Чи можна в Україні зробити сплату податків простішою

Конкурентоспроможність національної системи оподаткування безпосередньо залежить від зрозумілості правових норм, визначених законодавством, та легкості процедури сплати податків. Модель податку визначає способи його адміністрування, а також те, наскільки досяжними в технологічному плані й ефективними – з точки зору контролю за сплатою з боку ДПС і простоти для платників – вони можуть бути.

Спрощена система оподаткування, яка функціонує в Україні з 1999 року, сьогодні перетворилась не лише на повноцінну пільгову систему для малого та середнього бізнесу, вона також дозволяє сплачувати податки легко і просто. Мабуть не буде перебільшенням сказати, що 100% платників на спрощеній системі використовують електронні сервіси податкової служби (Електронний кабінет платника податку, застосунок "Моя податкова", Дія). Наявність цифрових продуктів, які до того ж постійно вдосконалюються, роблять обов’язок сплати податків на спрощеній системі простим і зрозумілим.

Інша ситуація існує для суб’єктів господарювання, які перебувають на загальній системі оподаткування і є платниками ПДВ, інших податків, займаються зовнішньоекономічною діяльністю.

За даними Держстату, в Україні минулого року було 299 тис. діючих підприємств, на яких працювало більше 5 млн працівників. Як правило, такі підприємства на загальній системі оподаткування є податковими агентами для своїх працівників, а це означає, що основний тягар адміністрування податків лягає саме на них.

Складність адміністрування виникає через виникнення нових об’єктів і форм оподаткування. Це відбувається з об’єктивних причини. Життя, суспільство, економіка постійно змінюються, відповідно, успішна держава має йти паралельно і не дуже позаду, щоб вдосконалювати свої податкові механізми.

Умовно кажучи, якщо 4-4,5 тис. років тому для обліку податкових зобов’язань у Південному Межиріччі достатньо було клинописних глиняних табличок, то сьогодні сучасна податкова служба має акумулювати, забезпечувати захист, здійснювати аналіз терабайтів фінансової, облікової, податкової інформації.

Лише за останні сорок років структура більшості економік світу під впливом технологій і цифровізації суттєво змінилась: від індустріального виробництва до економік сервісного, сервісно-цифрового типу. Сьогодні більшість послуг надається дистанційно в цифровому форматі, оплата за які здійснюється не лише в традиційний спосіб, а й через криптовалюту та криптогаманці, до того ж, часто це може відбуватись поміж різними податковими юрисдикціями.

Саме тому практика податкового адміністрування з боку державних органів контролю зазнає значного зсуву в бік цифровізації та застосування нових технологій, зокрема ШІ. Ці зміни є результатом переосмислення податкового адміністрування навколо цифрової ідентифікації, стандартизованого управління даними, автоматизованого застосування правил і безперебійних точок контакту з платниками податків, що дозволяє забезпечити дотримання вимог податкового комплаєнсу в реальному часі, на упередження, а не за результатами звітності та постаудиту.

Питання полягає лише в тому, чи відбувається заміщення старих технологій новими та чи не існує дублювання, адже для платників важливим є не тільки розмір безпосередньо податкового навантаження, а й адміністративного, пов’язаного з виконанням вимог податкового законодавства.

Надлишковість адміністративного тягаря існує не лише в Україні. Так, країни ЄС дуже стурбовані тим, що європейські правила оподаткування є занадто складними, адміністративні процедури створюють суттєві перешкоди для динамічного розвитку єдиного ринку та національних економік.

Довгий час ситуація з податками в Європі йде у напрямку ускладнення, з огляду на це 24 червня 2026 року Європейська Комісія ухвалила доволі амбітний пакет спрощення оподаткування, який включає дві законодавчі пропозиції, спрямовані на спрощення податкових правил ЄС, зменшення навантаження на підприємства щодо дотримання вимог та посилення конкурентоспроможності внутрішнього ринку.

Один пакет заходів передбачає спрощення у системі прямого оподаткування, а інший – складної архітектури зобов’язань, що передбачені Директивами про взаємну адміністративну допомогу (DAC 1 – DAC 9). Очікується, що це забезпечить економію та зменшить витрати бізнесу на дотримання вимог приблизно на 8 млрд євро щорічно, з яких 3,25 млрд євро на рік – це регулярні витрати, пов’язані з адміністративним навантаженням.

Підприємства отримають вигоду від значного скорочення витрат на дотримання вимог та адміністративного навантаження завдяки заходам щодо спрощення. Очікується, що це призведе до скорочення адміністративного навантаження щонайменше на 25% для великих підприємств та на 35% для малих та середніх підприємств.

Лише за останні десять років Україна імплементувала в своє податкове законодавство такі важливі цеглинки світової податкової архітектури як система контролю за трансфертним ціноутворенням, контрольовані іноземні компанії, звіти у розрізі країн, автоматичний обмін інформацією, останні зміни щодо оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи (закон про OLX) тощо.

Адміністративна складність податкової системи України сьогодні вище, ніж складність законодавства. Так, згідно з оцінками Tax Complexity Index Україна належить до країн з високим рівнем податкової складності. Зазначений індекс передбачає вимірювання складності системи оподаткування прибутку підприємств країни, з якою стикаються транснаціональні корпорації. Він охоплює два блоки: 1) матеріальні норми, прописані у податковому законодавстві – "Податковий кодекс"; 2) процесуальні – "Податкова архітектура".

Блок "Податковий кодекс" стосується складності, що властива різним податковим нормам. "Податкова архітектура" охоплює складність, що виникає через особливості адміністрування податків і комплаєнсу. За 2024 рік Україна в даному рейтингу посіла 23 місце з 71 країни, що до нього входять.

Хоча за роки спостережень існує позитивна динаміка по Україні (див таблицю), втім потенціал для спрощення, тобто підвищення конкурентоспроможності української системи оподаткування, залишається досить суттєвий.

Примітно, що в Україні основу складності оподаткування створюють не самі норми матеріального права, а процедури їх застосування: звітування, проведення перевірок, оскарження, неоднозначність практики застосування різних норм. Це створює парадокс, коли вітчизняне податкове законодавство поступово наближається до кращих стандартів ОЕСР і ЄС, тоді як адміністрування залишається одним з найбільш складних.

Простий приклад. Нещодавно прийнятий парламентом на вимогу МВФ закон про OLX запроваджує неоподатковуваний ліміт операцій через цифрові платформи у розмірі 2 тис. євро. Водночас у пропозиціях Європейської комісії зі спрощення оподаткування пропонується його встановити на рівні 3 тис. євро, оскільки сума додаткових втрат звітності щодо угод з низькою вартістю по DAC 7 оцінюється на рівні 678 млн євро на рік.

Інший напрям спрощення оподаткування – це амбітний проєкт із запровадження в Україні електронного аудиту на основі інформації файлу SAF-T UA. Зрозуміло, що проєкт ще в процесі налагодження і доопрацювання, проте очевидно, що інформації, яку буде отримувати Державна податкова служба для виконання аудиторських тестів, цілком достатньо для того, щоб скасувати непросту звітність щодо контрольованих операцій чи відшкодування ПДВ. Подання платником додаткової інформації для розблокування заблокованих накладних вимагає багато часу і трудовитрат як з боку платників, так і контролерів.

Отже, відповідь на поставлене у заголовку запитання однозначно є позитивною. Цифровізація створює виклики, але також великі можливості для підвищення ефективності процедур адміністрування податків. Слід констатувати, що Україна на цьому шляху досягла певних успіхів, про що зазначалось раніше. Втім, зупинятись на досягнутому однозначно не можна, адже ніщо так не підвищує конкурентоздатність системи оподаткування в очах підприємців та інвесторів, як зрозумілість і простота сплати податків.

Зрештою, будь-який дурень може ускладнити речі. Потрібен геній, щоб зробити їх простими!