Економічні питання європейських та українських фермерів: чи є відповідь?

Проблеми українських та європейських сільгоспвиробників різні, проте мають схожі першопричини, які можна усунути завдяки впровадженню ефективної технології.

Хвилі протестів фермерів охопили Європу – ми бачимо, що не тільки в Україні сільське господарство потребує великої уваги уряду. І якщо ми підемо шляхом деталізації проблем кожного фермера, ми все одно вийдемо на загальні питання, які потребують зміни технології.

Розумна, а краще мудра політика дуже важлива для фермера. І при цьому важливо не лишити фермерів ініціативи. Оскільки питання "що я можу зробити сам вже сьогодні для покращення моєї ситуації?" не має втрачати своєї актуальності.

Ми бачимо, як в Європі розгортається хвиля протестів фермерів, тому що вони не бачать можливості та інших шляхів покращення сьогоднішнього становища. Але на перший погляд різні проблеми українських та європейських сільгоспвиробників, мають схожі першопричини.

Дуже влучно і лаконічно на стоірнках "Цензора" описав сучасне положення справ на вітчизняному аграрному ринку український дипломат О. Александрович: "Заробляють, і то непогано, "паразити", які обсіли фермера з усіх боків, пропонуючи йому так звані "inputs" згідно вищезазначеного списку витрат. Які переконали його за допомогою псевдонауки, що без їхньої допомоги він нічого не виростить. А як же двометрові бур’яни чи дикорослі трави? Як вони посміли буяти без допомоги агрономів чи дозволу агрохолдингів? Чому вони не ростуть стрункими монокультурними рядами, щоби їм ніхто "не заважав"? Чому на них не нападають хвороби або шкідники? Хіба вони ботанічно відрізняються від комерційних польових чи городніх рослин? У них що – інакший фотосинтез?"

Яка альтернатива

Що сільгоспвиробник може зробити вже сьогодні, очікуючи на дії урядів по зміні правил гри? Тут є два рівновеликих напрями: зменшення залежності від постачальників і покупців продукції. Тобто отримати додатковий прибуток і з одного, і з іншого краю. Що для цього потрібно:

• зменшити кількість покупних ресурсів;
• підвищити конкурентноздатність продукції за рахунок якості.

З цими задачами одночасно справляється перенесення уваги з живлення хімічними добривами на природні здатності ґрунту, які є прекрасною екологічною альтернативою. Проблема в тому, що фермери не знають про цю альтернативу. Якщо уряди насправді зацікавлені в збільшенні дохідності фермерів і зниженні витрат бюджету на їхню підтримку, то потрібно здійснити кроки, які розширять поле ініціативи фермерів. А саме, на мою думку:

• донести до фермера значно більше інформації про альтернативні хімічним технології, зайнявши значно більше місця в інформаційному просторі фермера;
• показати на прикладах, що інша дійсність існує в реальності поряд з ними на таких же ґрунтах і в тому ж кліматі, що й у них;
• сприяти створенню умов для навчання альтернативним природним технологіям. Адже велика відстань між "хочу" і "можу". Можу = хочу + знання + навики;
• інформаційна підтримка в суспільстві;
• механізм матеріального заохочення переходу на екологічні технології.

Дуже важлива складова цього процесу – це відчуття власної значимості фермером і відчуття свободи вибору.

Відновлення ґрунтів – шлях до мінімізації витрат

О. Александрович наголошує на тому, як важливо звернути увагу на роль ґрунтової мікробіоти: "Багата на мікробіоту земля не вимагає зрошення, запобігає ерозії і допомагає сільськогосподарським культурам набагато легше адаптуватися до змін клімату, раптових паводків чи заморозків, затяжних посух."

Так, роль мікробіоти у цьому процесі важко переоцінити. Органіка дає аграрію безпосередню можливість впливати на стан і структуру ґрунту; відновлює його родючість.

Заядки мікробіоті ґрунт стає оструктуреним – цей критерій надзвичайно важливий у рослинництві, тому що в такому ґрунті:

• створюються оптимальні умови водного, повітряного і теплового режимів,
• відбувається активний розвиток мікробіологічної діяльності,
• природним шляхом накопичуються поживні речовини для рослин.

Завдяки діяльності мікробіоти у сільгоспвиробника з’являється можливість економити на мінеральних добривах, обробітку ґрунту, заробітній платі і т.д. – але для цього треба відійти від стереотипного мислення. Хімічні технології, які здебільшого використовуються в Україні та Європі, тільки примножують проблеми аграрного сектору. Більш детально про це ви можете прочитати у моєму попередньому матеріалі, де я покроково пояснюю, яка стратегія допоможе сільгоспвиробникам мінімізувати витрати у 2024 році.

Тільки завдяки впровадженню ефективної технології, що спрямована на боротьбу з першопричиною складностей, з якими стикнувся аграрний ринок, можна вийти на правильне дієве рішення. Тому що проблему не можна вирішити тими ж засобами і в тих же умовах, в яких вона, власне, й утворилась.