Коли кредит стає безкоштовним: Як живуть українські банки в умовах обмежень по стягненню боргів

Автор: Ольга Прокопишина

На початку повномасштабного вторгнення фінансовим установам в Україні заборонили стягувати у громадян закладену нерухомість, навіть якщо клієнт повністю перестав обслуговувати свій іпотечний кредит. Також банкам відмовили у праві нараховувати штрафи, пеню чи відсотки за прострочені споживчі позики. Провідні банківські асоціації у квітні цього року звернулись до парламентарів і Нацбанку з пропозиціями змінити ці норми, зокрема скасувати загальний мораторій на стягнення іпотеки та дозволити стягувати незначні борги в позасудовий спосіб.

Банкіри називають чинну заборону на стягнення іпотеки своєрідною "зброєю масового ураження" для кредитування. Мовляв, вона не є адресною, не спрямована на підтримку тих позичальників, що дійсно втратили спроможність погашати кредити. Поточна ситуація не стимулює позичальника добросовісно виконувати свої зобов'язання, в умовах коли прострочені кредити фактично стають безкоштовними.

БізнесЦензор поспілкувався із заступником виконавчого директора Національної асоціації банків України Дмитром Глінським про ці законодавчі ініціативи банкірів, поточне кредитування та співпрацю з підприємствами ОПК.

– На початку повномасштабного вторгнення запроваджувався мораторій на стягнення застави як з фізичних, так і з юридичних осіб. Розкажіть, будь ласка, хто був ініціатором?

– Мораторії на звернення стягнення майна функціонують з різного періоду. Не всі запроваджувалися на старті повномасштабного вторгнення.

Є давніші. Наприклад, мораторій на стягнення майна держпідприємств.

Щодо призупинення дії низки норм закону "Про іпотеку" – це відбулось після ескалації агресії Росії, так.

Мораторій стосується нерухомості, що належить фізичним особам та надана у заставу за споживчими кредитами, виданими до його запровадження, тобто до 17 березня 2022. Він не стосується бізнесових кредитів.

На початку повномасштабного вторгнення різко змінилися безпекові й економічні умови. Величезна невизначеність. І парламент вирішив призупинити дію низки норм закону "Про іпотеку", бо не було розуміння як захистити боржників, які цього потребують.

Потім був запроваджений більш точковий механізм захисту позичальників-іпотекодавців.

Ідеться про "заморозку" (із перспективою прощення) будь-яких виплат за споживчим кредитом, якщо нерухомість у заставі за таким кредитом розташована на окупованій території, пошкоджена або знищена внаслідок збройної агресії РФ.

Цим же законом була передбачена і можливість анулювання боргу за автокредитом у разі знищення автомобіля у заставі.

Але загальний мораторій на стягнення іпотеки не був скасований, він залишився в дії.

Треба враховувати, що банк не є звичайним контрагентом, який поставив партію продукції і чекає за неї оплату. Банк оперує грошима вкладників і надає кредити, по суті, їхнім коштом пропорційно наявному капіталу.

Тобто банк, маючи певний обсяг капіталу, залучає в кратному обсязі гроші населення та бізнесу на депозити та рахунки, і ці гроші видає позичальникам у вигляді кредитів. Простими словами, капітал банку є тим важелем, який дозволяє переміщувати гроші вкладників у ті сегменти економіки, які потребують кредитів для розвитку.
Якщо кредити перетворюються на непрацюючі, тобто по них припиняється погашення та сплата процентів, використаний для їх видачі капітал вже не може бути використаний для нового кредитування.
Відповідно, ціна неповернення кредиту банку для економіки вища, ніж ціна неповернення грошей звичайному контрагенту.

– Коли майно, що було предметом іпотеки знищене чи частково зруйноване внаслідок воєнних дій, клієнт звільняється від сплати за кредит. Банку держава компенсує втрати на цьому кредиті?

– Наразі немає механізму компенсації втрат для банку.

– Існує статистика, скільки таких кредитів, що були призупинені внаслідок пошкодження предмету іпотеки, в українських банках зараз?

– Є дуже фрагментарні дані, які складно інтерпретувати в масштабі системи. Напевно знаємо тільки, що портфель кредитів, в іпотеці за якими нерухомість на окупованих територіях або пошкоджена/зруйнована, налічує мільярди гривень. Це щонайменше близько 5 млрд грн, але може бути й суттєво більше.

– Мене здивувало, що окремою постановою Кабміну в березні 2022-го був запроваджений мораторій на реалізацію майна боржника-підсанкційної особи. Чим тоді це рішення обґрунтовували? Бо зі сторони схоже на намагання врятувати майно підсанкційної особи від стягнення. З якою метою це робилося?

– Наскільки я розумію, це запровадили щоб виключити можливості виведення майна підсанкційних осіб через механізми, пов'язані із заставою.

Тобто ця заборона мала би існувати короткий проміжок часу. Ідея була в тому, щоби згодом на законодавчому рівні врегулювати питання щодо майна підсанкційних осіб. Проте зміни в законодавство не були внесені, відповідно мораторій діє досі.

Мораторії зазвичай встановлюються як тимчасовий захід. Їх запроваджують з думкою про те, що або обставини в оглядній перспективі зміняться, або будуть ухвалені якісь рішення, які відрегулюють цю проблему.

Потім обставини не змінюються або змінюються не так, як очікувалось. І мораторій з тимчасового заходу перетворився на практично постійну заборону.

Мораторій на стягнення коштів, майна підсанкційних осіб – це доволі точкова історія. Санкції завжди застосовуються індивідуально. Не можна сказати, що це якась істотна частка загального кредитного портфеля. Однак з цеглинок стіна будується.

Серед усіх цих цеглин, найбільш негативний вплив на кредитування чинить заборона на стягнення іпотеки та проблема з неможливістю нарахування відсотків за користування кредитом і неустойки після завершення строку кредитування.

Судова практика склалася так, що проценти за користування кредитом не можна нарахувати після завершення строку кредитування, одночасно діє мораторій на нарахування неустойки після завершення строку кредитування.

Якщо не можна нарахувати проценти та стягувати неустойку, то взагалі немає плати за кредит після завершення строку кредитування. Це можна порівняти з тим, що хтось орендував у вас квартиру на пів року, а з сьомого місяця перестав платити, але не виїхав. І, в принципі, продовжує користуватися житлом, але не платить за нього, бо закінчився строк договору, а закон забороняє стягувати плату за користування після строку.

У такій ситуації опинились українські банки зараз.

Наша позиція така: оскільки вже є спеціальні норми, які захищають категорії позичальників, які цього потребують, то можна було би переглянути базову заборону.

Мораторій на стягнення іпотеки був запроваджений парламентом на початку повномасштабного вторгнення, щоб якось убезпечити людей у момент шаленої невизначеності, але так і залишився діяти. Безстроково.

– З ваших слів можна припустити, що банки взагалі мали б звузити кредитування, враховуючи, що як кредитори вони не захищені, не мають механізму стягнення іпотеки чи повернення коштів.

– Нове кредитування насправді можливе, адже мораторій "заморозив" той портфель, який сформувався перед повномасштабним вторгненням. За даними НБУ (Звіт про фінансову стабільність за грудень 2025 року), йдеться про орієнтовно 35 млрд грн.

Банки, які тоді активно видавали іпотечні кредити, відповідно мають менше запасу для видачі нових іпотек.

Обсяги кредитів все ж зростають. За даними НБУ, чистий гривневий кредитний портфель бізнесу минулого року зріс на 36%, населення – на 34%.

Це дуже швидкі темпи. Водночас відношення чистих кредитів до ВВП (тобто рівень проникнення кредитів в економіку), хоч і відновив зростання, але все ж залишається далеким від рівнів розвинених економік.

Зокрема, за даними звіту НБУ за 2025 рік, кредитне проникнення минулоріч збільшилось до 8,7% ВВП за кредитами бізнесу. Водночас валовий іпотечний портфель становить менше ніж 1% від номінального ВВП.

І так, банкам закидають, що нібито вони не хочуть активніше кредитувати економіку. Проте реальність складніша, ніж суха статистика "в моменті" без урахування всього комплексу ризиків та обмежень, в умовах яких працюють банки.

Крім того, схильність держави вирішувати проблеми позичальників встановленням мораторіїв, тобто виключно за рахунок фінансових установ, вже сформувала в учасників ринку очікування схожих рішень під час майбутніх криз. Звісно, це також стримує кредитні апетити банків.

Не допомагає і невирішеність хронічних проблем із виселенням боржників із житла. Це складне та соціально чутливе питання. Для розуміння – не йдеться про абсолютне право кредитора, наприклад щодо виселення людей з їхнього єдиного житла. Але без пошуку компромісних і збалансованих рішень розкрити потенціал ринку іпотеки не вийде.

Зараз іпотечне кредитування населення відбувається майже виключно в межах державної програми "єОселя". Цю програму державної підтримки реалізовує ПрАТ "Укрфінжитло", в програмі є механізм пом'якшення для банків військових ризиків, а також можливість викупу виданих за програмою кредитів з балансу банків. І цей механізм, в принципі, використовується.

У програмі "Єоселя" задіяні до 10-12 комерційних банків. Сегмент обмежений тим державним ресурсом, яким оперує "Укрфінжитло".

Але розвинути в країні повноцінний ринок іпотечного кредитування через виключно державну підтримку неможливо. Це означало б нескінчені витрати державного бюджету на підтримку іпотечного кредитування. Державна підтримка потрібна для уразливих категорій населення. І там така підтримка реально працює. Я знаю, що дуже багато військовослужбовців і членів їхніх сімей користуються цією програмою, але щоб розвинути ринок за межами програми, необхідно, щоб іпотека працювала як базовий і прогнозований інструмент.

– Що можна зробити, щоби поза державною програмою також паралельно існувало та розвивалося іпотечне кредитування в Україні?

– Процентні ставки – це другий важливий аспект. Вони дійсно доволі високі і, в принципі, рівень інфляції теж чималий. Я погоджуюсь з тим, що для активного розвитку іпотеки ставки мали би бути нижчими. Тут завжди є дві складові – монетарна та ризикова.

Ризикова складова доповнює суто монетарну в тому плані, що завжди ризик неповернення кредиту додається в ціну кредиту. По суті, це працює так, що добросовісні позичальники мають платити за тих, хто не поверне кредит. Інакше банки просто втрачатимуть гроші на кредитуванні і не матимуть з чого повертати вклади вкладникам.

Читайте також: Економіка війни та миру: Скільки коштує державі політика високих ставок НБУ?

Ще один негативний аспект – вкрай обмежені можливості застосування швидких механізмів стягнення навіть дрібних боргів.

Левова частка невеликих проблемних боргів вимагає пройти через повноцінний судовий процес, витрачаючи багато зусиль і часу.

Наша комплексна пропозиція полягає в тому, що необхідно скасувати або пом'якшити ті заборони, які втрачають актуальність але блокують загальний потенціал кредитування, перешкоджають врегулюванню великої частки проблемних кредитів, що зараз існують.

Проблеми, які потрібно вирішити насамперед – фактична безкоштовність користування кредитом після завершення строку кредитування.

Друге – це безадресний мораторій на стягнення іпотеки.

І третє – механізми стягнення за невеликими боргами, які зараз впираються в суди.

– Ви зауважили, що доброчесний позичальник платить за недоброчесних. Тобто для позичальників зараз позики мають бути дуже дорогі.

– Слід зауважити, що по нових кредитах, які видаються вже під час війни, у банків дуже низький рівень "проблемки". Він в різних банках коливається буквально в межах кількох відсотків. Це означає, що банки активно працюють із тим сегментом позичальників, які реально хочуть та можуть виконувати свої зобов'язання. І конкуренція за якісних позичальників шалена.

Оскільки банки дуже обережно обирають, кого кредитувати, при цьому використовують механізми програм підтримки від держави, від міжнародних партнерів, як, наприклад, портфельні гарантії та механізми здешевлення кредитів (зазвичай програми доступні для малих і середніх бізнесів), то вартість банківського фінансування для позичальників загалом не астрономічна. Корпоративні позичальники (великі підприємства) і без програм підтримки зазвичай мають вельми лояльні для себе умови кредитування.

Проблема з ще швидшим розширенням кредитування полягає в тому, що якісні, свідомі та доброчесні позичальники, як правило, вже мають кредити і не завжди можуть потягнути ще більше. Залучення до кредитування більш ризикових категорій потенційно загрожує істотним зростанням проблемних портфелів. Суттєве зростання непрацюючих кредитів своєю чергою помітно впливатиме на ціну кредитів.

Читайте також: Частка проблемних кредитів у банках України скоротилася майже на 13%, – НБУ

Тому для того, щоб банки могли спокійніше збільшувати кредитування і йти в більш ризикові сегменти, мають працювати механізми забезпечення прав кредиторів – щоби банк міг розраховувати, що якщо за кредитом позичальник не платить, то є чіткі механізми і можна прорахувати строки, в які будуть повернуті гроші. І прорахувати скільки грошей буде повернено – весь кредит, 50% чи 30%. Зараз прорахувати такі речі буває складно.

– Кредитує великий бізнес переважно державні банки, чи приватні також кредитують великих промислових клієнтів?

– Звісно кредитують і приватні банки.

– Складалось таке враження, що великі кредити здебільшого надають державні банки.

– Ні, це не так. Є активні в кредитуванні банки з українським капіталом, наприклад ПУМБ, "Кредит Дніпро", "Таскомбанк", "ВСТ Банк", їх чимало насправді. І банки іноземних груп. Банки всіх цих груп можуть фінансувати великий та середній бізнес.

Тобто монополії державних банків у сегменті великих кредитів немає. В обслуговуванні певних держпідприємств у державних банків може бути перевага через те, що по суті у них один спільний власник – держава, проте це не закриває шлях до корпоративного кредитування в цілому для інших банків.

Водночас, частка держбанків на ринку все ще надміру висока. За обсягом активів частка банків з державною часткою на ринку становить 52%, а їх частка в загальному кредитному портфелі – близько 48%. Частка банків приватного сектору (з українським та іноземним капіталом) в активах – 48%, у кредитному портфелі – 52%.

– Наскільки було виправдано запровадити мораторій на стягнення боргів з підприємств, що займаються оборонною сферою? Чи можливо таке, що збільшення кредитування, про яке ви говорите, відбулось завдяки цій сфері?

– Цей конкретний мораторій стосується підприємств з орбіти Укроборонпрому, не всього ОПК, наскільки я розумію. До речі зараз бачимо задачу нашої асоціації, щоб допомогти ринку активувати кредитування виробників ОПК, зокрема дронів. У цьому сегменті багато приватних компаній, стартапів, які швидко ростуть і розвиваються.

25 травня був підписаний меморандум щодо активізації кредитування виробників ОПК, до якого вже приєдналося понад 20 банків.

– Тобто ви хочете кредитувати певні воєнні стартапи, що, по суті, також збільшує портфель ризикових кредитів?

– Стартапи – це окрема історія. Банківська діяльність, як вона регулюється, дає мало можливостей кредитувати саме стартапи без підтвердженої історії ведення бізнесу, без підтвердженої фінансової стійкості та виручки. Стартапи зазвичай збирають фінансування у венчурних інвесторів, бізнес-ангелів, банки фінансують вже бізнес, який працює. Але фінансувати нові проєкти підприємств у роботі банки можуть. В окремих випадках фінансування стартапів на умовах співфінансування теж можлива історія, коли банк може надавати частину фінансування у вигляді кредиту, а решту фінансування стартап отримує або як грант, або як приватні інвестиції тощо.

Читайте також: COO акселератора Defence Builder Яна Шкваровська: "Дефенс-індустрія для інвесторів залишається ризиковою, особливо в Україні"

– Є підтримка ваших ініціатив щодо скасування мораторію на стягнення іпотеки, призупинку нарахування пені у профільному комітеті Верховної Ради, чи в уряді, чи у профільного міністра? Чи це поки на рівні ініціативи асоціації?

– Це дійсно зараз на рівні нашої ініціативи.

Ми бачимо, що без певних змін буде складно досягнути істотного нарощування кредитування, щоби пришвидшити зростання кредитного портфелю щодо ВВП країни, щоби проникнення кредитів посилювалося, щоб дотягнутися до тих позичальників, які сьогодні мають складнощі з доступом до фінансування. Хоча ми бачимо велику зацікавленість міжнародних партнерів України в тому, щоб у нас на повну силу запрацювали механізми кредитування та залучення фінансових ресурсів. Це б дало поштовх для економіки в цілому.

***

Як зазначається в "Стратегії з розвитку кредитування 2026", опублікованій на сайті Нацбанку, на початок лютого 2026 року чисті гривневі кредити бізнесу зросли в річному вимірі більш ніж на третину (майже 36%), у валюті – майже на 28%. Рушієм кредитування є ринкові позики поза межами програм державної підтримки, зазначається в документі.

"Приріст кредитів у межах програми "Доступні кредити 5-7-9%" за 2025 рік становив лише 12%. Ринкові кредити поза програмою зросли на близько 40%. Частка субсидійованих кредитів у портфелі знижується – до 30%. Але важливо, що завдяки зміщенню фокусу програми дедалі більшу частку у програмі становлять інвестиційні кредити або кредити на прифронтових територіях, тоді як інші бізнеси все більше переходять на ринкові умови кредитування", – ідеться в документ.

Окрім того, стверджують в НБУ, рівень ставок за кредитами знижується: середньозважена ставка за новими кредитами у гривнях бізнесу в грудні 2025 року становила 15,2% (рівень кінця 2019 року), водночас банки з іноземним капіталом пропонують суб’єктам господарювання кредити за ставкою 13,5% річних.

"Державна підтримка стала таргетованішою та переорієнтувалася на підтримку інвестиційних проєктів і кредитування на територіях стійкості. Зростає кредитування ОПК. Загалом за 2025 рік портфель чистих гривневих кредитів машинобудуванню зріс утричі. Значну частину цього приросту забезпечили позики держпідприємствам, пов’язані з фінансуванням потреб оборони", – зазначає регулятор.

Відроджується також і консорціумне фінансування: у грудні 2025 року шість банків державної і приватної власності підписали найбільшу в історії фінансового ринку України кредитну консорціумну угоду на суму 21,5 млрд грн для фінансування одного з підприємств ОПК. Утім, деталі угоди не розкриваються з безпекових причин.

Триває кредитування відновлення енергетики. За період із червня 2024 року до початку лютого 2026 року в межах меморандуму про відновлення енергетичної інфраструктури банки забезпечили фінансування проєктів бізнесу на розбудову генерації потужністю майже 1,4 ГВт, зі зберігання енергії та генерації тепла – на близько 560 МВт.