Голова Держмитслужби Орест Мандзій: "Є певна напруга і побоювання у бізнесу щодо того, що митниця стане черговим монстром"

Автор: Тетяна Бодня, Євген Кузьменко

Про митницю кажуть, що вона дає добро — вона ж його і бере, а глузливе словосполучення "хатинка митника", як правило, означає величну споруду, яку видно здалеку.

Можна уявити, як неприємно чути весь цей фольклор чесним митникам. Але роками в суспільстві формувалося певне ставлення до митної служби, і його непросто змінити. Тому "перезавантаження" такої структури, особливо під час повномасштабної війни – це серйозний виклик.

Тим цікавіше було поспілкуватися з людиною, яка до того як очолити Державну митну службу, викривала корупцію на митниці, працюючи у Національному антикорупційному бюро.

Про те, як відбуватиметься "перезавантаження", навіщо митниці статус правоохоронного органу, де нині найгарячіші географічні точки контрабанди, чого очікувати бізнесу і самим митникам, журналісти "Цензор.НЕТ" упродовж кількох годин розпитували голову Держмитслужби Ореста Мандзія у його службовому кабінеті.

"ДЛЯ НАС ЗАРАЗ ПЕРШОЧЕРГОВО – ЛІКВІДУВАТИ ГЛОБАЛЬНІ СХЕМИ, ЯКІ СПРИЧИНЯЮТЬ ЗНАЧНУ НЕДОЇМКУ ДЛЯ БЮДЖЕТУ"

– Нова редакція Митного кодексу передбачає надання Державній митній службі статусу правоохоронного органу. Але потрібно внести зміни до Кримінального процесуального кодексу й інших законів, які теж мають значення для подальшої роботи в такому статусі. Чи обговорюється це наразі на рівні Держмитслужби, Мінфіну, депутатів профільних комітетів ВР? І якою, на вашу думку, має бути підслідність?

– Дійсно, в проєкті нового Митного кодексу обумовлено, що в структурі Державної митної служби буде створено спеціалізований підрозділ по протидії контрабанді, який отримує статус суб’єкта оперативно-розшукової діяльності і відповідно органу досудового розслідування в частині злочинів, які стосуються контрабанди товарів. А якщо проаналізувати чинний Кримінальний кодекс України, то стосовно контрабанди товарів у нас є нині три статті – це стаття 201-1 "Контрабанда лісоматеріалів", 201-3 "Контрабанда товарів" і стаття 201-4 "Контрабанда підакцизних товарів". Умовно, ми можемо обмежитись цими трьома статтями.

Якщо ж ми говоримо про всі статті, де в диспозиції використовується слово "контрабанда", то це у нас, як правило, класична контрабанда – культурних цінностей, зброї і вибухівки. Це стаття 201 Кримінального кодексу, яка підслідна СБУ. Або ж це стаття 305 – контрабанда наркотичних засобів.

Ми не претендуємо зараз на такий широкий спектр кримінально-караних правопорушень; думаю, у нашому випадку достатньо було б зосередитись на трьох статтях, які стосуються контрабанди лісоматеріалів та товарів, у тому числі підакцизних. Так як це прямо прописано в рекомендаціях Європейської комісії, і як про це неодноразово заявляли Всесвітня митна організація та Міжнародний валютний фонд.

На даний час дискусійним залишається питання про те, як розмежувати підслідність майбутнього органу досудового розслідування Держмитслужби і Бюро економічної безпеки. Ми активно комунікуємо з цього приводу з Олександром Цивінським (директор БЕБ, - ред.). Тому що у нас є певна дихотомія – 24-ий переговорний розділ щодо вступу до ЄС говорить про необхідність інституційних змін у Бюро, а у розділі 29 "Митний союз" йдеться про те, що митниці необхідно надати повноваження ОРД і слідства в частині злочинів, пов’язаних з контрабандою. Суспільством це сприймається як дисбаланс, бо, по суті, кодекс позбавляє БЕБ певних повноважень і натомість наділяє ними митницю. Ми хочемо знайти компромісний варіант.

– Що ви маєте на увазі?

– Якщо позиція нашого фіскального блоку за участі Мінфіну і Кабінету Міністрів, підсилена правовою позицією профільних структур Євросоюзу, буде полягати в тому, що це все ж буде виключно підслідність митниці, ми такий варіант приймаємо. Якщо ж ми рухаємося в тому треку, що нам потрібно знайти якийсь баланс між нашою участю і повноваженнями БЕБ, ми розглядаємо як варіант певне розмежування юрисдикції НАБУ та ДБР в частині розслідування службових злочинів. Тобто, ми будемо розмежовувати підслідність по суб’єкту, по сумі чи предмету контрабанди. Цей варіант і буде компромісним. Ми поки що не маємо чіткого рішення, але працюємо над ним.

– Може вийти так, що митники документуватимуть організовану злочинну групу, зроблять усю основну роботу, а потім їм доведеться передати напрацьоване в БЕБ, бо сума буде підпадати під підслідність бюро. У цьому є сенс? Ви і так певною мірою будете конкурувати з НАБУ, яке й надалі боротиметься з корупцією у митних органах.

– Моя думка не є визначальною в цьому питанні. Повторюся: тут має бути консолідована позиція законодавців, економічного блоку уряду і наших європейських партнерів.

На сьогоднішній день митниця практично позбавлена можливостей виявляти, документувати, ліквідовувати схеми. Наш фокус уваги в основному – це перевізники або посадові особи суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності – компаній-нерезидентів, які часто навіть необізнані в тому, що потрапили у поле зору митної служби України (оскільки усе, як правило, зводиться до складання протоколів і розгляду їх у суді). Але, на жаль, економічний ефект від стягнення цих коштів залишає бажати кращого.

Ми зараз живемо в умовах війни, тому трохи застосую військову термінологію. Усі ми спостерігаємо за ситуацією на фронті і бачимо, як вона змінилася з початку повномасштабного вторгнення. Бо сучасна війна – це війна технологій. І ми говоримо про діпстрайк, мідлстрайк і фронтстрайк.

Так от, якщо оперувати такою термінологією, то митниця має займатися мідлстрайком (ліквідовувати схеми, де є кінцеві бенефіціари) або діпстрайком. Робити це без повноцінної оперативно-розшукової діяльності - апріорі неможливо. Тому ми все одно залишаємось заручниками доброї волі і певного ресурсу тих органів досудового розслідування, з якими співпрацюємо і яким надаємо матеріали.

Можна, звісно, й надалі використовувати тактику "тисячі порізів" - тобто локально затримувати водіїв, вилучати товар. Можливо, воно і окей, якби йшлося про оборонну стратегію. Але для досягнення глобальної цілі цього вкрай мало.

Щодо законодавчих змін, про які ви питали. Наразі спільно з Мінфіном вже напрацьовано законопроєкт про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу і до Закону "Про оперативно-розшукову діяльність". Але оскільки одна зі статей КПК, зокрема 216, перебуває в стадії узгодження, ми запропонували, що блок новацій, які стосуються правоохоронного статусу митниці, в силу відкладальної норми, яка буде прописана в перехідних і прикінцевих положеннях, набуває чинності лише після того, коли будуть внесені відповідні зміни до профільних законів. Таким чином законодавець має можливість вже почати опрацьовувати проєкт нового Митного кодексу. А все, що стосується цього дискусійного правоохоронного статусу, буде вноситися наступними треками, коли будуть паралельно вноситись зміни в оці ключові закони.

– Директор Бюро економічної безпеки Олександр Цивінський розповів в інтерв'ю "Цензору", що співробітники бюро досі не мають доступу до митних постів, але їм важливо його отримати, щоб працювати ефективніше. Як ви до цього ставитесь?

– У мене чудова робоча комунікація з Олександром Ігорьовичем. Я з великою зацікавленістю стежу за їхніми останніми реалізаціями. І на сьогоднішній день у нас вже є кілька змін до меморандуму про інформаційну співпрацю між Держмитслужбою і Бюро економічної безпеки. Вони практично отримали доступ до усього масиву інформації, адміністратором якої є Держмитслужба.

Що стосується аналітичної складової або роботи з інформаційними базами, у них зараз створені усі умови для цього.

Ми також максимально підтримуємо ініціативи БЕБ, які стосуються внесення змін в законодавство, у відомчі накази, і направлені на детінізацію економіки.

Зараз ми говоримо про детінізацію ринку електроніки. Тут гостро стоїть питання, яким чином продукція Apple чи інших виробників незаконно потрапляє на територію України. Як перший крок ми пропонуємо зобов'язати всіх "білих" імпортерів відображати у митній декларації інформацію про IMEI-код смартфонів. Щоб потім БЕБ мав інструмент моніторити, які телефони в'їхали у правовий спосіб, а які — поза митним контролем. Тобто ми надаємо цьому всіляке сприяння.

Що ж стосується перебування співробітників БЕБ у зоні митного контролю, ми теж про це з Олександром Ігорьовичем дискутували. Моя позиція на сьогоднішній день залишається незмінною. Я вважаю, що це є надмірним втручанням у роботу митниці.

Коли я працював в Національному антикорупційному бюро, ми також мали право перебувати в зонах митного контролю за розпорядженням директора чи заступника директора. І як керівник підрозділу, який 9 років функціонував у прикордонних регіонах України і зробив чималий внесок у протидію системній корупції на митниці і контрабанді – можу сказати: ми жодного разу цим правом не скористалися. Бо є можливість у законний спосіб зайти в зону митного контролю на підставі ухвали слідчого судді, провести обшук в будь-якій адміністративній будівлі митниці. Також є можливість провести це шляхом невідкладних обшуків, а потім це легалізується через ухвали слідчого судді.

Я вважаю, що присутність такої кількості правоохоронців у пунктах пропуску 100% буде не на користь виконанню функцій Держмитслужбою. Водночас подальша робоча комунікація триває в пошуках остаточного рішення.

– А ви, коли працювали у НАБУ, були з Цивінським у дружніх стосунках?

– З Олександром Цивінським ми знайомі ще по нашій спільній службі в підрозділах ГУМВС України у Львівській області. Він проходив службу в слідчих підрозділах, а я – в оперативних. Щодо роботи в Бюро, то ми, звісно, комунікували, бо штатна чисельність детективів невелика, і будь-які реалізації, ініційовані центральним апаратом, в тому числі навіть підтримка проведення окремих слідчих розшукових дій, потребували залучення територіальних підрозділів. Ми неодноразово з цього питання з ним комунікували.

У нас і особисто з ним є хороша комунікація. Я не можу сказати, що в нас дружні стосунки, я б їх назвав швидше приятельські, - але і зараз в нашій комунікації це багато в чому допомагає. Знову ж таки, безвідносно до персоналій, які зараз очолюють Бюро економічної безпеки, для мене пріоритетним є те, щоб Держмитслужба стала надійним партнером і займала проактивну позицію у виявленні і документуванні фактів контрабанди. Оскільки вони зараз є хедлайнером розслідування, тобто мають виключну підслідність, ми є заручниками нашої комунікації і готові зробити все для того, щоб на схеми, які документуємо, була відповідна реакція органу досудового розслідування. Щоб такі факти розслідувались, організатори схем і кінцеві бенефіціари притягалися до відповідальності, а держава отримувала від цього економічний ефект. Тому ми максимально за те, щоб цю співпрацю інтенсифікувати. Бо, на жаль, раніше у митної служби був певний крен на співпрацю виключно з підрозділами Служби безпеки і Нацполу.

– Які ще плюси і мінуси правоохоронного статусу для митниці з точки зору державної ефективності та балансу ви вбачаєте?

– З приводу мінусів. Є певна напруга і побоювання у бізнесу щодо того, що митниця стане черговим монстром, який набуде відповідних повноважень примусу, і це може негативно відбиватись на суб’єктах зовнішньоекономічної діяльності. Люди переживають, що не до кінця реформована митниця, отримавши такий потужний інструментарій,  становитиме загрозу для бізнесу і створюватиме якісь регуляторні перешкоди.

Тому, зустрічаючись із представниками бізнес-асоціацій, Громадської ради при Держмитслужбі, ми пояснюємо, що це викривлене сприйняття. Саме "білий" бізнес у першу чергу має бути зацікавлений в тому, щоб ми отримали повноваження на здійснення ОРД. Бо тоді ми зможемо ліквідовувати схеми "50 відтінків сірого", які, на жаль, активно використовуються, і протидіяти контрабанді у ситуаціях, коли товар переміщується взагалі поза митним контролем.

– З власного досвіду роботи в НАБУ можете розповісти, якого рівня митники потрапляли в поле зору детективів? Хто сприяє цим схемам на митниці?

– Щоб відповісти на це питання, треба пояснити, якою є підслідність НАБУ. Бюро не розслідує фактів контрабанди; ми кваліфікували такі дії за сукупністю. Як правило, це були ухилення від сплати податків для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і певні злочини у сфері службової діяльності для посадових осіб митниці.

З таких знакових справ, де я особисто брав участь, виділю два кримінальні провадження, пов’язані з діяльністю двох злочинних організацій. Одна – в зоні діяльності Чернівецької митниці, інша – в зоні діяльності Волинської митниці. У першому випадку була злочинна організація у складі якої діяли три автономні злочинні угруповання. Організатор одного з них пішов на співпрацю з органом досудового розслідування і добровільно відшкодував 83 мільйони збитків. І ще був добровільний донат порядка 180 мільйонів гривень на підтримку Сил оборони.

Організатор другої злочинної групи на даний час перебуває в міжнародному розшуку. За нашою інформацією, він перебуває на території Румунії, і наразі українська Феміда не може до нього дотягнутися. Але я сподіваюся, що спільними зусиллями ми все ж цю історію фіналізуємо.

І третя організована злочинна група сформована виключно з топ-посадовців Чернівецької митниці. Йдеться про керівника Чернівецької митниці ДФС на той час, начальника управління по боротьбі з контрабандою і порушенням митних правил, начальника митного поста і ще кількох керівників підрозділів.

А злочинна організація, яка діяла на Волинській митниці, була сфокусована на незаконному переміщенні високоліквідних товарів промислової групи виробництва компанії Apple. Вона була організована колишнім співробітником Служби безпеки України, який мав відповідний досвід і фах для того, щоб цю схему реалізувати із залученням службових осіб митниці – починаючи від керівників митних органів і закінчуючи рядовими інспекторами.

У цій справі частина угод зі слідством вже затверджена судом; ще частина знаходиться у ВАКС. Сподіваюся, що найближчим часом будуть вироки, і суспільство побачить реальний масштаб проблеми, яка була.

– Під час конкурсу на співбесіді ви розповідали про кейс з Волинською митницею – і принагідно зазначали, що разом з "чорною касою" було вилучено так звану "розчіску". Це документи, в яких розписано розподіл коштів між митниками і силовиками, які сприяли злочинам. Можете сказати, чи передавалися кошти на рівень центрального апарату?

– Я не можу відповісти на це питання, бо обмежений таємницею досудового розслідування. Але, думаю, що найближчим часом це кримінальне провадження отримає своє продовження. І я впевнений, що під час розгляду відповідних заходів забезпечення у Вищому антикорупційному суді ці матеріали будуть прокурором озвучені, і ви зможете усе це побачити і почути.

– Коли ви йшли сюди на посаду керівника, чи знали, що хтось із працюючих тут в центральному апараті людей має відношення до цієї історії чи інших схем — але, знаючи це, просто не зуміли зібрати достатньо доказів, щоб притягнути їх до відповідальності?

– Персоналізовано в частині конкретних дійових осіб така інформація мені невідома. Зараз ми говоримо виключно про структурні підрозділи. Ця інформація є, вона опрацьовується, і ми зараз знаходимося в комунікації з профільним підрозділом Національного антикорупційного бюро. Сподіваємось, що за участі наших профільних підрозділів, зокрема, управління внутрішнього контролю, ми зможемо цей кейс довести до логічного завершення.

– Що нині відбувається на кордоні? Вичікують контрабандисти у зв'язку з вашим призначенням чи їхня діяльність не припиняється?

– Треба розмежовувати малий прикордонний рух і контрабанду, яка впливає на надходження до державного бюджету. Якщо ми говоримо про протизаконне переміщення товарів побутової групи, вживаної техніки, продуктів харчування через західний кордон, то це так званий неторговий обіг. До мого призначення такі зовнішньоекономічні операції, як правило, відбувалися з використанням спрощеної митної декларації. Наприклад, в зоні діяльності Львівської митниці їхній сукупний фіскальний обіг становив близько 20 мільйонів гривень щомісяця.

Після мого призначення і діалогу з місцевими керівниками неторговий обіг адмініструє порядка 35-40 мільйонів. Але загалом в розрізі Львівської митниці, яка адмініструє в місяць близько 9 мільярдів, це фонова річ, яка створює негатив для митниці, але це не є першочерговим викликом, який треба ліквідувати. Ясно, що він теж у нашому фокусі уваги, ми категорично проти таких речей і будемо з ними також боротися. Але для нас зараз першочергово – ліквідувати ті глобальні схеми, які спричиняють значну недоїмку для бюджету. Це протиправне використання тих чи інших преференцій, переміщення товарів під виглядом гуманітарної допомоги, які потім реалізуються на території України; умисна зміна кодів класифікації товарів, заниження митної вартості. Це для нас зараз – пріоритет.

– Пам’ятаєте фільм "Зелений фургон", де колишній гімназист став начальником одеського повітового відділення міліції і повинен був боротися з місцевими самогонщиками, конокрадами і спекулянтами? Після його призначення в селі Северинівка самогонні апарати, цитую голос за кадром, перестали диміти самі собою - до з’ясування характеру нового начальника. А потім його, як і інших попередників, намагалися підкупити жовтими чоботами. До вас вже намагалися знайти підхід?

– Мені в цьому аспекті дуже пощастило, оскільки мій бекграунд – робота в НАБУ – є певним запобіжником щодо таких пропозицій. З моменту призначення до мене не було жодного телефонного дзвінка і жодної рекомендації з приводу кадрового призначення, а також жодних натяків на кшталт "а давайте спробуємо реанімувати попередні практики, які всіх влаштовували".

– Чому? Така репутація?

– Думаю, люди побоюються, що розмови фіксуються, і я вимушений буду порадити такому співрозмовнику піти у Національне антикорупційне бюро, поспілкуватись вже з детективом.

Я усвідомлюю, що коли співробітник НАБУ, у підпорядкуванні якого було 17 чоловік, очолив структуру, де близько 10 тисяч співробітників – це значний виклик. У тому числі і репутаційний для Бюро. Розумію, що моя поразка буде сприйнята окремими групами впливу як доказ того, що практика конкурсів із залученням міжнародників – це непотрібна бутафорія, марне використання коштів, черговий провальний проєкт. Тому для мене важливо, щоб ми спільними зусиллями, із залученням усіх моїх колег – і колишніх, і діючих, а також суміжників – змогли побудувати ту митницю, яку насправді хочемо бачити. Щоб це було поєднання сервісної, фіскальної і правоохоронної функцій.

– Про які групи впливу йдеться, можете сказати?

– Думаю, ви самі їх чудово знаєте.

- Якщо я скажу, буде одна вага. Якщо ви – зовсім інша.

– Оскільки таких пропозицій не було, не варто це виносити в публічну площину. Якщо вони будуть, я думаю, ми знайдемо їм процесуальну фіксацію, а потім винесемо на широкий загал.

– Ви так переймаєтесь репутацією НАБУ. Чому для вас це важливо?

– Це перш за все – моя репутація. Ми зараз маємо феноменальний фокус уваги з боку наших міжнародних партнерів. Моє призначення і, власне, бекграунд, а також те, що є певний інформаційний потік від результатів роботи Бюро, викликають у них значне зацікавлення. І ми відчуваємо зараз їхнє бажання і готовність бути залученими до трансформацій на митниці. І в частині експертизи, фінансових вливань, матеріально-технічної допомоги. У нас зараз є унікальний шанс і вікно можливостей усе це сконсолідувати і зробити квантовий стрибок вперед.

Ми чудово розуміємо, що європейці очікують, що українська митниця стане надійним фільтром, який буде запобіжником для незаконного переміщення зброї, вибухівки, які потенційно можуть іти зі східного кордону в Європу для дестабілізації ситуації. Тому необхідно зробити так, щоб наші пункти пропуску відповідали європейським стандартам в частині технічного оснащення. Щоб кожен пункт пропуску був обладнаний технічними засобами контролю.

Раніше це відбувалося в рваному ритмі. Перші стаціонарні скануючі системи виробництва КНР були придбані ще за часів функціонування Державної фіскальної служби. І на той момент, як я розумію, переслідували мету максимального здешевлення ціною пропозиції. Відповідно вони були придбані в такому стані, який потім потребував додаткових інвестицій для апгрейду. Зараз вони працюють.

Окрім того, в рамках міжнародної технічної допомоги митниця отримала ще певну кількість скануючих систем, зокрема, й мобільних. Але є один нюанс, який чомусь залишається поза увагою. Вони працюють на власному програмному забезпеченні і це унеможливлює їхнє об’єднання в єдину систему. Тому ми хочемо перед європейськими партнерами поставити питання щодо покращення оснащення наших пунктів пропуску скануючими системами та ваговими комплексами, а також створення централізованої системи управління технічними засобами митного контролю – таргетинг-центру. Він забезпечить цілодобовий моніторинг ситуації у пунктах пропуску.

Також ми плануємо масштабувати використання натільних бодікамер інспекторами митниць. Їх зараз використовують лише у двох пунктах пропуску – "Рава Руська" Львівської митниці і "Старокозаче" Одеської митниці.

Це хороший антикорупційний засіб, який дисциплінує безпосередньо саму службову особу. Він також є хорошим запобіжником і певною страховкою в частині будь-яких провокативних дій з боку тих самих суб’єктів ЗЕД.

За нашими підрахунками, щоб забезпечити потреби усього західного кордону нам треба 1030 натільних бодікамер.

– Плануєте забезпечити ними митників лише на західному кордоні?

– Почнемо із західного кордону, де наразі найбільша вантажна логістика. Наступним кроком буде Одеська митниця, через яку здійснюються контейнерні перевезення.

Є хороші результати і через використання персональних планшетів у зоні діяльності митного посту "Грушів" Львівської митниці. Тут посадові особи при обранні форм митного контролю транспортних засобів використовують не службові фотоапарати, які давали можливість модифікувати зображення, прибирати "зайве", а планшети. Ці планшети позбавлені можливості зовнішнього втручання.

Звісно, дуже ефективна і робота зі скануючими системами. Ця форма неінтрузивного митного контролю не обтяжлива для суб’єкта ЗЕД, оскільки не передбачає огляду, повного вивантаження товарів, а відтак і затримок.

У травні в нас була чотирьохстороння зустріч з представниками митних адміністрацій Румунії, Угорщини і Словацької Республіки. Угорська сторона запросила нас на митний пост "Чоп-Захонь". Вони використовують скануючі системи не лише для перевірки транспортних засобів, а й для перевірки пасажиропотоку, який рухається через піший пункт пропуску або по смугах автобусного сполучення. Такі сканери дозволяють дуже ефективно виявляти заборонені для переміщення предмети. Вони вже функціонують і в Україні, але поки в обмеженій кількості.

– Принагідно можна поставити питання з політичним підтекстом?

–Так.

– Наскільки зміниться співпраця з угорськими колегами після приходу там нових людей до влади? Чи взагалі буде якась різниця?

– Мені важко прогнозувати розвиток міждержавних, міжурядових відносин. Можу лише зазначити, що з митною адміністрацією Угорщини у нас прекрасна співпраця, незалежно від політичного дискурсу, який був з попереднім урядом. В частині попереднього обміну інформацією і взагалі двосторонньої адміністративної допомоги в митних справах угорську митну адміністрацію можна поставити у приклад.

– На який відсоток зараз українська митниця забезпечена сканерами?

– Наразі рівень забезпечення скануючими системами є нерівномірним і залежить від стану готовності пунктів пропуску для такого оснащення. Більшість із них перебуває на балансі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури, тому можливості для повного розгортання обладнання напряму пов’язані з темпами їх модернізації. У тих пунктах пропуску, де це технічно та інфраструктурно можливо, сканери встановлені та функціонують. Водночас на окремих ділянках їх розміщення наразі є недоцільним з огляду на безпекову ситуацію, зокрема, з урахуванням уже наявних випадків пошкодження обладнання внаслідок ворожих атак.

Актуальним зараз є встановлення вагових комплексів. Ще за часів ДФС як тимчасове рішення були встановлені підкладні системи зважування, однак сьогодні вони просто не витримують навантаження на транспортні потоки. Тому є потреба у переході до сучасних стаціонарних систем зважування в русі. Наразі у нас загалом функціонують 24 різні зважувальні системи, додатково необхідно ще 21, орієнтовною вартістю близько 1 млн доларів США для забезпечення належного рівня контролю.

– Закрити це питання через державне фінансування не виходить?

– Ні.

"ВАЖЛИВО ЗВІЛЬНИТИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПРАКТИКУЮТЬ МАЙНОВІ АНОМАЛІЇ"

– Наскільки загалом профінансована митна служба з державного бюджету?

– На сьогоднішній день наші потреби профінансовані на 48%. Понад 90% цих коштів спрямовується на оплату праці, решта – на поточні витрати та роботи з впровадження скануючих систем залізничного типу, які вперше з’являться в Україні вже цього року. Відповідно, фактично йдеться про нестачу ресурсів для інституційного розвитку.

За попередніми оцінками, на наступний рік рівень фінансування може становити близько 38%. З подібною структурою витрат, але без окремого фінансування робіт щодо сканерів.

– За рахунок чого ви тоді плануєте проводити атестацію?

– Ми скерували листа в Міністерство фінансів з проханням відшукати додаткове бюджетне фінансування для запуску процесу атестації: формування комісій і оплати супутніх видатків, пов’язаних з міжвідомчою комунікацією при перевірці на доброчесність.

Наразі фідбеку від Мінфіну ми не маємо. Тому поки що чекаємо і працюємо далі. А враховуючи суспільний запит і фокус уваги з боку наших міжнародних партнерів, на 10 червня запланували проведення так званої донорської конференції, на якій ми подамо наші узагальнені потреби в цілому. Вони включають НR-напрями, в тому числі атестацію, закупівлю технічних засобів контролю, фінансування ІТ-рішень тощо.

Серед іншого передбачається і винесення потреби в 1,1 млн доларів, яка стала притчею во язицех на профільних телеграм-каналах, щоб розпочати процес атестації.

– З відкритих джерел відомо, що у вашому листі на Мінфін ви просите виділити 600 млн для фінансування роботи міжнародників у комісіях. При цьому, спілкуючись із митниками, чула від них, що для проходження атестації їм потрібно буде їхати в інші регіони. Витрати на дорогу і проживання за їхній рахунок, а це не так вже й мало. Люди це досить негативно сприймають. У зв'язку з цим два питання. Чи можна залучити українських експертів, делегованих міжнародними організаціями і чи є можливість скоротити бюджетне фінансування в цій частині? І друге. Чому митники мають їхати за свій кошт в інші регіони, а не можуть пройти переатестацію на місці, щоб не витрачати на це гроші?

– Почнімо зі складу атестаційних комісій. Як ви правильно зазначили, в законі, яким впроваджено механізм перезавантаження митниці, де є чіткі дедлайни і вимоги до формування комісій, немає безальтернативної норми про те, що членами комісій мають бути іноземці. Це можуть бути люди, делеговані відповідними міжнародними, міжурядовими організаціями, перелік яких затверджено Міністерством закордонних справ України. Якщо це будуть моральні авторитети з громадянством України, нас це цілком влаштовує.

Щодо спекуляцій в частині зайвих логістичних видатків, непомірного фінансового тиску на митників. По-перше, на сьогоднішній день немає чітко визначеної і узгодженої позиції, яким чином ця атестація буде відбуватись. Атестаційні комісії мають бути сформовані до 13 липня. Наразі ми розглядаємо варіант створення комісії першої черги в Києві для атестації керівного складу і 5 комісій другої черги для всіх інших посадових осіб – у Києві, Вінниці, Полтаві і двох у Хмельницькому. Непросто відшукати охочих працювати 18-36 місяців на громадських засадах для створення комісії в кожному регіоні. Тож це поки оптимальний варіант.

– Щодо 600 млн ви не відповіли. В умовах нинішнього дефіциту бюджетних коштів це – велика сума. Можна якось її зменшити?

– Я думаю, що це дискусійне питання. Дати на нього відповідь можна буде лише в процесі реалізації. Цю суму рахував не я. Вона закладена в середньостроковому плані заходів з досягнення цілей реформування митних органів у рамках реалізації Національної стратегії доходів, затвердженому Кабінетом Міністрів.

– Немає остраху, що в результаті атестації виникне дефіцит кадрів? Чи мета – звільнити якомога більше людей і набрати нових? Бо, наприклад, тести в НАБУ і БЕБ досить складні. Конкурс на керівника АРМА теж продемонстрував, наскільки складно пройти подібне.

– Для мене головне зараз виконання показників бюджету. І, незважаючи на свій досвід роботи в правоохоронній системі і наявність оперативної інформації, я абсолютно не прихильник революційних змін. Впевнений, що ми повинні робити усе еволюційним шляхом, поступово очищуючи систему від людей, які її дискредитують. Людей, які готові працювати в новій системі координат, не мають корупційної ренти, я вважаю членами своєї команди.

Для мене важливо зараз забезпечити керованість системи, щоб вона надалі ефективно виконувала фіскальну функцію.

Що стосується тестів, то нам потрібно знайти зважений підхід, врахувавши і вік працівників митниці. На деяких митницях – це люди у віці 51-56 років. Ми не бачимо великого потенціалу і ажіотажу для заміщення вакантних посад, особливо, в підрозділах, які працюють поблизу ЛБЗ. Коли є постійні загрози для життя і здоров’я.

Тому треба знайти варіант, коли ми зможемо провести дійсно якісну атестацію, відсіяти некомпетентних людей. Але для мене основним буде – перевірка на доброчесність. Важливо звільнити людей, які практикують майнові аномалії. Іншими словами, людина усе життя на державній службі, а володіє активами на кілька мільйонів доларів або веде спосіб життя, який різко контрастує з її офіційними доходами.

– Ви коли зустрічались із угорськими колегами, проїхали по Закарпаттю? Вам там раптом не показали хатинки митників? Мені колись місцеві показували.

– З урахуванням таймінгу офіційних заходів, я такої можливості не мав. Але обов’язково скористаюсь гостинністю закарпатського регіону і зможу обов’язково ці об’єкти нерухомості оглянути.

–А де живете ви? Змінились житлові умови після переходу на нову посаду?

– У Києві я винаймаю однокімнатну квартиру поблизу з адмінбудівлею Держмитслужби. Сімейні обставини дозволяють концентруватись максимально на роботі, оскільки моя родина через війну знаходиться за кордоном.

Ця посада для мене – про відповідальність, а не вікно можливостей.

– Інакше б і вас ми з часом слухали на плівках...

– Для мене найкращий запобіжник від таких речей – мій особистий досвід. Я б не хотів, щоб якось вранці в мої двері постукали бійці Управління спеціальних операцій НАБУ.

– Коли конкурсна комісія провела фінальні співбесіди з шістьма кандидатами та оголосила фіналістів конкурсу, і там виявилися два співробітники НАБУ, голова конкурсної комісії Куніо Мікурія висловився у тому сенсі, що: попри те, що серед фіналістів були гідні кандидати з митниці, перевагу комісія надала антикорупціонерам, бо зараз українській митниці передусім потрібно розв'язати проблему доброчесності. "Тож, можливо, залучення досвідченого борця з корупцією буде хорошим кроком", – сказав він. Ви підтримуєте цю стратегію – доброчесність зараз дещо важливіша за досвід? Тобто, чи краще взяти доброчесну людину і з нуля її навчити, ніж далі тримати досвідченого динозавра, який знає усі схеми?

– З урахуванням досвіду і життєвої мудрості Куніо Мікурія, абсолютно з ним погоджуюсь. Ми перебуваємо у вкрай складних умовах, обумовлених російською агресією. І нам треба використовувати нетривіальні рішення і показати світові, що навіть в умовах війни ми можемо робити якісні трансформаційні зміни. Впевнений, що мій досвід і моє бажання цьому сприятимуть.

Я не хочу когось огульно засуджувати чи ставити під сумнів їхню компетенцію, їхні можливості для трансформаційних змін, але тривалий час перебування людини в системі, інтегрованість до тих чи інших процесів, навіть особисті знайомства інколи заважають підходити до роботи без суб’єктивізму.

Нормативну базу можна вивчити і розібратися в тому, як функціонує митна система. Для мене важливо, щоб не було вертикальних чи горизонтальних зв’язків, тяжіння до тої чи іншої групи впливу – як ми їх називаємо, "митних профсоюзів".

– Як формуєте команду, враховуючи наявність оперативної інформації про те, що насправді відбувається в митній системі? Наприклад, коли у футбольний клуб приходить новий тренер, у нього є два способи: або одразу міняти гравців, які йому не подобаються, або почекати пів сезону, подивитись, як вони себе проявлять. Який у вас підхід?

– В другому форматі, який ви озвучили. У мене дійсно є багато оперативної інформації в силу мого попереднього місця роботи та діючої комунікації з моїми колишніми колегами, взагалі з силовим блоком. У зв'язку з цим є багато питань до наших діючих співробітників як в центральному апараті, так і в регіонах. Але під час першої селекторної наради я чітко сказав про те, що вважаю неправильним масовий перехід співробітників НАБУ на посади в митниці, особливо на керівні посади, оскільки я – не прихильник формування команди за принципом особистої відданості. Мені не потрібно, щоб мене тримали в "теплій ванні" і казали, які я роблю мудрі кроки. Мені потрібна якісна робота. Тому певну кількість людей з НАБУ буде імплементовано в Держмитслужбу. Не на топ-посади. Для мене – це альтернативне джерело інформації про ті процеси, які відбуваються всередині.

Тих людей, які не зрозуміли, що відбулися кардинальні зміни і в світогляді, і в підході до роботи, будемо поступово позбавлятись шляхом скерування відповідних матеріалів в правоохоронні органи або під час проведення атестації чи дисциплінарних розслідувань. Це було озвучено на нараді.

– Хтось із представників Офісу президента, Кабміну комунікував з вами щодо роботи митниці? Можливо, вам натякали чи казали прямо, що певних осіб варто не чіпати або їм варто посприяти?

– Жодної розмови з цього приводу не було.

– Поговорімо про детінізацію, від якої залежить наповнення бюджету. Є якісь цифри, яких від вас очікують на кінець року?

– На 2026 рік у нас загалом показник становитиме 944,9 млрд грн. По загальному фонду Державного бюджету це 875,6 млрд грн, і спеціальний фонд - 69,3 млрд грн. Спеціальний фонд сформований від мита, пов’язаного з експортом сої та ріпаку - 9,3 млрд грн. Але основну частину - 60 млрд грн уряд очікує отримати від детінізації економіки. Наскільки вона релевантна, не доводиться говорити. Тому що я вже чув, що окремі аналітики чи економісти оперують цифрою у 100-150 млрд грн... Тут Кабмін підійшов більш виважено; вони бачать цю зону росту в розмірі 60 млрд грн. Але кожного року Національний банк проводить аналіз і публікує дані так званої неформальної торгівлі. Для 2025 року він бачив цю цифру в об’ємі близько 900 млн доларів. Це той обіг, який неохоплений оподаткуванням, тобто знаходиться поза межами фіскальних органів. Враховуючи ефективну ставку оподаткування імпортних товарів, яка становить близько 27%, виходимо плюс-мінус на цифру в межах 10 млрд гривень. Це і є умовно аргументованою зоною для росту, де ми можемо говорити про те, що в подальшому буде ефект від Cash Flow, який зможе надійти в бюджет.

– Які висновки у Держмитслужбі зробили з кейсу колишнього заступника начальника Київської митниці? З одного боку, ви займалися не Київською митницею, з іншого – думаю, ви мали відповідну інформацію й з цього приводу, коли прийшли в Держмитницю.

Для необізнаних із цією справою читачів я нагадаю, що, за версією слідства, за час своєї каденції на держслужбі посадовець нібито незаконно накопичив значні статки, а потім, серед іншого, інвестував понад 2 млн доларів США готівкою у будівництво елітного ресторанно-готельного комплексу в Буковелі.

Ви аналізували цей кейс? Які висновки зробили?

– Насправді йдеться про те, що орган досудового розслідування інкримінує йому легалізацію близько 2 млн доларів шляхом будівництва готельно-ресторанного комплексу. І при цьому первинне будівництво, реєстрація права власності відбувалися на підконтрольну йому особу.

Які висновки з цього можна зробити? Тут, мені здається, висновок один: на жаль, ні в Державній митній службі України, ні, в цілому, у нашій антикорупційній інфраструктурі не побудовано дієвих інструментів, які дозволяють на первинному етапі бачити якісь тривожні патерни в частині первинного накопичення капіталу. Зрозуміло, що це відбувалося не за день, не за два. На жаль, немає дієвої на сьогоднішній день системи використання інструментів, які б дозволяли нам ці речі бачити відразу в динаміці та швидко на них реагувати. Хоча зараз у нас є певні напрацювання в цьому напрямку. Тобто усі повідомлення, які є у соціальних мережах, Телеграм-каналах, які стосуються певних майнових аномалій, чи якихось загрозливих тенденцій, профільне управління запобігання корупції аналізує, робиться певний фінансовий скринінг посадової особи. Є чіткі рекомендації Всесвітньої митної організації щодо методики перевірки доброчесності посадових осіб. І якщо ми бачимо якісь чіткі відхилення, ця інформація невідкладно передається для подальшого реагування або спеціалізованому уповноваженому суб’єкту з протидії корупції, або на адресу правоохоронних органів.

Кілька цифр. За 2024 рік до правоохоронних органів нами було скеровано 48 повідомлень, а до спеціальних уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції – 45, а в 2025 році трішки тенденція пішла на зниження – 25 і 22 повідомлення відповідно. Але ця робота ведеться на постійній системній основі. Думаю, що кейс, про який ви запитали, свідчить про те, що ця перевірка доброчесності - коли ми будемо фіксувати всі сигнали (наприклад, публікації в соцмережах щодо способу життя, активів чи хизування певними дорогими атрибутами) - буде також братися до уваги. Людина, яка хоче бути селебріті, має можливість це робити поза державною службою. Вважаю, що це мало б бути так.

– Змінімо тему. Дивлюся на вас і не бачу на руці годинника. Ви його вдягаєте? Чи подалі від гріха?

– Я годинник не ношу взагалі. Можу вам навіть продемонструвати (закочує рукава сорочки, – авт.).

Не тяжію до таких предметів розкоші, скажімо так. Я веду досить активний спосіб життя. Колись, ще в минулому житті, мені подарували звичайний бюджетний годинник, але я його пошкодив у побутовій ситуації. З того часу такі атрибути не ношу.

– Не думали про те, щоб запровадити поліграф як обов’язкову перевірку періодичну усіх без винятку співробітників? В НАБУ ж вони були?

– Це в обов’язковому порядку буде запроваджено. Перевірки посадових осіб у Національному антикорупційному бюро проводяться з певною періодичністю і в рандомному порядку. Тобто формуються списки, і ніхто не знає заздалегідь, кого будуть перевіряти. У нас зараз поліграф теж активно використовується - практично у всіх службових розслідуваннях, якщо є згода посадової особи на проходження такої перевірки. Ми плануємо цю практику масштабувати також під час атестаційних перевірок (якщо будуть сумніви в доброчесності особи). Окрім цього – у обов’язковому порядку під час конкурсу на прийняття на службу вперше. І як антикорупційна превенція, для всіх без винятку посадових осіб митниці.

– Ви часто проходили поліграф?

– Доволі часто, оскільки я проходив службу у підрозділах управління по боротьбі з організованою злочинністю. За час перебування в МВС я проходив, якщо не помиляюсь, 3 або 4 рази. І близько 3 разів проходив поліграф вже під час служби у Національному антикорупційному бюро України.

– Хвилювалися?

– Це неприємна процедура.

– Навіть якщо ти ні в чому не винуватий?

– Так. Тому що реакція людини непрогнозована. У вас є певні тригери, які можуть вас змусити зреагувати досить в незрозумілий спосіб. Навіть на запитання про вживання наркотичних засобів чи про якісь неформальні стосунки. Але професійний поліграфолог, коли бачить ці певні тригери, певну тривожну симптоматику організму, завжди має можливість ці питання уточнити, більш детально проговорити. І, як правило, це знімає певні питання. Але це досить дієвий інструмент.

– Можна з часом навчитися обманювати поліграф?

– Це вкрай складно. Треба мати максимальний самоконтроль. Це на рівні співробітників, які для цього готуються роками. Або ж має місце використання седативних препаратів - але це видно. Є ще такі практики, коли люди за день до того максимально занурюються в обійми "зеленого змія" – і на другий день у них притуплена реакція. Але поліграфолог це бачить.

– А у вас не було можливості під час проходження поліграфу отримати "зворотний зв’язок"? Себто, щоб вам потім сказали: "ось тут, тут і тут у вас були сумнівні моменти"?

– У більшості своїй такі речі доводяться до відома ініціатора проведення цієї перевірки. Тобто є службова таємниця, але коли я не погоджуюсь з тими чи іншими речами, я маю можливість це прокомунікувати.

– Згідно з дослідженнями НАЗК, у 2025 році 21,8% підприємців стикалися з корупцією під час митного контролю. Що робиться для того, щоб ці підприємці могли повідомити про такі випадки? Крім "гарячої лінії" – чи проводите ви зустріч із бізнесом, щоб отримати зворотний зв’язок? Бо за тими ж самими дослідженнями, населення та бізнес серед найбільш корумпованих сфер митницю поставили відповідно на друге та третє місце у досить довгому списку. Зрозуміло, що це було до вашого приходу. То як ви намагаєтеся змінити ситуацію?

– Насправді, крім "гарячої лінії" у нас так само дуже ефективно використовуються можливості порталу викривачів на сайті НАЗК. Фіксується кожна інформація, яка отримується телефоном чи з соцмереж. Співробітники управління із запобігання корупції моніторять весь цей інформаційний масив, інформаційне поле. Якщо воно не надійшло офіційними каналами, то вони особисто вносять цю інформацію на портал викривачів. Там є чітко прописана процедура: цю інформацію серед іншого бачать співробітники правоохоронних органів, і кожен такий факт перевіряється. Туди долучаються документи, які свідчать про результати цієї перевірки і подальше прийняте рішення.

В частині комунікації з громадськістю нами вже проведено зустрічі з Громадською радою при Держмитслужбі, Американською торговельною палатою, Європейською Бізнес Асоціацією, Українською Радою Бізнесу та галузевими об’єднаннями бізнесу. Тобто всі основні стейкхолдери мають можливість спілкуватися зі мною особисто.

Є вже у нас і практика, коли люди повідомляють про тривожні тенденції до преференційного підтвердження походження транспортних засобів виключно в окремих митницях. Я максимально швидко на ці речі реагую. Вони мені можуть навіть у приватному порядку подати ті чи інші аналітичні матеріали, я з ними знайомлюся, і якщо бачу, що це не якась підставна справа і вона ґрунтується на релевантній інформації, ми відразу реагуємо.

– А чого від Держмитслужби вимагає керівництво держави? Передусім, зрозуміло, – це поповнити бюджет, чи запобігти втратам бюджету. Але була така ключова цитата Президента від 2023 року: "Наша мета – Податкова без податківців. Митниця – без митників. Автоматичні цифрові процедури". Оця митниця без митників: як на це реагують ваші підлеглі? Бо, по-перше, цифровізація – це ж і скорочення? А по-друге – втрати корумпованими митниками частини вигідних схем. Якби я працював на митниці, незалежно від того, чи як корумпований чи ні, мене б турбували такі перспективи.

– Повірте, я як ніхто зацікавлений в тому, щоб забрати в посадової особи митниці зайву дискрецію, яка дозволяє їй генерувати корупційну ренту. Для мене принципово важливо, щоб у митника був чіткий, визначений курс, обмежений червоною лінією, певний протокол дій. І ми могли як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну митну політику, перевірити законність його дій, послідовність від початку до кінця. Чи були дотримані всі базові вимоги, протоколи, алгоритми.

В будь-якому разі, ми – заручники необхідності діджиталізації. Ми це вже робимо, у нас є хороші напрацювання, команда фахівців, які в силу того бюджетування, яке є, намагається щось зробити. Тобто, якщо ми говоримо навіть про питання автоматизованого митного оформлення поштових відправлень та експрес-відправлень, то у нас вже зараз є хороші напрацювання. Ми запускаємо пілотний проєкт за участі авторизованих економічних операторів і вже готуємо певні протоколи дій. У нас є IT-рішення, які дозволяють говорити про те, що навіть якщо буде в подальшому прийнятий закон про зниження порогу оподаткування міжнародних посилок, ми з 1 січня готові працювати в штатному режимі.

Так само зараз максимально інтегрована та використовується Автоматизована система управління ризиками (АСУР). Тобто Держмитслужба йде шляхом того, щоб забрати зайву дискрецію в посадової особи митного органу на моменті початку процедури митного оформлення. Якщо немає якихось тривожних патернів в частині маніпуляцій з вартістю, з кодами, і не спрацювала АСУР, то у досить швидкий строк, який регламентований ст. 255 Митного кодексу, протягом 4 годин завершується митне оформлення. Те, що ми маємо активно рухатися в напрямку цифровізації, – це вимога сьогодення. В багатьох випадках навіть у процедурі автоматизованого митного оформлення поштових відправлень ми використовуємо інструменти штучного інтелекту, які дозволяють у режимі реального часу максимально швидко здійснювати переклад номенклатури товарів. Паралельно штучний інтелект дозволяє нам деанонімізовувати тих чи інших відправників/одержувачів, щоб ми могли розуміти коло цих суб’єктів. Думаю, що в подальшому ми цей інструмент будемо масштабувати.

– На щастя, у штучного інтелекту немає такої речі як спокуса.

– Це річ, яка усуває певні стереотипи, існуючі в суспільстві. У нас днями відбулася робоча зустріч із профільним комітетом Верховної Ради України. Були присутні народні депутати, представники Мінцифри. Обговорювали питання прийняття закону про розмитнення авто в "Дії". Умовно кажучи, є ініціатива про те, що будь-яка фізична особа, імпортуючи транспортний засіб на територію України, зможе всі процедури митного оформлення пройти з використанням застосунку "Дія". З урахуванням того, що імпорт автотранспорту завжди був обтяжений зайвим негативом, ми готові віддати навіть цю митну дискрецію. Але з умовами, що ми віддаємо її разом з відповідальністю. Якщо будуть прописані чіткі алгоритми - яким чином відбувається визначення митної вартості, хто нестиме відповідальність за ті чи інші втрати бюджету чи створення умов для надмірного фіскального тиску з іншої сторони.

– Коли планується запустити це розмитнення в "Дії"?

– Законопроєкт вже, наскільки я розумію, готовий. Питання в тому, наскільки це корелюється з нашими зовнішньополітичними зобов’язаннями, які на себе Україна взяла як кандидат на членство в ЄС. Тому що для європейців питання, коли митниця делегує комусь функції державного органу, пов’язані з визначенням митної вартості, з її коригуванням, трохи не вкладається у їхній світогляд. Але ми готові. Якщо наші законодавці вважатимуть, що на сьогодні такий кардинальний варіант затребуваний суспільством, і він необхідний, то ми готові пристосуватися навіть до таких реалій.

– Поговорімо про ваше співробітництво із закордонними колегами-митниками. Можете навести успішні кейси, приклади чи договори з іншими країнами, які вже працюють чи працюватимуть за вашого керівництва?

– Якщо дозволите, розіб’ю ваше питання на певні групи. Що стосується міжнародного співробітництва. Цей блок передбачає два різних аспекти: перший – це співробітництво в межах адміністративної допомоги. Це коли ми запитуємо конкретну інформацію щодо тих чи інших транскордонних приміщень, операцій. Або це може бути автоматизований обмін попередньою інформацією. Так як зараз це практикується з нашими угорськими колегами. Інформація, яка надається, є максимально верифікована. І для нас вона є вкрай важливою для використання системою таргетування та аналізу попередніх ризиків.

Схожий практичний кейс – плідна співпраця з митними адміністраціями Румунії та Литви. Ми для цього використовували програму SEED+, друга фаза якої теж фінансувалася Європейським Союзом. Наразі ми зайшли в питання відсутності коштів, зокрема, у європейців для повноцінного розгортання програми інформаційного обміну в усіх пунктах пропуску українсько-румунської ділянки кордону. але наші колеги з DG ENEST ЄС обіцяють, що відшукають необхідні кошти, щоб цю співпрацю поновити.

З литовцями ми продовжуємо максимальний ефективний обмін інформацією. Зараз бачимо тенденції, що групи, що займаються імпортом транспортних засобів, частіш за все використовують компанії, які є резидентами Литовської Республіки. І в багатьох випадках ми проводимо подальшу перевірку преференційного походження тих чи інших товарів. Знову ж таки, з використанням можливостей наших колег з литовської адміністрації. І результати дуже хороші. У нас вкрай позитивна і якісна співпраця.

Залишається дискусійним питання про попередній обмін інформацією з нашими найбільшими торговельними партнерами, зокрема з Польщею. Національна адміністрація доходів Польщі станом на сьогодні нам таку інформацію не надає з підстав, що немає узгодженого рішення профільного департаменту DG TAXUD в Брюсселі. Як тільки Єврокомісія скаже, що "так, ми дійшли до висновку, що це є норма, яка є однаковою для всіх країн ЄС, і Україна як асоційований член довела, що ця інформація використовується виключно для тих потреб", – тоді, сподіваюсь, ми знайдемо узагальнений механізм, який допоможе нам цю інформацію отримувати. Бо в частині міжнародної митної кооперації він є максимально ефективним. Навіть якщо йдеться про обмін запитами в межах адміністративної допомоги. Лише за минулий рік за результатами відповідей з національної адміністрації доходів Республіки Польща нам вдалося завести понад 150 справ. Загальна сума невідповідностей по товарах, прихованих від митного контролю, становила понад 500 млн грн. Це - досить суттєвий показник.

Були у нас успішні кейси, пов’язані з двосторонньою співпрацею з митною адміністрацією Мальти. Там було ввезення спецтехніки, загальною вартістю близько 690 млн грн. Для нас це екзистенційний інструмент обміну інформацією. І його треба максимально розбудовувати та впроваджувати в життя.

Зараз ми вперше за останні кілька років отримали досить масштабну інформацію з митних органів Китайської народної республіки. Треба віддати належне, це було зроблено за рахунок посередництва і активної участі наших дипломатів, які безпосередньо там присутні в дипустанові. Я сподіваюсь, що окремий розділ тієї інформації матиме тактичні наслідки для певних груп впливу на кордоні.

Для мене є принциповим (сподіваюсь, ми зможемо його протиснути через Міністерство закордонних справ України) питання або відновлення, або створення з нуля роботи так званих митних аташе в країнах, які є нашими ключовими торговельними партнерами. Йдеться про Республіку Польща, Турецьку республіку та Китайську народну республіку. Я вважаю, що це - максимально ефективний інструмент. На прикладі цього ми можемо побачити роботу митного аташе генеральної митної дирекції ФРН. Бо хтось сприймає, що митні аташе – це рудимент минулого, неефективна історія. Але ж ні в кого не викликає сумнівів, що на сьогодні Німеччина є локомотивом економіки Європи в цілому. Якщо вони до цього часу використовують для нашої кооперації митного аташе, то я думаю, що для нас це буде теж максимально цікава та корисна історія - коли ми матимемо в наших ключових країнах-партнерах митних аташе, які зможуть на рівні робочої комунікації отримувати для нас ту сенситивну інформацію, яку ми чекаємо іноді по пів року, а може, й довше.

– А коли ви думаєте, це можна буде відновити?

– Не готовий говорити про якісь дедлайни, оскільки маю надію, що під час особистої зустрічі з Міністром закордонних справ ми зможемо це прокомунікувати і знайти варіанти, як це зробити. Чи це потребуватиме додаткових кадрових рішень, чи можна буде зробити за рахунок штатної чисельності МЗС, яка є зараз — тут ми наразі в пошуку рішень.

– Коментуючи тіньовий ринок цигарок, в.о. голови ДПС Леся Карнаух в інтерв'ю "Цензору" зазначила: "Ми контролюємо все, що можна контролювати. Але та сировина, яка заїжджає або вирощується поза ліцензійними умовами, теж впливає на обсяг, а ми їх не бачимо, тому що там немає наших постів та інших контрольних механізмів". Чи фіксуються Держмитслужбою випадки ввезення сировини поза митним контролем?

– Ні, Держмитслужбою не фіксуються випадки ввезення тютюнової сировини поза митним контролем.

Загалом за 4 місяці 2026 року було виявлено та припинено 460 спроб незаконного переміщення через митний кордон України товарів підакцизної групи на загальну суму 32,9 млн грн. З них – сигарет 2,2 млн одиниць на суму 9,2 млн грн, одноразових електронних сигарет з нікотиновмісною рідиною 85,6 тис. одиниць на суму 14,6 млн грн, а рідин для електронних сигарет - 14,038 флаконів на 4,8 млн грн.

Якщо ми говоримо виключно про сигарети, то в період 2025 року і 4 місяців 2026 року митними органами при вивезенні припинено 228 спроб незаконного переміщення сигарет у кількості 1,4 млн штук. А при ввезенні в країну зафіксовано лише 21 спробу. Тобто цифри взагалі нерелевантні.

Але тут є інший момент. Я вам наведу цифри, які змусять замислитися. Якщо ми беремо статистику Держмитслужби, то бачимо певну цікаву тенденцію, зокрема, порівняно з 2025 роком. Якщо взяти сукупно період січень-квітень 2026 року, митні платежі від імпорту цигарок, сигарил зменшилися практично на 2,2 млрд грн. Тобто бачимо різке падіння імпорту готової продукції на митну територію України у тому, що стосується тютюнових виробів.

Якщо ми подивимось на імпорт сировини на митну територію України, то бачимо тенденцію про те, що об’єм тютюну в сирому вигляді зріс в 1,7 раза. Наскільки існує динаміка зростання виробництва на території України, мені важко говорити. Але тут патерни досить тривожні. Ми, проаналізувавши податковий блок деяких імпортерів, бачимо, що після отримання мільярдних пільг не відбувається ані виробництво готової тютюнової продукції, ані її подальша реалізація на користь компаній-резидентів України. Є така аномалія, коли ці товарні залишки складуються, набувають гротескного масштабу, і що з ними відбувається далі - Держмитслужбі невідомо.

– Завозиться усе це легально, правильно зрозуміла?

– Так. Це те, що ввозиться в межах пунктів пропуску. Ввозити нелегально немає сенсу, тому що вони всі ввозяться зі звільненням від сплати митних платежів. Щоб ви розуміли, який загалом вигляд має ситуація із пільгами, зараз сума усіх наданих преференцій при імпорті товарів становить вже майже 52% від суми надходжень до бюджету митних платежів.

Якщо ми говоримо про пільги на товари оборонного призначення, то це об’єктивна необхідність. Пільги на товари для відновлення та ремонту енергетичної інфраструктури – це теж затребувано. А от для чого в умовах війни надавати пільгу при імпорті тютюну, я зрозуміти не можу.

За минулий рік пільг на підакцизні товари (тютюн) для забезпечення виробництва на території України тютюнових виробів надано на 62,7 млрд грн.

Ми також розуміємо, що зараз максимально тінізованою є сфера гуманітарної допомоги. Ми знаходимо кейси, коли благодійні фонди проводять валютні транзакції, прибуває товар, потім його ввозять на митну територію України – і валютний коридор закривають спрощеною митною операцією, яка оформляється в межах 10 хвилин. І товар не підлягає заходам тарифного і нетарифного регулювання. Але чи це справді товар, який іде людям, які його потребують, чи це придбаний за кордоном високоліквідний товар, який потім реалізовується, – залишається питанням. Така історія, на жаль, є.

– Ви це не можете відслідкувати?

– Не можемо, бо ми не є агентами валютного контролю. І ця інформація становить банківську таємницю.

Днями у нас була робоча зустріч із представниками Нацбанку під головуванням Андрія Пишного. Прийнято рішення, що за участі митниці, Бюро економічної безпеки буде створена міжвідомча робоча група, де ми зможемо комунікувати ці питання в більш тісному колі. Ми доноситимемо свої проблеми, інформацію, вони перевірятимуться в частині інструментарію БЕБ та Нацбанку. Сподіваюсь, що наша залученість і ця синергія дасть певний результат.

Так само хочемо зараз максимально інтенсифікувати нашу комунікацію з Лесею Карнаух (в.о. Голови Державної податкової служби, — ред.), що стосується міжвідомчого обміну інформацією. Насправді в Україні є дуже великий пласт того, над чим треба працювати щодо інформаційної взаємодії. Навіть між органами, які входять у фіскальний блок публічних фінансів – між БЕБ, Державною податковою службою, Нацбанком, Державною службою фінансового моніторингу. Я б дуже хотів, щоб у нас була якісна взаємодія, тому що це вкрай важливо для ефективного виконання наших функцій.

– Сировину, про яку ви сказали, теж не можете відслідкувати вже на території країни?

– Завдяки інформаційному обміну ми можемо відслідкувати певне переміщення, товарні, логістичні ланцюги по території України. З того, що ми бачимо, цей тютюн залишається в розпорядженні імпортера; або він може бути через одну-дві транзакції переданий компанії, яка не є ані виробником, ані великим постачальником цієї сировини для суб’єктів, які виготовляють тютюновмісну продукцію. Чомусь формуються аномальні залишки цього тютюну, який не пішов у виробництво. Наскільки ми бачимо, є тенденція, що склади розташовано в локаціях, які становлять підвищену небезпеку для його зберігання. Не хочеться випереджати події, але є такі загрози, що в подальшому - просто в силу якихось подій - відбудеться його документальне знищення. А наскільки це відповідатиме дійсності, складно сказати.

– Що Ви маєте на увазі, коли кажете про небезпеку?

– Я маю на увазі, що ця сировина, як правило, акумулюється в районах, які постійно знаходяться під артобстрілом наших "північних сусідів".

– Назвете трійку найгарячіших географічних точок контрабанди?

– Якщо раніше для нас ключовим вікном контрабанди була Одеська митниця, то через безпекові виклики і те, що зараз фактично порти не працюють, логістика змінилася, і акценти перемістилися на північну та східну Європу. Зокрема, логістичний шлях пішов на Балтійське море. Це Труймясто (назва агломерації на півночі Польщі), Гданськ, Гдиня, Сопот. Звідти вже через захід України ці товари йдуть на митну територію України. Відповідно, у фокусі уваги є Львівська митниця, Чернівецька – це напрям з Туреччини, і Закарпатська – ділянка угорського кордону. Ну, і Одеса, бо там залишилися 40% від товарообігу, який був раніше. Це якщо ми говоримо про контрабанду на зовнішньому кордоні.

Якщо говорити про "сірі схеми", кінцевим пунктом призначення у більшості випадків є Київська митниця.

Для того, щоб мінімізувати втрати, ми прискіпливо обираємо заходи митного контролю, перевіряємо відповідність тих чи інших вантажів. Оскільки вже були, на жаль, прецеденти, коли під використанням преференції переміщалися товари, які взагалі не мали відношення до відновлення енергетики.

– Читала в соцмережах, що на Київській митниці зупинено оформлення таких товарів.

– Це моя ініціатива, але вона не обумовлена зловживаннями з боку посадових осіб на місцях. Це насправді – просто спроба з’ясувати всю механіку і правомірність такого переміщення: має на це суб’єкт право чи не має.

Тетяна Бодня, Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"

Фото: Ангеліна Шорохова, "Цензор.НЕТ"