УКР
4850 відвідувачів онлайн
"Бурштинові" депутати: чого чекати від справи Розенблата й Полякова
Поки триває розслідування, адвокати народних депутатів Борислава Розенблата й Максима Полякова зосередилися на найбільш уразливих моментах "бурштинової справи".
Окрім співробітників НАБУ, ніхто інший, імовірно, ще не бачив повної версії відео, на якому записано спілкування депутатів з агентом Сивокінь. Це створює широке поле для спекуляцій у справі, і крапку може поставити тільки суд.ЗАСТАВИ Й САНКЦІЇ
Рішення Верховної Ради дуже обмежило вибір прокуратури. Парламент, як влучно відзначив один із прокурорів, фактично взяв на поруки підозрюваних, а тому прокуратура не могла навіть подавати клопотання про утримання депутатів під вартою чи домашній арешт. Найсуворіший можливий для них запобіжний захід – застава. А також додаткові процесуальні обов'язки.
Розраховуючи суму застави, прокуратура зважала на суму інкримінованих хабарів або завданої шкоди, майновий стан підозрюваних, а також межі, встановлені законодавством.
У випадку з Розенблатом Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) вимагала 10 млн грн застави, але суд призначив тільки 7. Для Полякова суд призначив 304 тис. грн - проти 505 тис. грн, які вимагала прокуратура.
"Ви пропонуєте браслет із єдиною метою - щоб принизити народного депутата, щоб відстежувати. Навіщо це?" - каже адвокат Петро Бойко, який захищає Полякова.
Інший захисник Полякова - Ярослав Білявський - стверджує, що суд не може обмежувати народних депутатів у пересуванні. Він припускає, що це суперечить Конституції.
"Процесуальні обов'язки, які обмежують у пересуванні народного депутата України, безпосередньо обмежують його повноваження. Якщо Верховна Рада не дала дозволу на його затримання, то ні суд, ні прокуратура не можуть обмежувати його повноважень. Це сказано в рішенні Конституційного суду від 26.06.2003. Згідно з п. 7 вказаного рішення, обмеження повноважень народного депутата може бути встановлено винятково Конституцією та законами України", - каже Білявський.
"Є ризик грубого порушення Конституції та принципу депутатської недоторканості. Я бачу, що по інших депутатах є такі прецеденти. Я думаю, що колективне звернення до Конституційного суду допоможе встановити незаконність цих дій… Якщо депутат не може вільно пересуватися по території, він позбавлений можливості виконувати повноваження, які є в законі про статус народного депутата", - додає адвокат.
Сторона обвинувачення вважає інакше: Верховна Рада, не давши санкції на затримання чи арешт депутатів, якраз і створила підвищений ризик неналежної поведінки підозрюваного.
Якщо нардеп-підозрюваний не внесе застави чи порушить процесуальні обов'язки (носіння електронного браслета, обмеження пересування та спілкування з рештою фігурантів справи тощо), то прокуратура не зможе заарештувати його чи затримати. Вона тільки отримає новий аргумент, щоб повторно звертатися до Верховної Ради й вимагати дозволу на суворіший запобіжний захід. Але в нинішніх умовах це можливо тільки восени, після парламентських канікул.
Таким чином, прокуратурі залишається вірити на слово Розенблатові й Полякову, що вони не тікатимуть, ні на кого не впливатимуть і з’являтимуться до слідства, прокурора й суду.
ДОКАЗОВА БАЗА
Якщо відкинути формальні претензії, то один із основних аргументів сторони захисту – це можливі порушення при здобутті доказів.
Зокрема, адвокати посилаються на ст. 482 Кримінального процесуального кодексу (КПК), що забороняє прослуховувати чи вчиняти інші слідчі дії щодо народного депутата, перш ніж Верховна Рада зніме з нього недоторканість.
Контраргументи обвинувачення зводяться до того, що НАБУ прослуховувало не Розенблата чи Полякова, а агента НАБУ, депутатських помічників, місця зустрічі, а депутати просто потрапляли в кадр. Мовляв, хитро, але законно.
Фільм про Розенблата й Полякова, який НАБУ оприлюднило в Інтернеті, - це близько години відео. Повні записи, як повідомив у суді прокурор, - це 60 годин.
Тож адвокати й підозрювані говорять, що фільм – нарізка вирваних із контексту сцен.
Саме з цієї причини Розенблат і адвокати були проти перегляду фільму в суді, коли нардепові обирали запобіжний захід. Суд із позицією захисту погодився й відмовив прокуратурі в перегляді фільму.
Через кілька днів у суді по Полякову прокуратура не подала клопотання про перегляд фільму. Тоді це клопотання подав уже захист. Сам Поляков наполягав, щоб відео показали в суді, бо він хоче його прокоментувати.
Прокурор Максим Кравченко пояснив, що САП не вимагатиме перегляду відео в суді, оскільки воно доступне в Інтернеті, крім того, дані з відео наведено у стенограмах і протоколах слідчо-розшукових дій, що є в матеріалах клопотання. У свою чергу, прокурор Віталій Кравець припустив, що в залі суду немає людини, яка б не бачила фільму, а тому він не бачить сенсу в повторному перегляді.
Суд вирішив, що оскільки йдеться про обрання запобіжного заходу, а не слухання справи по суті, то переглядати відео не потрібно.
На думку адвокатів Полякова, прокуратура відмовилася від перегляду, оскільки на відео були деякі невідповідності й ознаки фальсифікації. Адвокат Білявський стверджував, що депутатська помічниця Любонько начебто імітувала дзвінок Полякову на WhatsApp (у неї на iPhone начебто не спрацював датчик наближення). Під час цієї розмови дівчина нібито звітувала шефові про отримання хабара.
Була імітація чи ні, а, за даними НАБУ, помічниці Полякова таки було передано 7500 доларів, які пізніше було витрачено на купівлю мобільних телефонів для депутата і його дружини. У магазині, де купували телефони, було вилучено купюри з тими порядковими номерами, які передавала агент НАБУ.
Адвокат Полякова Петро Бойко зацитував у суді інший уривок розмови, у якій депутат переконує агента Сивокінь, що він міг зробити для неї все безплатно, якби вона сама не шукала Руденка (голова міжфракційного депутатського об’єднання "Депутатський контроль").
Поляков: Хороший вариант вам не надо. Вам надо плохой и подороже.
Сивокінь: Какой плохой и подороже? Максим Анатольевич, скажите мне, пожалуйста.
Пляков: Я вам предложил. Давайте то, что надо. Я помогу, и ничего мне не надо. Вы нашли вариант там, где понятно.
Сивокінь: Ну, Максим Анатольевич, пока вы туда-сюда, и тут появился господин Руденко.
Поляков: Не появился. Появились вы, и вы его нашли.
Тут уже про вирвані з контексту цитати заявляють прокурори.
Хай там як, а повних записів "бурштинової справи" досі ніхто не бачив, окрім, мабуть, співробітників НАБУ. І це створює широкий діапазон для маніпуляцій - зокрема, і щодо ролі агента НАБУ Катерини Сивокінь.
Розенблат, як відомо, звернувся з заявою про злочин - щодо провокації хабара. Справу розслідує Генпрокуратура.
Позицію захисту, що депутат став жертвою провокації, складно назвати сильною. Адже, по суті, це означає визнання факту отримання неправомірної вигоди. Тим паче, якщо охоронці Розенблата вже пішли на співпрацю зі слідством і дали свідчення, що гроші від Сивокінь отримували за розпорядженням свого шефа.
Адвокат Розенблата Петро Янченко вважає, що агент діяла незаконно, бо такої процесуальної дії, як провокація хабара, українське законодавство не передбачає. Дещо парадоксально, але захисник Розенблата висловився за те, щоб легалізувати такий підхід в Україні.
"Дедалі більше я замислююся про необхідність запровадження такої процесуальної дії, як провокація хабара. Це коли спеціально підготовлені та вмотивовані люди під виглядом прохачів перевіряють чиновників на здібність брати. Інструмент вважається суперечливим, але він однозначно посилює тиск на корупціонерів", - сказав Янченко. Водночас він наголошує, що поки такі агенти не узаконені, результатів їхньої роботи визнавати не можна.
НАБУ й САП вважають, що все було законно. В українському КПК під провокацією хабара мається на увазі підбурювання, а саме різні форми схиляння до злочину: умовляння, підкуп, погрози, примус. Антикорупційні органи запевняють, що агент Катерина нічого з вищевказаного не робила.
Оперативна розшукова діяльність і подальші слідчі дії в цій справі, як переконує прокурор САП Віталій Кравець, відповідають принципам Європейського суду з прав людини, – investigative criminal activity in an essentially passive manner. Йдеться про досудове розслідування у винятково пасивний спосіб, шляхом долучення до вже наявної діяльності.
БІЛІ ПЛЯМИ
І доки розслідування не завершено, чимало моментів для стороннього глядача є загадкою. У НАБУ й САП це пояснюють таємницею слідства: мовляв, усьому свій час.
Привертає увагу те, що рішення, які лобіювала агент Сивокінь, не були, по суті, незаконними, а навпаки - розумними й цілком прогресивними. Наприклад, звільнення від оподаткування ввезення в країну обладнання для видобутку бурштину діє в багатьох країнах ЄС і має позитивний ефект для галузі.
Незаконним є бажання депутатів заробити на прийнятті цих рішень.
Те саме й зі скасуванням 6 спецдозволів на видобуток бурштину. У жовтні-листопаді 2016 року компанії "Амбер Холдинг", "Надра Галичини" та "Райт Солюшн" отримали 6 спецдозволів на розробку бурштинових родовищ у Житомирській області. Справжні власники цих компаній ховаються за офшорами. Проти нових видобувачів активно протестували місцеві нелегальні копачі. Про ці події писали у ЗМІ й робили журналістські розслідування.
Дозволи на видобуток бурштину видало Держгеонадра начебто без погодження з облрадою. Пізніше рішення дивом знайшлися, і вони свідчили, що облрада була проти. Тож у Житомирської прокуратури були всі підстави позиватися задля анулювання цих ліцензій.
Розенблат потрапив до Верховної Ради як мажоритарник із Житомирської області. Тому його інтерес до теми та звернення до прокуратури виглядали логічно.
З іншого боку, на відео НАБУ зафіксовано, як Розенблат обговорює з Катериною Сивокінь скасування саме цих ліцензій, щоб "зачистити" конкурентів. На відео депутат просить дати йому гроші, щоб вплинути на прокурорів і суддів.
У квітні Окружний адмінсуд Житомирської області навдивовижу швидко, за одне засідання, скасував один спецдозвіл. Згідно з записами агента, помічник Розенблата Тимур Крюков розповідав, що за це рішення вони "занесли".
Позови про решту п'ять ліцензій пригальмували. Коли розслідування НАБУ отримало розголос, судді зі зрозумілих причин почали брати самовідвід.
Тож цікаво, чи справді дійшло до стимулювання прокуратури й суддів чи вони працювали самостійно, - і, мало того, могли взагалі не знати, що хтось заплатив за їхню роботу.
Так само поки нічого не чути про вручення підозр комусь із керівництва Держгеонадра.
Судячи з записів розмов помічниці Полякова з агентом НАБУ, спочатку 15 тис. доларів планували розділити на трьох. Йшлося про нардепів Борислава Розенблата, Максима Полякова, а також в. о. керівника Держгеонадра Миколи Бояркіна. Проте пізніше Бояркін із цієї схеми зник. У травні цього року його звільнили. Чи знав Бояркін про можливий хабар? Сподіваємося, слідство це з'ясує. Сам він уже звернувся до голови НАБУ з заявою, що не має стосунку до "бурштинової справи" й вимагає вирізати його прізвище з оприлюдненого відео.
Крапку в цій історії буде поставлено нескоро. Роль кожного персонажа ще має бути уточнено. Але очевидно, що після "бурштинової справи" для чиновників світ уже не буде таким, як учора.
Ірина Салій, "Цензор.НЕТ"
Топ коментарі
Аж ничего) Обычный мыльный пузырь, как всегда у нас.