УКР
10728 відвідувачів онлайн
Прес-офіцер Влад Якушев: "Мені подзвонили з військкомату: "Твою мать, я тобі дам спецназ! Ти що, не розумієш, що ми програємо інформаційну війну до чортової матері?" Прес-офіцерам треба і далі робити свою роботу, тому що дуже багато хто зараз вважає, що війни немає. Ось ці сухі зведення, які дає прес-центр АТО, що поранено стільки-то, обстрілів стільки-то, впало стільки-то снарядів, для людей ні про що не кажуть. Це якась така статистика, приблизно як стільки-то тонн насіння виростили і стільки-то відтисли. 31 200 0 Суспільство 
Директор Національного військово-історичного музею Владислав Таранець: "У нас є Біблія, яку ми знайшли біля наших загиблих хлопців обгорілою і розгорнутою на молитві "Не бійся" Іловайський прапор, який біля згорілої машини з тілами наших хлопців в Іловайську знайшов Паша Нетьосов, саме його розгорнули під час засідання Генасамблеї ООН у Нью-Йорку в 2015 році, "зустрічаючи" Путіна. А в День Прапора того ж року ми давали його на експозицію прапорів на Софійській площі як символ нескорених. Адміністрація Президента, якщо Главі держави потрібно кудись їхати і показувати якийсь артефакт цієї війни, йде саме до нас за такими речами. 23 359 0 Раніше у тренді: Історії російсько-української війни 
Позивний Білий, 58-ма бригада: "У промзоні Авдіївки є "Будинок Павлова" - ми там відбили три штурми" Був тоді такий момент, коли треба було коригувати АГС, а я ніколи в житті цього не робив. Підійшов до хлопців-АГСників і кажу: "Мужики, як це робиться?" Мені розповіли. У підсумку з прекрасним правосеком, АГСником Сантою ми відмінно відпрацювали по сепарських позиціях. З боку супротивника було чимало поранених і вбитих. Був момент, коли вороги стояли під парканом, поробили собі дірочки і з них стріляли. І ми з Сантою з другої перестрілки починаємо класти по всьому периметру паркана. А звідти лунали крики, що досить, мовляв, стріляти. Загалом, без карти, виходило влучати у квадрат дуже непогано. Ось тоді-то мої хлопці сказали, що я - ювелір. 53 305 0 Раніше у тренді: Історії російсько-української війни 
Начальник штабу механізованого батальйону Олексій Коновал: "Після Іловайська в полоні я лежав і думав: "Лишень би довго не катували, а краще відразу прикінчили. А якщо дізнаються, що я їхній земляк, то почнуться жахіття" Удень до нас дістався начальник штабу "Донбасу" Філін і сказав, що по дорозі поруч із нами йтиме колона Червоного Хреста, тому можна віддати поранених. Ми вийшли, винесли поранених, дійшли туди, прочекали якийсь час, але нічого не їхало. Вирішили, що будемо десь поруч, щоб колону цю не пропустити. Але нас виявили росіяни - під'їхали впритул на БМД і забрали в полон. 60 285 0 Суспільство 
"Офігіти, це, напевно, сепарські підземні комунікації. От би психонути - і лупанути по них, козлах!", - репортаж про аеророзвідників Коли був вхід батальйону в Іловайськ, ми повинні були зробити проліт над дорогою, по якій наші планували входити в місто, але тоді в районі погодні умови були дуже складні для польотів. Через це літак не долетів до пункту управління і розбився, а коптер теж був у ремонті, тому, коли стався Іловайськ, ми просто технічно не змогли зробити розвідку. 53 917 0 Суспільство 
Начальник розвідки 58 бригади Олексій Абдурахманов (Берія): "Взяття промзони в Авдіївці - це заслуга моїх хлопців" "Промзону ми відбили, тому що це була наша територія, але після неї йде лінія розмежування, і з огляду на Мінські домовленості, ми не можемо йти далі. Але якби стояло завдання рухатися вперед, то не питання - ми готові. Тим більше, що моральний стан з того боку дуже поганий: у них великі втрати, а це не може надихати. А щодо нас, навіть така маленька, але перемога - це плюс, це підвищує наш бойовий дух. Тому промзона - це не тільки тактична, але ще й моральна, й політична перемога". 34 046 0 Раніше у тренді: Історії російсько-української війни 
Стрілець Олександр Абаєв: "Орден Героїв Небесної Сотні мені так і не дали, але отримав нагородну зброю за затримання сепаратиста, який убив мого друга". Через кілька місяців знову пройшла інформація, що мені таки вручать орден Героїв Небесної Сотні, але замість цього за заслуги на Майдані мені видали орден "За мужність" III ступеня, за рангами це на 4 рівні нижче. Зате в мою сторону понеслося багато плювків і кивків, що поки на війні гинуть хлопці, я собі випрошую або навіть вимучую ордени. Але ці ордени мені видали за участь і поранення на Майдані, а за АТО у мене немає жодної нагороди. І якщо у когось якісь інші думки з цього приводу, нехай прийде і висловить мені це в обличчя. А за АТО у мене є нагородна зброя. Я отримав її за затримання сепаратиста, який убив мого друга Сергія Підгірного з позивним Сімнадцятий. 27 168 18 Раніше у тренді: Агресія Росії проти України Історії російсько-української війни Війна 
Стрілець Микола Змієвський: "Я бачив очі своїх друзів, які вийшли з Широкиного, - це неможливо забути" Боєць 79-ої бригади Микола Змієвський - високий чоловік із виразним обличчям і тонким сприйняттям світу. Він відразу ж попередив, що про бої розповідати не буде, тому що живе не минулим, а сьогоденням. А в цьому його світ - це можливість приготувати смачну каву й бачити, як люди насолоджуються цим напоєм. Його покликання - бариста (буквально - "людина, яка працює за барною стійкою" - кавовар, фахівець із приготування кави, - ред.) Повільним і протяжним голосом він розповідає не про дії, а про відчуття. А коли доводиться згадувати фронт - робить паузу і задумливо дивиться всередину себе. 50 153 53 Суспільство 
Боєць "Айдару" Павло Павлов: "Такого не було, щоб ми не взяли якусь позицію. І ворог знав, що скільки б нас не лягло, ми все одно відстоїмо територію" Якщо проаналізувати, то всі літні наступи 2014 року сєпари постійно програвали, незважаючи на те, що в нас не було підготовки. І це відбувалося не тому, що вони погані солдати, а тому, що ми просто кращі і все. Я вважаю, що Луганськ і Донецьк можна було звільнити тоді, можна і зараз. Але туди мають іти нормально підготовлені і екіпіровані люди, які мали б прикриття арти і авіації, і тоді від ворога нічого б там не залишилось. І в нас є такі люди. 55 480 60 Раніше у тренді: Історії російсько-української війни 
"Наші хвороби, онкологія - це ті гроші, які ми заощадили на тарифі на переробку сміття" Загалом і полігони, і звалища зараз займають близько 5% площі України. Тобто, двадцята частина країни зайнята відходами. І навіть якщо всі наявні полігони України працюють за правилами, то інші неконтрольовані 33 тисячі є просто звалищами, а шкідливі речовини, які на них утворюються, потрапляють у грунт. 21 655 69 Здоров'я 
Парамедик Сергій Авдєєнко: "Серед трупів військових я шукав живих. Промацував кожного, а раптом хтось вижив. Так ми знайшли чотирьох людей" Я пам'ятаю обличчя всіх поранених хлопців, яких ми вивозили, за той час, поки я там був, - це приблизно 150-200 осіб. І якби я їх десь зустрів, то впізнав би. Коли дивишся на цих людей, розумієш, наскільки їм важко: в одного рука відірвана, в іншого пневмоторакс, у третього осколком відокремило ребра від хребта. І ти все це латаєш і розумієш, що йому так боляче, що він от-от знепритомніє, тому розмовляєш із ним, і не запам'ятати таку людину неможливо. 44 220 51 Раніше у тренді: Історії російсько-української війни 
Головний сержант роти Іван Савельєв (Дядя Ваня): "Після однієї з наших операцій сепарські танки, які від'їжджали з Пісків, були чорного кольору і вже без піхоти на броні" Коли повз нас прорвалися два ворожі танки і людей зо 25 піхоти, вже давним-давно йшов бій. Усе горіло і вибухало. У цьому бою брала участь 81-ша, 93-тя і ми. Їхня атака повністю провалилася, бо з нашого боку було радіоперехоплення. 84 135 34 Раніше у тренді: Історії російсько-української війни 
"Коли я зайшла в реанімацію, він весь у бинтах - ні очей, ні рук, ні ніг не видно. Але я зібралася й кажу йому бадьорим голосом: "Ваню, привіт, це я, твоя мама!", - мама добровольця Вані Кушнерьова У нинішній війні є купа речей, про які ми не знаємо й не дізнаємося ніколи... Просто будемо пам'ятати наших хлопців, які загинули, які хотіли, щоб було краще. А це - найголовніше. У нас у країні дуже хороші люди. Ми, напевно, самі досі цього не розуміли. Можливо, самі не хотіли в собі це будити. Але тепер видно, що ми вміємо перебудовуватися, домовлятися, об'єднуватися". 30 025 22 Суспільство 
Командир артилерійської гармати Едуард Сорока: "Я думаю, що мене захищав ангел-хранитель - мій син. Він помер від лейкозу в 2010 році, йому було 7 років" Мені весь час щастило на війні. Я думаю, що мене захищав ангел-хранитель - мій син. Він помер від лейкозу в 2010 році, йому було 7 років. Кажуть, що дитина, яка вмирає, стає ангелом. Я теж у це вірю, мені так просто легше думати. А з дружиною ми розлучилися ще до того, як Руслана не стало. 36 478 39 Раніше у тренді: Історії російсько-української війни 
Водовоз 128-ої бригади Роман Антонюк: "Скільки за мною йшло техніки, я точно не лічив. Просто знав, куди їхати і як вивезти хлопців з Дебальцевого" Шурую я до тієї колони, доїжджаю до місця, а вони мене відсікають з кулемета. Добре, що в щит попали. Темно, чи то третя, чи то друга година ночі. Я розумію, що в лоб колони я увійти не можу, тому обходжу її знизу аж до Зеніта, їду через поле, намагаюсь якнайшвидше. Заходжу в зад колони. Кричу по рації, щоб дали дорогу. Прориваюсь наперед. На той момент вже півколони розсмокталося - хто куди тікав. Одні з переляку лізуть на Санжарівку, другі на Логвіново, треті на висотку. Тоді я підхопив залишок колони, хоча по рації кричав, щоб мені дали командира, але там тоді робився якийсь хаос. Потім чую, що мені Горний кричить в рацію, щоб я їхав вперед і показував напрямок, а колона потягнеться за мною. 46 334 34 Раніше у тренді: Історії російсько-української війни 
Снайпер Олександр Брославець: "Коли я побачив на собі величезну пляму крові, прочитав "Отче наш"" Нашим укриттям була водостічна труба під дорогою, яку там проклали, щоб вода не накопичувалася. Під трубами було метри два гравію, тобто якщо пряме попадання в дорогу, то з нами все повинно було бути більш-менш нормально, ну, контузіями б відбулися. А торці були загороджені мішками з піском і землею. Однак другого серпня сталося все не так, як нам би хотілося. О 5 ранку почався дуже щільний обстріл. Батарея САУ працювала по селу. А потім підключився міномет. 73 950 21 Раніше у тренді: Історії російсько-української війни 
"Мене все встраівало в моїй країні, а хто не хоче тут жить, то п#здуй звідси”, - репортаж із Мар'їнки - міста на лінії вогню Мене це вже бісить починає. Діти в школу ходять, в дєтсаду дві групи работає, а вони, бугаї, самі войну тут устроїли, а тепер сидять у Курахово. Всі повтікали, всі! Мій муж не для того працював на шахті все життя, щоб тепер якимось ідіотам-зекам залишити свій дім. Мерша уїхала, ось її, сучки, квартира двокімнатна, хоч би вікно розбите було. Гадюка. Я сказала, нехай тільки вернеться, я її сама лічно удушу. 67 394 114 Суспільство 
Репортаж з Авдіївки: "На вас навіть куль шкода, ми будемо вішати вас на стовпах". І це кажуть наші, авдіївські, які там у "ДНР" воюють!" Авдіївка, місто в зоні АТО, яке в останні кілька місяців у центрі уваги як одне з найбільш обстрілюваних. Насправді майже постійний гуркіт гармат доноситься з околиць міста - району "старої Авдіївки" та промзони. 101 449 60 Раніше у тренді: Агресія Росії проти України 
Штурман 2-ої польотної групи "Армії SOS" Дмитро Ковальчук: "Як аеророзвідники ми бачили, на яких ділянках є скупчення ворожої техніки, а на яких йде спустошення. Тема Дебальцевого була зрозумілою за місяць" На схід ми їздили на 5-7 днів, і нам було досить легко аналізувати і прогнозувати, в якому місці щось затівається. Бо ми бачили, на яких ділянках є скупчення техніки, а на яких йде спустошення. Тема Дебальцевого була зрозумілою за місяць. Багато військових прекрасно розуміли, що щось буде і в якому районі. Противнику для того, щоб організувати те, що трапилося на Дебальцевському напрямку, довелося оголити практично всю Луганську область. І з боку Маріуполя теж техніку відігнали. Все стягнули до Дебальцевого. 35 182 21 Політика України 
В.о. командира відділення Руслан Боровик: "Штурми монастиря 16 і 17 січня 2015-го були вже не потрібні. Лише хлопців поклали. Все це треба було робити набагато раніше і великими силами" Коли збираєшся брати будь-який об'єкт, потрібно знати максимум інформації від противника. Ми нічого не знали. І найважливіше - перед кожною операцією повинен бути незалежний зв'язок між командирами, а його теж не було. 41 745 25 Раніше у тренді: Історії російсько-української війни 
Командир танкового батальйону Дмитро Кащенко: "Мені соромно надягати орден Богдана Хмельницького, тому що такий само орден у загиблого Сашка Лавренка, але ми заплатили різну ціну" Перед боєм я від самого початку не приховував від особового складу, що ми звідти всі не повернемося. І перед тим, як дати команду "по машинах", зібрав хлопців, перед усіма вибачився, бо, ну чорт його знає, хто повернеться, а хто - ні. Правда, про себе особисто відчував, що все зі мною буде добре, а от по тих, хто має загинути, це буває видно і по очах, і по поведінці. Деякі в чисте одягаються. Наприклад, Сашко тоді запізнився в стрій, тому що він намагався якось помитися. Прийшов у новому камуфляжі. Я його ще сварив за це, мовляв, куди він зібрався - на парад чи воювати? 84 142 52 Раніше у тренді: Агресія Росії проти України Історії російсько-української війни Війна 
Екс-командир 25-го батальйону Андрій Янченко (Висота): "Я готовий виступати в суді як свідок, що ситуацію в Дебальцевому взимку 2014 року спричинило слабке керівництво" "Взагалі Дебальцеве для мене - важка тема. Якщо припустити що, дебальцевський плацдарм - це спланована операція, то спланована вона була абияк. Але все зіставити і проаналізувати я зміг уже після того, як ми звідти вийшли. А там було не до аналізу, коли все вибухає, в КП влучає снаряд, розлітається все на друзки; коли хлопці в оточенні, і ти розумієш, що можеш лише дати їм якісь сигнали і якось прикрити їхній вихід, а більше нічого, а їх там майже 100 осіб і серед них є і "трьохсоті", і "двохсоті". 40 419 58 Раніше у тренді: Дебальцевська дуга Історії російсько-української війни 
Командир взводу Андрій (Рапід): "Коли ми вийшли на околицю Луганська, думали, що через півмісяця місто буде наше, але завадив російський гумконвой" Коли ми тільки заходили на околицю Луганська, думали, що через півмісяця будемо в центрі міста стояти на блокпостах і, в принципі, до цього все і йшло. Наші взяли Луганський аеропорт. Взяли Лутугине, Георгіївку, Станицю Луганську, тобто просування було офігенними темпами. Завдання було взяти місто в кільце і просто видавлювати сепаратистів звідти, так, як це було зі Слов'янськом. І для них навіть залишили доріжку на вихід, але не вийшло зробити так, як хотілося. 56 476 65 Раніше у тренді: Історії російсько-української війни 
