювання – це не є механізм розподілу, а основні гроші, основний бюджет, на мій погляд, це має бути механізм DOT-chain. Тобто, десь до 30% це має бути базовий мінімум, який видається на запуск виробництва і масштабування у тих виробників, у яких є компетенції. Далі 10% преміальний фонд і інші гроші, це має бути DOT-chain, не DOT-chain, який формується через командирів армійських корпусів і командирів угруповань військ. Там треба вже дивитись на розподіл. І тоді буде насправді всі ті люди, хто несуть відповідальність за застосування, у них не буде критики. Бо основна критика невдалих закупівель – це сама армія, командира військових частин, яким дають неякісні дрони і боєприпаси. І, по-друге, самі виробники. Тобто, виробники якісних зразків озброєння, які не можуть продатись, тому що кожен рік, на жаль, до Федорова це було, і при Умєрові, і при Резнікові, і при їх попередниках. Заходить міністр, одразу купує, укладає з кимось контракт, а контракти не виконуються.

За даними Служби безпеки України, при Резнікові в 2022 році були укладені контракти на суму понад 1 мільярд доларів з постачальниками, які не поставили озброєння. Тобто, уявіть собі, іде така війна, кожна копійка на рахунку, люди збирають гроші, всі кричать "дайте дрони", тут сидять якісь дядьки в кабінетах, в костюмах, увечері приходять додому до родини, і собі так розписують мільярд доларів на неіснуючі структури, які не здатні виконати замовлення. Ну і де зараз Рєзніков? Не в тюрмі. І як і його молода команда. Так от, дуже не хотілося б, щоб у нас знов гроші виводились на компанії, які дуже багато обіцяють, а потім не роблять.

Дуже важливо нагадати приклад по артилерії. Артилерія, можливо хтось не в курсі, не менш важливий засіб на полі бою. І значення артилерії в сучасній війні особливо весняний, літній, осінній період просто незамінне. Це одна з ключових незамінних систем озброєння. Снаряди для артилерії насправді у нас дефіцит, щоб там хто не казав. І гармат нам не вистачає, особливо 155 мм самохідних гармат. І у нас була просто ганебна ситуація, коли в 2024 році Павлоградський хімічний завод отримав замовлення понад на 50 млрд грн, понад 1 млрд доларів, для того, щоб там організували виробництво багатьох видів снарядів. Тобто в 2022 році Резніков на мільярд доларів, потім міністр змінився Умєров - і знову афера вже на понад мільярд. Дали замовлення Павлоградському заводу. Це державне підприємство, яке має свої заслуги. Але у них не було ні компетенції, ні технологічних ліній, ні порохів, ні компонентів, ні підривників в необхідній кількості. І вони не зробили дива. В результаті держава загнала величезні гроші і не отримала ті боєприпаси, які хотіла. І гроші в нас просто зависли на рік. І все. Ми втратили цей час, збираючи тут копійки на озброєння, у нас знов таки ці гроші просто пішли в пустоту.

Директор Павлоградського заводу і там кілька його керівників затримані, по них є кримінальна справа. Але що з того? Це ж було очевидно заздалегідь. Ну як можуть люди випускати сотні тисяч снарядів, коли у них нема порохів? Де їх дістати? Порохи випускають у світі кілька заводів. На городі порохи не ростуть. Ми не можемо сказати, я чую деякі заяви, що давайте будемо замовляти виключно далекобійні снаряди, які летять далеко на 30-40 кілометрів, тільки керовані. Однак немає таких можливостей. Треба вивчати ринок і дивитись, які порохи доступні. Можна порахувати кількість зарядів на далекобійні снаряди, які можна зробити. Оскільки виробники далекобійних порохів у світі всім відомі. Замовлення можна прорахувати. І так само підривники для снарядів. Але міністр оборони Умєров цього не зробив. Міністерство стратегічної промисловості, міністерство оборони віддали понад мільярд доларів на те, що не було вироблено. Уявіть собі, ми на рік втратили таку кількість грошей, які могли б працювати. На ці мільярди можна було купити дрони, купити снаряди, вибухівку, все що завгодно. А ми просто втратили це, уявляєте собі?

Я не знаю, що треба робити з цими людьми в умовах воєнного часу і скільки життів і крові. Всі планувальники в міністерстві стратегічної промисловості і в міністерстві оборони, які це зробили, це реально злочинці. Це злочинці, які мають за це відповідати. Вони спочатку провалюють постачання снарядів і мін, постачають неякісні боєприпаси, а потім починають розповідати і писати доповідні, що нібито армія всім забезпечена, такої потреби нема. Це абсурд. Будь-який командир військової частини знає, що снаряди і дрони необхідні не тільки для того, щоб вбивати ворога, а ще й подавляти противника вогнем, брати під вогневий контроль. Не може бути занадто багато дронів якісних і занадто багато снарядів на війні. У всі нестача. Щоб розвивати озброєння – треба планування.

Якщо ми хочемо воювати не людьми, а снарядами й дронами – нам треба планувати, аналізувати можливості виробників. Ну от від цього хочу про це і сказати, і застерегти.

Оскільки ті заяви, які робить новий міністр оборони, грунтуються на якомусь аналізі і на логіці, і Федоров був на фронті, об'їжджає командирів кращих наших бойових частин, корпусів, полків, бригад, збирає думки, створює аналітичні групи. Я думаю, що найближчим часом ми побачимо системні рішення, які грунтуються реально на тому досвіді, в тому числі негативному досвіді, який у нас був.

Я б сказав так, що до аудиту втрат нам треба аудит невдалих управлінських і політичних рішень, які дуже згубно і шкідливо вдарили по нашій обороні і продовжують бити зараз.

Масштабне залучення іноземців в ЗСУ

Михайло Федоров заявив, на мій погляд, речі, з якими я дуже погоджуюся, що це є одним з рішень, яке може допомогти проблемі нестачі особового складу, в першу чергу у піхоті, це масштабне залучення іноземців. Я був максимально здивований, коли побачив критику цієї заяви Федорова не від якоїсь опозиції, не від якихось професійних критиканів, а від діючої влади, від "слуги народу" Данила Гетманцева. Хочу нагадати, що Данило Гетманцев, народний депутат, був багато років штатним помічником народного депутата Володимира Сівковича, зрадника України, по якому є кримінальна справа за державну зраду в Україні, який проживає в Москві, причетний до операції російських спецслужб проти України, який виявився багаторічним агентом ФСБ. Так от Данило Гетманцев заявив, я був здивований максимально. Чомусь йому не сподобали заяви Федорова про іноземців.

Він заявив, зокрема, що не може вітати геніальне рішення Федорова щодо вирішення проблем мобілізації та СЗЧ через залучення іноземців. Головне, щоб план не лишився, як завжди у Федорова, сказав Гетманцев, на презентації. А залучені під цей план іноземці не воювали виключно в Дії. Яскраво, ефектно, блискуче, тільки в удаваній реальності автора. Великий гріх письменника-фантаста такого рівня примушувати ремонтувати водогін. Відверто кажучи, я подумав, що це просто якась маячня, але Данило Гетманцев відомий як один з дуже вагомих керівників української влади. Багато років саме він фактично вручну керував податковою службою. І у мене навіть був з ним до військової служби публічний конфлікт, коли ми з ним з'ясовували, я виступив зі звинуваченнями на його адресу на засіданні комісії Верховної Ради.

Я хочу запросити народного депутата Данила Гетманцева, якщо у нього є питання стосовно набору іноземців, ефективно це чи неефективно, до нас у підрозділ, якщо у нього є час. Якщо у нього є час не тільки для того, щоб писати у фейсбуці, а для того, щоб подивитись, а яка є реальність війни. Він же не вважає себе письменником-фантастом? Чи вважає? Так от я вважаю, що якщо народний депутат Гетманцев, який отримує 200 тисяч гривень в місяць зарплати, більше, ніж солдати на передовій, він сам проголосував собі за таку зарплату в цьому році. Так от якщо він за ці свої слова відповідає і за зарплату, яку він отримує від платників податків, то він має приїхати на фронт, об'їхати підрозділи, де воюють іноземці, і тоді вже висловлюватись на цю тему. Тому що це просто незграбна заява, якщо вона не буде спростована або прокоментована Гетманцевим, то це реально виглядає просто як робота на російську пропаганду, не більше. Хочу сказати, що у мене в підрозділі іноземці становлять понад 10% особового складу, і вони себе показують дуже ефективно.

І ви можете побачити у мене репортаж, я був у Куп'янську, і у мене там заснятий один з бойових днів 24 грудня 2025 року, репортаж тут на каналі. Так от я рухався там разом штурмовою групою бригади Хартія 4 батальйону. І це була група з латиноамериканських бійців. Я не показував це на відео з міркувань безпеки і актуальності інформації. Зараз можу сказати, ми намагалися зайти на один об'єкт для штурму одного з об'єктів, під час цих штурмових дій ми були атаковані, і двоє з цих бійців штурмової групи загинули, коли нас атакували ворожі дрони. Я хочу сказати, що всі бійці, всі ці воїни, з якими ми йшли тоді, вони були максимально віддані, максимально сміливі, і вони дуже ефективно виконували бойові завдання по захисту України. Тому, якщо у Данила Гетманцева є якісь питання щодо недоцільності застосування іноземців, як про це сказав Федоров, то у нього є всі можливості це перевірити. Я можу особисто допомогти і зайти в Куп'янськ або на іншу якусь гарячу ділянку, де воюють іноземці, і він сам переконається, ефективне це рішення чи ні. Ну, щоб відповідати за свої слова, якщо він звик.

Я вважаю, що запрошення іноземців – це абсолютно ефективна стратегія, повністю підтримую ту ініціативу, яку озвучив Михайло Федоров. Хочу сказати, що так само ініціатива про залучення іноземців підтримана міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком. І два міністерства тут діють спільно. І я сам збираюсь всіма силами сприяти цьому. Іноземці воюють, і масштабування іноземців у військах – це абсолютно необхідність. З усіх сторін це абсолютно правильна і вигідна для України ініціатива.

Чи є в Куп'янську "півні"?

"Півні" там залишились. Є кілька будинків, де вони ще засіли. Фактично там на даний момент є два опорні пункти, які противник обороняє на все місто. І там є певна проблема з тим, що ворог зосередив дуже велику кількість БПЛА. Ви можете подивитись мій репортаж. Але хочу вам сказати, що дрони противника там просто безперервно в повітрі. Велика кількість. Вони і в засідках стоять, і ведуть розвідку, і ураження. І противник працює там, я думаю, що понад 100 позицій БПЛА противника працює по Куп’янську для виконання всіх видів завдань. Тому активні дії там проходять дуже рідко, коли обстановка дозволяє, коли дозволяють дрони. Тому що українські командири намагаються берегти ті штурмові підрозділи, які безпосередньо в Куп’янську зараз проводять зачистку, вони намагаються працювати дуже точково для того, щоб уникнути втрат. Ворог постійно намагається під прикриттям туману через Оскол вздовж русла підкидати хоча б одного-двох людей додатково. Втрати у них на цих інфільтраціях просто шалені, але постійно атакуючи периметр нашої оборони, ворог нам уповільнює завдання з ліквідації оцих залишкових груп. А проте Куп’янськ буде звільнений повністю, і я в цьому абсолютно не сумніваюся. Зараз ми контролюємо приблизно 95% міста.

Чи не буде проблем з аудитом втрат у "м'ясних полках" Сирського?

Думаю, що через те, що буде аудит втрат міністром Федоровим, комусь це не сподобається, то я вважаю, що такі офіцери або такі генерали, вони просто визнають свою професійну непридатність, свою некомпетентність і невідповідність займаній посаді. Тому я сподіваюся навпаки, що всі генерали, всі командири полків, бригад, корпусів, всі як один, публічно вони так інколи роблять, пишуть у фейсбуці дописи підтримки. Тому я сподіваюся, що найближчим часом про доцільність аудиту втрат, коли це буде запроваджено наказом, всі командири всіх рівнів підтримують, напишуть про це, заявлять про це. І почнуть реалізовувати негайно з першого дня. Тому чекаємо відповідний наказ міністра оборони. Я сподіваюся, що після цих заяв це питання буквально найближчого одного-двох тижнів.

Кротевич каже, що в м'ясних полках Сирського втрати за місяць більші, ніж в бойових бригадах за рік.

Ось тут я з вами погодитись не можу, тому що, на жаль, є у нас такі бригади, де втрати більші, ніж в штурмових полках. Можливо, не в кожну операцію, але, на жаль. Тому треба дивитись, це залежить від умов ведення бойових дій. Можливо, бувають всякі ситуації, але є, на жаль, у нас такі бойові зіткнення, коли ти аналізуєш або операції. І звичайні бригади, де слабка організація, не вистачає командирів, не вистачає забезпечення, не вистачає озброєння, вона може зазнавати втрат в обороні, просто в обороні, значно більше, ніж в штурмовому підрозділі. Це факт, саме тому треба вчитись.

Маю надії, що всі ті ініціативи, про які говорить Михайло Федоров, почнуть реалізовуватись, тому що Федоров намагається працювати з цифрами, він намагається вибудовувати логіку своїх заяв. Я тому це підтримую, бо вважаю, що в політиці основна якість політика – це послідовність. Те, що політик намагається запровадити, має бути реалізовано.

Тому я дуже сподіваюсь, що найближчим часом ми будемо з вами говорити вже не про ініціативи, не про обіцянки, не про візії, а дуже швидко на 100 днів міністра Михайла Федорова ми зможемо говорити про рішення, які почнуть змінювати українську армію. Зміни у плануванні закупівель дронів, артилерії, снарядів, засобів ураження, аудит втрат людей, Mission Control, контроль через Дельту всіх процесів, які можна в армії технологізувати. Це революційні зміни у війні. Безумовно, кожен з нас зацікавлений у перемозі. Україна здатна перемогти у війні. Я не кажу наступати на Москву. Я кажу перемогти у війні, значить для нас зупинити фронт, розгромити російську армію, не дозволити Путіну захоплювати нашу територію і наші міста, захистити нашу свободу, незалежність, існування України як держави та нації. Тому, друзі, усе позитивне, усе конструктивне, що працює на цю ціль, я буду підтримувати. Про те, що не буде цьому відповідати, будемо говорити і давати цьому оцінки. Дякую вам за стрім і слава Україні!