Нестача фахівців б’є по обороноздатності країни. Що робити?

Автор: Владислав Недашківський

Індустрія дронів

Україна потерпає від браку кадрів. Нестача фахівців відчувається всюди – як на фронті, так і в тилу. Насамперед страждають від цього підприємства оборонного комплексу. Потрібні спеціалісти або вже працюють, або мобілізовані, або виїхали за кордон. Утім, проблема комплексна і з’явилася вона не вчора. Велика війна просто возвела її в абсолют.

Вступна кампанія 2025 року вчергове проілюструвала невтішну статистику: абітурієнти практично не вступають на інженерні (G) та природничі (E) спеціальності – конкурс по цих напрямках відсутній попри те, що держава значно збільшила кількість бюджетних місць.

"В інженерії дуже не вистачає людей. Це високооплачувана робота в хороших компаніях, переважно в оборонці. Критично важливі люди для перемоги України. Вступити туди значно легше, ніж на економічні спеціальності, де цьогоріч 31 заява на місце, а пробитися простіше та перспектив більше", – коментує член комітету Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій Роман Грищук.

За словами виконавчого директора Української Ради Зброярів Ігоря Федірка, тільки в Києві в одній із великих оборонних компаній відкрито наразі понад 700 вакансій. "Де взяти таку кількість фахівців на ринку, я уяви не маю", – наголошує він.

Причому працюють на оборонку навіть студенти профільних вишів, як, наприклад, КАІ, ХАІ, КПІ, Львівської політехніки. Технічні інститути вже вибрані. "Хтось підробляє на технічній спеціальності в якомусь або дроновому, або технологічному бізнесі саме в оборонці", – каже Федірко.

Залучення студентів до виробництв попри відсутність у них практичного досвіду та ґрунтовних знань має і свої переваги. До 25 років немає призову, тож компаніям не потрібно переживати щодо бронювання й інших пов’язаних процесів.

"Можна вкладатися в довгу в такого робітника. Він може припускатися помилок, але з нього можна зробити кваліфікованого фахівця, і він залишиться на підприємстві", – переконаний Ігор Федірко.

Але співпрацювати зі студентами готові не всі. Наприклад, у виробника дронів "Дикі шершні" кажуть, що студенти мають обмежений час на роботу, тому щоб закривати повний цикл виробництва, потрібно найняти втричі більше людей. А їх і так не вистачає.

БізнесЦензор розбирався, чому виник дефіцит кадрів в ОПК, де компанії шукають потрібних спеціалістів, і як побороти кризу.

Цей матеріал опублікований у межах спецпроєкту "Індустрія дронів" на Цензор.НЕТ. Редакція готова до співпраці з виробниками й операторами безпілотних апаратів. Якщо вам є, що розповісти, пишіть на пошту [email protected]

Система освіти не відповідає потребам

Виконувачка обов’язків ректора державного університету "Київський авіаційний інститут" Ксенія Семенова бачить дві головні причини, чому абітурієнти сьогодні не йдуть на інженерні спеціальності.

"Перша – фізику та математику дуже погано викладають в школі. Випускники шкіл невпевнено себе почувають у цих предметах і бояться, що фізики й математики буде багато далі в вищій освіті, тому обирають освітні програми, де менше цих предметів. І друга причина – широкий загал не розуміє, що на інженерні професії є дуже великий попит, і що там великі зарплати", – каже вона.

За словами технічного директора компанії-виробника безпілотників DEVIRO Дениса Чумаченка, у суспільстві ще з радянських часів існує стале переконання, що інженери – це бідні люди, вміння яких у сучасному світі нікому не потрібні.

"Здобувши незалежність, нашій країні були потрібні юристи, економісти та маркетологи більше, ніж інженери та технологи. Не було прибутково вкладатись в розробки й ідеї вітчизняних спеціалістів, нам постійно казали що західні технології більш сучасні та надійні. Усе це призвело до занепаду вітчизняної наукової школи на десятиліття", – коментує він.

Чумаченко ставить просте запитання, яке багато чого пояснює, – коли шкільні вчителі тієї ж фізики змінювались останній раз?

"Мабуть, 10 років тому, не менше. А викладачі вищих навчальних закладів – 15 років і більше. Це ще одна глобальна проблема: у вишах навчають тому, що знають та вміють самі викладачі, а не тому, що потрібно, наприклад, індустрії дронів зараз. Необхідно формувати нові державні замовлення на спеціалістів, враховуючи реалії, нам потрібно інженерів та IT-спеціалістів більше, ніж будь-коли. Міністерство освіти має зближувати позиції між освітянами та компаніями ОПК у побудові нової навчальної програми. Простими словами: сьогодні потрібно більше навчати тим спеціальностям, які потрібні будуть для оборони країни завтра", – каже Денис Чумаченко.

Доктор технічних наук, професор, співзасновник і голова правління Громадської спілки "Науковий кластер "Наукові парки" Віталій Зайцев висловлює схожу думку:

"Для інженерних спеціальностей потрібні знання не з історії України, української мови, літератури. Потрібні знання з математики, з фізики, з точних наук. А у нас навіть креслення немає в школі, тоді як за кордоном, наприклад, в Австрії, діти вивчають 3D-моделювання".

Через відсутність зацікавлення в точних і природничих науках, абітурієнти й уникають їх. Це ж призовдить до зменшення навантаження на викладачів вищих навчальних закладів і, як наслідок, скорочення викладацького штату. Іншими словами, немає кого та немає кому вчити. Ба більше, немає на чому вчити – бракує якісних підручників українською, обладнання.

"У нас відсутня державна програма, яка б стосувалася промоції інженерних спеціальностей", – наголошує Віталій Зайцев.

Ксенія Семенова додає, що в суспільстві відсутнє розуміння потрібності та важливості інженерних спеціальностей.

"Час від часу в соцмережах я зустрічаю думку, що після закінчення війни, у перспективі чотирьох років, незрозуміло, що буде з попитом на інженерів, бо оборонний сектор згорнеться. Проте очевидно він тільки зростатиме, хоча б тому, що буде відкритий експорт озброєнь. Та й по війні будуть відкриті кордони, і наші інженери стануть доступними для світового ринку праці – всі великі країни-виробники зброї будуть доступні для роботи", – пояснює вона.

Читайте також: Експортувати не можна затримувати. Кома українського ОПК

Попри спад попиту на IT-ринку, абітурієнти продовжують масово йти в галузь. Наприклад, цьогоріч на комп’ютерні науки (F) шість заяв на одне місце. Віталій Зайцев пояснює це зокрема промоцією.

"Якщо діти з кожної праски чують, що IT – це круто, то вони туди й ідуть. Хоча здебільшого IT – це не інженерія. Ви багато чули, щоб з кожної праски кричали, скажімо, машинобудівні підприємства, що їм потрібні люди? Зараз вони тільки починають", – каже професор.

За його словами, потрібно створювати державні програми підтримки інженерної освіти та профорієнтації, яка би починалася не у випускних класах, а заздалегідь.

"Не може університет одноосібно це зробити. Не може без роботодавців, без залучення шкіл, без державної політики. Поки цього не буде, у нас буде жах. І зараз ми маємо те, що маємо", – акцентує Віталій Зайцев.

Чи готові підприємства вкладатися в кадри?

Те, що студентів вишів залучають до виробництв, вважає Ксенія Семенова, – це не завжди в плюс.

"Крім низькокваліфікованих кадрів – просто сидіти щось паяти, яких можна набрати із людей без вищої освіти, є запит на висококваліфіковані кадри, тобто на людей, які мають фундаментальну освіту з фізики, математики, міцності матеріалів, аеродинаміки, фізики високочастотних сигналів тощо", – каже вона.

За словами Семенової, компанії часто не готові вкладати довгостроково в кадри гроші та й узагалі планують роботу максимум на рік, адже в умовах фактичної заборони на експорт відштовхуються від державного замовлення. Тому бізнес зараз переважно не готовий платити великі стипендії, щоб студенти вчилися на інженерів.

"Є гарний приклад у Київській школі економіки – стипендія з математики. Так це приватні американські гроші. Але насамперед у цьому зацікавленні українські оборонні компанії. Адже якщо не буде людей, які вивчають глибоко, до наукового рівня фізику, математику та все, що з цим пов’язано, у нас не буде ніякої конкурентної переваги наших технологій. Ми зараз вважаємося супертехнологічною державою, але це через швидкість впровадження рішень. Якщо подивитися технологічно, чи є якісь переваги в нашої зброї, у наших дронів, то виявиться, що наукові винаходи всередині цих засобів ведення війни не краще, ніж в інших країн", – пояснює виконувачка обов’язків ректора КАІ.

Дійсно, підтримка бізнесом студентів інженерних спеціальностей – історія не масова. Утім, підприємства, розуміючи всю важливість таких дефіцитних фахівців, уже підключаються до виховання кадрів.

"Наша компанія хотіла б взяти на роботу досвідчених інженерів за достойну оплату, але це неможливо – їх просто не залишилось на ринку праці. Потрібні фахівці або вже десь працюють, або служать, або виїхали за кордон. Наша компанія ухвалила для себе стратегічне рішення грати в довгу, виховуючи "своїх" спеціалістів. Уже декілька років ми співпрацюємо з Українським Католицьким Університетом, допомагаємо групі студентів, забезпечуємо їх усім необхідним зокрема практичним досвідом. Звісно, ми ризикуємо, що через декілька років ці навчені з досвідом молоді кадри зможуть піти працювати в іншу компанію або навіть виїхати за кордон, але ж ми сподіваємось, що майбутня обороноздатність нашої країни буде в надійних руках молодого покоління інженерів", – розповів БізнесЦензору технічний директор компанії-виробника DEVIRO Денис Чумаченко.

Професор Віталій Зайцев пропонує також зосередитися на наукових парках.

"Через залучення університетів, через механізми залучення бізнесу, через механізми підтримки інженерних і наукових колективів, які виконують конкретні проєкти, ми можемо туди теж залучати студентів, молодь і підтягувати їх у цьому напрямку. Науковий парк – це об’єднання наукових установ та бізнесу, а це про підготовку кадрів, проведення спільних досліджень, про генерування проєктів, які потрібні бізнесу та, відповідно, вирішення нагальних задач", – наголошує він.

До речі, технічної і природничої освіти бракує і кадровим військовим, які ухвалюють рішення, каже Ксенія Семенова:

"Українські розробки не тестують відповідно до стандартів на електромагнітну сумісність. Керівники в документах ставлять свій підпис, що все добре, бо не розуміють важливості таких досліджень. Згодом різні засоби боротьби створюють завади. І наш звʼязок кладуть наші ж дрони чи наземні роботизовані комплекси. Підрозділи звертаються до університету із запитом "зробіть нам звʼязок, який не падає", але вони його самі собі глушать. Сьогодні гарні інженери зі знанням фізики повинні бути залучені в ухваленні рішень на фронті. А де таких взяти у достатній кількості?".

Галузь потребує жінок

Семенова також звертає увагу, що в питанні засобів війни Україна сильно залежить від міжнародних партнерів:

"Ми всю високоточну техніку зараз закуповуємо за кордоном. Ми не виготовляємо свої системи ППО, високоточні керовані ракети, бойові літаки. Масово виготовляємо тільки дрони".

Утім, дронороби кажуть, що через брак кадрів обсяги виробництва вже падають.

"На ринку останні місяці спостертігається зростання дефіциту не тільки кваліфікованих кадрів, а й некваліфікованих. Це призводить до зростання зарплат і збільшення собівартості продукції для ЗСУ, зокрема дронів. Через цю нестачу виникають проблеми з масштабуванням виробництва, і як наслідок маємо недостатні темпи постачання дронів до війська. Тобто через затруднений пошук працівників і час на навчання, маючи кошти на масштабування і склад запчастин, зростання обсягів вироблених дронів гальмується", – пояснюють у "Диких шершнях".

Основною причиною називають проблеми з військово-обліковими документами у кандидатів на посади. Оскільки підприємства не можуть офіційно працевлаштовувати таких людей, то пошук мотивованого кандидата, який пройде через поліграф і матиме в порядку "Резерв+", значно затягується.

У Верховній Раді зареєстрований законопроєкт №13335, який передбачає, що чоловіків, які не стоять на військовому обліку в територіальних центрах комплектування (ТЦК), мають неналежно оформлені військово-облікові документи або перебувають у розшуку, можна буде брати на роботу та надавати їм бронювання на критично важливих підприємствах, зокрема у сфері оборонно-промислового комплексу.

Утім, така можливість діятиме лише тимчасово – до 45 календарних днів від моменту укладання трудового договору та не більше одного разу на рік.

Комітет Верховної Ради з питань нацбезпеки рекомендував законопроєкт до першого читання, але проти нього виступило Міністерство оборони, назвавши документ "неприпустимим".

У "Диких шершнях" переконані, що такий закон або ж відповідна постанова Кабінету міністрів значно покращили б ситуацію з дефіцитом кадрів.

"Також є сенс дозволити чоловікам, які виїхали з країни, повернутися в Україну без санкцій і мобілізації з обов’язковим працевлаштуванням на оборонному підприємстві", – каже один із засновників проєкту "Дикі шершні".

Ще одним способом подолання дефіциту кадрів може бути збільшення частки жінок-працівників.

"Наразі мілтех не є достатньо привабливим для жіночої частини населення, адже вважається, що це чоловічі професії. Однак значну частину функцій, як то збірка, пайка та прошивка, жінки виконують більш старанно", – розповідають у "Диких шершнях".

Ігор Федірко з Української Ради Зброярів стверджує, що жіноцтво починає активно перенавчатися та йти в технічну галузь. Це вигідно підприємствам, адже жінок не потрібно бронювати.

"Якщо замовлень немає, підприємство простоює, знімається бронь. А перелік працівників є в ТЦК, і вони знають, коли бронь закінчується, адже виконують свою роботу. Тож колектив іде служити", – каже він, закликаючи жіноцтво й молодь опановувати технічні спеціальності.

Потрібно вкладатися в науку

Один із засновників проєкту "Дикі шершні" стверджує, що проблема дефіциту кадрів стоїть на одному рівні з нестачею оборотних коштів і відсутністю підходящих виробничих майданчиків:

"У цьому ми сильно програємо росіянам, які будують цілі виробничі міста на десятки тисяч працівників".

Виконувачка обов’язків ректора КАІ Ксенія Семенова наголошує, що нам зараз треба дуже багато вкладатися в науку, адже все, що можна було умовно "винайти в гаражі", ми вже винайшли.

"Ми почали застосовувати багато FPV – Росія почала це робити. Ми почали застосовувати дрони на оптоволокні щоб подолати РЕБи – Росія почала це робити масово. Тобто кількістю Росія все одно нас задавить. Складніше скопіювати наукоємні речі, інтелектуальні. Із цим у нас проблеми, адже якийсь час назад у нас загнулась наука в сфері оборонних технологій", – каже вона.

Читайте також: Як Україна стала світовим лідером у виробництві та застосуванні дронів

Семенова звертає увагу, що в Україні в жодному технічному університеті немає сучасної науково-дослідної інфраструктури для оборонних досліджень.

"У нас термобарокамера одна в університеті ще радянського періоду, яка коштом німецького гранту давним-давно була оновлена та знову потребує доопрацювання. Аеродинамічна труба є в КАІ та ХАІ, але вона настільки енерговитратна, що нею не вигідно користуватися. Безлунна камера в радіочастотному діапазоні – велика рідкість, яка є в центрі радіочастот під Києвом або в приватних компаніях. Високоточне вимірювальне обладнання – його вживане передавали університетам партнери ледь не 100 років тому. Це проблема", – каже вона.

"Ми довго цим не займалися. Ми організували самі для себе велику проблему. І швидко її вирішити, на жаль, не вийде", – резюмує доктор технічних наук, професор Віталій Зайцев.