Справа Кудрицького: Чому вона може стати іспитом для правової системи України?

Справа колишнього керівника "Укренерго" Володимира Кудрицького стала однією з найбільш обговорюваних тем в українському інфопросторі минулого року. Але за гучними заголовками та емоційними коментарями часто губиться суть. Адже судовий процес у ній триває і далекий від закінчення. 

Що ж насправді інкримінують посадовцю та чому ця справа є важливим іспитом для нашої правової системи?

Якщо відкинути складні юридичні терміни, то йдеться про події ще 2018 року. Слідство вважає, що тоді було зроблено спробу незаконно заволодіти державними коштами під час закупівель. Важливо розуміти: наразі Кудрицький перебуває у статусі підозрюваного, а не винного.

В управлінні великими держпідприємствами межа між "ризикованим менеджерським рішенням" та "зловживанням" буває дуже тонкою. Прокурори повинні будуть довести не просто факт помилки, а саме умисел – те, що людина свідомо планувала схему, щоб отримати вигоду.

Одним із найцікавіших епізодів став виступ самого Кудрицького перед затриманням. Його заяви про те, що "ніяких порушень не було", а його особистий телефон взагалі викрали, – це не просто слова для преси.

З юридичної точки зору, це – частина стратегії захисту. З одного боку, це спроба сформувати прихильну громадську думку. З іншого – ці заяви можуть бути використані в суді як доказ того, що посадовець не мав наміру порушувати закон.

Останні тижні грудня 2025 року для Кудрицького пройшли в залах судів. Динаміка подій виглядає так:

• початок (29 жовтня): Печерський суд призначив арешт із величезною заставою у 14 млн грн, яку внесли майже миттєво;
• апеляція (23 грудня): Суд пішов на компроміс. Тримання під вартою залишили, але суму застави знизили вдвічі – до 7 млн грн. Захист просив відпустити ексголову "Укренерго" під "особисте зобов'язання", але судді на це не пристали;
• фінал року (29 грудня): Суд продовжив запобіжний захід ще на місяць. Цікава деталь: Кудрицькому дозволили виїжджати за межі Києва, проте зобов'язали й надалі носити електронний браслет.

Це свідчить про те, що суд намагається балансувати: з одного боку, не обмежувати свободу пересування занадто жорстко, з іншого – тримати ситуацію під суворим контролем.

Ця справа – не лише про одну людину. Вона підіймає глобальні питання:

1. Чи можемо ми залишатися об'єктивними, поки суд не виніс остаточний вирок?
2. Чи стануть такі розслідування системними для всіх держзакупівель, чи це лише вибірковий процес?
3. Чи зможуть правоохоронці зібрати беззаперечні докази, які не "розсиплються" в суді через процесуальні помилки?

Якщо провину доведуть, Кудрицькому загрожує до 12 років за ґратами. Але сьогодні головне – не суворість покарання, а справедливість самого процесу. Адже саме здатність держави проводити чесні розслідування щодо топпосадовців відрізняє правову країну від тієї, де панує "телефонне право".