"Кіборги вистояли, не витримав бетон", - сьогодні Всеукраїнський день пам'яті захисників Донецького аеропорту. ВIДЕО
16 січня - Всеукраїнський день пам'яті захисників Донецького аеропорту - "Кіборги вистояли, не витримав бетон".
Про це нагадує пресслужба Генштабу ЗСУ, інформує Цензор.НЕТ.
"242 дні мужності та незламності, 242 дні героїчної оборони Донецького аеропорту. ДАП. Пам`ятаємо! День пам’яті захисників Донецького аеропорту було встановлено з ініціативи українських воїнів, які 242 дні боронили цей стратегічний об’єкт. За стійкість, безстрашність і непереможність українських захисників ДАПу назвали "кіборгами", а форпост українських "кіборгів" став символом української мужності, оплотом українського духу", - підкреслюється в повідомленні.
Оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні: з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року. 242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ та російським бойовикам-терористам, затято відстоюючи малесенький клаптик української землі.
Бої за Донецький аеропорт почались 26 травня 2014 року, коли російськко-кремлівські терористи та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька. Цього ж дня українські військові, завдяки скоординованим діям підрозділів Повітряних сил ЗСУ, командування Десантно-штурмових військ Збройних сил України, Сухопутних військ ЗС України, командування Сил спеціальних операцій ЗС України, завдали удару по позиціях російських терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем.
"Пізніше була повна дестабілізація Російською Федерацією Донецька, початок окупації та нескінченні спроби цинічного кремлівського ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону", - нагадують у Генштабі.
На січень 2015 року припадають найкривавіші та найзапекліші бої. 13 січня унаслідок постійних масованих танкових і артобстрілів із боку бойовиків завалилася диспетчерська вежа, зображення якої стало символом оборони аеропорту. Далі бої точилися за поверхи нового терміналу. 18-20 січня українські військові утримували перший поверх, а підвал та верхні поверхи контролювалися противником. Кремлівські терористи Збройних сил російської федерації, скориставшись перемир’ям для евакуації своїх убитих і поранених, замінували перекриття будівлі і підірвали їх.
Притисло груди! Боже, як болить!
Не підніму з завалу своє тіло! Я думав, як загину, то в бою,
А все єство в бетоні заніміло…
Де телефон? Дотягнусь, подзвоню,
«Пробач!», - скажу ріднесенькій матусі
За те, що в старості води не піднесу,
Не добудую хату й вже не оженюся…
Прости, що сам пішов у військомат,
Що сам попхався у те жерло смерті,
Я лиш хотів, щоби москальський гад
Не роздирав Вкраїну всю на чверті!
Хотів прогнать з Донецька і Пісків…
Бо ти сама мене колись учила
Любити Бога, край свій і батьків,
Сама героєм ти мене зростила!
За рідну мову, за природу, за любов
Хотів віддати лиш Вкраїні борг,
Свою готовий був пролити кров,
І ось за це назвали словом «кіборг»…
А ми не роботи, ми - люди, ми - живі!
Ми, як могли, любили Україну!
Ми боронили той аеропорт,
Що вже перетворили на руїну…
А ти, рідненька, стільки не сумуй -
Мене покликав Бог в свої палати.
Сказав: «Ти потрудився, друг,
тобі пора за це відпочивати!»
Ти не сама, мамусю, озирнись -
З тобою нині плаче вся країна
Ось на колінах люди, подивись,
Як дякують усі тобі за сина!
Ти не сама. Ти сльози обітри.
Тобі лишаю бойового друга,
З яким ділив я крапельку води,
В нас спільні були радощі і туга.
Я знаю, рідна, він тебе знайде -
Ми тільки вчора з ним про тебе говорили,
А потім був осколок у плече -
Його під вечір до шпиталю вивозили.
А я лишився із його ріжком,
Щоб замість нього в вечір вартувати.
Ти помолись за нього вечірком
І будь від нині ти для нього мати.
Прости, рідненька, я так не хотів,
Хотів життя плекати, як бутон…
Я б не загинув! Землю б я вберіг!
Я б достояв! … НЕ ВИТРИМАВ БЕТОН…
---автор Кеньо Ігор