Куди рухається судово-медична експертиза України: до повної централізації чи незалежності?
Останнім часом українські суди зіткнулися з дивною ситуацією. Судді призначають експертизи в тих судово-експертних бюро, до яких завжди зверталися, однак звідти отримують відповідь, що конкретної установи більше не існує, вона змінила назву і підпорядкування, а на час її реорганізації всі експертизи відкладені на довгий час. Відповідно колапсує і розгляд судових справ.
Подібною є ситуація в СМЕ багатьох областей. Невелике дослідження показало, що було реорганізоване Головне бюро судово-медичної експертизи, а з квітня 2026 року Київське обласне бюро судово-медичної експертизи і Київське міське бюро судово-медичної експертизи увійшли до складу новоствореного ДУ "Інститут судової психіатрії та судової медицини МОЗ України", яке постало на місці Головного бюро. Деякі обласні СМЕ також стали філіями згаданого інституту. Однак на сайті Міністерства охорони здоров’я немає жодної інформації про таку реорганізацію. Єдиний публічний наказ у цій сфері – лише про реорганізацію Головного бюро СМЕ шляхом його ліквідації.
Сфера судово-медичної експертизи зараз переживає одночасно структурну реорганізацію та оновлення нормативної бази. Проєкт наказу МОЗ "Про організацію діяльності державних спеціалізованих установ судово-медичної експертизи" перебуває на громадському обговоренні, однак кардинальні зміни вже відбуваються. З огляду на те, що більшість наказів про реорганізцію установ СМЕ відбувається непублічно, це викликає питання у професійної спільноти: власне експертів, юристів, лікарів.
Тож чим викликана секретність від спільноти і громадян? Адже суди і досі призначають експертизи у ці бюро, але звідти приходить відповідь про те, що не всі бюро працюють, оскільки проходять реорганізацію.
14 серпня була зареєстрована петиція щодо внесення змін до Закону України "Про судову експертизу" з метою демонополізації судово-медичної та судово-психіатричної експертної діяльності, забезпечення рівних прав недержавних експертів та імплементації міжнародного досвіду. Авторка петиції судово-медичний експерт Наталія Ергард пояснила, що зареєструвала цю пропозицію, щоб привернути увагу спільноти до проблеми монополії у галузі.
Раніше вона вела комунікацію з Міністерством охорони здоров’я, там їй дали зрозуміти, що не проти розширення недержавних форм діяльності на судово-медичну і судово-психіатричну експертизи (відповіді МОЗ щодо цього питання є в розпорядженні Цензор.НЕТ), але для цього необхідні зміни законодавства.
2021 року було розроблено законопроєкт "Про судово-експертну діяльність", декілька разів його мали включати до порядку денного ВР, але не включали. Після зміни уряду його відкликали. У вересні цього року було зареєстровано два нові законопроєкти, які пропонують змінити підхід до доступу до професії судового експерта.
АВТОРКА ПЕТИЦІЇ: ЯКБИ ПРАЦЮВАЛИ ПРИВАТНІ ЕКСПЕРТИ, ТО БУЛИ Б МОЖЛИВИМИ АЛЬТЕРНАТИВНІ ЕКСПЕРТИЗИ
Ми попросили Наталію Еркгард пояснити суть питання, адже тема дуже вузькоспеціалізована.
- У чому головна проблема і суперечність? З моєї журналістської практики я бачу, що можливість робити альтернативні судові експертизи була.
- На сьогодні судово-медичні й судово-психіатричні експертизи можливі в державних установах, але неможливі як альтернатива в недержавних. Коли у 2012 році внесли зміни в Кримінальний кодекс, то змінили і Закон України "Про судову експертизу". Це дозволило тим експертам, робота яких не стосується медицини (наприклад, ті, що роблять почеркознавчі експертизи) працювати як в державних, так і в недержавних установах, щоб існувала конкурентність у судовому процесі й доступ до альтернативної думки. Але для судово-медичних і судово-психіатричних експертиз правила залишили незмінними, - їх проводять тільки в державних установах.
Якщо судовий психіатр може бути як судовим психіатром, так і лікарем загальної практики, то судово-медичний експерт не має права вибору. Більше того, якщо в державному бюро немає місця, то йому ніде працювати. Недержавних установ у цих сферах немає. Судово-медичний експерт якщо не працює в державній установі і не викладає, наприклад, в університеті на кафедрі судової медицини, більше ніде не може працювати. Йому для цього треба перекваліфікуватися в іншу спеціальність.
Мені відомо про те, що інтернів у медичних вишах вже попередили, що кількість місць обмежена. Ми можемо отримати ситуацію, коли люди отримають спеціалізацію, а йти працювати буде нікуди.
- Вашу велику стурбованість викликає підпорядкування "Інституту судової медицини і судової психіатрії" Київського міського бюро судової медицини та Київського обласного бюро судової медицини. Офіційно це відбувається як перехід на європейські стандарти.
- Раніше було декілька судово-медичних бюро, тобто в кожному місті було кілька таких установ. Скажімо, у Києві - міська і обласна. І коли, наприклад, якась справа щодо надання медичної допомоги заходить в Одеське обласне бюро, то її можна було оскаржити потім в іншому бюро, наприклад, у Харківському чи у Львівському.
А зараз наказом МОЗ створили ДУ "Інститут судової медицини і судової психіатрії". З початку 2026 року відбувається така реорганізація. Два бюро в Києві вони вже підтягнули під себе – вони стали філіями Інституту. Аналогічно хочуть всі інші бюро підтягнути. Тобто відбувається монополізація.
Є Наказ Мінздоров’я "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України" від 1995 року, він не змінювався дуже давно, у ньому є суперечності. У цьому наказі новоствореного Інституту взагалі немає, тобто законодавство так чи інакше давно треба міняти.
Інститут міг би розробляти методичні методики, і всі державні експерти мають цих методик однаково дотримуватися. Але немає альтернативи у вигляді можливості замовити додаткову експертизу в незалежного експерта.
- В офіційній відповіді нам директор Інституту запевнив, що бюро з інших областей не будуть йому підпорядковані.
- Він це говорив і київським бюро, а потім їх зробили філіями Інституту, при чому шляхом їхньої ліквідації, звільнення працівників і набором персоналу в нову установу.
Зараз іде масштабна реорганізації всіх бюро, хто здався швидше вже є філією, але процес реорганізації до кінця ще не пройшов, хоча вже керівником є ті, хто зазначені на сайті. В деяких областях ще супротив, але на сайті вже призначені керівники, які будуть на цих областях. І всі вони психіатри. Тобто керівниками є психіатри, а їхніми заступниками поки будуть колишні начальники бюро СМЕ.
Тепер експерти не мають права вибору і змушені там працювати через відсутність альтернативи. Якщо раніше експерт працював в Київському міському бюро і хотів змінити роботу, то міг піти у Головне бюро судово-медичної експертизи або в Київське обласне бюро. Зараз їх підтягнули під один інститут.
- Це питання працевлаштування людей певної галузі і конкуренції. А як це впливає на якість проведення експертиз і відповідно швидкість та якість розгляду судових спорів?
- Вони не здатні покривати всі запити. Зараз проводять реорганізацію і більшість експертиз планують провести через рік.
Сьогодні, наприклад, лікарю захистити свої права набагато складніше. Коли пацієнт подає позов на лікаря або на заклад охорони здоров'я, то відповідна медична документація у пацієнта вилучається і відправляється в бюро. Цілий рік вона там буде лежати, поки дійде черга до цієї справи. За цей час адвокат лікаря не може навіть копію документів взяти, тому що через процесуальні моменти йому постійно відмовляють. Тобто у прокуратури є всі можливості замовити експертизу, у сторони захисту немає такої можливості.
Якби працювали приватні експерти, то вони могли б призначити паралельно експертизи в недержавних установах на основі копій тих документів. Таким чином отримали б альтернативну думку і представили б її суду. На сьогодні фактично два бюро домовляються, дають однакову експертизу. Їх подають суд, і суддя бачить дві експертизи, які прийшли до однакової думки, тому все правильно, вважає суддя. А насправді неправильно, але оскаржити це неможливо.
- Якщо є судово-експертні бюро в інших областях, то можна експертизу замовити там.
- На це суд повинен дати дозвіл. Так, раніше можна було, замовити, до прикладу, у Львівському бюро, але суд останнім часом відмовляє в призначенні третьої експертизи, тому що вже є дві експертизи.
Адвокати все-таки намагаються цього добитися якщо не в першій інстанції, то в апеляції. Однак коли Інститут підтягне під себе всі бюро судово-медичної експертизи і зробить їх філіями, то оскаржувати буде ніде.
ДУМКА АДВОКАТА: МАЄ БУТИ РЕАЛЬНА МОЖЛИВІСТЬ ОТРИМАТИ АЛЬТЕРНАТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
Адвокат Юлія Дузь, яка працює з лікарями, визнає, що реформа галузі давно назріла, але оцінює стримано процеси, які наразі відбуваються:
"Так, реформа давно назріла, зокрема, базові документи, за якими проводять судово-медичну експертизу, ухвалили ще у 1995 році, і за тридцять років і медицина, і судова практика змінилися разюче. Але поки не бачу, яку конкретну проблему вирішує саме структурна реорганізація.
Проєкт наказу МОЗ "Про організацію діяльності державних спеціалізованих установ судово-медичної експертизи", який зараз на громадському обговоренні, це підтверджує. Він більше показує, скільки питань лишається відкритими, ніж дає на них відповіді. Наприклад: як проводити експертизу за договором, чи можна використовувати медичну інформацію без письмової згоди пацієнта, і на підставі яких джерел експерт оцінюватиме дії лікаря. Це, зокрема, ті питання, які мене хвилюють як адвоката, яка практикує в сфері медицини".
Наскільки підпорядкування всіх СМЕ єдиній державній установі впливатиме на судочинство? Адвокат вважає, що централізація має два боки:
"З одного боку, єдині вимоги до експертиз, можливість перерозподіляти навантаження між регіонами, розвиток лабораторної бази, уніфіковані методики.
Але є і досить серйозні ризики, коли організаційне управління, методичне забезпечення, атестація, контроль і саме проведення експертиз зосереджені в одній вертикалі. Наприклад повторна експертиза може формально проводитися іншими людьми, але фактично залишатися всередині тієї самої організації.
Якщо сторона не погоджується з висновком, у неї має бути реальна, а не формальна можливість отримати альтернативне дослідження. Тому я повністю підтримую ідею допускати до судово-медичних експертиз кваліфікованих недержавних експертів - за умови атестації, включення до Реєстру, єдиних методичних вимог і персональної відповідальності.
Державні установи мають залишатися частиною системи. Але форма власності установи не повинна бути єдиним критерієм допуску до експертизи".
Дузь вважає, що оцінювати вплив нової організаційної моделі на практику поки рано, оскільки реорганізація ще триває, і сталої практики просто немає.
"А от проблеми чинної системи добре видно на конкретних справах, - зазначає вона. - Візьмемо типовий цивільний спір, де відповідач - медичний заклад. Цивільний процесуальний кодекс прямо дозволяє учаснику справи замовити експертизу самостійно й подати висновок до суду.
На практиці реалізувати це право у справі, де потрібна саме судово-медична експертиза, неможливо. Адже за діючим законодавством проведення судово-медичної експертизи можливе лише за процесуальним рішення слідчого чи суду, на підставі матеріалів справи й оригіналів медичних документів.
Виходить, що процесуальний закон дає стороні право замовити експертизу самостійно, а спеціальне регулювання й фактичний доступ до матеріалів це право суттєво обмежують. І таким чином медичний заклад або лікар в кримінальному чи цивільному процесах фактично залежать від волі процесуального опонента, рішення слідчого чи доступу до документів".
Ось чому реформа має стосуватися не лише підпорядкування установ, а й в тому числі забезпечення реальної змагальності учасників судових справ шляхом надання рівного права доступу до отримання таких доказів як висновки судово-медичних експертиз, - додає адвокат.
"Беззаперечно, що певні види судово-медичних досліджень мають залишатись на рівні виключно криміналістичних експертиз. Наприклад такі як дослідження трупів в рамках вже відкритого кримінального провадження. А от судово-медичні експертизи за матеріалами медичної документації мають бути віднесені до експертиз, замовниками яких можуть бути не лише правоохоронні чи судові органи", - підсумовує Дузь.
ПОЗИЦІЯ ДУ "ІСПС МОЗ УКРАЇНИ": РЕОРГАНІЗАЦІЯ ВІДПОВІДАЄ ЗАКОНУ
На час виходу матеріалу ми не отримали відповіді від Міністерства охорони здоров’я щодо підстав, на яких відбувається реорганізація судово-медичних установ та щодо непублічності наказів, на основі яких це зроблено.
Натомість свою позицію представив генеральний директор нещодавно створеного ДУ "Інститут судової медицини і судової психіатрії" Сергій Шум. Він запевнив, що філіями інституту стали лише два вже загадані київські бюро, а решта судово-медичних установ України збережуть статус-кво:
"Інші 23 державні спеціалізовані установи судово-медичної експертизи функціонують як окремі юридичні установи, до управління якими Інститут не має жодного відношення. Ці юридичні особи очолюють начальники, призначені в установленому порядку Міністерством охорони здоров’я України".
На сайті ДУ "Інститут судової медицини і судової психіатрії" є інформація про філії. Якщо поглянути на керівників і контакти філій, то очевидно, що це колишні обласні буро судово-медичної експертизи Вінниччини, Житомирщини, Волині…
Модель їхньої реорганізації виявилася такою ж, як і щодо столичних установ: відповідний наказ МОЗ не був оприлюднений на сайті міністерства, а був відправлений безпосередньо в бюро. Тому лишається питання, чи увіллються в єдиний ДУ бюро судово-медичної експертизи, які наразі ще філіями не стали.
Шум переконаний, що дана реорганізація відповідає законодавству України та практикам країн ЄС, не впливає на змагальність сторін "і не може на це вплинути, якщо це не погіршує їхнього матеріального і соціального забезпечення".
Він пояснив своє бачення, цитуючи статтю закону: "Незалежність судового експерта забезпечується не особливостями функціонування юридичних осіб, а гарантіями, передбаченими статтею 4 Закону України "Про судову експертизу". Так, незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються: визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків; можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи".
Він вважає, що професійний досвід, обов’язкове розкриття у висновку відомостей про освіту, спеціальні знання та професійну діяльність, не є доказом компетентності експерта. "У своїй діяльності Інститут мав випадки, коли при проходженні стажування особа, яка мала значний досвід у певній сфері спеціальних знань, та мала намір отримати кваліфікацію судового експерта, виявила відсутність здібностей до практичного їх застосування", говорить він.
Так Сергій Шум прокоментував законопроєкти, які пропонують інший підхід до призначення судом судово-медичних експерти та розуміння експертності конкретного фахівця. Власне про законопроєкти – далі.
АВТОР ЗАКОНОПРОЄКТУ: Я ХОЧУ ЗРОБИТИ ЗМАГАЛЬНИМ ПРОЦЕС В ЧАСТИНІ ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
У вересні у Верховні Раді було зареєстровано два законопроєкти, які стосуються сфери СМЕ - 16048 про внесення змін до Закону України "Про судову експертизу", який пропонує змінити підхід до доступу до професії судового експерта, та 16049 про зміну статті 102 Кримінального процесуального кодексу України щодо відомостей, які зазначаються у висновку експерта.
Ініціатор обох законопроєктів Сергій Власенко пояснив, що має інші приводи й мотивацію, ніж фахівці, що вимагають поширення права бути судово-медичним експертом на працівників приватних профільних установ, однак побіжно пропоновані ним зміни до законів можуть повпливати і на цю проблему.
За його словами, поштовхом до законопроєктів стали звинувачення на адресу НАБУ у зловживанні щодо призначення експертиз, а з огляду на доленосне реноме антикорупційного органу це підважує всю систему. Власенко пропонує кардинально змінити підхід до системи вибору експерта і розуміння експертності, що, на його думку, має забезпечити справжню незалежність експертизи і неупередженість експерта.
"У нас є, так би мовити, система судового розгляду справи, де є сторона обвинувачення, сторона захисту, суд. І, на жаль, є невидима частина, яка називається експертиза. Це свого роду королівство в королівстві.
Від статусу експертизи у кримінальному провадженні залежить дуже багато, бо в цьому випадку ідеться про свободу людини. Дуже незаслужено ця сфера знаходиться поза увагою суспільства, а якщо вона й отримує цю увагу, то, як правило, про це говорять комсомольськими гаслами. Останнє подібне гасло, яке звучало з цього приводу, - "Давайте віддамо НАБУ право зробити їхню незалежну експертизу".
Вже у самому гаслі є проблема, тому що, якщо це експертиза сторони обвинувачення, то вона не може бути незалежною. А я пропоную зробити експертизу реально незалежною – так, як це працює в дуже-дуже багатьох країнах світу, де експерти не ліцензуються. У більшості цивілізованих країн експерт – це та людина, яка має практичний досвід роботи в певній сфері, має репутацію в цій сфері. Умовно кажучи, суд визначає, який лікар є кращим експертом - той, що має 5 років стажу практичної роботи, чи той, який має 40 років такого стажу. Але для цього ні першому, ні другому не треба реєструватися в Міністерстві юстиції чи ще десь. Людина, яка має досвід, може виступати експертом в суді і робити експертні висновки для суду".
Власенко пояснює, що відповідальність за свій висновок експерт несе безпосередньо перед судом, що є убезпеченням від ринку "чорних експертів".
"Експерт свідчить в суді, і саме суд під час розгляду конкретної справи, тобто не постфактум, буде для себе приймати рішення, - додає він. - Суддя тут і зараз має право і можливість поставити йому питання. Протилежна сторона – також. Тобто якщо це експерт від обвинувачення, то захист має право, по-перше, знайти контрексперта, а по-друге, зможе поставити питання експертові для того, щоб переконатися і в його експертності, і в експертності його висновка".
Власенко нагадує, що у багатьох країнах ЄС, США, Ізраїлі судово-медичний експерт є фактично радником судді і дійсно незалежною фігурою. Він переконаний, що щось подібне має бути в Україні:
"Сьогодні дуже часто лунають небезпідставно думки і чутки про те, що сторона обвинувачення маніпулює з експертизами в різний спосіб. А дехто говорить, що сторона захисту маніпулює з експертизами в різних формах і в різний спосіб.
Але якщо у нас є, умовно кажучи, вільний доступ до будь-якої людини, яка має спеціальні знання, і цей доступ нічим не обмежується, то лише суддя визначає висновки, якого експерта він приймає. Це буде створення реального ринку незалежної експертизи, і тоді відпаде необхідність обом сторонам маніпулювати з експертами. І зникнуть монополії на ринку, бо дійсно є певні галузі експертні, в яких є державна монополія.
Бо дуже смішно, коли людина пропрацювала 20 років експертом в державній установі, а потім з якихось причин звільнилася і вже не може бути експертом з цих питань. І я хочу зробити і в цій частині експертних досліджень процес змагальним.
Кожна сторона матиме можливість шукати більш фахового експерта, і це не обмежуватиме іншу сторону. Тому що буває так: приходить одна зі сторін (частіше обвинувачення, ніж захист) у державну експертну установу, отримує висновок від якогось експерта, і після цього я експертна установа говорить, що більше не може давати інший висновок у цій справі. Адже дійсно, висновок вона вже дала, і було б дивно давати ще один протилежний. Хоча, припустимо, інші експерти в цій же експертній установі думають не так, як той експерт, який той висновок підписав.
Тому я хочу зробити систему експертизи вільною від впливів за рахунок того, що, по-перше, не буде монополій, а по-друге, кожна зі сторін матиме можливість знайти стільки експертів, скільки вона зможе. І тоді вже буде питання тільки в одному: який експерт для суду буде переконливішим. На жаль, сьогодні система працює не так".
Що стосується монополії держави у сфері СМЕ, то нардеп погоджується, що вона існує, і це впливає на ступінь незалежності експертизи.
"Принаймні за останні 12-15 років, держава робила все для того, щоб експертизу контролювати. Обвинувачення у нас державне, тобто держава виступає обвинувачем.
При всій повазі і при всьому декларуванні принципу незалежності суду, все-таки суд у нас державоорієнтований. Плюс у нас державна експертиза. А з іншого боку – обвинувачений і його адвокат. І це означає абсолютно нерівні умови. Тому ми повинні створити рівні умови, коли держава завжди триматиметься за експертизу. Коли експерти державні, то є можливість на них впливати. На практиці не завжди експерти незалежні, їх деколи і залякують, деколи їх маніпулятивно обирають".
Загалом поки сфера судово-медичної експертизи перебуває в процесі оновлення, шлях до змін і корекції відкритий. Наскільки суспільство і спільнота готові це контролювати, а влада – діяти? Це може показати навіть поточний рік.
Ольга Скороход, Цензор. НЕТ
