Інформаційна війна: нам потрібен мир чи перемога?
Будь-яка подія, особливо з боку керманичів державних установ, несе інформаційну складову. Зараз, коли Україна знаходиться у гарячий фазі війни з Росією їй потрібна установа, яка би глибоко розуміла зміст інформаційних потоків, була здатна швидко та професійно їх аналізувати, мала бачення ідеологічних напрямків України як держави і на базі цього продукувала інформаційні теми для суспільства, а також координувала роботу державних установ, задіяних в інформаційній війні.
За останні дні було стільки подій в інформаційному просторі, що виникло відчуття що Володимир Зеленський та його оточення втратили стратегічні позиції в ідеологічному напрямку.
На мою думку Україна повинна мати таки ідеологічні позиції:
1. Після того, як стало відомо про військові злочини російських окупантів в Бучі та інший містечках України, хтось дуже влучно сформулював тезу – Росія не має права мати власну армію. Повинна бути повна демілітаризація Росії. Ця теза повинна розповсюджуватися у всіх ЗМІ.
Крім того, ця теза повинна підкріплюватися другою тезою, що Росія – це не тільки країна терорист, а країна, де абсолютна більшість населення підтримує російській нацизм, мета якого є знищення української нації, українського народу і існування України як держави, що підтверджується відповідною статтею «Что Россия должна сделать с Украиной» на російському державному інформаційному порталі.
Тобто, війна між Україною та Росією повинна закінчитися договором між країнами НАТО або ООН і Росією, де Росія підпише акт капітуляції з зобов'язанням мати тільки прикордонні війська.
2. Для досягнення пункту першого Борис Джонсон читко сформулював наступну тезу – Великобританія не заспокоїться поки економіка Росії не буде повністю знищена.
Вважаю, що нема потреби пояснювати, якщо економіка Росії буде знищена, то тоді Росія не зможе виробляти зброю, а буде змушена направляти кошти та соціальні потреби населення. І це є дуже важливим напрямком інформаційного впливу на населення Росії щоб вони зрозуміли, якщо Кремль не буде мати змоги витрачати кошти на зброю та виводити гроші за кордон, то тоді нарешті гроші будуть витрачені на них.
З моєї точки зору це головні в даний час ідеологічні тези, які повинні бути головною мотивацією і активно поширюватися перш за все серед військових на фронті, хто має зброю, а також серед населення.
Я був змушений сформулювати таку назву статті по наступним причинам:
1. Почув від Лаврова на його прес-конференції наступне. Росія докладе максимум зусиль для повного виконання усіх цілей спецоперації. Якщо цього не станеться, то буде підписаний мирний договір між делегаціями Росії та України на переговорах.
Звертаю увагу читачів. Буде підписаний мирний договір не між країнами Росією та Україною, де передбачено підписи керівників держав – підписантів, а між делегаціями на переговорах.
2. Заява Олексія Арестовича щодо того, що Україна фактично перетворилася в другий Ізраїль, та що військові зіткнення будуть постійні.
https://www.youtube.com/watch?v=1mMcC4DjHAU
Він також прогнозував, що Росія ще два чи три рази спробує напасти на Україну, але більш меншою кількістю військ.
Таке враження, що Володимир Зеленський та його оточення не розуміють якій зміст повинен вкладатися в поняття «мир» та «перемога». Поки що є відчуття, що вони хочуть залишити Кремль в боєздатному стані, заради того, щоб на деякий час припинити вогонь.
Вважаю, що населення України та її збройні сили іншою думки. Ми не маємо іншого шляху, як нанести настільки нищівну поразку Росії, щоб у росіян на декілька поколінь зникло бажання лізти на чужі території.
А тепер спробуємо відповісти на питання чи є в Україні державна структура, яка була би здатна ефективно вести інформаційну війну з Росією. Я такої структури не бачу і пропонував створити міністерство пропаганди ( чи по іншому можна назвати) на базі міністерства культури та інформаційної політики, поставив на чолі професіонала, а не інформаційного імпотента Олександра Ткаченко.
Приведу лише один приклад, якій для мене, як колишнього пропагандиста політвідділу військової частини ще Радянського союзу, з багаторічним досвідом ідеологічної роботи, показав, що в офісі президента з розумінням інформаційної війни є проблеми.
У неділю українці разом зі всім світом стали свідками жахливих подій, які зробили російські карателі у Бучі та інших містечках, та які були деякій час під російською окупацією. Вся країна була в шоці. У мене було відчуття, немов витягли з мене душу, повністю був спустошений. І логічно було би Володимиру Зеленському оголосити триденну жалобу по загиблих, закатованих та зґвалтованих українцях і не тільки в Бучі. Вважаю, що вся країна чекала цього рішення. Молдова прийняла рішення 4 квітня в понеділок оголосити день жалоби, а Україна ні.
Таким чином, офіс президента дав чудовий привід на російських ЗМІ проводити тезу, що це все фейкі. Мов бачите, це все зробили українські нацисти і якщо справді це було в реальності, то була оголошена триденна жалоба. Це суттєва поразка України в інформаційній війні.
Думаю, що всі хто якимось чином стикався з ідеологічною роботою у колишньому Радянському союзі, або у Росії одноголосно підтвердять необхідність створення в Україні для інформаційної війни з Росією міністерства пропаганди та агітації, або міністерства інформаційної та психологічної війни, бо відосиками та фішечками російську військову пропагандистську машину перемогти неможливо.
Слава Україні!
