Макрон закликав нового президента Ірану Пезешкіана не підтримувати війну Росії проти України
У понеділок, 29 липня, очільник Франції Емманюель Макрон провів телефонну розмову з новим президентом Ірану Масудом Пезешкіаном. Однією з тем розмови стала війна РФ проти України.
Про це пише Reuters з посиланням на канцелярію французького президента, інформує Цензор.НЕТ.
Зокрема, Макрон закликав Пезешкіана не підтримувати "агресивну війну" Росії проти України".
Також глава Франції сказав іранському президенту про необхідність "зробити все, щоб уникнути військової ескалації" між Ізраїлем і Ліваном після ракетного удару "Хезболли" по Голанських висотах та закликав Іран "припинити підтримку дестабілізуючих суб’єктів" на Близькому Сході.
Крім цього, Макрон у розмові з Пезешкіаном сказав, що Іран повинен припинити ескалацію своєї ядерної програми та дотримуватись вимог міжнародних організацій.
Також президент Франції згадав про трьох французьких заручників, яких утримує Іран. Він заявив, що їхнє звільнення Іраном є "неминучим вимогою та передумовою для покращення" відносин між Парижем та Тегераном.
Що відомо про нового президента Ірану?
Колишній міністр охорони здоров’я Масуд Пезешкіян був обраний новим президентом Ірану 5 липня, перемігши у другому турі виборів. Вибори в Ірані були достроковими, оскільки попередній президент Ебрагім Раїсі загинув в авіакатастрофі.
Пезешкіян понад 20 років у політиці, його називають політиком-реформатором.
Зазначимо, що особа президента в іранській політичній системі не є визначальною. Верховним лідером Ірану є аятола. Саме в його руках перебуває вся повнота влади.
Співпраця РФ та Ірану
Як відомо, Іран активно підтримує Росію у війні проти України. Зокрема, Тегеран поставляє РФ безпілотники "шахед", якими країна-агресорка атакує Україну.
Крім цього, Іран постачає Росії й інше озброєння та боєприпаси.
Раніше заступник постійного представника США при ООН Роберт Вуд повідомляв, що, за інформацією Вашингтона, РФ має намір підвищити рівень двосторонніх відносин з Іраном шляхом укладення всеосяжної двосторонньої угоди. Раніше подібну угоду Росія підписала з Північною Кореєю.
Реформатор Масуд Пезешкіан лише дозволить більший отвір у бурці для астматиків.
Але, як і в кожній «демократичній» країні, розмір дірkи буде обговорюватися на національному референдумі.
І питання Хамасу, Хезболли та Хуситів відпадуть самі собою.
Але лише тоді, коли Ізраїль вийде з окупованих палестинських територій.
Є території Єгипту та Йорданії, які вони просрали, коли напали на Ізраїль.
В ноябре 1947 года Генассамблея ООН приняла резолюцию о разделе Палестины на два независимых государства - еврейское и арабское. Иерусалиму, включая Вифлеем, полагался особый статус территории под контролем ООН.
Резолюция не понравилась никому, и буквально на следующий день начались столкновения.
Британский мандат истек 14 мая 1948 года. В тот же день Давид Бен-Гурион провозгласил создание независимого еврейского государства. А на следующий день арабские государства напали на Израиль.
Они проиграли. Едва образованный и еще не знавший границ Израиль победил.
В результате «войны за независимость», как ее называют в Израиле, или «катастрофы», как она известна в арабском мире, молодое еврейское государство определилось в границах, включающих примерно половину территории, отведенной ООН под арабское государство.
Другая половина была оккупирована арабскими странами: Западный берег и восточный Иерусалим - Иорданией, а сектор Газа - Египтом.
Те що ліваки називають територією Палестини - бувші території Єгипту та Йорданії.
Держави Палестина на політичній мапі ніколи не існувало.
К закату Османской империи в конце XIX века Палестина уже несколько веков была территорией (а не государством), населенной преимущественно арабами. Большинство исповедовало ислам, некоторые - христианство. Евреи исповедовали иудаизм и составляли меньшинство.
Но все они - и арабы, и евреи - считались палестинцами.
На рубеже веков заграничные евреи начали скупать земли и перебираться в Палестину. Антисемитизм в Западной Европе и Российской империи, еврейские погромы, войны и революции, бедность и, конечно, мечта о еврейском государстве подстегивали желание вернуться в землю обетованную.
Несколько волн еврейской иммиграции (алий) растворили в себе местное еврейское население Палестины, с которым у арабов были сложившиеся веками отношения. Начались трения, затем - волнения, а потом пролилась кровь.
Арабам не нравилось, что вновь прибывшие евреи относятся к ним, как колонизаторы к аборигенам. Им претил распущенный по их меркам нрав европеизированных репатриантов, но более всего - их склонность замыкаться и создавать новый быт, новые поселения и новую реальность, а не интегрироваться в существующую.
На горизонте уже маячил призрак еврейского государства на землях, которые арабы столетиями считали своими. Евреи тоже считали их своими, поскольку жили тут тысячелетиями.
Тогда в Палестине проживало полмиллиона мусульман. Христиане и иудеи были в меньшинстве - примерно по 60 тысяч, а среди евреев три четверти по-прежнему составляли коренные, и лишь около 15 тысяч - иммигранты.
К 1947 году комиссия ООН насчитала в Палестине более 600 тысяч евреев на 1,2 миллиона арабов. За 30 лет до этого арабское население почти в 10 раз превышало еврейское, а теперь - лишь вдвое.
Раз не удалось договориться с палестинцами, Америка переключилась на переговоры Израиля с соседними арабскими странами.
При Дональде Трампе Израиль нормализовал отношения сначала с ОАЭ, а затем Бахрейном и Суданом. Джо Байден надеялся помирить Израиль с Саудовской Аравией.
Не успел - осенью 2023 года ХАМАС напал на Израиль и началась новая война.
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%93%D0%B0%D0%B7%D0%B8 Сектор Гази і https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%96%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2 Синайський півострів в https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B3%D0%B8%D0%BF%D0%B5%D1%82 Єгипту ,
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B3_%D1%80%D1%96%D1%87%D0%BA%D0%B8_%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B0%D0%BD Західний берег (включаючи https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%84%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BC Східний Єрусалим ) у https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F Йорданії ,
і https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%B2%D0%B8%D1%81%D0%BE%D1%82%D0%B8 Голанські висоти у https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D1%80%D1%96%D1%8F Сирії
То де там якась Палестина?
У заяві йдеться, що такі дії роблять "присутність Ізраїлю на окупованій палестинській території незаконною" і суперечать статті 49 IV Женевської конвенції.
Станом на 1967 рік, коли Сирія, Єгипет та Йорданія вирішили знищити Ізраїль, це були їх території.
Дуже зручно через 50 років на території іншої держави щось там визнавати.
Доречі, це те саме, що РФ зробила щодо так званих ДНР та ЛНР.