Новий закон про державний нагляд: Системна реформа чи нова модель тиску на бізнес?

8 квітня Верховна Рада ухвалила закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю)", (реєстр. №14030). Закон позиціонується як комплексна реформа системи контролю. Його мета – уніфікувати підходи до перевірок, зменшити адміністративний тиск і підвищити прозорість взаємодії бізнесу з державою.

Утім, якщо аналізувати не декларації, а механіку, стає очевидно, що йдеться не стільки про зменшення контролю, скільки про його переформатування.

Однією з ключових новацій є створення єдиної інформаційної системи державного нагляду.

Закон передбачає обов'язкову фіксацію всіх перевірок у цифровому середовищі, автоматизоване формування планів перевірок та електронний облік дій контролювальних органів. Це потенційно зменшує "ручний" вплив інспектора і підвищує прозорість процесу.

Однак виникає інше питання: а наскільки прозорими будуть алгоритми, які визначають необхідність перевірки. Фактично контроль переходить із індивідуального рівня в системний, де рішення дедалі більше ухвалюються на основі даних і критеріїв, доступ до яких у бізнесу обмежений.

Закон закріплює ризик-орієнтовану модель як базову. Передбачається класифікація суб'єктів господарювання за ступенем ризику, залежність частоти перевірок від цієї класифікації та можливість автоматичного включення до планів перевірок.

Теоретично це дозволяє зосередити ресурси контролю на дійсно проблемних суб'єктах. На практиці ж ключове питання саме у формуванні критеріїв ризику.

Як показує досвід застосування аналогічних моделей, критерії часто є оціночними або надто широкими, бізнес не завжди розуміє причини віднесення до "ризикових", а механізми оскарження є складними та тривалими. У такій конфігурації ризик-орієнтований підхід може трансформуватися з інструменту ефективності в інструмент вибіркового контролю.

Суттєвим позитивом закону є деталізація процедур проведення перевірок. Зокрема, врегульовано підстави для здійснення контролю, порядок допуску посадових осіб, строки проведення перевірок, вимоги до оформлення результатів та права та обов'язки суб'єктів господарювання.

Для бізнесу це означає посилення процесуальних гарантій.

Процедурні гарантії для бізнесу: потенціал і практичні сумніви

У судовій практиці саме порушення процедури часто є ключовою підставою для визнання результатів перевірок незаконними. Тому формалізація правил, за умови їх реального дотримання, може стати ефективним інструментом захисту.

Закон також декларує зміну фокусу з каральної моделі на превентивну.

Ідеться про можливість надання приписів, усунення порушень без негайного застосування санкцій та орієнтацію на попередження правопорушень. Це відповідає європейським підходам до державного нагляду.

Проте на практиці ефективність цієї моделі залежатиме від того, чи стане вона реальною альтернативою штрафам, чи залишиться лише проміжним етапом перед їхнім застосуванням.

Контроль переходить у цифрову та ризик-орієнтовану площину

Закон містить положення щодо обов'язку контролювальних органів діяти в межах повноважень та гарантій прав бізнесу. 

Але залишається відкритим питання, а чи буде забезпечено реальну відповідальність посадових осіб за незаконні дії, чи зміниться судова практика у спорах із державними органами та чи з'являться ефективні механізми компенсації шкоди бізнесу. Без цього навіть найбільш формально прогресивні норми ризикують залишитися декларативними.

Що це означає для бізнесу вже сьогодні

Новий закон не зменшує кількість перевірок як таких. Він змінює їхню природу. Контроль стає системнимнішим, регулярним, формалізованішим та орієнтованим на аналітичні критерії. Це означає, що бізнес має адаптуватися до нової моделі взаємодії з державою.

Серед першочергових кроків – проведення внутрішнього аудиту ризиків, перегляд комплаєнс-процедур, підготовка алгоритмів поведінки під час перевірок та формування доказової бази на випадок спору.

Закон про державний нагляд не є ні однозначним послабленням, ні прямим посиленням тиску на бізнес. Він є переформатуванням інструментів контролю із хаотичних у системні, із ручних у алгоритмічні.

І ключове питання полягає не в тексті закону, а в його застосуванні.

Саме перші спори, сформована судова практика та реальна поведінка контролюючих органів визначать, чи стане ця реформа кроком до прозорості та передбачуваності, чи створить нові ризики для бізнесу.