Експортувати не можна затримувати. Кома українського ОПК

Автор: Владислав Недашківський

Індустрія дронів

Уже майже рік українські виробники озброєнь, насамперед дронів, чекають на розблокування можливості експорту. Річ у тім, що потужності оборонки значно перевищують спроможність держави законтрактувати продукцію, а вона сьогодні – фактично єдиний замовник вітчизняного ОПК.

Якщо у 2021 році Україна, відповідно до звіту Стокгольмського інституту досліджень проблем миру (SIPRI), посідала 12 місце у світі за обсягами експорту озброєнь, утримуючи 0,9% глобального ринку, то з початком повномасштабної війни в лютому 2022-му підприємства оборонно-промислового комплексу почали працювати виключно на внутрішній ринок, задовольняючи потреби фронту.

Проте масштаби виробництва суттєво зросли. Відповідно до даних Держстату, за 2024 рік обсяги виторгу від реалізації зброї і боєприпасів склали 59,7 млрд грн проти 21,7 млрд грн у 2023-му та 5,5 млрд грн – 2022-го. Третину зростання ВВП України у 2024-му забезпечила саме військова сфера.

Цьогоріч у державному бюджеті на виробництво та закупівлю зброї передбачили рекордну суму – 739 млрд грн (близько $17,6 млрд). Щоправда на внутрішній ринок піде лише частина суми. Тож галузь уперлася у фінансову стелю, звертають увагу провідні асоціації виробників.

Що цікаво, юридично експорт озброєнь не заборонений. Для цього навіть існує спеціальна процедура. Так, компанія має подати заявку до Державної служби з експортного контролю. Далі ДСЕК узгоджує її зі спецслужбами та Міноборони. Проте на практиці такі заявки не узгоджують під різними приводами, попри брак коштів у держави на закупівлю оборонної продукції. Тобто мораторій на експорт – неофіційний.

У травні ЗМІ писали, що на Банковій нарешті досягли компромісу в питанні експорту озброєнь. І навіть описували три сценарії, за якими такі поставки можуть відбуватися. Проте віз і досі там.

Читайте також: Як Україна готується до експорту озброєнь і що це їй дасть

Нещодавно новопризначений міністр оборони Денис Шмигаль заявив в інтерв’ю ВВС Україна, що уряд не скасовуватиме заборону на експорт озброєнь українського виробництва під час війни.

"Експорт зброї – це політичне рішення, завжди і в будь-якій країні. У час війни, якщо в нашого захисника на передовій недостатньо тої або іншої зброї, неможливо її експортувати, доки ми не наповнимо наші збройні сили на 100 плюс відсотків", – пояснив він.

Очільник Міноборони додав, що держава має знайти способи профінансувати придбання додаткових обсягів зброї в українських виробників.

"Для цього ми шукаємо додаткові кошти, намагаємося замовити все, що в державі може вироблятись. Але в умовах війни прямий експорт уявити неможливо", – наголосив Шмигаль.

Міністр уточнив, що фінансування можна залучити в межах спільних проєктів з партнерами:

"Можуть бути партнерські проєкти, коли частина залишається на складах партнерів. Можливо утворювати з партнерами міцні ланцюги обміну зброєю. Але не прямий експорт".

Читайте також: Build with Ukraine: Як анонсована Зеленським програма вплине на український ОПК?

Зброярі сприйняли слова Дениса Шмигаля без особливого ентузіазму, проте не полишають надії, що рішення зрештою буде знайдене. БізнесЦензор дізнався у виробників про їхнє ставлення до ситуації з експортом озброєнь і можливі перспективи.

Цей матеріал опублікований у межах спецпроєкту "Індустрія дронів" на Цензор.НЕТ. Редакція готова до співпраці з виробниками й операторами безпілотних апаратів. Якщо вам є, що розповісти, пишіть на пошту [email protected]

Навіть поганий механізм експорту – краще, ніж ніякого

"Політика обмежень та заборон не є тим рішенням якого очікують українські виробники від держави. Українські зброярі – це насамперед фахівці та технології, це робочі місця і податки, розвиток в умовах постійних обстрілів. Сподіваємось, що найближчим часом держава запропонує єдиний чіткий механізм, який буде спрямований на збереження та розвиток українського виробництва озброєння. Важливим кроком також є зближення з ОПК держав-партнерів, що посилює українських виробників, а західні програми фінансування мають бути першочергово спрямовані на закупівлю українського озброєння для потреб ЗСУ", – кажуть у компанії DEVIRO, яка розробляє, проєктує і виготовляє безпілотні літальні апарати та супутнє програмне забезпечення з 2014 року.

У Національній асоціації оборонної промисловості України (NAUDI) додають, що штучне блокування експорту не посилює, а навпаки послаблює нашу обороноздатність. Адже державний бюджет втрачає мільярди гривень податкових надходжень, які б могли збільшити оборонний бюджет. Окрім того, падає ефективність підприємств.

"Якщо із завантаженості в 100% є тільки 20-30%, вартість кінцевої одиниці продукції є вищою, оскільки всі загальновиробничі витрати розподіляються на кількість виробленої продукції. Якщо кількість виробленої продукції менша, ніж можливо, відповідно зростає собівартість. Тобто, стримуючи штучно завантаження наших заводів через блокування експорту та не маючи змоги завантажити заводи українськими коштами, ми стримуємо обсяги виробництва – ефективність роботи власного виробника", – пояснює виконавчий директор NAUDI Сергій Гончаров.

Зрештою, це призводить до того, що українські підприємства релокуються за кордон.

"І це вже стають не українські, а іноземні технології, які наша влада із задоволенням купує, щиро радіючи підписаним контрактам з іноземними постачальниками. Тим самим вимиваючи валюту та не отримуючи додаткові платежі", – звертає увагу експерт.

Виконавчий директор Української Ради Зброярів Ігор Федірко каже, що ринок просив, просить і проситиме будь-якої форми та можливості експорту, навіть обмеженого.

"35-40% продукції зараз закуповується всередині країни. Ще невеликий відсоток закуповується через прямі контракти, які забезпечуються по данській та інших моделях. Але це все. Близько 50% виробничої потужності нам є куди запропонувати, проте ми не можемо, бо експорт закритий. Ринок готовий навіть до обмежень у вигляді стосунків тільки з тими, з ким Україна підписала безпекові домовленості, тільки з тим, з ким визначить держава. Виробники готові до будь-якого механізму, бо навіть поганий – краще, ніж узагалі ніякого", – зазначив він у коментарі БізнесЦензору.

Одна з причин блокування експорту – можливі ризики для виконання державних контрактів. Проте виробники наголошують, що вони відсутні.

"Якщо надлишкові обсяги не покриваються державними контрактами, контрактами з благодійними організаціями, – бо це у нас також один із величезних і найефективніших закупівельників, – то їх можна безболісно спрямувати на експорт до країн-партнерів", – каже Сергій Гончаров.

Наші співрозмовники зазначають, що тема експорту озброєнь доволі табуйована та сприймається сенситивно в суспільстві загалом і в уряді зокрема. Нібито це матиме вигляд, що хтось хоче "нажитися на крові". Або ж як до цього поставляться міжнародні партнери, бо тут ми просимо озброєння, а тут його продаємо.

"Ринок готовий працювати. Пропонувати, як ми можемо залучати міжнародників до діалогу, щоб дізнатися в дійсності їхню думку. Ще варіант – залучати наші спецслужби та силові структури, щоб вони визначили, що той чи інший тип озброєння вже не актуальний для нас, але він актуальний для наших країн-партнерів, і його можна експортувати. Усе вирішується в діалозі, але його треба розпочати", – пояснює Ігор Федірко.

Одним із прикладів актуальності зброї, про яку каже Федірко, може бути ПТРК "Стугна-П", що спалювала колони російської бронетехніки на початку повномасштабної війни. Проте її функціонал частково замінили FPV-дрони, і потреба в "Стугні" вже менша, ніж два роки тому. У цьому ПТРК зацікавлені покупці на Близькому Сході, проте продавати їм ми не можемо. Причому виробничі лінії продовжують працювати, хоч і не на повну потужність.

Читайте також: Як Україна стала світовим лідером у виробництві та застосуванні дронів

Або, наприклад, автомат Вулкан-М, також відомий як "Малюк". Зараз Україна його взагалі не закуповує.

"Критичну для обороноздатності продукцію намагаються законтрактувати по максимуму. І більших обсягів, на жаль, у деяких випадках не можуть виготовити наші підприємства", – стверджує Сергій Гончаров.

Ще одна страшилка, яка періодично лунає по темі експорту озброєнь, – українські технології потраплять до росіян, і вони використовуватимуть проти нас нашу ж зброю. Проте виконавчий директор NAUDI називає це абсурдом, адже обговорюється питання експорту до дружніх країн.

"США чомусь не вважають умовний продаж Бельгії винищувачів F-35 ризиком. Мовляв, Бельгія візьме й завтра передасть літаки Китаю, Ірану, Північній Кореї чи Росії. Це ж не картоплю продавати, для цього є експортний контроль", – наголошує Гончаров.

Як вирішити проблему експорту озброєнь

Знову варто наголосити, що експорт озброєнь в Україні юридично не заборонений. Він просто не працює. Своєю чергою блок законів, відомих під назвою Defence City, який уже пройшов перше читання у Верховній Раді, створює хоча би бачення з боку держави, що експорт перестає бути повністю заблокованим, каже виконавчий директор NAUDI Сергій Гончаров.

"Основна проблема з цими законами, що ними хочуть створити певне обмежене коло підприємств, яким експорт буде дозволений. Хоча сектор ОПК наголошує: не треба цього робити для обраних. Якщо ви в такий спосіб плануєте розвиток оборонно-промислового комплексу, то й зробіть це для всього комплексу", – наголошує він.

Defence City – це, по суті, частина програми Build with Ukraine, яка передбачає експорт українських військових технологій і відкриття виробничих ліній за кордоном. Насамперед ідеться про виробництво дронів різних типів, ракет та артилерії на території країн-партнерів, які вже фінансують оборонне виробництво або планують це робити.

За словами виконавчого директора Української Ради Зброярів Ігоря Федірка, ринок загалом сприйняв програму Build with Ukraine позитивно.

"Бо це перший дзвіночок, що перемовини йдуть. Можливо саме цей механізм розширюватиметься, як і його функціонал. До речі, українські виробники, які мають зв’язки з іноземними партнерами, просять їх виходити на свої уряди, щоб вони виходили вже на уряд України та домовлялися про кооперацію і співпрацю", – каже він.

Сергій Гончаров звертає увагу, що експорт озброєння – дуже зарегульований в цілому процес у будь-якій країні. Навіть якщо йдеться не про військові технології, а, наприклад, мисливський порох.

"Потрібно кілька місяців для отримання купи довідок від органів контролю, чи не буде використаний цей порох, скажімо, для підтримки тероризму. Тобто це абсолютно нормальна стандартна процедура. Вона існує, певно, у всіх країнах. У нас є процедура регулювання експорту. До 2022 року вона була, після 2022 року залишилася. І в цілому вона дієва. Вона може бути складною, зарегульованою, не дуже швидкою, але це механізм, на який, по суті, зараз накладений бан", – пояснює експерт.

Блок законів про Defence City знімає табу з обговорення можливості експорту озброєнь. І попри нюанси, це вже добре, вважає Сергій Гончаров з NAUDI, бо принаймні почалася дискусія.

Якщо експорт так і не розблокують

"Я не настільки скептичний. Думаю, що дозвіл на експорт усе ж таки буде", – переконаний виконавчий директор Української Ради Зброярів Ігор Федірко.

Проте Сергій Гончаров не виключає можливості продовження негласного мораторію.

"Галузь якось існувала в таких умовах, хоча краще для неї від цього не стане, як і для економіки України", – наголошує він.

Якщо дозволу на експорт озброєнь так і не буде, українські підприємства, за словами Гончарова, в той чи інший спосіб намагатимуться виїхати за кордон і змінити юрисдикцію.

"В Україні обмежений платоспроможний попит, необмежений тиск з боку правоохоронних органів. А от у чому немає дефіциту – в органах контролю. Наші партнери радо чекають українські підприємства з українськими технологіями, щоб вони виготовляли озброєння, військову техніку у них як для власного використання, так і для продажу. Україна – чи не єдина країна, яка з двох пропозицій: українського або іноземного виробництва вибере іноземне. Бо чомусь український підприємець для держави – це прям проблема", – каже експерт.

Ті ж Сполучені Штати або європейські країни сконцентровані на підтримці власного виробника. Блок законів Defence City ніби як теж розроблявся з цією метою. Але в разі продовження негласного мораторія на експорт, уся ця підтримка нівелюється, вважає Ігор Федірко.

"Наприклад кредитування під 5% для оборонки. Якщо в тебе не вибирають весь твій товар, то навіщо тобі розширюватися? Ти не бачиш майбутнього. Якщо в тебе контракт тільки на 3-4 місяці, що тобі робити останні вісім? Тобто немає прогнозованості. І такі проблеми міг би вирішити експорт. Ми ж розуміємо, що, наприклад, наш дрон у Європі коштуватиме набагато дорожче, ніж в Україні. І ця виручка може спрямовуватися в розширення власних виробництв. Що б там не казали зараз в уряді, ринок розуміє, що інакше він схлопнеться. Просто багатьом доведеться закриватися або об’єднуватися", – пояснює Федірко.

За його словами, процес уже почався: компанії об’єднуються в консорціуми, щоб в умовах обмеженого державного замовлення бути ефективнішими.

"Лунають навіть пропозиції щодо запровадження спецмита на експорт озброєнь. Так ми станемо єдиною країною в світі, яка запроваджує мито на експорт, на експансію. Але ринок навіть на це згодний, аби тільки розпочати. Тому чекаємо, сподіваємося, але й помірно тиснемо", – резюмує Ігор Федірко.