Ринок праці занурився у тінь: Через неоформлену зайнятість Україна щороку втрачає як мінімум 86 млрд грн надходжень
З року в рік в Україні зменшується кількість офіційно працевлаштованих громадян. У 2025 році роботу та сплату ЄСВ здійснювали 10,96 млн осіб, за січень – липень 2026-го – вже менше 9,5 млн українців. Бізнес Цензор розбирався чому попри гостру нестачу кадрів зайнятість все одно зменшується і що можна було б зробити для стимуляції офіційного працевлаштування.
Дані дослідження сервісу ОLX Робота та Європейської Бізнес Асоціації показують, що 78% опитаних роботодавців відчувають кадрову кризу, зокрема 67% з них очікують погіршення ситуації у наступному році (цей показник у 2026 році зріс у 1,7 раза порівняно з 2025 роком). Найскладніша ситуація з кадрами в галузі виробництва, оптової торгівлі, будівництва та сфери послуг.
Також з’ясувалось, що лише 54% опитаних бізнесів офіційно працевлаштовують робітників на повну зарплату, 21% – пропонують роботу без договору, тобто нелегальне працевлаштування (порівняно з минулим роком показник тіньової зайнятості зріс на 6%). Ще 20,4% опитаних широко використовують співпрацю з ФОПами, 13,6% – працюють через цивільно-правові угоди, а майже 15% – офіційно працевлаштовують на мінімальну зарплату з додатковою виплатою різниці готівкою.
Поширення нелегального працевлаштування визнають на офіційному рівні. У "Стратегії зайнятості населення України на період до 2030 року", що була затверджена урядом в січні 2026-го, використання праці без оформлення трудових відносин називають структурною характеристикою ринку праці України.
Якщо у 2021 році тіньове працевлаштування становило близько 19,3% від загальної кількості зайнятих осіб (йдеться про понад 3 млн осіб), то у 2024 році, за результатами моделювання, проведеного Інститутом демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи НАН України, воно становить фактично чверть від усіх робітників – 23,6% загальної кількості зайнятих.
У 2025 році Державна служба України з питань праці (Держпраці) на підставі кількісного крос-секційного дослідження оцінила рівень зайнятості без оформлення трудових відносин у 23,4 % що відповідає 2,6 млн працівників.
Найвищій рівень використання праці без оформлення спостерігається:
- в галузі тимчасового розміщення та організації харчування (передусім діяльність готелів та ресторанів) – 40,4%;
- охоронній діяльності – 40%;
- ремонту автотранспорту – 38,9%;
- будівництва – 38,2%;
- торгівлі – 32,2%.
Використання праці без офіційного оформлення має виразні гендерні особливості: наразі серед тих, хто працює без оформлення трудових відносин 60% становлять чоловіки, відповідно 40% – жінки. Тіньова зайнятість поширена як у сільській місцевості (53,6%), так і в міській (56,7%).
Близько 40% осіб із загальної кількості працевлаштованих неофіційно, працюють у фізичних осіб-підприємців.
Чому тінізація зайнятості в Україні зростає?
"З боку роботодавців передусім йдеться про економію витрат, "оптимізацію податків" на зарплаті, для шукачів роботи, що не вимагають офіційного працевлаштування – про можливість отримувати завдяки цій "оптимізації" фактично більше коштів від роботодавця", – каже керівниця платформи OLX Робота, співголова HR-комітету Європейської Бізнес Асоціації Марія Абдулліна.
За останнім дослідженням, серед факторів при виборі місця працевлаштування по пріоритетності фактор офіційного оформлення перебуває на четвертому місці. Наразі ключовим для кандидатів на посаду лишається розмір зарплати (він є головним фактором вибору місця роботи для 90% шукачів роботи, за останній рік цей показник зріз на 9%). На другому місці – близькість роботи до місця проживання та гнучкий графік.
"Офіційне працевлаштування для шукачів роботи важливе, але гроші важливіші. Якщо їм пропонують оформитись на мінімалку, але "по-сірому", "по-чорному" отримувати більше, кандидати схильні на це погоджуватись. Відбувається збідніння населення, дуже гостра нехватка грошей", – розповіла Бізнес Цензору Марія Абдулліна.
Офіційне працевлаштування зараз не є серед головних факторів при виборі місця роботи також через фактор мобілізації. Цим можна пояснити такий великий відсоток чоловіків серед неофіційних працівників, адже підприємства зобовʼязані вести військовий облік.
В аналізі Національного інституту стратегічних досліджень широке використання тіньової зайнятості пояснюється окрім ризиків війни високим податковим навантаженням, бюрократичними бар’єрами для малого та мікробізнесу, низькою довірою до державних інституцій, труднощами в пошуку робочих місць бажаної якості, низькою заробітною платою за умов офіційного працевлаштування, намаганням уникнути мобілізації, відсутністю контролю з боку держави за невиплату офіційної заробітної плати тощо.
Поширеність нелегального працевлаштування окрім порушення соціальних прав працівників завдає значних втрат економіці у вигляді неодержаних податків і внесків.
За розрахунками Держпраці, за неповний рік, дев’ять місяців 2025 року, втрати бюджету від несплати податків та єдиного соціального внеску через тіньове працевлаштування становлять 86,1 млрд гривень (у разі розрахунку з мінімальної заробітної плати) та 287,9 млрд гривень (виходячи з середньої заробітної плати того періоду).
У структурі втрат найбільшу частку становить недоотримання єдиного соціального внеску (від 42,5 млрд гривень до 140,8 млрд гривень), що ставить під питання нормальне функціонування у майбутньому системи пенсійного забезпечення.
Хто забезпечуватиме пенсіонерів?
Лише 9,5 млн українців сплачували ЄСВ протягом січня-липня 2026 року. Тоді як станом на 1 липня, за даними Пенсійного фонду, в Україні було 9,98 млн пенсіонерів. Тобто на одного платника ЄСВ вже припадає більше одного пенсіонера. Грає в цьому свою роль зокрема й зміна демографічної ситуації.
Кількість населення в Україні зменшилась на 40% з 1991 року: з 52 млн до орієнтовно 31 млн осіб. Майже третина населення країни зараз – пенсіонери: в Україні проживає 10,3 млн пенсіонерів, 60% – це жінки, зазначається в дослідженні "Невидимі ризики для людського капіталу" Центру аналізу публічних фінансів та публічного управління при Київській школі економіки.
Близькі дані наводяться в урядовій "Стратегії зайнятості населення": з 42 млн осіб у січні 2022 року до 35,8 млн – у липні 2024 року, зокрема на територіях, підконтрольних Україні, проживають 31,1 млн. осіб.
Водночас кількість осіб з інвалідністю зросла на третину: на початку 2022 року в Україні їх налічувалося понад 2,7 млн людей, станом на початок 2026 року кількість досягла 3,5 млн осіб, що теж зокрема пояснюється фактором війни.
Якщо в ЄС частка працевлаштування осіб з інвалідністю становить близько 50%, то в Україні – лише 14%, що вказує на проблеми з адаптацією ринку праці: неготовність частини людей з інвалідністю до працевлаштування та стереотипне сприйняття їх роботодавцями.
Водночас частка економічно неактивного населення в Україні, за оцінкою Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Птухи, становить майже половину від загального резерву робочої сили в Україні – 46,5%.
Станом на 2024 рік українці віком від 15 років і старше становили 26,9 млн осіб, з них зайнятими були 13,3 млн осіб, шукали роботу – 900 тис. осіб.
Велика частка з економічно неактивного населення (12,5 млн осіб) не працює через вихід на пенсію, через навчання або інвалідність (9,7 млн осіб), відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами, відпусткою для догляду за дитиною (800 тис. осіб), веденням домашнього господарства та здійсненням догляду за особами, які його потребують за медичними показниками (700 тис. осіб), через складний психологічний стані внаслідок війни (200 тис. осіб), не можуть знайти підходящу роботу (200 тис. осіб), не мають належної освіти (40 тис. осіб), зайняті сезонною працею (90 тис. осіб).
За даними Європейської Бізнес Асоціації, 74% компаній, що працюють в Україні, відчувають нестачу персоналу.
Водночас, згідно з опитуванням роботодавців, проведеним Державною службою зайнятості, лише 32% підприємств розглядали найм персоналу у 2026 році. З них лише у 12% йдеться про нові робочі місця. Це вказує режим "виживання", в якому під час війни перебуває бізнес.
Що пропонують зробити в уряді з тіньовим працевлаштуванням?
Міністерство економіки розробило документ, що визначає головні цілі на ринку праці – "Стратегії зайнятості населення до 2030 року". В документі йдеться про те, що в Україні до 2030 року планують залучити додатково до ринку праці щонайменше 2 млн осіб, насамперед з числа біженців, що наразі перебувають за кордоном.
Однією з цілей в документі зазначається виведення з тіні працевлаштування. Для легалізації працівників у Кабміні планують такі заходи:
- розробити та затвердити нову методику встановлення та перегляду мінімальної заробітної плати;
- ввести правове регулювання платформної зайнятості;
- легалізувати зайнятість у секторах із підвищеним рівнем неформальної праці (домашня праця, сільське господарство, сезонні роботи, тимчасове розміщення та організація харчування, охоронна діяльність, ремонт автотранспортних засобів, будівництво, торгівля).
У оперативному плані з реалізації Стратегії у 2026-2028 роках досягнення цілі легалізації працевлаштування складається з двох пунктів:
- Інформаційно-просвітницька компанія про ризики та наслідки використання праці без оформлення трудових відносин, "спрямована на розширення економічної активності населення", що за гроші міжнародної допомоги мали провести у ІІ кварталі цього року (обсяг коштів не зазначений).
- Запустити у ІІІ кварталі цього року пілотну програму формалізації неформальної самозайнятості в окремих секторах економіки (йдеться про домашню працю, сільське господарство, сезонні роботи, тимчасове розміщення та організацію харчування тощо).
Бізнес Цензор звернувся до Міністерства економіки, що розробляло Стратегію, з питаннями про нову методику нарахування зарплати та програму формалізації неформальної самозайнятості, зокрема ми запитали як методика встановлення заробітної плати сприятиме легалізації ринку праці? Що мається на увазі під "формалізацією неформальної зайнятості"? І чи може зменшення податкового навантаження на роботодавця, наприклад, розглядатись як стимул для легалізації працевлаштування? Чи, навпаки, більший контроль з боку держави, збільшення штрафних санкцій за нелегальне працевлаштування сприятиме зменшенню тіні? На жаль, в міністерстві нам не відповіли.
Раніше Стратегію критикували за відсутність конкретики та надмірну декларативність.
"У проєкті переважають загальні формулювання: "створення умов", "розвиток інструментів", "інтеграція стандартів" без чіткого опису, хто, як, коли і за які ресурси має це реалізовувати. За таких формулювань документ більше нагадує ескіз намірів, аніж стратегічний план дій", – критикував документ напередодні затвердження Стратегії експерт з питань соціальної політики Андрій Павловський. Він слушно зауважив, що Стратегія ніяк не зазначає обсяги необхідного фінансування заходів з розвитку ринку праці.
Водночас, за оцінками Світового банку, відновлення ринку праці в Україні потребуватиме не менш як 50 млрд грн щорічних вливань.
Що можна було б зробити, щоб відійти від поширеної практики "сірого" працевлаштування?
Наразі податкове навантаження на зарплату в Україні складає 45% ( із заробітної плати працівника утримують 23% податків і зборів (18% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору), роботодавець додатково нараховує 22% єдиний соціальний внесок).
На думку президента "Асоціації приватних роботодавців" Олександра Чумака, для зменшення тінізації ринку потрібно передусім знизити податкове навантаження на фонд оплати праці. "В пропозиціях, які останні 5-7 років звучать, фонд навантаження на оплату праці повинен складати 25%, максимум – 30%".
По-друге, необхідно запровадити інструменти контролю за роботодавцями, які насамперед не впливатимуть на білий бізнес, працюватимуть виключно за ризикоорієнтованим підходом.
"Для мікро-малого бізнесу перше виявлене порушення, якщо воно не створило загрозу життю, здоров'ю працівника повинно передбачати припис та строк для його усунення. Жорсткі санкції мають задіюватись до повторних порушень, свідомого приховування працівників, несплати зарплати, маскування постійних трудових відносин цивільними договорами, – каже Чумак. – Бізнесу можна надати, наприклад, шість місяців протягом яких роботодавець матиме можливість самостійно задекларувати працівників, оформити трудові відносини та почати сплачувати поточні платежі без застосування штрафів за минулі періоди. Сумлінний мікропідприємець має отримати реальний і безпечний маршрут виходу з неформальної моделі".
На думку Марини Абдулліної детінізація ринку точно не відбудеться скоро, "за один крок", має пройти певна еволюція від теперішнього стану до моніторингу ринку, допомоги бізнесу шляхом спрощення оподаткування, щоб зберегти робочі місця та підвищити захищеність робітників.
Під час війни думати про спрощення оподаткування для компаній-роботодавців не доводиться. Радше навпаки.
"За сферу оподаткування у нас повністю відповідальне Міністерство фінансів. В нинішньому складі вони виступають постійно тільки за збільшення оподаткування, часто безпідставно, без використання реальних розрахунків, аналізу регуляторного впливу, просто тому що так було записано у "Стратегії національних доходів до 2030 року", яка писалась напочатку 2022 року з розрахунку, що у 2025 року війна закінчиться. Ця стратегія давно не відповідає реаліям", – резюмує Олександр Чумак.
