Чому Донбас їм не "Кримнаш", і як не допускати рецидивів

З приводу піар-акцій сепаратистів на кшталт нещодавнього "інтеграційного форуму" в окупованому Донецьку можна глузувати, можна тривожитися, можна просто "ігнорити"... Хоча ні, "ігнорити" якраз не треба: важко боротися з ворогом, роблячи вигляд, що його не існує, авжеж?

Так ось: можна глузувати й тривожитися, але заразом можна і віднайти щось, що може піти нам на користь в гібридній війні.

Взяти, скажімо, заклики полум'яної російської телепропагандистки Симон'ян до "прийняття Донбасу в склад Росії". Ні, ясно, що самі по собі ці заклики - це з тієї ж області, що й заяви ватажка ОРДО Пушиліна про завоювання всієї "території Донбасу". Тобто ні про що. Але на слова Симон'ян є офіційна кремлівська реакція.

Звичайно, прессекретар російського президента Путіна Дмітрій Пєсков міг і не планувати робити зустрічних заяв - ні про цей "форум", ні про цю Симон'ян. Просто журналісти спитали, от і довелося підтверджувати вже відоме: про включення ОРДЛО до складу РФ наразі не йдеться.

Але раз така заява є, на неї варто звернути увагу. По-перше - симпатикам Кремля, на окупованих територіях і тут.

Справді: чому це "права російськомовних у Криму" виявилися для Путіна вартими військової інтервенції та міжнародних санкцій, а такі ж "права" на Донбасі - ні? Чому "матушка-Россия" вже який рік не йде на допомогу нещасним мешканцям українських Сходу та Півдня так само жваво, як прийшла "на допомогу" кримчанам?

Може, тому, що пропаганда про "пригнічення" цих мешканців - рівно така ж брехня, як і агітки про "захист" Росією? Може - хто б міг подумати! - Росію цікавив Крим як "незнищенний авіаносець", а зовсім не якісь там права його населення? Що, між іншим, ледь не щоденно підтверджується самими цими мешканцями в численних блогах, статтях та усних розмовах.

Ці тези повинні постійно доноситися до наших наївних співгромадян, які все ще вірують у готовність Путіна от просто так комусь там десь допомагати. Бо й досі є, на жаль, такі.

Ну а решті українців варто вловити нюанс: Росія не готова й не збирається окуповувати Донбас просто тому, що не має на це ресурсів. Авжеж, російські війська здатні розгромити українську армію навіть сьогодні, попри те, що наше військо таки дечого навчилося й де в чому покращило своє озброєння за сім років війни. Але ЦЕ ОБІЙШЛОСЯ Б КРЕМЛЮ НАДТО ДОРОГО.

В плані життів своїх солдатів, в плані грошей, в плані залишків міжнародного статусу - словом, в усіх відношеннях.

Звичайно, ніхто не знає, як воно буде завтра. Але сьогодні Росія "не может повторить" на Донбасі те, що накоїла в Криму. Бо Крим був ілюстрацією приказки "де тонко, там і рветься".

Наявність російської військової бази, тотальне домінування російсько-націоналістичного дискурсу в медіа та мізках населення, автономний статус та фізико-географічні особливості півострова - все це робило його ласим шматком для Росії. Але ні на що більше вона виявилася нездатна - згадаємо безславне зникнення з порядку денного проєкту "Новоросії".

Де тонко, повторімось, - там і рветься. Оце і є головним висновком для всіх нас: стежити, щоб більш ніде не стало надто тонко.