450 років тому було укладено Люблінську унію, яка регламентувала заснування нової держави - Речі Посполитої. ВIДЕО
Як нагадує Цензор.НЕТ, документ був затверджений депутатами сеймів Литви і Польщі 1 липня 1569 року. Шляхом об'єднання Королівства Польського і Великого князівства Литовського утворилася Річ Посполита - багатокультурна, багатомовна і полірелігійна держава, спадщина якої різною мірою вплинула на створення народів, які сьогодні живуть на її колишніх територіях.
Нова країна стала однією з найвпливовіших у Європі, її населення становило приблизно 7,5 млн осіб, і за два століття зросло майже удвічі. Також вона принесла в Європу нове явище - шляхетську демократію з виборним королем (раніше цим відрізнялася тільки власне Польща).
Територія Речі Посполитої: нинішні Польща, Литва, Латвія, значні частини України і Білорусі.
Основною причиною об'єднання був пошук Литвою союзників у протистоянні експансії Московського князівства в Лівонській війні. Однак об'єднанню двох країн передував династичний союз 1385 року, і за 150 років дві країни не раз були за крок від об'єднання. Союз в одній державі Польщі, України та Литви в 1569-му поставив Річ Посполиту в один ряд з найпотужнішими країнами Європи і дозволив здобути перемогу у війні з Московією.
Укладення Люблінської унії викликало прискорену інтеграцію центральних українських земель і місцевої знаті в західноєвропейське політико-соціальне товариство.
Люблінська унія. Картина Яна Матейка 1869 рік.
До об'єднання українські землі входили до складу Великого князівства Литовського і Королівства Польського. В ході об'єднання всі вони перейшли до Польської Корони. Таким чином розділені доти між двома державами більшість регіонів України (Галичина, Поділля, Холмщина, Волинь і Наддніпрянщина) вперше злилася в один політичний організм у складі однієї країни.
Українська шляхта й князі, які раніше були в складі Литви, а тепер переходили до складу Польщі, на переговорах, говорили, що у них є свої права і їм повинні гарантувати ці права. Привілеї, які отримали ці землі - Волинь, Брацлавщина, Київщина - передбачали культурно-адміністративну автономію для цих земель. Останні дослідження істориків дають підстави припускати те, що українська шляхта представляла свої землі як окрему країну. Надалі постійна вимога визнання українських земель як третьої, повноцінної частини Речі Посполитої і відмова це зробити з боку Варшави призводили до конфліктів і стали однією з причин розпаду Речі Посполитої.
Польський інститут у Києві створив виставку фотографій "Рівні до рівних. Вільні до вільних. 450-та річниця Люблінської унії", яка демонструється по ходу ескалатора на станції метро "Золоті ворота". Також виставка доступна у відеоформаті:
Московський Улус / Московія одержувала ярлики і платила Орді ясак до 1700 року.
Выговский и пропольская ориентация. Среди новой казацкой элиты Иван Выговский выделялся умом и образованностью. Он происходил из православного дворянского рода Киевщины, учился в знаменитой Могилянской коллегии, затем служил в польской армии и в 1648 г. под Желтыми Водами попал в казацкий плен. Оценив образованность и военный опыт Выговского, Хмельницкий освободил его. Записавшись в казаки, Выговский быстро сделал карьеру генерального писаря.
Став гетманом, Выговский немедленно дал понять, что во всех делах и начинаниях будет опираться на высшую старшину. Он стремился проводить самостоятельную внешнюю политику и мечтал о независимом украинском княжестве. При этом он прекрасно понимал, что нынешняя Украина слишком слаба для столь решительного шага и дабы не попасть в полную зависимость от Москвы, должна искать противовес ее влиянию. С этой целью Выговский стремится установить более близкие связи с Польшей.
Возобновление отношений с поляками поддерживала и казацкая, и церковная элита. Зато низы с подозрением относились к любым попыткам старшины найти взаимопонимание с польской шляхтой и яростно выступили против этого. Ядро оппозиции пропольской партии составили запорожцы во главе с Яковом Барабашем и казаки Полтавского полка. Сам же полтавский полковник Мартын Пушкарь вынашивал далеко идущие планы: на гребне антипольской волны он хотел взмыть до гетманских высот.
В то время как Выговский надеялся разыграть против царя «польскую карту», московиты, вмиг дознавшись о внутренних трениях среди казаков, стали агитировать массы против гетмана. Уже к концу 1657 г. взбунтовалась значительная часть рядовых казаков. В июне 1658 г. две враждующие казацкие армии сошлись в кровавой битве под Полтавой, из которой Выговский вышел победителем. Пушкарь вместе с 15 тыс. повстанцев погиб в бою, а Барабаш был позднее схвачен и казнен. Впрочем, победа гетмана оказалась пирровой: в братоубийственной бойне погибло 50 тыс. украинцев.
Теперь разрыв с Москвой стал для гетмана неминуем. И он удваивает свои усилия в поисках взаимопонимания с Польшей. В этом большую помощь гетману оказывал украинский аристократ Юрий Немирич. Немирич долгое время учился в Европе и вывез оттуда идею суверенного украинского («русского») княжества, независимость которого, подобно независимости Голландии и Швейцарии, гарантировалась бы международными соглашениями. Но Выговский, готовясь к войне с Москвой, был не в том положении, чтобы заставить хотя бы поляков признать независимость Украины. В 1658 г. после продолжительных переговоров украинские и польские дипломаты достигли компромиссного соглашения, известного как Гадячский договор.
По этому соглашению Киевское, Брацлавское и Черниговское воеводства должны были составить Русское княжество, которое, наряду с Польшей и Литвой, стало бы третьим равноправным членом Речи Посполитой, пользуясь самой широкой автономией. Гетман - правитель княжества - подчинялся бы только королю и имел бы собственную армию, суды, казну и монетный двор. Без приглашения гетмана польским войскам запрещалось вступать на территорию княжества. Казакам даровались их древние права. Ежегодно сотня казаков по представлению гетмана должна была получать дворянское достоинство. Поляки готовы были сделать важные уступки и по религиозным вопросам: действие Брестской унии на землях княжества прекращалось, а по всей Речи Посполитой православные уравнивались в правах с католиками. Наконец, в Украине предполагалось открыть два университета и «сколько понадобится» школ и типографий.
Историки благоговейно вчитываются в статьи Гадячского договора, воображая, сколь далеко идущие последствия имел бы он для судеб Украины, Польши и России, если бы когда-либо вступил в силу. Этого, однако, не произошло. Договор еще не был подписан, когда огромная армия московитов числом около 150 тыс. под командованием князя Алексея Трубецкого вторглась в Украину. Спешно собрав свои войска и объединившись с польскими и татарскими союзниками, Выговский выступил в северо-восточном направлении навстречу противнику. 29 июня 1658 г. под Конотопом царская армия испытала одни из крупнейших ******** за всю свою историю. Вот как С. М. Соловьев описывает его последствия: «Цвет московской конницы... сгиб в один день; пленных досталось победителям тысяч пять... В печальном платье вышел Алексей Михайлович к народу, и ужас напал на Москву... Царствующий град затрепетал за собственную безопасность». Ходили слухи о том, что царь собирается бежать за Волгу, ибо Выговский уж на подходе к столице...
Однако гетман не мог воспользоваться своей блестящей победой. В Украине продолжали стоять московские гарнизоны. Нападение запорожцев на Крым заставило татарских союзников гетмана вернуться восвояси. Снова взбунтовалась Полтавщина. Несколько промосковских полковников выступили против гетмана, обвинив его в том, что он «продал Украину полякам». Это было последним ударом. Продолжать войну с Моской у Выговского не стало сил. В октябре 1659 г. он отказывается от гетманства и бежит в Польшу.
Многие законы принятые этим государством базировались на праве Киевской Руси,
кацапы переписали историю и этому замечательному союзу, нагибавшему и европу и москови приделяется второсортное внимание, а должно не меньше чем Руси и истории в составе кацапии.
«Рес Публіка більше відома як Річ Посполи́та (лат. Res Publica ) - східноєвропейська федеративна держава, що існувала протягом 1569-1795 років на теренах ******** Польщі, Русі України, Білорусі, Литви, Латвії, Молдови, південної Естонії та західної Московії. Утворилася 1569 року внаслідок Люблінської унії, що об'єднала Королівство Польське та Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське у Республіку Очолювалася виборним монархом, який мав складений титул короля польського і великого князя литовського, Великого Князя РусЬкого.»
По сути и через 450лет нихера не поменялось!
вместе с польшей украина была бы державой уровня германии. поляки, в отличие от маскальских дикарей братья украинцев, и только вшивые , брюхатые попы выиграли от раздора между братьями. и сейчас вонючие попы стелятся под лубянкой.
к тебе одна просьба - не плоди дебилов.
А "ничья" типа в Бородино чего стоит , которую высмеял их же историк Е.Понасенков - просто разнёс в пух
Річ Посполи́та = RES PUBLICA, латиною.
Тобто ця Держава звалась РЕСПУБЛІКА.
(роскажіть це журналістам)
«Res publica is a Latin phrase, loosely meaning 'public affair'. It is the root of the word 'republic', and the word 'commonwealth' has traditionally been used as a synonym for it.»
Res publica - латинська фраза, що вільно означає "публічну справу". Це корінь слова «республіка», і слово «співдружність» традиційно використовується як синонім .»
Цяжкія тэрытарыяльныя страты нанесла Вялікае княства Літоўскае ў 1569 г., калі вялікі князь літоўскі i кароль польскі Жыгімонт Аўгуст, скарыстаўшы цяжкае становішча княства ў Лівонскай вайне з Масквой, здзейсніў акт дзяржаўнай здрады - незаконна, насуперак сваім абяцанням i прысяганню, парушыў артыкулы 1, 3 i 12 раздзела трэцяга Статута Вялікага княства Літоўскага 1566 г., а таксама сваю грамату 21 снежня 1568 г., у якой абяцаўся захоўваць у цэласці тэрыторыю Вялікага княства. 5 сакавіка 1569 г. ён выдаў універсал аб перадачы Польшчы беларускага Падляшша - гарады Вельск, Беласток, Драгічын на Бузе, Мельнік, а таксама некаторыя паветы. Потым такімі ж незаконнымі актамі былі адарваны ад Вялікага княства i далучаны да Польшчы Валынь, Кіеўшчына і некаторыя іншыя ўкраінскія землі. 1 ліпеня 1569 г. прадстаўнікоў Вялікага княства Літоўскага змусілі папісаць акт Люблінскай уніі, якім прыкрываліся гэтыя незаконныя захопы, а значыць, усё Вялікае княства мелася зліцца з Польшчай.
Аднак гэтага не адбылося. Згодна з двухсотгадовай практыкай саюзных адносінаў паміж Польшчай i Вялікім княствам, Люблінская унія практычна дала магчымасць захаваць Вялікаму княству сваю адасобленасць ад Польшчы. Разам з тым, была ўтворана новая канфедэратыўная дзяржава - Рэч Паспалітая.Пасля смерці ў 1572 г. караля (ён жа i вялікі князь) Жыпмонта Аўгуста не толькі фактычна, але і юрыдычна быў замацаваны суверэнітэт ВКЛ у Статуце 1588 г. У ім нават няма ўспаміну пра Люблінскую унію, апроч таго, у артыкуле 4 раздзела трэцяга выкладзена праграма вяртання раней адарваных тэрыторый i аднаўлення старых межаў княства. Самастойнасць княства гарантавалася забаронай даваць дзяржаўныя пасады, землі, чыны i званні іншаземцам, у тым ліку ўраджэнцам Польшчы. Так, у артыкуле 12 раздзела трэцяга было запісана: «Так же мы, господар, обецуем и шлюбуем под присегою нашою, которую учинили есмо Великому князству Литовскому и всим станам обывателем его... достойностей духовных и светских городов, дворов, грунтов, староств, держав, врядов земских и дворных посесый або в держанье и поживанье и вечностей жадных чужоземцам и заграничником, ани суседом того паньства не маем».
У пачатку XVII ст. сеймавымі пастановамі былі створаны камісіі па ўдакладненні межаў паміж Вялікім княствам Літоўскім i Польшчай. У 1646 г. сейм Рэчы Паспалітай прыняў пастанову аб вяртанні ў склад Вялікага княства Літоўскага беларускіх гарадоў Лоева i Любеча з прылеглымі да іx землямі. Аб захаванні адасобленасці тэрыторыі Вялікага княства ад Польшчы сведчаць пастановы сеймаў 1653 i 1655 гг., якімі забаранялася польскім вайсковым часцям пераходзіць без дазволу межы Вялікага княства Літоўскага, а парушальнікаў дазвалялася знішчыць.
Отак-то, ляше, друже, брате!
Неситії ксьондзи, магнати
Нас порізнили, розвели,
А ми б і досі так жили.
Подай же руку козакові
І серце чистеє подай!
І знову іменем Христовим
Ми оновим наш тихий рай.
Вот фрагмент документа.
http://illuminats.ru/component/content/article/28--xvii-xx/367-qpretty-letterq-of-k-bulavina «Прелестное письмо» К. Булавина От Кондратия Булавина и всего войска походного Донского в русские города начальным добрым людям, также в села и деревни торговым и всяким черным людям челобитье; ведомо им чинят, что они всем войском единодушно вкупе в том, что стоять им со всяким радением за дом пресвятой богородицы и за истинную веру христианскую и за благочестивого царя, и за свои души и головы. Сын за отца, брат за брата, друг за друга, и умирать за одно, а им великим начальным добрым людям и всяким черным людям всем также с ними стоять вкупе за одно и от них они обиды никакой ни в чем не опасались бы, а которым худым людем и князем и боярам и прибыльщиком и немцом, за их злое дело отнюдь бы не молчать и не спущать ради того, что они вводят всех в еллинскую веруhttp://illuminats.ru/component/content/article/28--xvii-xx/367-qpretty-letterq-of-k-bulavina#_edn1 [1] и [130] отистинной веры христианской отвратили своими знаменьями и чудесы прелестными; а между собой добрым начальникам, посадским и торговым и всяким черным людям отнюдь бы вражды бы никакой не чинить, напрасно не бить, не грабить и не разорять и буде кто станет кого напрасно обижать или бить и тому чинить смертную казнь....."
одна из них Переясловская Рада (разумеется) , но вторая - Люблинская Уния !!!
Вспомним стихотворение Тараса :
"А як були ми козаками" это именно про эту проклятую Люблинскую Унию !
Правда не потребує багатослів'я.
Вы для начала вспомните что было раньше рада или уния!!!
а была ли эта рада вообще??? а то кроме поддельного письма никаких записей в истории нету, разве что в московских архивах очередные подделки!
да и хмельницкому было насрать на Украину и козаков он думал как насолить польской короне!!!
✌
Першою була українсько-кримсько-османська коаліція, утворена в https://uk.wikipedia.org/wiki/1647 1647 -https://uk.wikipedia.org/wiki/1648 1648 pp. Вона паралізувала небезпеку з боку коронно-московського союзу А. Киселя https://uk.wikipedia.org/wiki/1647 1647 року й допомогла Україні здобути великі мілітарні успіхи, завершені https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%B8%D1%80 Зборівською угодою https://uk.wikipedia.org/wiki/1649 1649 року. Але, внаслідок трикратної зради кримського хана (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_(1649) Зборів - https://uk.wikipedia.org/wiki/1649 1649 , https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%87%D0%BA%D0%BE%D0%BC Берестечко - 1651 , https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B8%D1%82%D0%B2%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D0%B4_%D0%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%86%D0%B5%D0%BC Жванець - https://uk.wikipedia.org/wiki/1653 1653 ), й пасивності Османської імперії, Б. Хмельницькому не вдалося повністю використати успіхи й здобути остаточну перемогу над Короною.Друга коаліція - українсько-московська, з царем https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 Олексієм I Михайловичем , укладена в https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D1%8F%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2 Переяславі https://uk.wikipedia.org/wiki/1654 1654 року (додатково затверджена https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D1%96_%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96 березневими статями 1654 р., які козацьке посольство уклало з московським царем у м. Москва) скерована проти Речі Посполитої.
Текст угоди так і не вдалося знайти, а представники Московії спираються лише на чернетки.
Ця угода не принесла Україні всіх тих воєнних і політичних успіхів, задля яких її було створено. Козацька старшина, духівництво та київський митрополит не підтримали угоди й відмовилися присягати цареві. https://uk.wikipedia.org/wiki/1656 1656 року московський цар зрадив переяславські домовленості і без участі українських представників, підписав у https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE Вільно https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%B8%D1%80 договір між Московією та Річчю Посполитою.Третя антипольська коаліція (1656-1657) - союз між https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0 Україною , https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%96%D1%8F Швецією , https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4 Семигородом та іншими державами (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3 Бранденбург , https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%8F Молдавія , https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%85%D1%96%D1%8F Валахія ), внаслідок якої було укладено https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%B4%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80 Раднотський договір .
Перші дві коаліції мали на меті завдати Речі Посполитій військово-політичної поразки й забезпечити та гарантувати цілісність і незалежність козацької держави, третя антипольська коаліція (1656-1657) - союз між https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0 Україною , https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%96%D1%8F Швецією , https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4 Семигородом та іншими державами (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3 Бранденбург , https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%8F Молдавія , https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%85%D1%96%D1%8F Валахія ), - за планом Хмельницького, була направлена на цілковиту ліквідацію держави Речі Посполитої («снести б Коруна вся, будто Коруна Польская и не бывала»), та створити незалежну Руську державу (Велике князівство Руське) в межах цілої етнографічної території України та Білорусі під владою гетьмана й Війська Запорізького. Це дуже збентежило московський уряд, який доклав усіх зусиль, щоб перешкодити успіхові цієї коаліції. Московія, після https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D1%80%27%D1%8F підписання миру з Річчю Посполитою, розпочала війну зі Швецією. Одночасно на теренах Речі Посполитої вирувала війна, що увійшла в історію під назвою https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%BF_(%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0) «Потоп» . Військові невдачі та нереалізація дипломатичних планів Б. Хмельницького прискорила його смерть.
Польша всегда занималась полонизацией, точно так же как кацапы кацапизацией Украины.
Пора из истории сделать выводы, а не наступать на грабли, и входить в очередной ущербный союз с теми, кто мечтает тебя трахнуть.
- ув Польше не было крепостного права и соответствующего воспитания поколений рабов, способных убивать соседей только по приказу царя
- Сейм ставил короля и сейм обеспечивал вольницу и контроль над управлением государства
- Поляки словяне, как и мы. Наше отношение к свободе и правам человека близки
- Польша никогда не была тоталитарным государством
- Польша сегодня, один из лидеров ЕС
- Польша наш ближайший сосед и постоянно поддерживает Украину в ее борьбе с московией
- Папа Римский, т.е. глава польской церкви то же приветствовал создание ПЦУ
- Флорентийская Уния - это самая удачная попытка воссоединения единой Вселенской христианской церкви, расколотой в 1054 году
А от в московському Улусі, нюхала мокшанську обісрану сраку...
Москва, відкидаючи Флорентійську Унію, фактично створила собі власну церкву, яка не була в єдності ні з Римом, ні з Константинополем.
Описав Володимир Короленко у своєму нарисі «Віра батьків». Насильство, обман, підкуп, зрада - це методи, якими і російська держава і підневільна їй російська церква відривали частини УГКЦ і прилучали їх до російської церкви і в 1839, і в 1875 і в 1946 роках. Усе це добре задокументовано істориками.
http://news.ugcc.ua/articles/un%D1%96ya_%D1%96snuie_vzhe_400_rok%D1%96v_%D1%96_za_tsey_chas_n%D1%96hto_tak_%D1%96_ne_zaproponuvav_%D1%96nshu_model_iednost%D1%96__vladika_venedikt_76166.html
Як раз такі патрэбен "курс", прычым для ўсяго народа, бо сёння мала хто ведае гісторыю.
Прыдзе час, і мы ўдакладнім назву дзяржавы - Вялікае Княства Літоўскае - Беларусь.
Магчыма (я - "за") адродзім і пасаду Вялікага Князя.
Важно, пока єтот процесс идет, что бьі орки не топтались на нашем огороде.
Весь єтот список просто для лошков.
2. Да, сейм ставил короля. А мог ли украинец попасть в сейм? И (вообще фантастика) мог ли украинец претендовать на трон?
3. Славяне как и мы. Это мы уже слышали и сейчас слышим от кацапов.
4. Не была тотолитарным, но имела ымпэрский зуд в жопе.
5. Ну да, лидер ЕС. На равне с нищей Испанией и голодранцами из Португалии. Не надо *******. Лидеры ЕС - это Германия и Франция.
6. Да, сосед, да, поддерживает. Но только по двум причинам: до сих пор справделиво у поляков подгорает пукан из-за событий 1939 года. Второе, тот же самый, но в мягкой форме, ымпэрский зуд по былым территориям.
7. Папа молодец, **** б ему не приветствовать? Толку с этого?
8. Да пофиг на все эти религиозные союзы.
А дешевьіх понтов мьі и от кацапов наелись.