Трамп, російський дизель і "енергетичне перемир’я": що стоїть за новими рішеннями Вашингтона?
Хай наскільки б світ не був готовий до політичних витівок Дональда Трампа, однак його заява про домовленість із Володимиром Путіним про постачання російського дизелю на американський і світовий ринки стала громом серед ясного неба. Після цих новин українська делегація, яка якраз перебувала в Америці для проведення переговорів, достроково завершила свій візит.
Згодом президент США видав ще одне несподіване повідомлення – написав про початок енергетичного перемир’я між Україною та Росією, яке нібито мало діяти негайно. Проте в Києві про таку домовленість заздалегідь не знали: Володимир Зеленський заявив, що Україна готова підтримати припинення ударів за умови взаємності. Публічного підтвердження погоджених умов з боку Москви також не було. Тим часом Росія продовжувала атакувати Україну, б’ючи по її містах, зокрема енергетичній інфраструктурі.
Ситуацію ускладнюють повідомлення про тиск Вашингтона на Київ. За даними ЗМІ, американська сторона погрожувала припинити надавати Україні розвіддані та зупинити постачання зброї, якщо вона й надалі нищитиме російські НПЗ.
Цензор.НЕТ запитав українських політиків, як вони оцінюють несподівані кроки Трампа, які ризики вони несуть для України, як нам реагувати та до яких сценаріїв розвитку подій варто готуватися?
"СВІТОГЛЯД ТРАМПА ЗНАЧНОЮ МІРОЮ ҐРУНТУЄТЬСЯ НА БІЗНЕСОВОМУ ПІДХОДІ"
Комітет Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва у середу розгляне питання відносин між Україною та США, говорить голова Комітету, народний депутат фракції "Слуга народу" Олександр Мережко:
- Комітет тримає руку на пульсі й уважно стежить за ситуацією. Сподіваюся, що міністр також прийде на засідання. До речі, ми обговорюватимемо й інші питання, зокрема ситуацію навколо Південної Кореї та відносини з Естонією. Ми поспілкуємося й ретельно розглянемо ці важливі теми, але в закритому режимі.
Що стосується рішення Трампа про поставки російського дизельного пального, то це дуже неприємна й доволі несподівана новина, хоча в чомусь вона була й передбачуваною. Адже, знаючи світогляд Трампа, який значною мірою ґрунтується на бізнесовому підході, можна було припустити, що він схилятиметься до таких рішень.
Ми добросовісно вели перемовини з представниками Білого дому. Сподівалися на серйозний діалог, добросовісність і результативність. Виявляється, що в цей самий час за лаштунками відбувалися якісь інші події. Я дивлюся на це як юрист-міжнародник. Загалом міжнародне право не регулює процес перемовин, за винятком однієї важливої засади — загального принципу права, а саме принципу добросовісності. Тобто переговори потрібно вести добросовісно, що ми й робили. Однак виявилося, що наші американські партнери не повною мірою дотримувалися цього принципу. Це, звісно, доволі засмучує.
Водночас у мене є власна версія того, що відбувається. Можливо, вона суб’єктивна й спрощує реальність, але я вважаю, що ці події потрібно розглядати в контексті передвиборчої боротьби, адже вони безпосередньо з нею пов’язані. У Трампа, м’яко кажучи, є проблеми з Іраном. Унаслідок цього ціни на пальне у Сполучених Штатах пішли вгору. А тут ще й вибори на носі, тож потрібно якось пояснювати електорату, хто винен. Зрозуміло, що він не братиме відповідальність на себе. Натомість набагато легше знайти слабшу сторону, яку можна звинуватити в цих проблемах. Можливо, саме це й відбулося. Адже Україна та наші удари по російських НПЗ не впливають на ціни на пальне в США. Це питання, скоріше, пов’язане з Іраном і подіями навколо нього. Справді, погано, коли тебе звинувачують у тому, у чому ти абсолютно не винен, і намагаються використати у внутрішньополітичній боротьбі. Але є й хороша новина: ця напруга почне вщухати вже після третього листопада, коли в США відбудуться проміжні вибори. Тоді можна буде шукати якийсь конструктивний підхід і відповідні рішення.
Не думаю, що Америка припинить постачати нам зброю та надавати розвіддані. Тому що дії Трампа викликали, як кажуть американці, backlash - тобто зворотну негативну реакцію. Насамперед опозиції, але, до речі, і республіканці також не задоволені цим рішенням. І демократи, і республіканці сприймають його як спробу створити союз із Путіним. Це небезпечно для іміджу Америки, репутації країни та інституту президентства. Американці це добре розуміють, тому реакція є дуже послідовною, гострою та рішучою, що ми зараз і спостерігаємо. Сподіваюся, що завдяки їй не вдасться припинити обмін розвідувальними даними. Адже це саме обмін - тобто Україна також щось надає США. Такий взаємний процес. А погрози, про які йдеться, були закулісними. Навряд чи їх винесуть у публічний простір, оскільки тоді це виглядатиме так, ніби адміністрація Трампа стає на бік Путіна, коли йдеться ж не просто про агресивну війну проти України, а й про геноцид, який Путін чинить зараз, убиваючи мирне українське цивільне населення та руйнуючи цивільну інфраструктуру. Тому навряд чи ці погрози перейдуть у публічну площину й навряд чи така позиція стане офіційною політикою адміністрації Трампа.
Президент Америки також оголосив так зване енергетичне перемир’я. Це про те, що Трамп час від часу робить заяви, які згодом не підтверджуються фактами. Цілком очевидно, що енергетичного перемир’я не було. Кияни та жителі інших міст України це добре розуміють. Коли ти чуєш вибухи за вікном, коли зникають світло й вода, то про яке енергетичне перемир’я може йтися?! На жаль, Трамп намагався якось використати цю ситуацію, адже Росія дуже потерпає від ударів по НПЗ - це завдає серйозної шкоди Росії та її воєнній машині. Ймовірно, Путін розраховує використати Трампа, щоб змусити Україну припинити ці болючі для російської воєнної машини дії удари. На жаль, Трамп схильний до такого підходу. Адже наскільки абсурдною є пропозиція, щоб так зване енергетичне перемир’я обмежувалося лише певними діями з українського боку. Це очевидна асиметрія: у Росії багато нафтопереробних заводів, тоді як у нас є лише один такий завод, який до того ж працює не на повну потужність. Це очевидний дисбаланс, якого не можна допускати під час війни. Президент України правильно сказав: якщо йдеться про справжнє енергетичне перемир’я, то потрібно починати з того, що Росія припинить атакувати нашу інфраструктуру. А ми тоді, зі свого боку, можемо утриматися від атак російських НПЗ. Ця пропозиція цілком слушна й обґрунтована, принаймні як початковий крок. Але Трамп пропонує інше — абсолютно абсурдну ідею, яка лише може нашкодити Україні під час війни.
"ТРАМП "ПУСТИВСЯ БЕРЕГА""
Народний депутат фракції "Слуга народу" Микита Потураєв переконаний, що переговори щодо можливої угоди з росіянами відбувалися ще до того, як Трамп обійняв посаду в Білому домі:
- Достатньо згадати першу зустріч переговірників, яка відбулася невдовзі після того, як Трамп офіційно вдруге обійняв посаду президента Сполучених Штатів. Тоді цей склад і справді здавався дивним. На зустрічі були Віткофф, Дмитрієв, Лавров і Рубіо. Причому спочатку Віткофф і Дмитрієв півтори години, якщо не дві, вдвох щось "терли" (я навмисно використовую це слово, тому що ми ж розуміємо: коли йдеться про таких персонажів, то це не переговори, а саме бізнесові "тьорки"), а Лавров і Рубіо сиділи, наче школярі, які провинилися, десь у передбаннику й чекали, поки їх покличуть. Їх покликали лише на останні двадцять хвилин, щоб вони протокольно посиділи поруч із тими двома. Впевнений, що відтоді ці переговори про те, як було б добре заробляти гроші разом, не припинялися жодного місяця. Про це свідчать усі ці нескінченні візити Віткоффа до Москви та безкінечні зустрічі Віткоффа й Кушнера з Дмитрієвим, як і ідіотські заяви про контракти на десять трильйонів доларів чи щось таке, про що йшлося навіть у пресі – вони це ніколи не приховували. Тому для всіх людей, які глибоко занурені в цю проблематику, це все не є новиною. Просто Дональд Трамп "пустився берега" й почав публічно говорити та діяти відповідним чином, знову й знову роблячи заяви, які є нічим іншим, як абсолютно грубим, нахабним і цинічним втручанням у наші внутрішні суверенні справи. Йдеться, зокрема, про його заяви щодо того, що Зеленський має піти, а Україна повинна отримати нового президента, який укладе чудову угоду з Путіним. А що це за угода? Ми ж знаємо, яка саме! Адже Ушаков навіть після тієї останньої розмови Путіна й Трампа, унаслідок якої з’явилася угода щодо дизелю, сказав, що вони все одно воюватимуть до остаточного досягнення своїх цілей. А вони відомі й озвучені. Росіяни постійно повторюють: це цілі, сформовані так званим президентом Путіним у 2024 році на зустрічі з активом Міністерства закордонних справ Росії. Тоді російський диктатор заявив, що умовою початку переговорів (навіть не укладення якоїсь угоди) є беззастережне й безумовне виведення Сил оборони України з усієї Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, а також визнання Україною цих чотирьох областей і Автономної Республіки Крим російськими територіями. І лише тоді вони, можливо, сядуть за стіл переговорів щось обговорювати. Ось про яку угоду говорить Дональд Трамп - про капітуляцію. Зараз він вчергове публічно звинувачує Україну в тому, що вона послідовно чомусь не хоче капітулювати перед Росією.
Ми маємо розуміти, що Трамп перебуває у власному політичному процесі – усе, що говорить і робить американський президент, знаходиться у цих координатах. Хоча припускаю, що конкретно по угоді про дизель серед людей з його оточення можуть бути власні корисливі інтереси. Адже відомо, що там обговорюють викуп американцями закордонних активів "Лукойлу". Власне, тут, по суті, йдеться про інтереси родини Трампа, оскільки Кушнер також бере участь у цьому процесі. Тобто, по-перше, йдеться, очевидно, про передвиборчі заяви, спрямовані на те, щоб обдурити американських виборців. По-друге, про суто корисливі інтереси, пов’язані з дизелем. І от такій співпраці бізнес-кола Трампа з бізнес-колом Путіна заважає оця нехороша Україна, яка ніяк не дає хорошим людям заробляти мільярди доларів.
На мою думку, американці не припинять постачання нам зброї із тієї простої причини, що це, знову-таки, мільярди доларів, які щомісяця вливаються в американську економіку. Зараз ще й завдати удару по традиційно головних спонсорах Республіканської партії (представникам американського військово-промислового комплексу) означало б скоїти політичне самогубство. Дональд Трамп, звичайно, неадекватна людина, але я не думаю, що настільки, щоб остаточно себе поховати й відправити себе та своїх поплічників під суд за можливі корупційні справи після перемоги демократів на виборах до Конгресу та Сенату. А все до цього йде. Тож щодо зброї я б так не переймався. А от припинення передачі розвідувальних даних було б для нас неприємним, хоча й не смертельним. Адже ми ж розуміємо, що наведення на цілі вглиб Росії може здійснюватися різними способами. На мій погляд, є інша, небезпечніша історія - використання Starlink. Але я теж не думаю, що Ілон Маск із власної волі відмовиться від мільйонів доларів щомісяця, які він отримує від наших європейських партнерів за те, що ми користуємося Starlink.
"РІШЕННЯ ТРАМПА – РАДШЕ ПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ, НІЖ БІЗНЕСОВО-КОРУПЦІЙНА"
Народний депутат фракції "Європейська Солідарність" Володимир Ар’єв також вважає, що ситуація, яка склалася, передусім пов’язана з американськими проміжними виборами до Конгресу:
- Трампу потрібна була така популістична історія напередодні виборів. Хоча він і орієнтується, як сам сказав, на фермерів та власників траків. Більшість із них не читає аналітики про ситуацію на паливному ринку. Вони не заглиблюються в питання про те, що у Сполучених Штатах нафтопереробні потужності з виробництва дизеля майже на 100 відсотків завантажені. Їх уже нікуди розширювати. До того ж навіть власна нафта, яка є у США, погано підходить для дизеля, оскільки для цього потрібна, умовно кажучи, груба нафта. Така є в Росії, Венесуелі чи у деяких країнах Близького Сходу. Але в цьому разі дефіциту дизеля в Америці немає, адже вони виробляють більше, ніж споживає ринок. Тому всі ці процеси є відображенням світових тенденцій, де справді не вистачає саме нафти як такої, зокрема нафти з арабських країн. А це вже безпосередньо відповідальність самого Трампа, тому що і там, і там він трохи наробив галасу. Зрозуміло, що перед виборами він не хоче визнавати, що сам винен у цій ситуації. У венесуельській історії це мало менший вплив, а от щодо Ормузької протоки — це вже суто його прокол. Тому йому потрібно "перевести стрілки" на когось іншого. Ось він таким чином і "переводить стрілки" на Україну, водночас вимагаючи дизель від Росії. Насправді той обсяг на ціну всередині Америки суттєвого впливу не матиме. Але це дозволить Трампу показати своїм виборцям, що він щось робить, і зняти із себе відповідальність. А на нас йому просто плювати.
Цікава ще й історія щодо того, через які фірми-посередники дешевий російський дизель заходить до США. Я припускаю, що за таких обсягів навіть різниця в 10 доларів на тонні становить солідну суму. Але за будь-яких обставин ціна на російський дизель, очевидно, буде однозначно політичною. Тож буде цікаво подивитися, за якою вартістю посередник між російським дизелем та американським ринком отримуватиме цей продукт і реалізовуватиме його, а також кому належатиме ця компанія - хто саме виступатиме оператором?
Ще один момент змушує мене думати, що все це справді більше політична історія, ніж суто бізнесова чи бізнесово-корупційна. У Росії немає таких потужностей, щоб виробити ту кількість дизеля, про постачання якої на зовнішній ринок говорить Трамп. Більше того, у самій РФ не вистачає дизеля для внутрішнього ринку, і навіть діє заборона на його експорт. Водночас у Сполучених Штатах існує заборона на імпорт російських нафтопродуктів. Тому, очевидно, йтиметься про схему через треті країни, які перероблятимуть російську нафту на дизель. Особливо це стосується країн, де Росія має безпосередній контроль. Тож це єдиний варіант, який я бачу і який потенційно може спрацювати більш-менш законно. Тому, найімовірніше, ми спостерігаємо політичну гру та спробу перекласти відповідальність саме на Україну. Адже потрібно знайти того, на кого можна звалити провину. Трампа не дуже хвилює, те, що Україна б’є по російських НПЗ через те, що захищається. Він взагалі не хоче сприймати ситуацію з погляду того, хто є нападником, а хто - жертвою. Дивиться на те, хто сильніший, а хто слабший, і на кого можна перекласти відповідальність із найменшими наслідками для себе та в найбільш зручний для себе спосіб.
Законопроєкт про заборону закупівель російської нафти, який готується в Конгресі, теж про політику, тому що конгресмени не збиратимуться до виборів. Лише після них відбудуться засідання ще чинного складу Конгресу, адже новий розпочне роботу вже в січні наступного року. Так що швидко це не відбудеться. Законопроєкт, який є зараз, ґрунтується на доктрині Рейгана - "Peace through strength", тобто "Мир через силу". На мою думку, це єдиний можливий варіант у протистоянні з нацистською Росією. Він спрацював у Рейгана проти комуністичного Радянського Союзу. У Трампа є певні важелі впливу на період до виборів, а вже після них почне формуватися новий склад Конгресу. Відповідно, найактивніше діяти потрібно саме до того часу. Адже ми поки що не розуміємо, як поводитимуться навіть чинні конгресмени після завершення волевиявлення. І республіканці, і демократи, як ми знаємо, чутливо реагують передусім на настрої, які панують у виборчому середовищі. Після оприлюднення результатів виборів можуть відбутися певні коригування позицій, зокрема й серед республіканців щодо Трампа. Може змінитися їхнє ставлення до нього. Ми вже бачимо чимало критики з боку республіканців рішення Трампа. Водночас є сумніви щодо того, чи допоможе це їм принаймні вирівняти ситуацію або наздогнати опонентів і надолужити те, що вони вже втратили через ту саму його політику. Але мені здається, що американський президент думає не стільки про власну партію, скільки про те, щоб його безпосередні прихильники, яких він довгий час формував і згуртовував навколо себе, мали зручне пояснення того, що відбулося, і що їхній улюбленець залишався ні в чому не винним.
А нам треба своє робити і відбиватися від рашистів. Зеленському потрібна сильна дипломатія, якої у нас, на жаль, я поки що не спостерігаю, а також достатньо поміркована політика. У боротьбі за реноме Трамп однозначно буде у виграшній ситуації, адже він може робити все, що хоче, а у Зеленського такого люфту немає. Йому треба зараз діяти в інтересах держави, але не вступати в будь-які суперечки, не повторювати "Овальний Кабінет-2" і трохи розуміти, що Трамп болісно сприймає закиди про слабкі рішення. Взагалі по своїй натурі – це два близнюки-брати. Але у Зеленського питання в тому, що країна стоїть на межі виживання. А у Трампа йдеться лише про його особисту політичну кар'єру. Ось ці дві величини порівнювати не можна, адже вони перебувають у різних вимірах.
"ЯКЩО АМЕРИКАНЦІ ПОВНІСТЮ ПРИПИНЯТЬ ПЕРЕДАВАТИ НАМ РОЗВІДДАНІ, МИ ПЕРЕКЛЮЧАТИМЕМОСЯ НА ЄВРОПЕЙСЬКІ"
Комітет Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки не був проінформований про історію з підготовки угоди між Америкою та Росією й про те, що танкер з дизельним паливом вирушив з РФ, як пишуть у пресі, ще 22 вересня, розповідає секретар Комітету, народний депутат фракції "Голос" Роман Костенко:
- Відповідальні органи нам про це не доповідали. Керівник СЗР Умєров після призначення ще жодного разу не був на засіданні Комітету. Приходили його заступники, але такої інформації ми від них не отримували.
Загалом ми маємо розуміти одну річ й дуже серйозно до неї ставитися: Трамп зараз робить усе, щоб зіграти насамперед на свою внутрішню аудиторію та показати себе людиною, яка розв'язує зовнішні проблеми й долає кризи. Тому його заяви ми також маємо фільтрувати й аналізувати, на кого вони спрямовані. Зараз у нього період виборів, і йому в першу чергу потрібно працювати зі своїм електоратом. Ми бачимо й знаємо, як він вирішує питання. Трамп намагається показати своїй внутрішній аудиторії, що саме так бореться з кризами, зупиняє війни та досягає домовленостей. Нам потрібно брати з цього максимум можливого. Якщо він каже, що домовлятимемося про якесь перемир’я, то бачимо, що президент України підхоплює тему й працює в цьому напрямку. Особисто я нині сумніваюся, що щось із цього вийде. Але ми бачимо, що наші дипломати все-таки активізують роботу й продовжують шукати можливості, щоб з цього щось витиснути.
Сьогодні ще зарано говорити те, як вся ця ситуація вплине на поле бою, де нам потрібно продовжувати виконувати свою роботу – бити ворога. Передусім йдеться про геополітичну гру, у межах якої Трамп "розв’язує руки" Путіну й демонструє, що той уже є цілком прийнятним партнером, з яким можна мати справу – США це робить, то й інші можуть так чинити. Ось у чому найбільша проблема. Але Європа також засудила це рішення Трампа, і ми бачимо, що таких голосів чимало. Тому я не думаю, що наразі це усе безпосередньо вплине на війну. Якщо ж надалі відбуватимуться якісь кроки, то вони, звичайно, можуть позначитися на ситуації — зокрема, якщо йтиметься про розвідувальні дані, Starlink чи інші критично важливі для нас речі. Якщо нас намагатимуться спонукати до певних поступок, це, звичайно, також може мати наслідки. Але на цей момент маємо лише заяви та факт проходу одного танкера. Чи може США припинити надавати нам розвіддані та зупинити поставки зброї? Ми ж уже мали справу з Трампом, тому все можливо. Але я думаю, що саме в цій ситуації такий сценарій малоймовірний. Питання в тому, що, на щастя, зараз ми не залежимо виключно від Сполучених Штатів. Так, вони виконують важливу роботу, а їхні розвідувальні можливості є одними з найкращих. Але є й альтернатива - зокрема, європейські партнери. Розгляньмо найгірший варіант: якщо американці повністю припинять передавати нам свої розвідувальні дані, ми, звичайно, переключатимемося на європейські джерела, зокрема британські, які також мають відповідні можливості. Звісно, це не дозволить компенсувати американські дані на 100 відсотків, але йдеться точно не про те, що через це ми програємо війну. Щодо постачання зброї, то є окремі критично важливі позиції, зокрема ракети для систем Patriot, яких нам і без того постачають не так багато. Усе інше, по суті, диверсифіковано, і необхідні ресурси можна шукати в інших країнах. Скажімо так: у разі виникнення така ситуація може бути критичною, але не катастрофічною.
"ТРАМП ПІДПИСАВ ПОЛІТИЧНИЙ "СМЕРТНИЙ ВИРОК""
Політик та дипломат Роман Безсмертний наголошує, що заява Трампа про ніби енергетичне перемир’я між Україною та Росією є продовженням так званої дизельної угоди:
- Адже все це й становить своєрідний інформаційно-психологічний тиск, спрямований на переформатування електорального вибору напередодні третього листопада. Ні перше, ні друге не має жодного стосунку ані до теми енергоринку, ані до мирних переговорів, ані до припинення вогню тощо. Усе це спрямовано на одне – вибори. Думка така: якщо взяти піпетку, набрати в неї дизеля й капнути Трампу на лоба, то зміниться ціна на бензин. Ось так можна охарактеризувати такі речі.
Згадайте, спочатку Трамп дуже багато наговорив про нобелівську лауреатку Піллей. Він сказав, що заслужив на премію значно більше, адже нібито припинив усі війни за чотири тисячі років людства. І тут зрозумів, що це його зоряний час. Він має вирішити, як сам каже, питання російсько-української війни. Тому кидає повідомлення, яке так само абсолютно не прив’язане до суті процесу, а відображає його власне уявлення про ситуацію.
А от з точки зору інформаційного потрясіння треба звернути увагу, як це прокоментували представники MAGA, наближені до Трампа. Щоправда, без зазначення імен, бо вже не один дурень не хоче підписуватися під такими речами. Вони заявляють: не потрібно вести переговори, не потрібно нікого вмовляти, твіт розмістив - і перемир’я настало. Ось на що це розраховано. І немала частина американців, хочу вас запевнити, цілком може в це повірити. Навіть люди з вищою освітою все одно підтримують Трампа. Тобто треба розуміти, що ми маємо справу не лише з "помаранчевою чумою", як його обізвали в скульптурі, а зі своєрідним суспільством, у якому 70–80 відсотків просто сидять у соціальних мережах, як сучасні діти в Європі, яких намагаються врятувати від надмірного впливу цифрового середовища. Тому не треба переоцінювати їхнє суспільство. Ці два повідомлення вже не вплинуть на ситуацію, але вони розраховані на те, що суспільство їх проковтне. Причому саме так, як цього хоче збуджений, запалений розум Дональда Трампа.
Ще одне: реакція президента Зеленського на цю всю ситуацію, на мою думку, завищена. Він, так само як і багато хто, вважає це ледь не катастрофою. Але, на мою думку, це означає одне: Дональд Трамп сам собі підписав політичний "смертний вирок" і чекає на третє листопада, коли демократи приведуть його до виконання. Воно так і відбудеться, тому що ці дії не додають Трампу, а віднімають. Суспільство суспільством, але є його певний тренд. Зараз тренд не до Трампа, а від нього. Він цього не розуміє, тому й кидається з боку в бік - досі бачить себе у передвиборчій кампанії 2024 року: Україна винна, Байден теж. До речі, навіть Лумер відреагувала на цю ситуацію абсолютно правильно. Тому зараз звучить його політична "похоронна музика".
Варто розуміти, що користі від Америки для нас, як із козла молока. По-перше, розвідувальних даних вони вже давно нам не надають, тоді як Україна передає їм розвіддані про Росію, а вони вдають, що їм це не потрібно.
По-друге, усе, що стосується космічної розвідки, забезпечують Велика Британія, Франція, а також Італія. Тому США не відіграють тут ролі.
По-третє, вони постійно повторюють: "Ми вам допомагаємо". Але ви нам не допомагаєте, а продаєте, причому речі не найвищої якості. Крім того, Україна більше не укладатиме нових контрактів зі Сполученими Штатами, починаючи з 2027 року. Жодної необхідності в цьому немає.
Де можуть виникнути проблеми? Є певна кількість техніки, зокрема танки Abrams (яких залишилося лише декілька) та комплектуючі для гармат М777, оскільки чимало з них американського виробництва. Але їх не так важко замінити аналогами німецького, французького, британського, шведського виробництва тощо. А тема F-16 уже дев’ять місяців поступово втрачає актуальність. Вона дедалі більше стосується лише того, що постачатиметься з Європи, зокрема з Бельгії. Тут є питання поновлення програми. Саме тому й укладаються великі контракти на Gripen і французькі Rafale. Тож цей шлях поступово звужуватиметься.
Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"
