"Паперовий" борг на 4,7 мільярда: Як відкладене правосуддя знищує економіку України
27 липня Східний апеляційний господарський суд в місті Харків в чергове розгляне апеляційну скаргу ПрАТ "Полтавський ГЗК" на ухвалу про відкриття справи про його банкрутство. Формально йдеться про слухання всього лише однієї ухвали суду першої інстанції. Фактично – про перевірку того, чи можна в Україні під час війни знищувати інвестиційний клімат, який ще залишається в Україні та стратегічне підприємство через борг, існування якого заперечує сам Верховний Суд.
Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат – один із найбільших виробників залізорудної продукції в Україні, актив, що входить до публічної компанії Ferrexpo, чиї акції торгуються на основному майданчику Лондонської фондової біржі. Понад половина акцій компанії Ferrexpo належить іноземним інституційним інвесторам – від BlackRock до пенсійних та індексних фондів. Це фактично єдина компанія з українськими промисловими активами, яка свого часу успішно розмістила свої акції на ключових міжнародних фінансових ринках. І саме вона зараз опинилася в центрі справи, яку дедалі частіше називають тестом на справедливість української судової системи.
Звідки взявся борг, якого не існує
Історія почалася ще у 2014-2015 роках, коли банк "Фінанси та Кредит" зіткнувся з фінансовими труднощами через війну, некомпетентність національних фінансових регуляторів та девальвацію гривні. У серпні 2015 року банк списав з рахунків гроші Полтавського ГЗК для погашення заборгованості за кредитами інших позичальників. Восени того ж року банк все одно визнали неплатоспроможним, а згодом ліквідували.
Полтавський ГЗК оскаржив списання коштів у суді, і у червні 2022 року Верховний Суд ухвалив остаточне рішення: кошти були списані правомірно й безповоротно, тож повернути їх – а отже, і відновити борг – неможливо.
Але ще раніше, у липні 2019 року, поки в справі, яку оскаржували, тимчасово діяло рішення на користь Полтавського ГЗК, ліквідатор банку "Фінанси та Кредит" в односторонньому порядку анулював операції зі списання 2015 року та "відновив" заборгованість позичальників суто бухгалтерською проводкою – сторнуванням. Коли за кілька місяців те рішення на користь ГЗК скасували, ліквідатор цю проводку, яка базувалася на скасованому судом рішенні, не відмінив. Зрештою на балансі банку продовжував існувати борг, який був погашений ще в 2015 році.
Саме цей "паперовий" та неіснуючий борг у листопаді 2020 року, вже після того, як Верховний суд 31 жовтня 2019 року визнав, що боргу нема, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб продав у складі пулу активів банку – з дисконтом близько 99% – компанії "Максі Капітал Груп". За права вимоги на суму, що з відсотками виросла до мільярдів гривень, покупець заплатив приблизно 85,6 млн грн. Водночас сама компанія Ferrexpo та Полтавський ГЗК були впевнені, що ніякого боргу не існує на підставі рішення Верховного суду України від 31 жовтня 2019 року, в іншому разі, вони б брали участь в аукціоні та викупили б ці заборгованості за більшу суму, ніж було запропоновано, та не створювали б для себе ризики потенційних майбутніх позовів вартістю декілька мільярдів гривень.
Що сказав Верховний Суд
На початку 2023 року з'явився позов в Господарський суд Полтавської області, а згодом і апеляційна інстанція в місті Харків на засіданні, що тривало протягом тільки однієї години, задовольнила вимоги в цьому позові – по суті визнавши існування мільярдних боргів, які виникли лише на підставі скасованого судового рішення та незаконного внесення змін до бухгалтерського обліку АТ Банк "Фінанси та кредит" у 2019 році.
Проте колегія суддів Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в червні 2024 року дійшла іншого висновку. Судді підтвердили, що списання коштів Полтавського ГЗК у 2015 році в рахунок погашення заборгованості є правомірним і сумніву не підлягає, а тому на момент продажу боргу "Максі Капітал Груп" у листопаді 2020 року самого боргу не існувало. Як зазначив Верховний суд, сторнування – це бухгалтерська операція, яка не може створювати будь яких зобов’язань.
Через розбіжності в судовій практиці справу передали на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду, яка в березні 2026 року відмовилася її розглядати, залишивши винесення остаточного рішення на розсуд колегії суддів. Розгляд у Верховному Суді триває вже третій рік, на відміну від Східного апеляційного суду в Харкові, який ухвалив це складне рішення вартістю мільярди гривень лише протягом однієї години, – і поки він не завершений, спір про право за законом виключав відкриття провадження у справі про банкрутство.
Хто стоїть за "Максі Капітал Груп"
Серед бенефіціарів компанії – Леонід Крючков, у 2019 році кандидат у народні депутати за списком забороненої проросійської партії ОПЗЖ Віктора Медведчука. Його рідний брат, ексдепутат Дмитро Крючков, засуджений Вищим антикорупційним судом до 15 років ув'язнення за розкрадання понад 1,5 млрд грн коштів державних обленерго – і наразі переховується за кордоном.
Арбітражним керуючим, якого запропонувала призначити розпорядником майна ПГЗК сама компанія-кредитор, є Дмитро Кучерявий – фахівець, пов'язаний, за наявними даними, зі структурами, що раніше обслуговували активи підсанкційного бізнесмена Павла Фукса, чия схема передбачала викуп проблемних боргів українських промислових підприємств у банків-банкрутів з подальшим блокуванням, доведенням цих підприємств до банкрутства та їх фактичним знищенням.
Хронологія банкрутної справи
Заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Полтавського ГЗК Господарський суд Полтавської області отримав 14 травня 2025 року. Закон відводив на розгляд 20 днів, але суддя Ореховська О. О. ухвалювала рішення 284 дні – і відкрила провадження лише 24 лютого 2026 року, фактично не дочекавшись вирішення Верховним Судом спору між ТОВ "Максі Капітал Груп" та Полтавським ГЗК про неіснуючий борг. Розпорядником майна було призначено саме Дмитра Кучерявого.
В апеляції перша колегія суддів (Гетьман Р. А., Склярук О. І., Хачатрян В. С.) відкрила провадження 11 березня 2026 року, але 30 квітня самовідвелася – після публікації в медіа матеріалу про потенційний конфлікт інтересів у цій справі. 5 травня справу передали новій колегії – Шутенко І. А., Гребенюк Н. В., Слободін М. М. Саме вона й розгляне апеляцію 27 липня. Зволікання з розглядом апеляційної скарги Полтавського ГЗК продовжує процедуру банкрутства, яка по суті є незаконною та завдає шкоду українському стратегічному підприємству, його інвесторам, бізнес-партнерам і всьому інвестиційному клімату, який ще залишився в Україні.
У що обходиться ця справа підприємству й інвесторам
Наслідки для комбінату та його акціонерів відчутні вже зараз. 24 лютого, в день відкриття провадження справи про банкрутство Полтавського ГЗК Господарським судом Полтавської області, акції Ferrexpo на Лондонській біржі впали за одну торгову сесію більш ніж на 20%. Через падіння ціни акцій інвестори компанії втратили лише за один день торгів більш ніж $100 млн.
Через таке судове рішення підприємство змушене формувати резерви на всю суму позовних вимог – 4,727 млрд грн, що призвело до збитків підприємства більш ніж 3 млрд грн. З огляду на відкриття провадження у справі про банкрутство на підприємство поширились обмеження, які забороняють органам управління Полтавського ГЗК ухвалювати рішення про реорганізацію, виплату дивідендів, надання застав чи позик; без згоди розпорядника майна компанія не може навіть здавати майно в оренду чи виконувати вимоги поточних кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів унеможливлює своєчасні розрахунки з контрагентами – частина з них вже вимагає передоплати, що додатково погіршує фінансовий стан підприємства. У результаті суттєво порушилися бізнес-зв'язки та бізнес-процеси, підприємство втрачає перевірених контрагентів, а нові – відмовляються від співпраці з огляду на наявну процедуру банкрутства.
За попередніми оцінками, через скорочення податкових надходжень бюджет недорахується майже 1 млрд грн. Полтавському ГЗК критично потрібні додаткові $100 млн інвестицій для підтримки виробництва, проте жоден кредитор не готовий вкладати кошти в підприємство, яке перебуває в процедурі банкрутства з мораторієм на виплати.
Кадрові втрати також суттєві: якщо наприкінці 2022 року на Полтавському ГЗК працювало понад 5,5 тис. людей, зараз – 3,5 тис. (з них 800 – у лавах ЗСУ), а підприємство працює лише 3-4 дні на тиждень. Близько 5% персоналу вже задіяні виключно в обслуговуванні самої процедури банкрутства – комунікації з розпорядником майна та кредиторами, замість профільної роботи.
Що вирішиться 27 липня
Формально йдеться про перегляд однієї ухвали суду першої інстанції. Але по суті апеляційний суд має відповісти на питання, чи може в Україні бути відкрита справа про банкрутство стратегічного підприємства на підставі неіснуючого боргу.
Позитивне для Полтавського ГЗК рішення дасть можливість працювати в складних умовах воєнного часу, а негативне – навпаки, підтвердить, що куплений за копійки "паперовий" борг і підконтрольний кредитору арбітражний керуючий можуть паралізувати роботу стратегічного підприємства навіть під час війни.
Але дуже важливо, щоб будь-яке рішення все ж таки було ухвалене. Адже зволікання означатиме неможливість доступу до правосуддя в Україні, шляхом оскарження будь якого рішення апеляційної інстанції до Верховного суду України. А в цій ситуації – це є відкладене правосуддя, яке означає відсутність правосуддя взагалі.
Для сотень іноземних інституційних інвесторів, які тримають акції Ferrexpo, це рішення стане прямим індикатором, чи варто взагалі вкладати гроші в українську економіку – і чи захищені такі вкладення від рейдерських конструкцій, замаскованих під звичайний господарський спір.
