Керівник проєкту UNEX UGV: 70-80% наземних операцій відбуватимуться за участі НРК
Індустрія дронів
Безпілотні технології охоплюють сьогодні небо, воду та сушу. Але якщо про літальні апарати або ж безекіпажні катери говорять багато, в мережі є безліч відео результатів їх роботи, то наземні комплекси на цьому фоні залишаються в тіні. Водночас потреба в таких машинах на фронті доволі висока. Вони використовуються не тільки для логістичних місій, а й для мінування/розмінування території, евакуації поранених. Експерти бачать значний потенціал у використанні НРК.
Один із таких комплексів – дистанційно керована електрична самохідна платформа українського виробництва UNEX UGV. У квітні 2025 року машина була кодифікована та допущена до експлуатації у Силах оборони України.
Цензор.НЕТ у межах проєкту "Індустрія дронів" поспілкувався з генеральним директором компанії-виробника UNEX UGV Миколою Козловим. Обговорили застосування НРК (наземний роботизований комплекс – ред.) не тільки на полі бою, а й у цивільному житті, зацікавленість інших країн у роботизованих комплексах, перспективи експорту та проблеми, з якими нині стикаються виробники озброєнь в Україні.
– Коли розмова заходить про безпілотники, на думку насамперед спадають саме літальні апарати, хоча наземні роботизовані комплекси – не менш важлива складова технології. Розкажіть, будь ласка, детальніше про НРК, і наскільки гостро фронт сьогодні їх потребує?
– Війна показала всім можливості дронів. Широкий розвиток і застосування дійсно передусім отримали літальні апарати. Але зараз активно розвиваються наземні роботизовані комплекси. У них широкий спектр застосування – це і логістика, і мінування, і евакуація поранених.
Практично всі НРК, які сьогодні представлені на ринку, спеціалізуються на якійсь одній місії. Ми ж розробили платформу, яка здатна інтегруватися та пристосовуватися. Базовий функціонал – логістика, причому, наша машина має найбільшу вантажопід’ємність – 1,7 тонни, аналогів просто не існує.
Окрім того, на платформу можна встановити будь-що – інші безпілотні комплекси, пускові установки, роботизовані турелі, системи РЕБ тощо. Тобто це може бути колона: одна машина – РЕБ, інша – логістика. Адже для НРК вкрай важливе питання захисту.
– Чи потребують солдати додаткового злагодження для роботи з комплексами? Як швидко оператори можуть опанувати керування апаратами?
– НРК може використовуватись індивідуально, незалежно від інших колег чи підрозділів. Утім, для більш складних місій очевидно потрібна кооперація. Основний сценарій – коли дрон з повітря передає інформацію про місцевість, формує 3D-карту й уже на основі цих даних оператор НРК виїжджає з місією.
– Розкажіть детальніше про вашу розробку. Що її виділяє серед інших НРК? Ви вже казали про вантажопід’ємність. Що ще?
– Так, найбільша вантажопід’ємність. Також це платформа для інтеграції з великою кількістю інших рішень. Це повністю електрична версія із запасом ходу до шести годин. І це рух без обмежень – для нас, по суті, немає бар’єрів. Машина долає перешкоди до 1 метра, тобто це може бути повалене дерево, рештки стіни тощо. Окрім того, наш НРК ще й амфібія. Це один із небагатьох, а, може, і єдиний роботизований комплекс, який в одній місій може виконувати задачі по суші, воді та знову по суші.
– Із якими проблемами ви, як виробник, стикаєтесь сьогодні та які шляхи їх вирішення вбачаєте?
– Насамперед ми відчуваємо певну складність із закупівлею комплектуючих. Чимала їх кількість – імпортна. Якщо ходова – повністю українське виробництво, як і все, що залізне, то електроніка майже вся імпортна.
– Китай?
– Ні, жодних китайських елементів в електроніці ми не маємо. Це виключно європейські або американські вендори.
Ще одна проблема – відшкодування ПДВ. Реалізація НРК відбувається без податку на додану вартість, а от виробники змушені закуповувати комплектуючі з ПДВ, і це зрештою збільшує фінальну вартість продукту. Чіткого механізму повернення чи відшкодування ПДВ у таких випадках досі нема.
– У червні ж були ухвалені закони щодо звільнення від оподаткування ПДВ і ввізним митом імпортованих товарів для потреб безпеки й оборони. Президент навіть їх підписав.
– Річ у тім, що є певні групи товарів, які мають податкову пільгу, але вони дуже обмежені. Це, наприклад, двигуни чи контролери, але ж в НРК безліч частин. Хоча держава дійсно в останні роки все активніше підтримує виробників озброєнь.
Читайте також: Defence City: Стимул для ОПК чи закритий клуб для обраних?
– Наскільки сьогодні ринок НРК розвинутий в Україні та за кордоном?
– В Україні зараз ринок НРК розвинений чи не найбільше серед, скажімо, європейських країн. На нашу машину є попит і за межами країни, але інші країни лише починають думати про необхідність таких розробок. Наприклад, Греція, яка не має жодного наземного роботизованого комплексу, дуже цікавиться ними. Ми дійсно значно попереду інших країн, але це був не зовсім наш вибір – нас змусила до цього війна.
– Чи є державне замовлення на НРК? Наскільки воно покриває потребу фронту та можливості виробників?
– Держзамовлення є, звісно, військові частини весь час надсилають запити. Проте на сьогодні складно покрити весь наявний попит – як ресурсно, фінансово, так і в плані виробничих потужностей. І я переконаний, це стосується не лише НРК, а й інших сфер оборонного виробництва.
– Українськими літальними безпілотниками сьогодні вельми цікавляться за кордоном. Уже є рішення про спільне виробництво. Наприклад, нещодавно підписали відповідну угоду з Великою Британією. Чи мають наземні комплекси таке ж зацікавлення серед партнерів?
– 100% зацікавлення є. Навесні цього року ми брали участь у виставці в Брно (Чехія), інтерес до нашої машини проявляли представники з різних країн – Саудівської Аравії, Індії, країн Європи.
Розумієте, не війною однією. Наш НРК позиціонується, як виріб подвійного використання. Така машина корисна не тільки на фронті. Це може бути будівництво у віддалених, важкодоступних місцях, евакуація під час надзвичайних ситуацій. Наприклад, МНС Литви нас неодноразово запрошувало на спільні демонстрації випробувань.
Тому, відповідаючи на ваше запитання, скажу, що зацікавлення є, але можливості експортувати поки відсутні.
Читайте також: "Проблема не в експорті зброї, а у відсутності грошей і замовлень", – президент ТСУ Вадим Юник
– Російсько-українську війну називають "Першою війною дронів". Очевидно, що безпілотні технології тільки розвиватимуться в контексті оборонних доктрин. Який тут потенціал НРК? Чи можуть роботи замінити солдата на полі бою?
– Війни взагалі не мають відбуватися. Але ми опинилися в таких обставинах, що доводиться воювати. Звісно, нічого ціннішого за життя немає. Сучасні технології рухаються вперед з надзвичайною швидкістю. У повітрі все дуже розвинуто. І я певен, що й на землі в найближчі пів року такі технології будуть прориватися. Найімовірніше 70-80% наземних операцій відбуватимуться за участі НРК. Тобто солдати сидітимуть в умовній безпеці та віддалено керуватимуть машинами.
