Фінансові ресурси російської агресії: Підсумки березня 2026 року
У попередній колонці я привітав зміну напрямку ударів українських далекобійних дронів із нафтопереробних заводів на нафтову експортну інфраструктуру РФ, але відзначив, що зміна ця запізнилася, бо ціна на нафту пішла різко вгору, що неможливо компенсувати припиненням експорту на кілька днів із терміналів Шесхаріс, Приморськ або Усть-Луга.
Це загальне судження було підкріплене цифровими показниками, які оприлюднив дослідний центр CREA 13 квітня.
Ціна на російську нафту сорту Urals у березні зросла на 67% і перевищила $94 за барель. Встановлена Європейським Союзом та Великою Британією верхня межа в $44 за барель, що діє з 1 лютого 2026 року, виглядає зараз як насмішка. Чергова ілюстрація "дієвості" міжнародних санкцій.
Трампів подарунок Путіну – це не тільки зростання ціни, це ще й зростання фізичного обсягу продажу російської нафти на 29%.
У підсумку доходи від експорту нафти за місяць майже подвоїлися й досягли 431 млн євро на день. А якщо врахувати нафтопродукти й решту викопного палива, то експорт у березні приносив росіянам 713 млн євро щодня, приблизно вдвічі більше, ніж коштує їм війна в Україні.
Воістину царський подарунок американського короля російському царю. Можливості Путіна продовжувати війну небачено зросли, розмови про економічну кризу в РФ можна відкласти.
Якщо подивитися на структуру експорту березня 2026 року, то побачимо, що найбільше зростання відбулося в доходах від продажу сирої нафти через морські порти: це джерело доходу дало фантастичне зростання на 115%. Морські термінали й танкери стали ще більш важливим джерелом фінансування війни, ніж були доти.
Показовий факт: 62% морського експорту російської нафти в березні виконали танкери, які знаходяться під санкціями (!), тобто дієвість санкцій проти танкерів виявляється такою самою, як дієвість обмеження ціни, тобто нульовою. Повідомлення про затримання підсанкційних танкерів західними країнами – просто інформаційний шум, ці танкери продовжують спокійно возити російську нафту.
Ще показовий факт: у січні 2026 року ЄС заборонив імпорт нафтопродуктів, вироблених із російської нафти, але в березні було зафіксовано принаймні 14 таких начебто заборонених поставок – найбільше з Туреччини (9), а також із Індії (4) та з Грузії (1). Найбільша частка цих поставок відбулася до портів Франції. Також приймали ці нафтопродукти порти Бельгії, Болгарії, Нідерландів, Італії та Кіпру.
Як бачимо, санкційна політика розсипалася тотально. Фінансові ресурси РФ зростають шаленими темпами. Що ми можемо зробити?
Наші атаки на нафтові морські термінали на Балтиці по-серйозному почалися тільки в останній тиждень березня. За цей тиждень експорт з Усть-Луги та Приморська впав вдвічі.
Про важливість цих двох портів вже написали всі українські ЗМІ, що й зрозуміло, бо за 2025 рік через Приморськ пройшло 22% експорту російської нафти, а через Усть-Лугу – 20%.
На жаль, надовго зупинити роботу цих терміналів не вдалося, найдовша зупинка в березні-квітні становила 10 діб (Усть-Луга).
За період із 23 по 31 березня загальне зниження відвантаження нафти з трьох головних експортних портів Балтики й Чорного моря становило 28% порівняно з минулим роком. Найбільше постраждав порт Усть-Луга, де падіння становило 74% порівняно з минулим роком.
На жаль, всі ці термінали вже відновили роботу.
Висновок очевидний: коли санкції не працюють, а іранські авантюри Трампа підвищують ціни на нафту до небес і збільшують попит на російську нафту, потрібно сконцентрувати всі наявні сили на ураженні нафтового експорту.
По-перше, інтенсивність ударів по терміналах має бути на рівні не гірше кінця березня.
По-друге, ще важливіше, треба перервати постачання нафти на термінали через трубопровідні системи БТС-1 та БТС-2, а також через "Чорномортранснефть". Захистити перекачувальні станції на цих нафтопроводах складніше, ніж захистити нафтові термінали.
