Володимиру Зеленському щодо головних страхів Путіна

Я вже писав на цю тему, але то було російською, час був другий і мало хто звернув на це увагу. Мій багаторічний досвід роботи на військовій служби в лавах Радянського Союзу, де я був відповідальний за напрямки ідеологічної та пропагандистської роботи, дозволяє мені стверджувати, що принципи та методи пропаганди старих часів в сучасних умовах на Росії не тільки ні змінилися, але прийняли вигляд російського фашизму.

Коли я навчався у військово-політичній академії у Москві, на лекціях з оперативно-тактичної підготовки мені казали, що з погляду російської військової стратегії, Росія перебуває у постійному стані війни із Заходом починаючи майже з 1945 року. Це інформаційна війна, економічна, дипломатична тощо.

А «мир» – це особливий специфічний стан війни. Ще раз наголошую, що в Кремлі вважають, що поняття «мир» – це особливий стан війни. Викладачі пояснювали нам це тим, що людина за своєю суттю є істотою агресивною. І хтось порахував, що за всю історію людства тільки 6 чи 9 днів на земній кулі не було військових дій.  

Тому поняття "мира" у голові Путіна принципово відрізняється від поняття "мира" у голові Володимира Зеленського та західних політиків.

Наступний важливий момент для розуміння політики та збройної агресії  Володимира Путіна – це теорія превентивного удару. Військові викладачі нам казали, що при необхідності ця теорія буде заснована на практиці без будь яких сумлінь.
Суть її полягає в тому, що як тільки силові структури Росії виявлять явні ознаки підготовки збройних сил противника для нападу на її територію, то збройні сили Росії першими завдадуть превентивного, тобто попереджувального удару, аж до тактичного ядерного удару.

Вони це пояснювали тим, що на протязі століть Росія зазнала величезних втрат людських та матеріальних ресурсів, особливо в часи другий світової війни. Тому Росія ніколи не дозволить вести бойові дії на території Росії.
І це є головним страхом Путіна та кремлівського рейху – можливість розгортання військових дій на території Росії.

Вважаю, що це було одним із головних факторів поразки Росії у чеченській війні після того, як чеченці організували декілька вибухів житлових будинків на Росії.     

Таким чином, згідно теорії превентивного удару, Путін залишив за собою право збройної агресії по відношенню до будь якої країни на підставі власного розуміння червоних ліній до кожної країни окремо, не виключаючи ультиматуми.
І я вже чув від декілька російських політиків, що Путін все зробив правильно використовуючи превентивний удар щодо України.

Другий страх Путіна полягає у порушенні транспортного сполучення та постачання матеріальних ресурсів на величезній території Росії.

Ми вже бачимо, що заборона авіасполучення у міжнародному просторі та вимоги щодо повернення літаків, взятих у лізинг, а також відмова найбільших світових логістичних компаній працювати з Росією, викликало у керівництва Росії справжній шок.

Третій страх Путіна  - це порушення постачання енергетичних ресурсів, особливо нафти та газу, за межі Росії як фундаментальної основи валютного поповнення державного бюджету.

Тому ми повинні розуміти, що якщо зненацька потяг з нафтою на території Росії зійде з колії, то це буде важливий внесок для перемоги України.

Зараз в інформаційному просторі лунає питання чи є якісь ідеї щодо ефективної перемоги над Росією, чи є якісь поради як боротися слабкої у військовому відношенні державі супротив держави, яка має ядерну зброю. Ви не повірите, але такі поради є від Росії.  

У військово-політичному словнику за редакцією Дмитра Рогозіна «Війна та мир» пишеться таке (мовою оригіналу):  

«НЕПРИЕМЛЕМЫЙ УЩЕРБ В ВОЙНЕ уровень поражения вооруженных сил, военно-промышленных объектов, систем государственного и военного управления, при котором государство теряет возможность продолжать войну или лишается политических и экономических мотивов ее дальнейшего ведения. Достигается нанесением противнику таких потерь, компенсация которых возможна лишь в отдаленной перспективе. Также осуществим в случае разрушения всего экономического потенциала государства, в связи с чем дальнейшее ведение им борьбы ведет к необратимому ухудшению обстановки и, в конечном счете, к капитуляции.

Исторический опыт показывает, что принципом сдерживания любой агрессии является угроза неотвратимого и неприемлемого возмездия от государства, подвергнувшегося нападению. Агрессор всегда оценивает ожидаемые «плоды войны» и сопоставляет их с возможным ответным ущербом. Неприемлемый ущерб служит для потенциального агрессора прогнозным ориентиром, сдерживающим его от нападения даже при наличии факторов, обеспечивающих ему военный успех. В качестве прогноза неприемлемый ущерб лишает агрессора мотивов развязывания войны. И только неверный прогноз, и неадекватность отношения к неприемлемому ущербу могут приводить к военным авантюрам с последствиями, катастрофичными для агрессора.

Слабые в военном отношении государства не могут применять фактор неприемлемого ущерба. Его реализация для них может быть осуществлена либо путем заключения союзнических, носящих обязывающий характер отношений с сильными в военном отношении государствами, либо вхождением в крупные военно-политические блоки. Так или иначе, фактор сдерживания агрессора связан с системой коллективной безопасности»

Таким чином Росія пропонує першу пораду Україні, якщо вона відчуває з боку Росії загрозу для своєї національної безпеки вступити в великій військово-політичний блок. Що і зробила Україна включивши в Конституцію намір вступити в НАТО, після того як Росія здійснила збройну агресію по відношенню до неї у 2014 році, коли Україна мала статус нейтральної держави.

Привіт Олексію Арестовичу щодо його звинувачень Петра Порошенка, що нібито він спровокував напад Росії, завдяки прийняттю в Конституцію України прагнення України в НАТО. https://censor.net/ru/news/3326660/ofis_prezidenta_poroshenko_sprovotsiroval_voyinu_tem_chto_vnes_chlenstvo_v_nato_v_konstitutsiyu

Раджу Олексію Арестовичу таки прочитати фундаментальну працю «Війна і мир», де Росія визначає власні погляди на військову науку, стратегію та тактику ведення сучасної війни. Вважаю, що ця фундаментальна праця повинна лежати на столі у Володимира Зеленського, командуючого та начальника генерального штабу ЗСУ.

Продовжуємо:

«Неприемлемый ущерб теоретически может воплощаться в трех наиболее характерных стратегических сценариях или их комбинациях:

-наименее трагический (с точки зрения последствий для мирного населения воюющих сторон), состоит в отражения агрессии посредством разгрома вторгшихся ударных группировок противника и выдворения их остатков с собственной территории. В результате агрессор теряет физическую способность к повторному вторжению и продолжению войны. Этот сценарий может быть реализован миролюбивым государством, имеющим явное военное превосходство над агрессором или, по крайней мере, примерно равный с ним боевой потенциал;

-реалистический, состоит в сдерживании эскалации агрессии за счет последовательного уничтожения боевого и военно-промышленного потенциала ее инициатора. При этом сценарии агрессор теряет политический смысл продолжения войны, хотя и сохраняет физическую возможность ее продолжения;

-наиболее разрушительный, но единственно возможный для более слабого в военном отношении государства, состоит в его способности (в случае вторжения агрессора) наносить высокоточным обычным оружием эффективные удары по заранее выбранным «целям-заложникам» агрессора, представляющим собой ключевые общенациональные объекты АЭС, гидроузлы, плотины, энергетические установки, химические заводы и др.)»

 Увага!!!! Росія пропонує Україні для стримування її агресії нанести удари високоточною зброєю по атомним електростанціям Росії, енергетичному обладнанню, та хімічним заводам. Наприклад, це може бути Ростовська, Курська чи Нововоронезька атомні станції.

А тепер давайте подивимось на дії Росії, коли вона здійснила збройну агресію. Вона тут же захопила Чорнобильську АЕС, Запорізьку АЕС. Чому? Тому що, Путін так поводиться  відчуваючи що Росія значно слабкіше країн НАТО і таким чином шантажує Захід як світовий терорист.

Вочевидь стає те, що Верховна рада повинна на своєму засіданні визнати Володимира Путіна як світового терориста, а Росію як державу – терориста, ядерний потенціал якої загрожує існуванню всьому світу.
Крім того, Україна теж повинна визначитися щодо білорусів. Прийняти постанову, де визнати, що з території Республіки Білорусь здійснюється збройна агресія Росії та вимагати від Лукашенко або він звільняє свою територію від російських окупантів, або Україна вважає Республіку Білорусь співучасником військової агресії Росії та має право застосувати зброю для захисту національної безпеки країни.

Я сподівався, що на сьогодні таки величезні втрати техніки та особового складу у Росії  будуть мати для Кремля неприйнятні втрати і Путін зупинить свій наступ. Але я бачу що Путін не зупиниться, поки повністю не знищить Маріуполь, тому що це місто у його уяві є головним центром українського нацизму у вигляді полка Азов. Путіну байдуже скільки загине його солдат та техніки, а також скільки буде знищено мирного населення Маріуполя. Йому потрібна пропагандистська перемога, щоб нарешті Скабеєва, Захарова та Соловьов танцювали в телестудії разом с нафталіновими російськими політиками.

Дуже боляче дивитися як страждає мирне населення Маріуполя, як героїчно тримається оборона, що дійсно з дуже поважних причин ми не можемо допомогти його захисникам. Я кожен день молюся за них і сподіваюся що все буде добре. Але якщо станеться горе та буде тотальний геноцид з боку російських карателів, то вважаю, що ми повинні нікого не залишити в Маріуполі, всіх вивезти. Щоб пустий Маріуполь став символом незламності української нації. Нехай представники кремлівського рейху продемонструють всьому світу якій «руський мир» вони принесли в Україну.

І на останок. Вже всі зрозуміли, що для Путіна і для України стоїть тільки одне питання. Або Путін досягає своєї мети і знищує українську націю, або Україна насаджує на вилку курку-мутанта, що означає кінець Росії.

Тому ті політики, які виступають за те, що давайте віддамо Путіну Донбас, або щось і настане мир, помиляються. Бойові дії перекинуться на сусідні області. І це буде продовжуватися, доки Володимир Путін не реалізує повністю свій план.

Володимир Олександрович! Думайте та приймайте рішення!

Слава Україні!