УКР
10422 відвідувача онлайн
Пропагандист Соловйов погрожує розправою Урсулі фон дер Ляєн і Анналені Бербок: "С радостью посмотрю, как с вами разберутся русские солдаты". ВIДЕО
Кремлівський пропагандист Володимир Соловйов погрожує розправою президентці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн і міністру закордонних справ Німеччини Анналені Бербок.
Як повідомляє Цензор.НЕТ, Соловйов заявив, що з радістю подивився б на помсту російських солдат за постачання зброї в Україну.
"Дождетесь! Будет стоять Т-90 прямо напротив вашего рейхстага гребаного!" - погрожує пропагандист.
Топ коментарі
інтонація та ж сама
так звані жарти так само гидотні
думаю що й пушкін так само розважав друзів гусарів 200 років тому такими ж жартами
русская ідєнтічность
К Хабаду, как и к евреям(кроме записи в Свидетельстве о Рождении), как и к еврейской религии он не имеет ни малейшего отношения.
Ваня, а чем вам не нравится Хабад?
Вы с ним вместе молились?
Вы с ним общались на религиозные темы?
На чем основывается ваше утверждение.
Лично я вижу, что его "бог" сидит в Кремле, а его духовные "ценности", это русские уголовные понятия.
Вот путин, к примеру, на праздники стоит в церкви с толстой свечой в руках. Он верующий?
Поэтому я вас и спросил, откуда в вас такая железная уверенность, что Соловьев верующий иудей?
Ходит девушка одна
И молиться с нею вместе
Я готов хоть до утра
Я хотел бы в этом зале
С ней молитвы прошептать
Но нельзя, мне имя путин
Надо вовремя сказать
Кружаться бабки, легко в карманы скользя
Легко и плавно скользя льется бакс серебристый...
Как-то так примерно. Отвали, лахтинский, мои запасы внимания, любви и ласки для тебя на сегодня закончились
весь этот безумный энтузиазм кацапского патриота-дебила об этом аж кричит..
петухов прекрасно понимает, что Мокше он - говно, пусть и элитное, а в "Гааге" и бить не будут и накормят его-тварюку, как человека и даже без телевизора с интернетом не оставят, он даже "майн кампф" сможет написать
Під тиском нових фактів перегляду вимагали самі умови задачі. Стало ясно, що помилка вкралась десь там: раз росіяни, вдершись у Богу-їм-духа-винну Україну, ґвалтують матерів на очах у дітей і дітей на очах у матерів з таким самим масовим оскаженінням, як робили це з угорками й німкенями в 1945-му, то, може, чого доброго, вони й тоді робили це - не тому (як погодились були весь цей час уважати жертви), що їх палило жагою помсти за «такі самі» злочини, скоєні німцями й угорцями в їхніх містах і селах, - а, страшно припустити, тому, що вони ПО ТЕ Й ПРИЙШЛИ - по дозволене ПРАВО БУТИ ЗВІРАМИ?.. Що ґвалт і мародерство, з засади протипоказані армії описаного Клаузевіцем модерного типу (і тоталітарним арміям Осі в тому числі, їхні злочинства, досконало вивчені й описані, виглядали інакше!), - були, є і залишаються СИСТЕМНИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ російської армії, що в 18-19-му, що в 20-му, що сьогодні, в 21-му столітті?..
Щось таке підмічає навіть далека від військової справи Польц (недарма все-таки дружина офіцера іншого крою!), - дивуючись, як у росіян взагалі щось виходило, «при такому розгардіяші». Що «розгардіяш» цей має свою логіку, вона, розуміється, не здогадується, то вже інсайдерське знання: Льву Копєлєву це намагався пояснити його політрук (котрий його зрештою й посадив, за нетямущість!) - щоб спонукати армію, до краю виснажену трьома роками найтяжчої мислимої війни, після визволення своїх земель, замість посунути додому, гнатись далі за кордон завойовувати для Сталіна нові землі, - на те недосить було «заградотрядів» за спиною, треба було «стимулювати бійців матеріально», простіше кажучи - дати знати, що «йдемо грабувати буржуїв». Це не було нібито «неминуче» озвіріння мужчин на війні, як то всіляко намагаються представити злочинці (і, в унісон їм, згодні на покуту «за гріхи батьків» жертви), а цілком планова, цинічна політтехнологія деморалізації: підкупу демотивованої армії - розбоєм і наживою.
Олесь Гончар у фронтовому щоденнику записує так прямо й почуте з уст комбрига - перед боєм за чергове угорське містечко: «Братцы! Впереди вино и бабы, с Богом, за мной!» - чи ж варт дивувати, що потім ніч у взятому під такий заклик містечку лящатиме од жіночого вереску?.. Спостережлива Польц навіть зуміла завважити певну закономірність: скидалось на те, що по взяттю міста «росіяни» (як вона їх уперто йменує, не розрізняючи підрадянських народів, але, за всіма спогадами, росіяни й становили ядро «армії ґвалту») отримували від командування, як у середньовіччі, три дні на розграбунок, - а вже по тому починалось сяке-таке впорядкування окупації… У цій культурній матриці (в модерну добу характерній для світу тюрми і «зони») «жінки ворога» належать до «трофеїв», таких самих, як майно в покинутих помешканнях - ним або захланно, наввипередки напихають солдатські мішки, щоб відіслати додому (за наказом Наркомоборони СРСР від 26.12.1944, тобто відколи Червона Армія покинула територію СРСР, кожному бійцеві дозволялась одна посилка з фронту «в тил» місячно, вагою, залежно від звання й бойових заслуг, від 5 до 16 кг, під що створено було цілу окрему інфраструктуру військового мародерства), - або ж із ненавистю нищать (палять, трощать, мітять своїми екскрементами…) все те, що не здужають привласнити (що не влізає в мішок). В застосунку до «живих трофеїв» це значить - або цілим взводом накидаються ґвалтувати, що́ (хто!) трапиться попідруч (вік жертв, за Е. Бівером, зафіксовано в діапазоні від 8 до 80 років), або, що́ не вдається «привласнити пенетрацією» (наприклад, в разі опору або «зіпсуття при використанні»), - вбивають. https://www.facebook.com/oksana.zabuzhko?ref=stream
Але за визнанням цього факту відкриваються двері в реальність, русистикою практично не освоєну. Щоб її зрозуміти, мають (чи краще сказати - мали?) бути написані цілі бібліотеки правдивих книг - про рабське становище жінки в Росії, про «Домострой» і збережену до 20 ст. пуналуальну родину («снохачество»), про культурну німоту російської жінки, також до самого 20-го ст. включно (Ахматова недарма заявляла під кінець життя: «Я научила женщин говорить»!), про появу повноцінних жіночих образів у російській літературі під західним, насамперед українським (найближчим) впливом, - про все те, що десятиліттями було викривлялось, замовчувалось, ретушувалось і затулялось штучно вималюваними декораціями позірної «цивілізованости», і без чого годі зрозуміти російську «культуру зґвалтування» як ту історичну форму суспільної організації, в якій статевозріла жінка є за визначенням або «чиясь», або «всіх» , і тому сам по собі гуртовий ґвалт як такий у принципі не мислиться злочином (він цілком грайливо-добродушно оспівується і в веселих народних частушках, і в «жартівливій» спадщині російських класиків, як-от у поемі М. Лермонтова «Уланша», і коли жінка знов гине від множинних травм хребта й малого тазу, як це сталось у 2014-му в Донбасі з місцевою мешканкою, котра необачно запросила до себе на день народження російських солдатів, але сексом гадала зайнятись тільки з одним із них, то окупаційна влада трактує таку смерть як «нещасний випадок» - у повній згоді з цим самим, глибоко «домодерним», моральним кодексом).
Це довга дорога, і досі її було надійно закрито від нас барикадами брехні. Вихопившись в Україні 2022-го на сцену історії при повному світлі прожекторів такою, як є, без гриму й машкари, 300-тисячна російська армія розвалила ці барикади. Цю дорогу тепер західна культура може й повинна пройти - в інтересах власного самопізнання і, в кінцевому підсумку, - самозбереження.
А ще цю дорогу вона завинила новим жертвам, які, на відміну від своїх попередниць 1945-го (а почасти, ще й 1995-го!), навідріз відмовились, у будь-який спосіб і в будь-якій пропорції, ділити із злочинцем його вину".
(З есе "РЕПОРТАЖ ІЗ ЗОНИ ЗЛАМАНИХ ХРЕБТІВ", лютий 2023) https://www.facebook.com/oksana.zabuzhko?ref=stream
У Києві вже виставляли такі танки
новыйказенный дом под Воркутой зарабатывает!https://i.err.ee/resize?type=optimize&height=1080&url=https%3A%2F%2Fs.err.ee%2Fphoto%2Fcrop%2F2023%2F02%2F25%2F1805237hce6c.jpg