"Кіборги вистояли, не витримав бетон", - сьогодні Всеукраїнський день пам'яті захисників Донецького аеропорту. ВIДЕО
16 січня - Всеукраїнський день пам'яті захисників Донецького аеропорту - "Кіборги вистояли, не витримав бетон".
Про це нагадує пресслужба Генштабу ЗСУ, інформує Цензор.НЕТ.
"242 дні мужності та незламності, 242 дні героїчної оборони Донецького аеропорту. ДАП. Пам`ятаємо! День пам’яті захисників Донецького аеропорту було встановлено з ініціативи українських воїнів, які 242 дні боронили цей стратегічний об’єкт. За стійкість, безстрашність і непереможність українських захисників ДАПу назвали "кіборгами", а форпост українських "кіборгів" став символом української мужності, оплотом українського духу", - підкреслюється в повідомленні.
Оборона Донецького аеропорту тривала 242 дні: з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року. 242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ та російським бойовикам-терористам, затято відстоюючи малесенький клаптик української землі.
Бої за Донецький аеропорт почались 26 травня 2014 року, коли російськко-кремлівські терористи та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька. Цього ж дня українські військові, завдяки скоординованим діям підрозділів Повітряних сил ЗСУ, командування Десантно-штурмових військ Збройних сил України, Сухопутних військ ЗС України, командування Сил спеціальних операцій ЗС України, завдали удару по позиціях російських терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем.
"Пізніше була повна дестабілізація Російською Федерацією Донецька, початок окупації та нескінченні спроби цинічного кремлівського ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону", - нагадують у Генштабі.
На січень 2015 року припадають найкривавіші та найзапекліші бої. 13 січня унаслідок постійних масованих танкових і артобстрілів із боку бойовиків завалилася диспетчерська вежа, зображення якої стало символом оборони аеропорту. Далі бої точилися за поверхи нового терміналу. 18-20 січня українські військові утримували перший поверх, а підвал та верхні поверхи контролювалися противником. Кремлівські терористи Збройних сил російської федерації, скориставшись перемир’ям для евакуації своїх убитих і поранених, замінували перекриття будівлі і підірвали їх.
Пару днів тому їхала в метро!
На Золотих Воротах когось притиснуло в двері!
Довго просили - "відпустіть будь-ласка, двері". Я подумала, що у того що притиснило дверима людини, слабка реакція, тому що, ну вже дуже довго реагує..!
Коли через кілька станцій людей стало менше, я побачила чоловіка у військовій формі з дуже стомленим обличчям.
Я сиділа біля поручня, всі місця були зайняті.
Чоловік підійшов і обперся об поручень поруч зі мною на рюкзак за спиною. Він майже лежав на цьому поручні.
Сумнівів не було - людина їхала прямо з проклятої війни.., це було видно і по обличчю, і по тому, як він морщився, коли переминався з ноги на ногу.
Щось дуже боліло..!
Я боязко доторкнулася до його плеча і запитала: - "Присядіть?"
- "Ні."
Пару станцій я не знала, як заговорити.
Сидячи мені не було видно нашивки на рукаві.
Перед виходом знайшла 200 грн.
Коли піднялася, побачила на рукаві - "Кіборг"..!
Запитала: - "Ви додому?"
- "Так."
- "Важко було?"
- "Так."
Я не знала як продовжити розмову, але дуже хотілося обійняти, дякувати, плакати..!
Всі втупилися на нас і стали слухати!
Я, раптом, почала чистити його забруднену шапку зі словами - "Ой, у Вас шапочка забруднилася"!
Руки Він тримав у кишенях..!
Я засунула Йому в кишеню купюру прямо в руку і сказала: - "Візьміть. Купіть дружині квіти".
Втома з його обличчя миттєво пішла і він голосно випалив:
- "Не треба! У мене є гроші. Ви що! Не можна!"
Я себе відчула нерозумно і винувато..!
Зате, нарешті, знайшлися слова: - "Це єдине, що я можу для Вас зробити!"
Мій Герой виявився правдивішим за мене, втраченої в Києві серед зустрічаються ватNиків і священиків - сепаратистів.
Він сказав прямо з серця: - "Без вас, ми-ніхто"..!
До мене возращался розум і я, ридаючи по-дитячому, видавила з себе: - "Це ми без Вас ніхто!"
Я не змогла стримати ридань і тупо пішла до протилежних дверей, обливаючись соплями і сльозами. А Він говорив і говорив: - "Спасибі Вам. Я куплю дружині квіти".
Я ридала потім ще години дві..!
У сльозах виходили невимовні слова..!
Як багато я хотіла сказати..!
І не сказала..!
Сподіваюся тільки на те, що цей Чоловік почув своїм серцем!
Кому не лінь, репостніте ласка!
Може Цей "Кіборг" прочитає, що Я хотіла Йому сказати багато-багато СПАСИБІ!
Що вони у нас найкращі!
Що ми їх дуже любимо і дуже молимося за НИХ!
Що ми обіймаємо їх!
Що пісня "Землянка" відпочиває в порівнянні з нашою ніжністю і любов'ю до них.
І нехай всі плюються, але я дуже хочу, що б Вони всі повернулися живими переможцями і виховали своїх дітей такими ж правдивими і справжніми як Вони.
Почуй мене, "Кіборг", з метро..!
Ти йдеш захищати мене від орди, а я не змогла навіть обійняти тебе!
Але, я дуже хотіла!
Повертайся живим, будь ласка!
Автор: Anna Blashchuk