"Бусифікація", санкції для ухилянтів і реформа ТЦК: що пропонують депутати та військові

Автор: Ольга Москалюк

Поки у Верховній Раді сперечаються про можливі обмеження прав ухилянтів і шукають способи приборкати скандальну "бусифікацію", а Міноборони напрацьовує комплексну реформу мобілізації, інформаційний простір майже щодня вибухає новими відео з вулиць. На них - суперечки працівників Територіальних центрів комплектування та поліції з чоловіками призовного віку, штовханина, втручання перехожих і втечі тих, хто перебуває в розшуку.

Інколи такі конфлікти переростають у бійки, а подекуди, на жаль, мають і летальні наслідки.

Навколо цих подій точаться запеклі суспільні дискусії. Одні вважають такі дії неминучими в умовах війни і наголошують на необхідності жорсткішої мобілізації. Інші ж бачать у цих кадрах доказ того, що система потребує негайних змін і чітких правил. Комбриг "К-2" Кирило Верес, який воює з 2014 року, пояснює ситуацію жорстко і без прикрас:

"Якщо мобілізація примусова – значить, у країні війна. А яка тоді може бути справедливість та благородство? Що це тут таке? Хтось розумний, а хтось - красивий? Типу у тебе три сини, і ти маєш обрати, кому з них воювати? Як так, що хтось віддав усе своє, а хтось лише кричить: "Відкрийте кордони!"?! Мобілізація і війна не можуть бути красивими. Війна - це не благородство і не дуелі, а піт, кров, сльози і лайно".

Нарешті заговорив про "бусифікацію" і президент Володимир Зеленський, повідомивши, що доручив новому міністру оборони Михайлу Федорову розв’язати цю проблему. Тож тепер МОУ має запропонувати рішення, які дозволять впорядкувати процес мобілізації та зробити його дієвим. Сам Федоров запевнив, що Міністерство вже працює в цьому напрямку і готує комплексну реформу. Не дивлячись на це, народні депутати обговорюють свої пропозиції. Частина з них пропонує посилити обмеження для тих, хто ухиляється від служби. До прикладу, заблокувати їм рахунки та заборонити водити автомобіль. Інші ж навпаки - закликають припинити тиск на ухилянтів та прибрати "бусифікацію" як таку.

Минулого тижня народний депутат "Слуги народу" Сергій Гривко зареєстрував законопроєкт про внесення змін до закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Документ передбачає формалізацію процесу вручення повісток та перевірки військово-облікових документів громадян. Простими словами – ніякого силового затримання.

ПОЗИЦІЯ АВТОРА ПРОЄКТУ ЗАКОНУ СЕРГІЯ ГРИВКА

- Кожен депутат спілкується з певною кількістю виборців, чує про їхні проблеми і намагається їх вирішити. Я повністю підтримую президента і Михайла Федорова в цьому питанні. Але в той же час я просто трактував те бачення, ті діалоги, які мав у спілкуванні з людьми щодо ситуації, яка склалася. Тобто проєкт закону був напрацьований на основі звернень громадян і аналізу судових рішень. Люди домовлялися про зустріч зі мною, де розказували не дуже приємні моменти. Так, я прекрасно усвідомлюю, що працівники ТЦК та поліції й громадяни України – люди емоційні. Я неодноразово звертався до Міноборони ще до приходу Михайла Федорова щодо цієї проблематики ("бусифікації". – О.М.). Вони зазначали, що це окремі випадки, які намагаються виправити. Але досі є складнощі в цій історії. Тому потрібно все ж таки шукати шлях для врегулювання цього процесу. Я запропонував один із варіантів, який може допомогти це зробити. Звичайно, державу потрібно захищати. Всі українські чоловіки призивного віку є військовозобов’язаними. На початку повномасштабного вторгнення ми бачили дуже багато патріотично налаштованих людей, які з’явилися в ТЦК для мобілізаційних заходів. А зараз така ситуація, що цей процес треба вдосконалювати, адже він викликає занепокоєння особисто у мене. У нас є погані приклади проведення мобілізаційних заходів. На щастя, поодинокі. Але вони у публічній площині – в доступі. А інформаційні майданчики мають алгоритм. Чим більше ви дивитеся відео, які, наприклад, мають деструктивний характер, тим більше вас пропонується такий контент. На чому, до речі, грає ворог. Такі речі викликають у людей хвилювання та побоювання. Це потрібно прибирати відкритим і чесним діалогом. Має бути більше інформаційних прикладів про братерство, підтримку, повагу, належне ставлення до військових тощо.

У моєму законопроєкті прописаний механізм взаємодії Територіальних центрів комплектування та громадян України, які підлягають мобілізації. Наприклад, працівники ТЦК зустрічають військовозобов’язаного, який у якомусь сенсі порушив правила мобілізації, і роз’яснюють його права, обов’язки та можливості. Тобто надають повну інформацію, спілкуються, пояснюють, навіщо мобілізація і мобілізаційні заходи, що потрібно захищати державу. У відповідь чують людину. Отже, ведуть діалог, в ході якого узгоджують час явки до ТЦК. Після того цей чоловік має три дні, щоб з’явитися до ТЦК. Він за цей період може сам мобілізуватися через "Резерв+" на відповідну посаду, на яку є пропозиції, або піти за рекрутинговою системою. Таким чином у нього буде час зібрати речі, поговорити з близькими, а також обрати підрозділ, до якого хоче долучитися. Наприклад, у одному зі звернень, які я отримую, була відображена історія чоловіка, який працював у сфері будівництва. Так склалися обставини, що до нього бронювання не дійшло. За другою освітою він – механік. При зустрічі з ТЦК говорив, що в нього є можливість піти в танковий підрозділ. Але його мобілізували до іншого роду військ. Виходить, людина не розкрила свій потенціал там, де могла б зробити більше. Так от, якщо за ці три дні людина не з’являється до ТЦК, залишається в розшуку, і тоді тільки поліція може доставити її до центру комплектування, діючи виключно в межах закону.

Глобально всі інституції націлені на захист прав та інтересів громадян. Але є людський фактор, коли людина сама приймає рішення — діяти в рамках і в межах закону чи якось відступати від цього і шкодити іншим. Відверто – він є в будь-якій країні. У нас зараз інколи громадяни гіперболізують проблеми, паралельно їх підсвічує ворог, що має наслідки. Тому я і кажу, що потрібно вибудовувати діалог та шукати рішення, які максимально дадуть ефект, а не заганятимуть у деструктив. Якщо цього не робити, то це гратиме на руку противника.

Чи не знизить це відсоток мобілізованих? Я вважаю, що людський діалог дає більше результатів, ніж силовий примус. Тобто я вас поважаю, ставлюся до вас, як до громадянина України, розумію ваші права і знаю, що мої права закінчуються там, де починаються ваші. Для цього ж і існує держава. Звичайно, є проблема, але ж вона багатовекторна і не сходиться лише в одній точці. До мене звертається багато військових. Я знаю про труднощі, які існують в армії. Тому намагаюся знайти вихід. Зараз у мене буде ще ряд законопроєктів щодо вирішення цього питання. Маємо про це говорити. Повторюся: так, треба захищати державу, але ж і ставитися до людей по-людськи. Я не бачив такого, щоб хтось починав працювати ефективніше після того, як до нього застосували силу.

Йде дискусія і щодо блокування карток та заборони водити авто, але я вважаю, що є інші шляхи вирішення цієї проблеми. З людьми потрібно проводити ідеологічну роботу: роз’яснювати, показувати братерство, підтримку, яка є в Збройних Силах, перспективи, які будуть після служби, коли буде демобілізація. У кожної людини, яка служила в Силах оборони, тоді відкриється велика кількість можливостей. У такому разі люди будуть більш патріотично налаштовані. Ми маємо берегти кожного. Тому що кожна людина, кожен воїн - це унікальний світ. А для держави – ще й розвиток економіки. За кожне життя треба боротися. Президент теж говорить про те, що треба берегти людей. У всіх повинно бути розуміння: будь-якими способами зупинити ворога, але вберегти людей. Був такий прусський генерал Карл фон Клаузевіц, який ще до Першої світової війни наголошував на необхідності максимального збереження людських життів.

Зараз у нас з колегами дуже гостра дискусія щодо моєї ініціативи. Є різні думки та побоювання, наприклад, що такий процес може нашкодити мобілізації. Я пропоную: є і отаке бачення, можна спробувати піти таким шляхом та знайти спільне рішення. Я шукаю варіанти, як посилити мобілізаційний процес, як покращити ставлення до військовозобов’язаних. Зрозуміло, що є окремі ситуації, де потрібна тверда рука. Але глобально треба баланс. З Міноборони я не обговорював мій законопроєкт. Вони напрацьовують свої пропозиції, а я запропонував свою.

В "СЛУЗІ НАРОДУ" Є СУМНІВ ЩОДО ПЕРСПЕКТИВ ТАКОЇ ІНІЦІАТИВИ – ВАРТО ЗАЧЕКАТИ НАПРАЦЮВАНЬ МОУ

Колега Гривка по фракції, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Юрій Мисягін прогнозує, що цей документ не має перспектив:

- Наш Комітет не розглядав цей проєкт закону, тому що він тільки з’явився на сайті Верховної Ради. Чому виникають такі пропозиції? У мене немає відповіді на це питання. Всі законодавчі ініціативи, які йдуть від народних депутатів під час війни, треба спочатку обговорити з керівництвом Міністерства оборони та Сил Оборони України, членами профільного комітету, які це будуть потім обговорювати та приймати рішення. В даному випадку нічого такого зроблено не було. Я вважаю, що цей законопроєкт просто не дійде до розгляду у сесійній залі. А загалом я би порадив всім взяти невелику паузу і почекати поки Міністерство оборони презентує свої напрацювання, над якими зараз ведеться робота.

Близько тижня тому у нас на Комітеті разом з командою був міністр оборони Михайло Федоров. Він трохи затримався, адже був на нараді у президента, тому ми почали розмову із його командою. Коли він приїхав, доволі довго розповідав про напрацювання. Потім поїхав на нараду до прем’єр-міністра, а ми ще продовжили обговорення із представниками Міністерства. Загалом спілкування тривало більше двох годин, проходило за закритою процедурою, тож підпадає під закон про Держтаємницю, тому я не можу розголошувати подробиці. Єдине, що можу сказати – у Михайла є, скажімо так, дуже цікаві і революційні погляди, як спробувати кардинально вирішити ті болючі питання, які стосуються мобілізації, ротації, бронювання, відміни броні, майбутнього ТЦК, "бусифікації", а також на багато інших проблем щодо цієї теми.

Як я сказав, треба взяти паузу. Ці питання дуже глобальні, тому потрібно дати час пану міністру та його команді. Згодом вони презентують всі ті законодавчі та організаційні дії, які пропонують кардинально змінити та втілити у життя. Комітет тоді вже вирішуватиме: підтримувати ці напрацювання чи ні, щось додати чи прибрати. На сьогоднішній день мені та багатьом членам Комітету дуже сподобалося те, що ми почули на цій зустрічі.

За всю свою депутатську каденцію я від жодного очільника МОУ нічого подібного не чув. А за цей період це шостий міністр оборони, чотири з яких були вже під час повномасштабного вторгнення росії в Україну.

"ЄС" УХВАЛЮВАТИМЕ РІШЕННЯ, ЧИ ПІДТРИМУВАТИ ЗАКОНОПРОЄКТ, ПІСЛЯ ВКЛЮЧЕННЯ ЙОГО ДО ПОРЯДКУ ДЕННОГО

Народний депутат фракції "Європейська Солідарність", член Комітету з питань нацбезпеки й оборони Ірина Фріз зазначає, що на цій зустрічі міністр Федоров представив власне загальне бачення щодо змін без обговорення конкретних законопроектів, які мають регулювати нові підходи:

- Тому найближчим часом ми очікуємо на їх внесення, бажано з попереднім обговоренням в Комітеті до реєстрації. Загалом я, як і фракція "Європейська Солідарність", виступаємо за справедливий підхід до мобілізації і в разі порушення законодавства, винні дійсно мають отримувати відповідні санкції, а відповідальність має бути невідворотною. З іншого боку, військовослужбовці воліють бачити справедливий підхід по відношенню до себе. Влада має усвідомити нарешті, що основним інструментом поповнення війська має бути мотивація, а не примус. В умовах лише примусу ми матимемо зворотній ефект ще й з дискредитацією військових, на яких перекинули непопулярне для влади питання мобілізації. Вважаю це не припустимим і постійно про це наголошую.

Законопроєкт Гривка фактично фіксує те, що і так мало б працювати при існуючій нормативній базі. Дійсно, деякі прогалини правового регулювання в цій сфері є, і вони призводять до неоднакового застосування норм і виникнення конфліктних ситуацій між громадянами та ТЦК. Аналіз закладених у законопроекті норм показує, що він пропонує врегулювати повноваження ТЦК та СП через встановлення прямої заборони примусової доставки до ТЦК та СП осіб, які не вчиняли адміністративних правопорушень і не перебувають у розшуку. На мою думку, така ініціатива може бути розглянута, якщо вчергове не буде заблокована на рівні Комітету нацбезпеки через позицію ГШ. А от чи підтримувати проєкт закону Гривка, фракція ухвалюватиме рішення після включення його до порядку денного. Станом на зараз про це говорити немає сенсу.

Прикрий факт - ні для кого не секрет, що є певна "такса" на вихід з "бусика" ТЦК та СП, і часто мобілізація відбувається з порушенням саме через корупційну складову. Окрема проблема - це проходження ВЛК, де ми також бачимо корупцію мега масштабу. У суспільства було б набагато менше питань до активних "польових" мобілізаційних заходів, якби такі прецеденти не ставалися постійно. Тому робота антикорупційних та правоохоронних органів у цьому напрямку має вестися набагато активніше.

Влада та уряд знають, що треба зробити, щоб забезпечити більшу мотивацію до служби у війську, і наша фракція системно вимагає реалізувати на практиці ефективні підходи, в першу чергу - мотиваційні. Встановлення чітких термінів служби могло б стати реальним кроком, який сприяв би збільшенню тих, хто готовий долучитися до війська і зменшенню негативних настроїв. Адже саме невизначеність є в цьому деструктивом.

Наступне рішення – підняття заробітних плат військовослужбовцям, адже за роки повномасштабної війни жодного разу не було індексації чи підвищення. Інфляція та ріст цін "з’їли" близько половини заробітних плат наших захисників. Я зверталася до КМУ з відповідними пропозиціями щодо індексації зарплат, ми подавали поправки до Держбюджету на 2026 рік, але влада продовжує тринькати гроші на різноманітні кешбеки, роздачу "зимових тисяч", компенсацію вартості палива, 3000 кілометрів "Укрзалізницею" замість того, щоб підняти нарешті грошове забезпечення захисникам.

Далі - підготовка та забезпечення. Все це також є ключовими факторами в питанні мобілізації. Адже коли підготовка "кульгає", а забезпечення "зʼїдає" частину заробітної плати у військових, то це також впливає на сприйняття та відношення. Війна увійшла в затяжний формат, тому без зміни підходів та адекватної оцінки проблем очікувати на комплексне реформування важко.

"НЕНОРМАЛЬНО, КОЛИ ПРАЦІВНИКИ ТЦК ЗМУШЕНІ КОГОСЬ ЛОВИТИ. ЦЕ І ДЛЯ НИХ САМИХ - ПІДСТАВА"

Військовослужбовець та колишній народний депутат Ігор Луценко також звертає увагу, що сьогодні і без додаткових законодавчих рішень не можна вчиняти примус під час заходів з мобілізації:

- У цьому законопроєкті написано: "Не можна необґрунтовано застосовувати силу". А її і так не можна застосовувати і без цього документу. Навіть якщо депутати тричі таке повторять законодавчо, це нічого не змінить. Тож бачимо прояв такої законодавчої наївності.

Що стосується суті, тут є дві речі. Одну я розумію, іншу - не до кінця. Перше – фактично намагаються скасувати "бусифікацію". Коли до тебе підходять на вулиці і щось перевіряють, якщо ти не в розшуку, то тобі дають три дні, щоб ти прийшов до військкомату. Тобто одразу повезти туди не зможуть. І це прямо дуже "потужна" пропозиція. Звичайно, у нормально працюючій державі з нормальною поліцією та адекватним розшуком громадян, можливо, так і треба. Очевидно, ненормально, коли працівники ТЦК змушені когось ловити. Це і для них самих – підстава, що вони мусять когось силою крутити та кудись везти. Так не має відбуватися. Мусить бути відповідальність і контроль. У багатьох країнах, навіть під час Другої світової війни, ухилянства, як такого явища, не було. У радянської влади інакше: не з’явився - кримінальна стаття, відправили до Сибіру, а звідти – штрафбат і хана тобі. Тобто краще було з’явитися. А як у нас? Поліція цим не зайнята – нікого не розшукує. Злочинами проти військової служби мало б займатися ДБР, але ми бачимо, що тут хіба "фільчина грамота". Тому на єдину структуру – ТЦК покладають дуже розширені сподівання і де-факто повноваження скручувати людей. Але, повторюю, так не повинно бути!

Ця пропозиція із трьома днями на збори на словах нібито правильна, але ж одностороння. От що відбуватиметься, якщо її запровадити? Думаю, близько 60-80 відсотків ухилянтів за цей час просто "ставатимуть на лижі". Давайте тоді придумаємо, як зробити так, щоб не було можливості тікати. От прийшла повістка, якщо ти з якихось там власних міркувань її спеціально не отримав – все: до тебе застосовуються санкції аж до кримінальної відповідальності. Скільки у нас мільйонів у розшуку? Федоров нещодавно говорив, що два. І скільки впіймали?! Вони усі пристосували у той чи інший спосіб до такого життя і живуть собі.

Такими ініціативами можна знову ускладнити процес мобілізації. Виходить так: якщо людина скоїла адміністративне правопорушення, то її тепер треба ще 25 разів оформити перед тим, як застосовувати заходи типу розшуку, який так само цим утруднювати. Подібні речі взагалі потрібно пропонувати в комплексі. Нехай, наприклад, поліція отримає такі механізми та обов’язок, що ніхто нікуди не втече. Підключити прикордонників, податкову та інші дотичні структури та зорієнтувати таким чином, щоб кудись подітися було просто неможливо. Але це нереалістична історія. Простіше рандомно хапати когось на вулиці. Але ж потім вони тікають вже з навчальних центрів. У нас "бусифікація" дає левову частку поповнення армії, а оця ініціатива їм "зв’яже руки". Це означатиме, що у нас із призовом будуть ще більші проблеми. Так, їх потрібно вирішувати, але не зовсім у такий спосіб. Звичайно, і "бусифікації" не має бути, але в комплексі з іншими заходами треба знайти можливість добирати людей. "Бусифікація" – це зло, однак чимало хто із "бусифікованих", зрештою, потім нормально воює. Тож тут потрібна серйозна дискусія.

Я з Федоровим досі не зустрівся, хоча ця зустріч у планах є. Хотів би поговорити з ним про це. Чи є у нього хтось притомний, хто здатен взагалі цю проблему вирішити? Тобто комплексно й компетентно підійти до цього питання і пропрацювати якийсь план: що ми можемо зробити з ТЦК, а що – ні. Окремий міністр оборони цю проблему не вирішить. Він для цього не має достатньо повноважень. Як я сказав, нам потрібен комплекс – ТЦК, поліція, прикордонники, податкова, які б працювали за такою схемою, щоб люди боялися бути ухилянтами. Я би пропонував більш активно карати тих, хто злісно ухиляється чи йде в СЗЧ. Звичайно, є різні випадки. Є такі СЗЧ-шники, яких я готовий виправдати. Але є й такі, хто заслуговують на найтяжче покарання, але зараз такого не відбувається. З ухилянтами історія ще гірша, адже в СЗЧ – 300 тисяч, а у розшуку – офіційно два мільйони, хоча по факту їх значно більше. Якщо буде реальне покарання, ситуація зміниться. А так виходить – ускладнене життя: людина живе, обережно ходить певними маршрутами тощо. Я підтримую ідею про блокування їм рахунків та заборони водити авто. Але цього не буде достатньо. Потрібно діяти по справедливості. Такі люди мають бути позбавлені громадянських прав, наприклад, виборчих. З Конституцією можуть бути проблеми, але рішення можна знайти. У нас були прецеденти, коли президенти вводили норми, які не дуже "дружили" з Основним Законом, але потім колись Конституційний суд їх скасовував. У нинішній ситуації якби у когось була політична воля, можна просто сказати: ніхто з ухилянтів не голосує, не балотується, не працевлаштовується. Потрібна комплексна програма обмеження цих людей у правах. Якого дідька один загинув, а інший ухилився, а потім обиратиметься до Верховної Ради чи голосуватиме за таких самих козлів?! Навіщо нам це?! З цим треба боротися. Тож позбавлення прав та блокування рахунків – це добре, але дрібниця. Треба більше. Чому Зеленський замість цього "заграє" з ухилянтами? Бо у нас є "два президента": один не тікає, розбирається з Трампом і таке інше, а другий санкціонує втечу з країни молодиків 18-22 років, що є диверсію проти нашої обороноздатності. Очевидно, різні люди йому дають поради, що і має такі наслідки.

"МІНІСТРУ ОБОРОНИ ПОТРІБНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ З УСПІШНИМИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНИМИ КОМАНДИРАМИ, ЯКІ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ВОЮЮТЬ"

Командир 422-го окремого полку безпілотних систем "Luftwaffe" Микола Колесник проти того, щоб народні депутати самостійно без залучення Міністерства оборони ухвалювали рішення щодо процесу мобілізації:

- Якщо на міністра оборони покладена така відповідальна місія - налагодити цю систему, то йому не потрібно звертатися до депутатів за порадами. У парламенті є різні люди, але вони здебільшого відірвані від реального життя воюючої країни, а багато хто з них ще й має корупційний шлейф. Я вже не кажу про присутність там російської п’ятої колони – представників ОПЗЖ. Мобілізація – це один із стовпів, на яких тримається безпека країни, її захист та майбутнє. Я не хочу, щоб за мене мій полк комплектували ті, хто взагалі не повинен торкатися таких чутливих тем. Я маю досвід взаємодії з Федоровим – доповідав на одній із нарад, і отримав дуже хороший фідбек. Я довіряю цій людини. Йому є, на кого спиратися, та з ким радитися. Потрібні консультації із успішними та відповідальними командирами, які безпосередньо воюють, мають досвід комплектації своїх підрозділів та живуть війною. Вони знають усі "підводні течії", проблеми, та можуть дати міністру зворотній зв’язок та допомогти створити дієвий механізм. Це все напрацюється, а тоді вже народні депутати приведуть все до ладу у правовому полі, голосують і вперед!

Особисто я підтримую обмеження прав ухилянтів. Вони порушують закон. Не може така людина користуватися усіма благами цивілізації. Тому тут потрібна реакція держави. Сьогодні виходить так: хтось воює з 2014-го року, а хтось вигадує жахи про ТЦК і нічого не робить для захисту країни. Це протистояння висвітлюється всюди, ще й додатково посилюється російським ІПСО за участі їхніх спецслужб. Ми самі "ллємо воду на млин" їхньої пропаганди. Але порушника закону визначає не ТЦК. Цим повинні займатися правоохоронні органи – поліція. Є закон! Хочуть вони чи ні, але мають його виконувати. Я теж у 59 років хочу додому, бути з онуками, але я воюю! Законодавство чітко визначає зони відповідальності. Там немає подвійного трактування чи ще чогось. А у нас виходить, що поліціянти зайняли зручну позицію: постояти поряд, коли ТЦК виконують їхню роботу. Тобто непопулярну тему скинули на військовослужбовців Територіальних центрів комплектування, тому й відбувається те, що ми потім бачимо на відео. Це вже можна серіали знімати. Тим більше, були випадки, коли затримували цілі організації, що залучали "тітушок", які, виконуючи функції ТЦК, ловили людей, а потім відпускали за гроші. Прикладів того, як на цій темі наживаються, безліч – починаючи від ВЛК-мільйонерів, закінчуючи схемами перетину кордону. Це вже бізнес на рівні Forbes – така паралельна економіка в державі на мільярди доларів. У самих ТЦК більшість – нормальні люди. Багато хто з них пройшов війну. А за їхніми спинами ховаються ділки з величезними оборудками. Є військові комісари – мільйонери. Як так?! Показовий приклад - Борисов (ексочільник Одеського ТЦК. – О.М.). Чувак – орденоносець з якимись віллами, гвинтокрилами та автопарком, як у шейха. Це жах! А потім через таких ділків нападають на військовослужбовців ТЦК, б’ють їх та перевертають їхні машини. Вони не заслужили на таке ставлення – відвоювати, отримати поранення, повернутися і потрапити у таку ситуацію, коли весь негатив ретранслюється на них.

Ще один момент: у нас неодноразово наголошувалося, що є велика кількість СЗЧ. Але каральні заходи нічого не вирішать і можуть дати зворотній ефект. Потрібно придумати механізм, який дозволить повернути людей у стрій. Це наш основний правильний ресурс, завдяки якому можна підвищити якість війська. Причини СЗЧ бувають різні – не можна усіх "чесати під один гребінець". Але, повторюся, цих людей потрібно повертати.

Всі ці озвучені питання треба вирішувати. Але цим мають займатися не депутати, які здебільшого схожі на прибульців, і своїми діями підводять свого лідера та Верховного Головнокомандувача. Він вже змушений робити заяви про те, що якщо вони не працюватимуть у Верховній Раді, то підуть до війська. Особисто я до свого полку не взяв би жодного з них (окрім тих, хто воював чи воює або реально дотичний до війни), тому що вони мені не треба навіть зі своїми статками. Тому що тут потрібно воювати, а не вести розмови.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"