До Києва прибув новий глава МЗС Франції Барро

Пан прихильник цьоці з косою? Вона ж приятелька путлєра, а ніяка не апазиція.

Декілька тижнів тому, наприкінці одного з моїх виступів у Дюссельдорфі, пролунало запитання з публіки: «Скажіть, чим ще можна допомогти Україні? В чому на сьогодні ваша найбільша потреба?» Пані, яка про це запитувала, ніби випереджуючи мою найімовірнішу реакцію, тут-таки додала: «Відповідь "Більше зброї" не приймається. Ми, цивільні люди, зброєю не розпоряджаємося».

Я зрозумів: пацифістська свідомість, якою дощенту просякнуті європейські суспільства, зокрема німецьке, звично шукає обхідних шляхів для самозаспокоєння. Наприклад: як допомогти дорогим українцям, але щоб від цього не гинули дорогі росіяни. Тому що завгодно - лиш не зброя. Бо зброя - ескалація. Тож будь-яка допомога, але винятково гуманітарна. Назвіть, яких харчів, медикаментів, уживаних дитячих іграшок, свічок і теплих ковдр на зиму вам бракує - будь ласка, ми знову напружимось і зберемо. Але не повторюйте вже своє настобісіле «більше зброї».

Найкраща ваша нам допомога, відповідав я, це ваша допомога самим собі. По-перше, перестаньте боятися.

Зробіть таке зусилля над собою - й допоможіть собі не боятися. Завдяки цьому ви, по-друге, проголосуєте на виборах за правильних політиків. Тих, які надаватимуть нам і послідовнішу, і рішучішу, і незмірно більшу підтримку. Тобто в кінцевому підсумку - все одно більше зброї. І в цьому сенсі ви, хоч і люди цивільні, дуже навіть нею, зброєю, розпоряджаєтеся.

А по-третє, ви дуже нам (і собі) допоможете, якщо переосмислите цю війну. Передумаєте її, так би мовити. Якщо усвідомите, що вона не лише проти України. Зрозумієте, що проти Німеччини теж. Це - не лише наша війна, а й ваша також.

Гадаю, переважна більшість присутніх зрозуміла те моє «по-третє» як метафору. Але розуміти його слід дослівно. І завдання, яке я ставлю собі на подальші зустрічі такого штибу, - зробити відчутною, увиразнити ту дослівність: Німеччина й загалом Європа теж у війні, хоча на разі про це не здогадуються. У ХХІ сторіччі трапляється й таке: на вас уже напали, а вам усе здається, що ви спритно не даєтеся спровокувати й витончено уникаєте ескалації.