Що відбувалось на військовій виставці під Києвом у перші хвилини після прильоту

Автор: Віолетта Кіртока

Юля була присутня на виставці, яку організували неподалік Києва, і в перші хвилини після прильоту ракет по місцю проведення заходу кинулася надавати допомогу пораненим. У неї з собою було чотири турнікети, всі вона і використала. Жінка розповіла і про організаційні моменти, які її насторожили і які, схоже, призвели до трагедії

Про ймовірність чергового обстрілу балістикою Києва та області попереджають вже декілька днів. Тому вибухи, які почали лунати в четвер, 24 липня, між 11 та 12 годинами дня, не сильно здивували. Хіба що час обстрілу несподіваний. Але ж ворог постійно змінює тактику, щоб тероризувати Україну… За півтори години після тривоги почала з’являтися інформація, яка пояснювала, чому саме в цей час і в це місце, вважайте, у цивільній забудові і впритул до Житомирської траси, росіяни відправили ракети. З кожною хвилиною дані про те, що відбулося, жахали все більше. До вечора стало відомо про 10 загиблих і близько сотні поранених. Ціллю російських ракет стала… виставка безпілотних систем, апаратури радіоелектронної боротьби та інших новітніх технологій. Найобурливіше, що об’ява про її проведення напередодні гуляла інтернетом та соціальними мережами. Судячи з усього, координати місця, де все відбувалося, ворогу не важко було дізнатися і навести туди балістичні ракети…

Подібні випадки, коли прилітає по виставках та конференціях, шикуваннях та нагородженнях, за роки повномасштабної війни ставалися неодноразово. І завжди гинуть люди. Здавалося б, заходи безпеки мають бути відпрацьовані на відмінно, але, на жаль…

Серед свідків обстрілу і тих, хто в числі перших опинився на місці трагедії, виявилися мої знайомі, з якими ми обговорили все, що сталося, і причини, які до цього призвели. Всі одностайно вважають, що цього могло і не мало статися.

"ДИВНИМ БУЛО, ЩО ВИСТАВКУ РОЗТАШУВАЛИ ВПРИТУЛ ДО ЦИВІЛЬНИХ БУДИНКІВ"

Киянка Юлія працює в компанії, яка розробляє і збирає наземні роботизовані комплекси. Вона регулярно бере участь у демонстраційних заходах –безпілотні машинки і їхні спроможності потрібно показувати військовим, щоб вони знали, які модифікації є, що можна замовити.

- Запрошуючи нас, організатори зазначили, що їхня мета - захист цивільної інфраструктури, тобто показати можливі технічні засоби, які можуть застосовувати приватні компанії, на заправках, над торговими центрами, щоб збивати з курсу зброю противника , - каже Юля. - Зараз же ППО можуть бути приватними. Засоби протиповітряної оборони можуть купляти бізнеси для власного захисту. Власне, на них ця виставка і була розрахована. Це трішки не моя спеціалізація, бо я займаюся роботизованими наземними комплексами, але нам сказали, що там будуть і інші виробники НРК, тому ми погодилися взяти участь. Ми вирішили, що РЕБ-системи можемо поставити на платформу роботизованого комплексу і розповідати про різні можливості компанії. На тому зійшлися. Тому об 11 ранку – це час початку виставки – я була вже на місці, відведеному нашій компанії. Вже привезли НРК з іншим обладнанням. Ми мали бути там до 16.00.

- Коли тебе сповістили про місце проведення виставки?

- Напередодні, десь за добу до заходу.

Перше, на що я звернула увагу, приїхавши на місце, - відсутність швидких. Не було жодної карети, хоча вони мають бути на масовому заході. А якщо комусь з численних запрошених стане погано? Забігаючи наперед, впевнена: якби на виставці чергували медики, як мінімум дві-три людини лишились би живими… А так вони просто стекли кров’ю… А ще досить дивно було, що виставка розташована впритул до будинків, де явно живуть цивільні люди. Як правило, подібні демо зустрічі організовують десь у полі, подалі від цивільних. Ми самі не так давно проводили подібну виставку, так знайшли місце, віддалене від сіл та міст.

Об 11.00, коли виставка офіційно почалася, ще було не так і багато людей. Як я зрозуміла, очікувалося, що трохи пізніше їх буде більше, представники різних компаній, зацікавлені у інформації лише почали під’їжджати. Ведуча на галявині, навколо якої розставили палатки, а в середину якої поставили три військові машини, якраз ознайомила присутніх з тим, де розташоване укриття, говорила про те, що очікує нас протягом дня. Чесно кажучи, ми не сильно прислухалися до її слів. Перед тим нам сказали, що є місце банкету, де є кава і бутерброди. Я взяла каву і сиділа біля нашої платформи на стільчику. День тільки починався. І тут стався перший вибух. Це було об 11.26.

- Тривога пролунала?

- Я не чула. Можливо, в тому місці її просто не чутно. Не знаю. Але ні у кого і з телефонів я не чула попереджень… Може, тому, що там не було і зв’язку…

Після вибуху я намагалася подзвонити сину. Не змогла цього зробити. Написала другу-військовому. Він приїхав досить швидко, вже після нього примчав і син.

Після першого прильоту люди побігли в укриття. Не можу сказати, як воно облаштовано, чи достатньо там місця. Я бачила поранених і намагалася надати їм допомогу.

"У НАС ЗАГИНУВ ТЕСТУВАЛЬНИК"

Наш спільний друг, який приїхав до Юлі, зазначає, що жінка народилася навіть не в сорочці, а в бронежилеті, бо один із загиблих перебував в трьох метрах від того місця, де була вона під час першого прильоту.

- Коли приїхав Ярослав, а згодом і син, я зазначила, що погано бачу. Якийсь тунельний зір у мене був. Але можу точно сказати, що люди зазнали поранення не від уламків, а від дрібних камінців, гравію, який розлітався під час прильотів ракет. У поранених дірки були розміром з монету. Всі поранення були в область паху, живота, ніг – як відскакував гравій.

- Спочатку йшлося про 7 ракет, які уразили виставку, - додає Ярослав. - Але пізніше стало відомо, що частину вдалося збити. Проте чотири "Циркони" досягли своєї цілі. У них бойова частина менша, ніж у тих самих "Іскандерів". Якби запустили "Іскандери", жертв було б набагато більше…

- Між першим і другим прильотами я встигла затягнути два турнікети на поранених, - продовжує Юля. – Один з цих чоловіків сам пошкандибав до машини, щоб їхати в лікарню. Кровило з рани у нього досить суттєво. В цей момент стався другий приліт. Після нього я зрозуміла, що потрібно діставати з багажника бронежилет. Але я з ним довго провозилася, не змогла чомусь одразу одягнути – не в той бік пхала голову. Поруч з бронежилетом знайшла аптечку, в якій був ще один турнікет. Все ж таки затягнувши на собі бронік, побігла до дядька, який лежав неподалік. У нього було поранення в живіт. Дала йому свою фліску з машини - затискати рану.

- Скільки було прильотів? Бо на вечір говорили, що по виставці прилетіло дві ракети.

- Спочатку були два прильоти один за одним. За хвилин 15 - ще два. Повторні прильоти сталися з іншого боку галявини, метрів за 150 від мене.

- Ваша компанія часто бере участь у подібних заходах?

- Досить часто. Напередодні, в середу, відбувся захід по НРК, у якому брали участь всі виробники подібних комплексів. Не так давно ми самі організовували велику презентацію того, що виробляємо. Але для цього знаходимо якесь поле подалі від цивільної інфраструктури. Ми робимо такі демо для військових. Повідомляємо їм місце зустрічі в день проведення заходу. Але, щоб не було скупчення машин, з місця зустрічі забираємо всіх автобусами і веземо вже туди, де знаходяться наші НРК. Так роблять і інші організатори. Може, комусь не подобається, що треба лишити машину, переїжджати в інше місце, але це дозволяє уникнути того, що сталося під час цієї виставки.

- Ти знаєш її організаторів? Раніше про них щось чула?

- Ні. вперше побачила назву "Армада", коли мені надіслали програму виставки, день і час її проведення.

- З вашої компанії хтось постраждав?

- У нас загинув тестувальник…

Після перших прильотів я одразу побачила шість загиблих. Після наступних вибухів - ще двох… Серед них була і дівчина, яка реєструвала всіх на вході… Вже пізніше дізналася, що загинули представники виробників з Харкова й Івано-Франківська. Є серед загиблих і військові, які приїхали подивитися на вироби…

Досі шкодую, що не взяла з собою рюкзак з такмедом - він лишився в бусі, яким я їжджу на лінію фронту.

Як би це пояснити? Виставку розташували на невеличкій площі, не на самому полігоні, який там є. На ньому якраз ішло тренування, до речі. Галявина, де ми знаходилися, поруч з приватним сектором. Мене досі цікавить питання, чому не було зв’язку. Поранені люди волали від болю. Вони самі не могли додзвонитися у швидку допомогу. Я включила наш НРК, обладнаний старлінком, роздала інтернет всім, хто був поблизу. Якби медики приїхали швидше, чи у більшої кількості присутніх були турнікети і вони допомагали пораненим, вдалося би врятувати ще двох чи трьох постраждалих. Я чула, як вони кричали. І розумію, що вони стекли кров’ю, бо не було кому допомогти… Намагалися надати допомогу троє чи четверо людей… Не більше. А поранених, як ми тепер знаємо, - близько сотні! Одна жіночка – у сукні-вишиванці – бігала між пораненими. Вона викликала швидкі, намагалася сказати людям, що допомога скоро буде. Чи вона не ведучою була цього заходу... Потім приїхав чувак у військовій формі з чемоданчиком. Я так зрозуміла, що він має відношення до організації виставки… Досить скоро з’явилися представники ДСНС, поліції, місцевої адміністрації.

Я завжди думаю про безпеку, оцінюю ризики. Зізнаюся, в цей день я не очікувала, що може прилетіти. Не оцінювала цю виставку, як супер захід, на який будуть витрачати ракети. Тут не було флагманів виробництва. Бувають більші події, організовані так само, але там все проходило спокійно.

"ОРГАНІЗАТОРИ ВИСТАВКИ ВІДМОВИЛИСЯ СПІВПРАЦЮВАТИ З ЧОЛОВІКОМ, У ЯКОГО БУЛИ ЖОРСТКІШІ УМОВИ БЕЗПЕКИ"

Юля постійно повертається до поранених, оцінюючи свої дії, аналізуючи, чи правильно вона все зробила.

- У одного хлопця вище п’ятки пошкодило сухожилля. Я кросівок розрізала, але не зняла – здавалося, п’ята лишиться у взутті. Йому затягнула турнікет, щоб зупинити кровотечу. У інших двох рани були вище колін. У того дядька з пораненням в живіт, ще й нога була пошкоджена. Турнікет йому наклав військовий, але рана продовжувала кровити, тому він дав мені бинт і сказав: "Треба рану ще й забинтувати. Справишся сама?" Я відповіла ствердно, а він побіг далі, до інших поранених.

- Загиблих ти бачила?

- Чоловіку, що біля мене лежав, каміння прилетіло в обличчя. Ще був загиблий метрах в десяти – він також був поранений в голову, лежав в калюжі крові. Пам’ятаю, що виробники НРК з Польщі на своїх комплексах вивозили тіла загиблих та поранених ближче до дороги, бо через припарковані машини спецмашини не могли дістатися до місця, де були постраждалі…

Павло їхав по Житомирській трасі у військовий магазин, де мав купити для друга особливе спорядження. Чоловік має бойовий досвід, поновився після важкого поранення, якого зазнав у 2023 році на Херсонщині…

- Я почув звуки прильотів, зрозумів, що вибухає десь зовсім поруч. Як на мене, було три чи чотири ракети. Одразу помчав туди, куди, як я розумів, прилетіло. На місці чим зміг  - тим допомагав. Одразу знайшов блокнот організаторів з прізвищами учасників виставки. Передав його потім слідчим для ідентифікації людей.

Коли я приїхав на місце, нарахував вісім тіл загиблих. Я був вражений побаченим. Довкола розбило будинки цивільних людей, вони дістали поранення, серед них є і загиблі…

Вже коли на місце з’їхалися всі служби, я передав інформацію, яку на той момент мав, і все ж поїхав у той магазин. Там випадково зустрів чоловіка, який не доїхав до тої виставки, куди прилетіло. Він мені розповів, що ця виставка, по якій вдарили росіяни, мала проходити… на його території. Але він одразу виставив організаторам свої умови: з точки збору, яка повідомиться в день проведення заходу, людей забере інший транспорт і відвезе вже безпосередньо туди, де будуть виставлені зразки виробників. На це організатори відповіли: "У тебе все дуже жорстко". І відмовилися співпрацювати з ним. Бачте, знайшли, у кого заходи безпеки виявилися не такими жорсткими…

- Як ти, людина з досвідом, можеш оцінити те, що відбулося? Що можеш сказати про організацію заходу?

- Я вважаю, що це - повний довбо###зм. Ми втратили цивільних і людей, чий мозок мав працювати на обороноздатність країни. Організатори подібних заходів, які мають проводитися, бо новинки необхідно демонструвати, не можуть плювати на те, що може прилетіти. Противник завжди буде намагатися знайти хоч крихітну зачіпку, щоб дізнатися про наших виробників. І треба думати наперед, як максимально убезпечити всіх, хто до цього причетний. Всі правила безпеки, на жать, написані кров’ю. Їх потрібно не лише дотримуватися, але і постійно робити ще більш жорсткими.

 Віолетта Кіртока, Цензор. НЕТ