Коли ви оголошуєте, що приймаєте в Україні Олімпійські ігри, запитайте себе, чи у вас є стадіон, - голова "Опори" Айвазовська про можливі вибори

Автор: Ірина Ромалійська

Нещодавня заява вже колишнього міністра оборони Михайла Федорова про вибори знову підживила дискусію, чи можливі вони взагалі. Які й коли. Бо українське законодавство прямо забороняє проведення будь-яких виборів під час воєнного стану.

Поговорити про це я вирішила з найкращою, на мою думку, експерткою в цих питання - головою Громадянської мережі "ОПОРА" Ольгою Айвазовською.

- Як вам заява Михайла Федорова?

- Всі ті закиди, які були в рамках першої половини відеозвернення, як на мене, мають обґрунтовану основу. Але рішення, яким пропонується вийти з цієї політичної кризи, - саме вибори під час війни, - це очевидно програшний варіант для всіх сторін. Це питання не виключно технічне і організаційне, це питання безпекове.

- А ви зрозуміли, про які саме вибори говорить Федоров - парламентські чи президентські

- В цій країні завжди йдеться про президентські вибори.

- А хто і що має зробити, щоб зараз запустити процес виборів?

- Для початку треба відмовитись від Конституції. Треба, умовно, щоб Конституційний суд визнав конституційним все, що завгодно. І це failed state. Саме про парламентські вибори під час війни - мова взагалі не йде. Тому що Конституція має пряму норму, яка забороняє припиняти повноваження Верховної Ради до закінчення правового режиму воєнного стану і проведення відповідних виборів. Зараз цей правовий режим воєнного стану дуже важливий для Сил оборони, мобілізації ресурсів та людей. Через це ми відступили від переліку прав людини. Про що повідомили Раду Європи та інші міжнародні організації. Бо в умовах стану оборони певні права і свободи доводиться звужувати. До цього переліку також належить обов'язок державних інституцій і гілок влади працювати. Парламент цією нормою Конституції захищений, щоб, не дай Боже, якийсь Головнокомандувач не вирішив залишитися сам у системі координат різних гілок влади, розпустити парламент через те, що він, наприклад, немає більшості. Але Конституція каже, що ні, коли в нас є стан оборони і правовий режим воєнного стану, парламент зобов'язаний виконувати свої функції. Це не право парламенту, це обов'язок.

Щодо президентських виборів - такої прямої норми немає. Але Конституція нам гарантує певний перелік прав і свобод, щоб вибори були вільними і чесними. Які можуть бути вибори, які будуть організовуватись без свободи слова, без свободи пересування? З можливістю мобілізувати в будь-який момент кандидата й усунути його з виборчої кампанії, з прильотом дрона в квартиру голови неурядової організації, яка буде спостерігати за виборами і критично оцінювати процес. І так далі, і тому подібне. Чи може весь перелік зобов'язань держава зараз реалізувати? Ні. Це стосується і парламентських, і президентських виборів.

Треба готувати процес переходу інфраструктури під ці вибори. Починаючи від законодавства до обладнаних спеціальних і захищених виборчих дільниць, щоб люди змогли реалізувати своє право на певних територіях. Це набагато складніше, ніж умовно у Львові чи Івано-Франківську. І на цей процес треба колосальна кількість часу, ресурсів і держава тут нічого не робить. Коли ви оголошуєте, що приймаєте в Україні Олімпійські ігри, так запитайте себе, чи у вас є стадіон.

- Назвіть кілька причин, чому саме ми не можемо зараз провести вибори.

- Їх багато, але назву базові. У нас немає законодавства під перші повоєнні вибори чи вибори в умовах транзиту. Навіть від назви виборів залежить те, хто і як їх буде призначати. Тому що чергові президентські, чергові парламентські, чергові місцеві по-різному призначаються різними органами. Позачергові вибори - по-іншому призначаються. У нас зараз - ані чергові, ані позачергові. Тому що чергові ми вже пропустили. Вони мали би відбутися в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень - для Верховної Ради України, і в останню неділю березня п'ятого року повноважень - для президента, і в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень - для органів місцевого самоврядування. І в нас - це не позачергові вибори теж. Тобто для початку взагалі треба прийняти закон, який би сформулював, які можуть бути зараз вибори, чергові чи позачергові, чи перехідні, транзитні. Цей закон має визначити, хто їх оголошує, на яких територіях вони не будуть проводитись. В тому ж Херсоні в певних умовах вибори не можна буде провести. Якщо FPV-дрони будуть далі літати і ганятися за водіями невеликих мікроавтобусів, де продаються овочі, чи не буде ціллю цього FPV-дрона конкретна виборча дільниця? Звичайно, буде. Навіть якщо говоримо про повоєнний період. Уявіть: замінована територія, відсутня інфраструктура, немає людей, немає шкіл, немає медичного обслуговування, немає поліції… Навіть за наявності сотні виборців в окремій територіальній громаді, ми вибори там не можемо провести. Є законопроєкт, який на 65% напрацьований…

- Що це за законопроєкт?

- Це офіційна робоча група, створена на базі парламенту в кінці грудня 2025 року. Наша команда і я особисто брали в цьому участь. Група працювала активно 4 місяці, а потім припинила активну фазу роботи. Багато чого має бути врегульовано. Наприклад, військовослужбовці, які під бойовим розпорядженням, в який спосіб вони будуть брати участь у виборах? Вони не можуть відвідати, звичайну виборчу дільницю у найближчому селі, населеному пункті. Зрозуміло, що для них потрібно створити спеціальну дільницю. Порядок створення цієї дільниці чим має бути визначений? Законом. А в нас мільйон військовослужбовців, вони всі виборці, їхнє виборче право треба забезпечити. І забезпечити так, щоб Міністерство оборони умовно не записало на спецдільниці пів мільйона військовослужбовців, які будуть голосувати так, як скаже керівник. Бо для когось це буде адміністративний силовий ресурс, який матиме вплив на кінцевий результат виборів. Таким чином ми маємо збалансувати безпеку і небезпеку, безпеку фізичну і небезпеку для реалізації самого права.

Те саме стосується закордонного виборчого округу. Наприклад, у Польщі, де в нас мільйон громадян перебуває, в нас лише чотири виборчі дільниці. Чи достатньо це для реалізації прав виборців? Ні. Чи ці громадяни мають конституційне право брати участь у виборах і голосувати. Так. А яким чином держава розбудувала інфраструктуру під підготовку цього процесу? Вона провела перемовини з приймаючою країною? Уклала двосторонній договір? Забезпечила відкриття додаткових виборчих дільниць? Продовжила термін голосування? Ні, нічого цього не відбулося. А в нас зараз 20 % населення перебуває за кордоном. І це не ті люди, які виїхали протягом 100 років, тому шо шукали роботу або кращого життя. Велика частина з них виїхала через злочин агресії. І жоден громадянин не позбавлений виборчого права, тому що не з власної вини він опинився жертвою агресії.

Далі - державний реєстр виборців. У нас 29% громадян всередині країни не живе за адресою реєстрації. Це третина. Плюс 20% громадян, які за кордоном. Тобто - половина від громадян, які мають виборче право, живе не за адресою реєстрації. Уявіть собі масштаб невідповідності даних Державного реєстру.

- Ну, плюс люди, які прописані на окупованій території. Я, наприклад, прописана в окупованому Приморську.

- Ви як людина, яка прописана на окупованій території, можете змінити виборчу адресу вже сьогодні - в електронному кабінеті виборців на сайті drv.gov.ua. Це Державний реєстр виборців. Щоб цей реєстр функціонував, нам потрібно не очікувати, що держава сама знайде наше місце перебування. А нам треба провести інформаційно-мобілізаційну кампанію, запросити виборців поновити свої дані в реєстрі виборців. Ті, хто втік з війни чи переплив Тису і не планує повертатись в Україну, не хоче мати контактів з державою, - це їхнє право. І я не думаю, що вони хочуть брати участь у політичному житті України в принципі. І це, будьмо відвертими, напевно, краще для держави. Але якщо громадянин хоче розривати стосунки з державою, то це його право або реалізована можливість, інколи в незаконний спосіб. А от ті громадянин, які хочуть зберігати зв'язок з державою і мати політичний вплив на неї, мають знати, що їхні права захищені.

Ми проводили опитування в травні. За його результатами, 77 % наших громадян за кордоном хочуть брати участь у виборах. В Україні таких теж понад 70 %. 54 % готові змінювати виборчу адресу. І кількість тих, хто готовий, виросте ще на 20 %, якщо держава буде до них звертатись.

- Що буде, якщо не оновити дані Реєстру виборців?

- 90% виборців, які виїхали за кордон, будуть включені у списки виборців на території України. Це означає, що ми будемо мати дуже низьку явку. І це, звісно, не додасть легітимності. Ну і чи може хтось скористатися цим? Наприклад, виїхало пів села. Але вони залишаються в місцевих списках виборців. Я не стверджую, але ймовірно, це може спонукати якихось недобросовісних акторів зловживати цим.

Ну, і ще ми маємо колосальні проблеми з питань, які ми не можемо вирішити просто рішенням парламенту. Бо потрібні специфічні скіли, знання, спроможність інституції реагувати в належний спосіб. Я говорю, наприклад, про кібервалюту, яка у нас дозволена. Наведу приклад Молдови. Там криптовалюта заборонена. Але Росія заводила через криптогаманці гроші на вибори. Вони це робили, до речі, через Україну і Румунію. За ці гроші росіяни в Молдові купували виборців, обготівкували кошти для ведення виборчої кампанії.

Друге питання – це когнітивна війна. Це проблема, яка стосується соціальних мереж, алгоритмів, штучного інтелекту, агітації, зловживань тих гравців, які мають колосальні ресурси навколо цього інструментарію. Переважно, це Китай, Росія, Сполучені Штати. Чи хтось з українських акторів може мати підтримку з боку третіх сторін? Може. Чи впливає це на думку громадян. Впливає. Тому що когнітивна війна, в першу чергу, ведеться за емоції. Чи викликає у вас певний набір відео, фото, інформаційних повідомлень негатив, хейт, спротив? Так. Колись передвиборча агітація була простою, паперовою, на білбордах, в роздаткових матеріалах, в наметах, на телебаченні. Зараз все дуже ускладнюється. От приклад Румунії. Там вкинули понад 300 тисяч євро для фінансування мікроблогерів, які вивели людину, яку ніхто не знав, в топ-10 світових хештегів у мережі! Майже зробили його президентом. Там держава зрозуміла, що її хакнули і вже щось пізно робити. Державі довелося скасувати вибори. А ця людина, яку майже зробили президентом за рахунок маніпуляцій у соцмережах, казала, що більше не йде в політику. Тому що це був одноразовий актор. Чи для українських повоєнних виборів це проблема? Це велика проблема. Тому що ми дуже виснажені. А люди з ПТСР, з травмою, з розладами сну, набагато більше можуть підпадати під вплив маніпуляцій. Ми не можемо зараз це врегулювати.

А ще є питання політичного насильства на виборах, яке актуальне для країн, де існує велика поляризація суспільства. Це те, що стимулюється когнітивною війною.

- Що таке політичне насильство?

- Наприклад, коли в Дональда Трампа стріляли - це результат поляризації. Не обов'язково треба, щоб це якась спецслужба замовила або реалізувала. Завжди є люди, які перебувають в таких психологічних станах, які можуть зробити подібне. А під час війни дуже легко можна маніпулювати людьми, щоб підштовхнути їх на якийсь злочин, який, на думку цієї людини, може бути справедливою метою. В нас є такі приклади: російські спецслужби знаходять українця в такому важкому психологічному стані, ведуть його, потім ця людина вчиняє якісь дії і вважає, що вона діяла в інтересах Служби безпеки України, і що вона герой. Не обов'язково це відбувається за гроші.

Метою політичного насильства є усунення політичного актора, або, наприклад, мета - накрутити людей для того, щоб поглибити розкол у суспільстві. Що призведе до хаосу. Тому для нас очевидно, що в цій сфері треба дуже багато інвестицій інтелектуальних.

- А що говорить законопроєкт, над яким ви працюєте, про можливість голосування на окупованих територіях?

Тут у нас стала практика і нічого нового не може відбутися. Україна з 2014 року не проводить вибори на тимчасово окупованих територіях. Тому що це неконтрольоване середовище. І навіть якщо говорити про умовне електронне голосування, якійсь напівпартизанський формат - це наражає на небезпеку наших громадян там. Бо їх буде дуже легко знайти, аналізуючи трафік і таке інше.

- А чи можна провести вибори умовно через "Дію"? Або в якийсь інший електронний спосіб.

- Мене дуже дивують подібні ідеї. Це ж нелогічно. Особливо на фоні звільнення Михайла Федорова. Я знаю, що раніше, ще за часів його керування Міністерством цифрової трансформації, розмови про онлайн-голосування і голосування в "Дії" мали місце. І він точно до цього був дотичний. Але цей процес був зупинений. Зараз є розуміння, що "Дія" – це повністю юрисдикція уряду, а уряд повністю лояльний до президента. Це означає, що кожен, хто буде голосувати в "Дії", має розуміти, що його персональні дані і спосіб голосування буде відомий державі. Найбільша проблема електронного голосування насправді – це таємниця голосування.

Може бути навіть моральний вплив. Наприклад, ви - бюрократ в якійсь державній установі. І ви хочете голосувати не за чинну владу. І ви можете просто боятися, що будуть наслідки для вашої професійної кар'єри. І, думаючи про це, ви просто не будете голосувати за когось іншого.

Естонія - єдина країна у світі, яка організовує електронне голосування на національних виборах вже 20 років. Тому є досвід, є практика, є велика довіра до держави. У громадян немає питань до адмінресурсу, корупції, фальшування виборів. Вони навіть не задумуються про те, що держава може знати, як вони проголосували. А держава скоріш за все знає, тому що ви використовуєте свій ID і голосуєте онлайн. І в Естонії ви можете проголосувати на так званому ранньому голосуванні. І ви можете потім повертатися - і переголосовувати. Ну, умовно, ви дізналися про якийсь скандал корупційний з вашим кандидатом і передумали - ви переголосовуєте. А це означає, що ваш голос і ваша ID-картка містяться в одному кошику. Але ви, як громадянин Естонії, так довіряєте своїй державі, що не розумієте навіть, навіщо їй зловживати цими знаннями. А в нашій реальності ситуація зовсім інша.

"Дія" має бути використана. Але не для електронного голосування, а для просвіти виборців, мобілізації, зміни виборчої адреси, тимчасової зміни місця голосування. А голосувати будемо аналогово. І я сказала лише про адмінресурс та таємницю голосування. А як щодо російського втручання? А щодо дискредитації процесу, дискредитації результатів? І тому, якщо подивитися на ризики і простоту, то ризики є набагато вищими, ніж використання "Дії" заради простоти. Тому що результат цієї помилки, або зриву таких виборів, або дискредитації - це легітимність влади. І кінець держави. Тому що як людина на виборах, результатам яких суспільство не довіряє, може віддавати накази Збройним силам України? Як така людина може вести перемовини з іноземними партнерами? Як цій людині можуть довіряти? Я говорю про інститут президента. Це саме можна сказати і про парламент. І тому: легітимність – це безпека.

- Ці всі аргументи, які ви наводили, Федоров же не може їх не знати. Що це тоді була за заява від нього?

- Я думаю, що Михайло Федоров зайшов у політичну роль. Коли суспільству треба пояснювати, що в нас є проблеми корупції, треба будувати ось такі інституції, треба вводити наглядові ради, що треба відбіркові комісії з іноземців, і чому це не зменшення суверенітету… Треба пояснювати, що на це потрібні бюджети, що треба змінювати законодавство, що всі мають бути чесними… Оце все пояснювати - це складно. А сказати, що побороти корупцію можна виборами, - це просто.

Тому, очевидно, що Федоров розуміє, але це такий етап кризи, коли немає іншого виходу, ніж підвищувати ставки. Якщо ви пропонуєте візії, стратегії, якщо ви пропонуєте якісь програми, - то це суспільство важко сприймає. Я кажу не про експертів, і не про активну частину, яка новини щодня дивиться, читає аналітичні статті, я кажу про звичайних виборців. Вони розуміють, що щось не так, є певний конфлікт, вихід з цього конфлікту - це вибори. Це дуже просто і зрозуміло. Це елемент популізму.

Але наслідки можуть бути різними. Розрахунок може бути на те, що хтось почне дійсно займатися підготовкою можливостей виборів. Інституційно, інфраструктурно, закон приймуть, механізми напрацюють, інституції, які будуть це імплементувати, організовувати процес. І це робота на роки. Але наслідком цієї заяви може бути й інше. Зараз у нас є прогрес в європейській інтеграції. Хоч і повільний. В рамках інтеграції ми маємо багато чого зробити, в тому числі і в темі виборів, і дуже повільно, але робимо.І дедлайни є і на 2026, і 2028 рік, і це все стосується майбутніх виборів. І от іншим наслідком цієї заяви Федорова може бути повне зупинення того процесу. Тому що у Федорова є і опоненти. І тому його заява скоріш не призведе до активізації, на жаль, а призведе до більш системної політичної кризи, до підняття ставок. Це проблема.

- Але ви розробляєте модель повоєнних виборів. Розкажіть.

- Ми думаємо про парламентські вибори, як необхідну складову насправді транзиту влади з війни в мир. Тому що при парламентсько-президентській системі управління, парламент є ключовим органом влади. Парламент відповідає за коаліційну угоду. Ми один раз в нашій історії мали монобільшість, мені здається, більше такої конфігурації сил у Верховній Раді не буде. Тому коаліційна угода – це основа щодо формування політики уряду і призначення уряду з репрезентацією різних політичних груп, як це було до 2019 року. Тому парламент - ключовий. У президента насправді поза правовим режимом воєнного стану, не так багато законних конституційних повноважень щодо управління. Тому вихід з війни в мир повинен відбуватись, першочергово, через перезавантаження законодавчої влади, яка буде формувати законодавчу основу під певні процеси. Відновлення демократії, про що говорить Федоров у своїй заяві, має відбуватися за певною логікою і послідовно. Перші вибори мають бути саме парламентськими. Потім – президентські, потім – місцеві.

Ірина Ромалійська для Цензор.НЕТ