"Поки триває війна, виборів в Україні не буде. Це чітко артикульована політична та правова позиція", - член ЦВК Андрій Гевко

Автор: Євген Кузьменко

Попри те, що в Україні п’ятий рік триває війна і про перемир’я, яке нібито буде невдовзі, вже майже ніхто не говорить, можливість проведення виборів тримають в голові усі, хто є дотичний до української політики. Хоча б тому, що без оновлення еліт і ключової демократичної процедури Україна безальтернативно втратить те динамічне європейське майбутнє, за можливість якого вона б’ється з російськими окупантами.

З іншого боку, ніхто не сумнівається і в тому, що перші повоєнні вибори будуть найважчими для проведення. Організатори зіткнуться з надскладними проблемами: чи можливо долучити до голосування мільйони українців за кордоном? Як вибудувати логістику голосування для внутрішньо переміщених осіб? На яких засадах зорганізувати волевиявлення військових? Де знайти кадри для дільничних комісій, насамперед — на деокупованих територіях?

Це - лише кілька питань з довгого списку виборчої проблематики. Отримати відповіді "Цензору" допомагав член Центральної виборчої комісії Андрій Гевко.

- Почнемо з виборів під час воєнних дій. Ця можливість у медійному просторі розбиралася минулого року - і з великою тривогою, бо на нас іззовні чинився чималий тиск. Менше з тим, експерти, політики, військові, юристи - всі в унісон начебто виступили проти цього варіанту і навели десятки причин, чому цього не можна робити.

То як - виборів під час війни не буде?

- Ні, не буде. Це чітко артикульована політична та правова позиція. Проведення виборів є неможливим до припинення воєнних дій та скасування правового режиму воєнного стану.

- А якщо керуватися суто політичною доцільністю, чи теоретично існує лазівка, за якою можна провести вибори навіть за конче несприятливих умов? Наприклад, припинення воєнного часу для проведення виборів?

- Теоретично, така опція може мати місце. Проте, з огляду на поточні обставини, я не вбачаю перспективи для реалізації такого сценарію.

- З початку січня у Верховній Раді працює робоча група для підготовки законодавчих пропозицій щодо особливостей організації та проведення виборів в умовах особливого (воєнного) стану та у післявоєнний період. Спостерігаєте за тим, як відбувається напрацювання позицій майбутнього закону про вибори післявоєнного часу? Доводилося чути такі оцінки, що законопроєкт по першій половині виборів опрацьовано на 65%, і для формулювання усього тексту знадобиться ще місяць. Ці оцінки збігаються з вашими?

- За роботою робочої групи спостерігаю з трансляцій її засідань. У нас є члени комісії , які делеговані до цієї робочої групи. Поки я не бачу, щоби учасники перейшли безпосередньо до напрацювання самого драфту законопроєкту. Бачу розуміння, що за основу буде взятий той законопроєкт, який був напрацьований Центральною виборчою комісією. Про це неодноразово зазначалось на засіданнях робочої групи.

Говорити про конкретні терміни підготовки такого законопроєкту передчасно, оскільки попередньо озвучені дедлайни вже були порушені, що, можливо, є виправданим з огляду на необхідність врахувати багато важливих аспектів.

- Одне з досі неврегульованих питань - регулювання криптовалют у виборчому процесі. Сформулюйте, будь ласка, про що мова.

- Йдеться про зовнішнє втручання у вибори, яке охоплює маніпуляції та вплив іноземних країн (FIMI – Foreign Information Manipulation and Interference). Ми бачимо, як у світовій практиці (наприклад, Румунія та Молдова) використовуються соцмережі та криптоактиви для підкупу виборців. Зокрема, в Молдові криптовалюта стала одним із головних інструментів для масштабного підкупу виборців, фінансування проросійських політичних проєктів. В Україні ж Telegram активно використовується Росією для вербування.

- І криптовалюта тут відіграє провідну роль?

- Наскільки це питання можливо врегульовувати у виборчому процесі? Як на мене, говорити про легалізацію криптовалюти у виборчому процесі в Україні є передчасно, оскільки в Україні загалом не врегульовано обіг криптоактивів. Це питання слід вирішувати у загальнодержавному контексті, а вже потім у контексті виборів.

- Ви згадали Румунію і Молдову як країни, що вже мають досвід боротьби із зовнішнім втручанням у вибори із використанням соцмереж та крипти. ЦВК отримує від цих країн методичні поради чи це тільки прерогатива правоохоронних органів?

Центральна виборча комісія підтримує тісну комунікацію з органами адміністрування тих країн, які мають досвід протидії зовнішньому втручанню у виборчий процес. Ми співпрацюємо для обміну досвідом щодо цього багатокомпонентного втручання, яке включає в себе і дезінформаційні кампанії, і підкуп виборців, а також кібервтручання в інформаційні системи державних органів влади.

Ловити злочинців за руку не належить до компетенції ЦВК. Однак, у разі виявлення будь-яких загроз, ми маємо налагодити дієві протоколи взаємодії з органами правопорядку для мінімізації ризиків такого втручання у виборчий процес.

- Тобто така взаємодія існує?

- Працюємо в цьому напрямку. За підтримки міжнародних партнерів ми вже проводили моделювання для відпрацювання злагодженої реакції між різними органами влади, де кожен діє у межах свого мандату. Наша мета — забезпечити готовність держави загалом, а не лише ЦВК, до реагування на можливі зовнішні втручання у виборчий процес на перших післявоєнних виборах.

Ми усвідомлюємо, що ворог адаптує свої методи впливу після невдач на виборах в Угорщині, Румунії та Молдові. Ми повинні бути цього свідомі, не бути дуже гоноровими, не казати, що ми готові - а просто планомірно працювати і вже сьогодні готуватися нових викликів та загроз зі сторони нашого ворога на перших повоєнних виборах.

Росіяни дуже добре вміють використовувати чутливі суспільні теми, як-от питання, пов'язані мобілізацією. Тому критично важлива готовність як держави, так і суспільства. Громадяни повинні мати достатній рівень критичного мислення, щоб розрізняти, де правда, а де - маніпуляція.

- Загальновизнаним є той факт, що цей виборчий закон, якщо його буде ухвалено, буде одноразовим, під повоєнні специфічні умови. То які саме тези роблять його одноразовим?

- Цей закон, імовірно, буде одноразовим, оскільки він має врегулювати специфічні повоєнні колізії, зокрема, черговість проведення президентських і парламентських виборів.

Також потребує обговорення, які норми вносити до Виборчого кодексу, а які залишатимуться разовими. Наприклад, чинне регулювання голосування за кордоном, яке передбачає лише 104 виборчі дільниці при дипломатичних установах, є нерелевантним реальності через масову вимушену міграцію громадян. Немає впевненості, що всі ці громадяни повернуться впродовж найближчих років, тому потрібно вирішити, чи відкриватимемо виборчі дільниці за межами дипломатичних установ тільки на перших повоєнних виборах.

- Впевненості у тому, що всі ці громадяни повернуться впродовж найближчих років, справді немає. Здається, більше впевненості у зворотному.

- Тоді виникає питання: чи не доведеться нам і подальші вибори проводити за кордоном, відкриваючи виборчі дільниці поза межами посольств? Якщо так, то є необхідність вносити в тіло Виборчого кодексу норму щодо можливості відкриття виборчих дільниць за межами дипломатичних установ. Щоб це правило працювало і на подальших виборах.

Наступне - питання виборчої системи. Чинна система, передбачена Кодексом, є прогресивною, але розрахована на мирний час. Вона не відповідає реаліям післявоєнного періоду, коли є 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з правом голосу https://www.ioc.gov.ua/en/analytics/dashboard-vpo , мільйони громадян за кордоном та військовослужбовці в зоні зіткнення. Це велика кількість виборців, які будуть голосувати не за основним місцем проживання. І ці фактори, на мій погляд, будуть впливати на вибір виборчої системи, яка буде застосована на перших повоєнних виборах до українського парламенту. Тому виборча система, ймовірно, може бути питанням разового застосування для перших повоєнних виборів, після чого можна буде повернутися до чинних норм Кодексу.

- Перейдімо до проблемних в плані організації виборчого процесу після війни категорій громадян. Українці на тимчасово окупованих територіях голосувати не зможуть?

- На окупованій території виборчий процес неможливо буде організувати. Це факт.

- ...бо забагато ризику і для людей, і для України, тому для нас ухвалити результати таких виборів було б неможливо. Ще й тому, що пам’ятаємо слова Путіна: мовляв, поставте дільниці на території Росії, у нас багато українців...

- Путін зацікавлений у максимальному впливі на українські вибори. Тому від нього очікуватимуться неодноразові заклики до відкриття дільниць як у Росії, так і на окупованих територіях.

- Тоді перейдімо до голосування військових. Ми говоримо про повоєнні вибори, але ж розуміємо, що Україна і після війни матиме значний контингент військових на кордонах, і не тільки. Наскільки при цьому можливо забезпечити військовим і активне, і пасивне виборче право?

- Якщо ми говоримо про право військових голосувати, то у нас вже є певний досвід організації такого процесу. Згадаймо 2019 рік, коли був досвід організації спеціальних виборчих дільниць, які утворювалися у винятковому порядку. Під час президентських виборів було створено близько 80 виборчих дільниць. Військові організовували цей процес — і, як на мене, добре це робили. Зрозуміло, що там була інша ситуація — менше з тим, такий досвід у військових вже існує. Це непростий процес, там є багато проблемних питань, тому в рамках Робочої групи у Верховній Раді, працює окрема робоча підгрупа, яку очолює Роман Лозинський. Але тут є один момент, на якому б я хотів акцентувати увагу.

- Про що йдеться?

- Наразі Виборчий кодекс регламентує лише порядок утворення таких виборчих дільниць. Така "незарегульованість" забезпечує необхідну гнучкість. Надмірне законодавче регулювання може призвести до зриву процесу, враховуючи безпековий фактор на лінії зіткнення.

Оскільки кількість виборчих дільниць значно зросте порівняно з 2019 роком, треба знайти певний баланс між прозорістю процесу і безпековими факторами. Наше основне завдання – дати можливість реалізувати активне виборче право військовослужбовцям, які захищають Україну.

- Внутрішньо переміщені громадяни: чи є наразі відомості, скільки їх зареєстровано і скільки перебувають з різних причин у сірій зоні? Приблизно.

- Ми можемо говорити про офіційні дані реєстру ВПО. Станом на зараз їх - приблизно 4,6 мільйона, з яких приблизно 3,7 млн - громадяни, яким виповнилось 18+ років і які мають право голосу.

Про сіру зону важко говорити. Загальна кількість виборців на підконтрольній території, згідно з Державним реєстром виборців, становить приблизно 26,7 мільйона виборців. По факту, в цю цифру входять і українці, які виїхали за кордон під час повномасштабного вторгнення, бо в основному вони не змінювали свої реєстраційні дані. Вони ж тут "проживають". І от цієї цифри ми не бачимо.

Те саме стосується і внутрішньо переміщених осіб. Люди, які переїжджають, не змінюють своє місце реєстрації. Вони просто стають на облік в реєстрі ВПО. Тут найважливіше – дати цим людям простий для вживання інструмент для зміни виборчої адреси, щоб вони мали можливість реалізувати своє активне виборче право. Вже на цьому етапі ми запропонували ряд речей, яким чином це можна робити.

- Простий для вживання інструмент — це добре, але є ще більш прості за суттю страхи, яких на повоєнних виборах не оминути. Вбачаєте такі?

- Я думаю, будуть страхи, пов’язані з мінуванням виборчих дільниць. Безпековий фактор буде дуже присутній.

Ворог, не маючи змоги завести "п'яту колону", може спробувати зірвати вибори через подібні інструменти, як це було на прикладі Молдови, на закордонних виборчих дільницях відбувалося "фейкове мінування".

- І як вони вирішували цю проблему?

- Місцеві служби реагували згідно з протоколами, перевіряли безпековий фактор, і дільниці продовжували роботу. Думаю, що нам слід теж бути готовим до подібних ситуацій і всередині країни. До речі, у нас щодня відбуваються телефонні дзвінки про "фейкові мінування" тих чи інших приміщень. І, в принципі, держава знаходить можливість нормально відповідати на ці виклики. Але певні правила поведінки ми будемо доносити в своїй комунікації до виборців, яким чином реагувати на такі ситуації. І тут питання комунікацій під час виборів буде ключовим. Ми вже напрацювали комунікаційну стратегію на повоєнні вибори. Зараз працюємо над планом її реалізації. Багато питань, які треба пояснювати.

- Наприклад?

- Навіть після скасування воєнного стану зберігатиметься загроза повітряних тривог, тому на кожній дільниці необхідні вказівники до найближчого укриття.

Ключовим питанням стане забезпечення доступності та належної організації виборчого процесу. Через збільшення кількості виборців, зокрема з числа ветеранів та ветеранок, людей з пораненнями, контузіями, досвідом травматизуючих подій та інших людей з безпосереднім досвідом війни, які потребуватимуть додаткової включеності у взаємодії, важливо завчасно підготувати членів виборчих комісій для уникнення можливих конфліктних ситуацій. Це вимагає глибшої просвіти членів виборчих комісій щодо коректної комунікації, передбачуваної поведінки, зменшення кількості зайвих подразників у приміщенні, зокрема нехарактерних звуків та сигналів. Ми вже пропрацьовуємо ці питання, готуємо навчальні програми та проводимо перевірку доступності самих приміщень.

- Окрема проблема – дефіцит членів дільничних комісій. А якщо ще й ворог буде накручувати епідемію страху...

- Це актуальна проблема. Оскільки останні вибори відбулися шість років тому, персонал дільничних виборчих комісій буде оновленим і переважно недосвідченим. Підготовка членів виборчих комісій буде одним з пріоритетів для ЦВК.

Дуже важливо, щоб політичні партії та кандидати, які є суб’єктами подання членів виборчих комісій, також долучали до цього процесу ветеранів війни. Досвід США показує, що присутність ветеранів на виборчих дільницях підвищує довіру до процесу. Крім того, це сприятиме комунікації з виборцями-ветеранами.

- На перших повоєнних виборах значно оновляться не лише дільничні комісії, а й склад виборців. Бо стільки ж років не голосували.

- Так, у нас останні (місцеві) вибори проводилися у 2020 році. З тих пір у нас виросло ціле покоління людей, яким виповнилося 18 років. І от станом на зараз у нас до реєстру включено 1 млн 840 тисяч таких виборців.

- Переважна більшість цих людей перебувають в Україні?

- Ми не знаємо, бо це молоді люди, вони можуть бути і поза межами України. Але ці люди не мають досвіду голосування. І дуже важливо, щоб вони йшли голосувати. Ми будемо апелювати до їхнього громадського обов’язку, поширювати серед них роз’яснювальні матеріали.

- Наступна тема - вибори за кордоном. Теоретично на яку кількість голосів українців за кордоном ми мали б розраховувати за максимальної явки? Якби усі хотіли проголосувати і мали таку можливість?

- Оцінки різняться; ми орієнтуємося на дані ООН та Євростату щодо громадян, які скористалися захистом. Існують оцінки близько 4 мільйонів виборців, але я б обережно ставився до цих цифр.

Проблема полягає в тому, що держава має мінімальну комунікацію зі своїми громадянами за кордоном. Існуючий інструмент консульського обліку був створений для інших цілей і не відповідає масштабам виклику.

- Я про це якраз і хочу спитати. Ви сказали про приблизні 4 мільйони за кордоном. А тепер сувора реальність: я правильно розумію, що за кордоном зможуть проголосувати лише ті, хто перебуває на консульському обліку?

- Саме тому Комісія у своїх пропозиціях пропонує запровадити механізм активної реєстрації виборців для визначення орієнтовної кількості виборців, які мають намір проголосувати на загальнодержавних виборах на території іноземної держави.

Консульський облік має недоліки: він платний і у громадян відсутня мотивація для його проходження. Перегляд цієї публічної послуги є прерогативою Міністерства закордонних справ.

- А чи є якийсь середній показник того, скільки українців по всьому світу стоять на консульському обліку? Чи правда, що менше 10%?

- За нашими даними, це десь орієнтовно 380 тис. виборців.

- А чому так? Люди під час війни не хочуть світитися перед державою, бо поруч чоловіки призовного віку? Чи просто нема мотивації докладати зусиль, щоб кудись їхати і реєструватися: а навіщо, що мені це дасть?..

- Думаю, що головна причина — це логістичні проблеми та недоступність послуги. Необхідність дістатися до посольства або консульства для реєстрації є суттєвим стримуючим фактором.

- Ще одна величезна проблема – мізерна кількість виборчих дільниць за кордоном. Як різко збільшити кількість дільниць в тій чи іншій країні? Для цього ж потрібна велика копітка робота насамперед МЗС.

- Перш за все, це питання має бути врегульоване на законодавчому рівні. ЦВК спільно з МЗС протягом останніх 3 років проводить значну роботу, відвідуючи європейські країни, в яких проживає велика кількість українців. Під час цих візитів ми зустрічаємося з нашими колегами з органів адміністрування виборів, які розповідають про ті чи інші обмеження, які є в їхніх країнах для проведення голосування на їхній території іншими країнами. Є країни, в яких це не заборонено, і вам можуть навіть сприяти. А є країни, в яких на законодавчому рівні є певні обмеження щодо проведення такого голосування іншими країнами.

- А конкретно?

- Певні обмеження та складнощі можуть виникнути у Чехії та Німеччині. При цьому в Німеччині масштабні вибори проводять Румунія та Молдова.

- Тобто саме з ними нам треба консультуватись, щоб не вигадувати велосипед?

- Однозначно. Ми консультуємося з органами адміністрування виборів Молдови, Румунії та Польщі, чий досвід є релевантним у плані логістики та взаємодії з місцевою владою.

- Наведіть один-два приклади.

Це можуть бути суто практичні аспекти: де дозволено відкривати виборчі дільниці (наприклад, у школах чи бібліотеках) з урахуванням місцевого графіка роботи таких закладів. Або ж необхідність інформування МЗС країни-партнера про терміни проведення виборів.

- А чи має вплив такий фактор, як кількість росіян, що проживають у даній країні?

- Це безпекове питання; воно також присутнє. Тут важлива взаємодія з правоохоронними органами країн. Йдеться про забезпечення правопорядку та громадської безпеки навколо виборчих дільниць, а не про присутність на них. Також зрозуміло, що в кожній місцевості, де буде створена виборча дільниця, треба буде інформувати місцеву владу, місцеву поліцію.

-Які сидять і зітхають, бо для них наші вибори - додатковий геморой?

- Насправді - ні. Для європейських країн, де присутні значні діаспори Польщі, Молдови та Румунії, це не є несподіванкою. Вони нормально сприймають такі виклики. Йдеться про налагодження нормальної взаємодії: багато країн готові нам сприяти у проведенні наших повоєнних виборів.

- Чи є одним з таких викликів заяви політиків цих країн: українські чоловіки, що ви тут робите? Повертайтеся додому воювати. Чи подібна риторика може вплинути на явку наших виборців?

- Оскільки вибори відбуватимуться у повоєнний час, різка риторика, ймовірно, ослабне.

Час, відведений на підготовку до виборів після скасування воєнного стану, необхідно використовувати для стимулювання повернення українців. Це стратегічно зменшить проблематику організації голосування за кордоном.

- Популярне питання: який відсоток українців (від тих, хто поїхав за кордон від початку повномасштабної війни) повернеться додому?

- Це не належить до моєї компетенції. Однак, динамічні дослідження Центру економічної стратегії показують тенденцію до зменшення відсотка громадян, які планують повертатися і станом на лютий 2026 року ця цифра становить 43%. Чим довше триває війна, тим більше людей адаптуються до нового життя, і тим меншим буде відсоток повернення. Це об’єктивна реальність, яка вимагає цілеспрямованої державної політики для стимулювання репатріації.

- Повертаючись до питання дільниць. Як різко, наскільки можливо, збільшити кількість дільниць в іноземній країні?

- Першочергове завдання — запровадити на законодавчому рівні інструмент активної реєстрації виборців за кордоном, який дозволить громадянам повідомити про своє місце проживання та бажання голосувати. Ця інформація стане основою для визначення потреби у виборчих дільницях, оскільки їхня необхідність різниться залежно від країни.

- А чим мають займатися у співпраці з іноземними правоохоронцями наші правоохоронці? Захистом цих дільниць від можливих провокацій?

- Громадський порядок забезпечують виключно правоохоронні органи країни перебування. Взаємодія зводиться до інформування місцевих правоохоронців про час і місця проведення виборів.

- Тепер зайду з іншого боку. Ми чуємо від політиків: Україні треба розширити мережу виборчих дільниць за межами дипломатичних установ, щоб забезпечити право голосу мільйонам біженців за кордоном. Але це вони кажуть публічно. Водночас доводиться чути, що ті самі політики, принаймні провідні партії, які впливають на ситуацію, не так щоби дуже зацікавлені у максимальному залученні електорату за кордоном. Вам про таке доводилося чути?

- Особисто я не стикався з подібними тезами. Моя позиція однозначна: ми маємо забезпечити всім громадянам України можливість реалізувати своє виборче право, незалежно від їхнього місця перебування. Адже це право гарантоване їм Конституцією України.

- Я деталізую своє запитання. Політики реагують на те, що значна частина українців, яка залишилася, негативно ставиться для тих, хто поїхав. Про це сумно говорити, але це факт. І їм, політикам, ближче ті, хто голосує в Україні, а "зовнішні виборці" можуть ними відчуватись як відрізаний шмат. То чи насправді наші політики, дотичні до ухвалення рішень, зацікавлені у тому, щоб українці за кордоном могли голосувати?

- На мій погляд, наше ключове завдання — повернути громадян додому. Будь-яке руйнування зв’язків з українцями, які через війну виїхали за кордон (зокрема позбавлення їх права голосу), лише відштовхуватиме їх від держави. Це контрпродуктивно.

- Неминуче питання грошей. Чи є хоча б приблизні розрахунки, у що нам і нашим партнерам (скоріше їм) стане відновлення інфраструктури для проведення виборів?

- Говорити про суми немає сенсу, тому що війна не завершена. Обставини, в яких ми будемо проводити ці вибори, - це буде зовсім інша історія. Але є певні базові речі, і ми розуміємо, на що нам буде потрібне фінансування. Перше питання – виборчі дільниці, адже наразі приміщення значної кількості виборчих дільниць пошкоджені чи навіть зруйновані.

- Це те, про ми щодня читаємо у стрічці новин: дрон поцілив у школу, бібліотеку, лікарню...

- ...будинок культури і так далі – це все ресурс виборчих дільниць. Ми проводимо цей моніторинг місяцями, бачимо кількість зруйнованих виборчих дільниць. Одна історія, коли повибивало вікна; зрозуміло, що ці приміщення підлягають відновленню і будуть використовуватися. Інша історія - коли приміщення повністю зруйновані; тоді органи місцевого самоврядування звертаються щодо використання під виборчі дільниці іншої будівлі. Цей моніторинг ми ведемо постійно і раз на квартал вносимо зміни до нашої постанови про реєстр виборчих дільниць. Це дуже важливо. І особливо гостро буде стояти питання виборчих дільниць на деокупованих територіях, де велися активні воєнні дії. Йдеться про доступність приміщень на зразок школи. Це переважно приміщення, які є на балансі комунальної власності місцевого самоврядування.

Окрема тема - матеріально-технічне забезпечення. Десь ми маємо втрати по виборчих скриньках. (Це знов про території, де активно велися військові дії). Ці речі у нас теж обліковані. Є певні розрахунки, що треба зробити певну кількість нових скриньок.

Далі - питання інформаційно-аналітичної системи виборів, її захист тощо. З цим ми також вже працюємо, але тут також актуальним є питання фінансування з боку держави цих заходів вже сьогодні. Десь ми закриваємо потреби за донорські кошти - але це питання також потребує державного фінансування.

- Тут є свої нюанси: ви спочатку маєте знати, якою буде виборча система на парламентських виборах.

- Саме так. ІАС "Вибори" розрахована на виборчу систему 2019 року. Оскільки система, закладена у Виборчому кодексі, відрізняється, а повоєнна система, імовірно, може бути іншою, неможливо оновити ІАС, поки парламент не визначиться з виборчою системою.

- Ну, і врешті-решт - оплата праці виборчих комісій. Болюче питання.

- Воно болюче навіть в Україні. Ті кошти, які ми платимо людям, які працюють членами виборчих комісій, - не ті кошти, за які людина може це робити гідно.

- Це при тому, що ми вже казали про ризики повоєнних виборів. Люди будуть боятися йти у виборчі комісії— і як мотивацію очікуватимуть від держави інших грошей, аніж це було десятиліттями.

- Вважаю, що ми повинні це переглянути і зрозуміти: якщо ми прагнемо якісної роботи членів виборчих комісій, вони повинні отримати гідну оплату за свою роботу. Це має бути не мізер, а гідна оплата, яка відповідає ризикам, що в Україні, що за кордоном. Оплата праці членів виборчих комісій – це ключовий акцент підготовки до виборів.

- Питання, яке не можу не поставити. У політичній тусовці пішла чергова хвиля чуток про те, що вибори будуть неодмінно цього року. Кажуть, що навіть якщо війна триватиме, вибори будуть! Питання: як ви оцінюєте таку можливість?

- Я відповім просто: поки триває війна, виборів в Україні не буде.

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"