Булгаков поза чарами юності
Чесно кажучи, тяжко повірити, що ми знову обговорюємо Булгакова. Мені здається, що люди, отруєні чарами "київського генія", його Города, просто читали тексти Булгакова десь на другому курсі універу, років 20-30 тому, ще не розуміючи, якого неймовірного класу і якості може бути література.
В юності така проза справді може зачарувати, але перечитайте його тексти зараз. От перечитайте знову досвідченим, зрілим оком, навіть поза політичним контекстом, просто перечитайте і чесно скажіть собі, де стоїть такий письменник порівняно з його сучасниками – Йозефом Ротом, Кафкою, Томасом Манном, Бруно Шульцем чи Джойсом. Булгаков – середняк з-поміж ними, і був би взагалі невидимим, якби імперія не зробила його частиною свого міфу і не просувала його десятиліттями.
Я розумію, як тяжко вириватися зі звичної матриці імперської освіти чи з гумусу російської культури, особливо, якщо не знати української чи світової.
Але от просто погляньте сьогоднішніми очима на епізод у "Белой гвардии", де Ніколка Турбін іде Києвом 19 грудня 1918 року і бачить, як кияни на Софійській площі вітають українську армію – військо Директорії, яке входить до міста, а у Софії службу правлять українською мовою. Для Ніколкі це екзистенційний жах, руйнування його світу, вселенська катастрофа, як і для Булгакова. Булгаков не приховує цього, він пише емоційно насильнішу частину роману, у якій усе тремтить, сочиться ненавистю.
Нижче лишу цей уривок (скорочений). Мені здається, він важливіший і сильніший за "кота", "кита", "гнусный украинский язык", тощо. Бо цього страшного тексту, булгаківського відчуття апокаліпсису від руйнування імперії достатньо, щоб відчути власну гідність і нарешті перестати сприймати себе, своє місто очима колонізатора.
"То не серая туча со змеиным брюхом разливается по городу, то не бурые, мутные реки текут по старым улицам — то сила Петлюры несметная на площадь старой Софии идет на парад…
В синих жупанах, в смушковых, лихо заломленных шапках с синими верхами, шли галичане. Два двуцветных прапора, наклоненных меж обнаженными шашками, плыли следом за густым трубным оркестром, а за прапорами, мерно давя хрустальный снег, молодецки гремели ряды, одетые в добротное, хоть немецкое сукно. ….Несчитанной силой шли серые обшарпанные полки сечевых стрельцов. Шли курени гайдамаков, пеших...
… Толстый, веселый, как шар, Болботун катил впереди куреня, подставив морозу блестящий в сале низкий лоб и пухлые радостные щеки… "Бо старшины з нами,
З нами, як з братами!" — разливаясь, на рыси пели и прыгали лихие гайдамаки, и трепались цветные оселедцы.
Трепля простреленным желто-блакитным знаменем, гремя гармоникой, прокатил полк черного, остроусого, на громадной лошади, полковника Козыря-Лешко. …За Козырем пришел лихой.черноморский конный курень имени гетмана Мазепы. Имя славного гетмана, едва не погубившего императора Петра под Полтавой, золотистыми буквами сверкало на голубом шелке.
Софийский тяжелый колокол на главной колокольне гудел, стараясь покрыть всю эту страшную, вопящую кутерьму. Маленькие колокола тявкали, заливаясь, без ладу и складу, вперебой, точно сатана влез на колокольню, сам дьявол в рясе и, забавляясь, поднимал гвалт...
Совершенно внезапно лопнул в прорезе между куполами серый фон, и показалось в мутной мгле внезапное солнце. Было оно так велико, как никогда еще никто на Украине не видал, и совершенно красно, как чистая кровь. От шара, с трудом сияющего сквозь завесу облаков, мерно и далеко протянулись полосы запекшейся крови и сукровицы. Солнце окрасило в кровь главный купол Софии, а на площадь от него легла странная тень, так что стал в этой тени Богдан фиолетовым, а толпа мятущегося народа еще чернее, еще гуще, еще смятеннее".
Мені теж. Вже третя публікація за два дні.
Може, таки досить вже?
Забагато честі.
Ну знесли пам'ятник - і буй з ним.
Хто не читав Булгакова, той і не буде (не факт, що взагалі книги у руки візьме колись).
Кому заходить "Біла гвардія", того публічні обсирання не зупинять.
Тим більше, що аргументація така собі.
А що той Миколка повинен був відчувати, споглядаючи, як руйнується все, у що він вірив, що знав, на чому ріс та виховувався - піднесення та захват?
Пам'ятник - це теж форма реклами.
А боротися з авторами та книгами - тупо.
Бо Барбара Стрейзен. 😁
Книги поки що, слава богу, не забороняють.
Він дійсно росіцський писменник і увіковічення цого під час війни з Росією не доречне.
Але ж тьотю понесло розбирати почуття автора через призму персонажів.
Щодо самого автора, то:
Михайло Булгаков служив спочатку в армії УНР, потім в Добровольчій армії на Північному Кавказі.
І чомусь обсиральники ретельно цей факт оминають.
Взагалі мало хто з іноземних письменників переймався Україною.
Але ми їх читаємо. Комусь подобається, комусь ні.
Сльози ллють ватани. І їм ***** буде це Булгаков чи "лучший в мірє пломбір".
Їх цей розбір точно не пройме, а викликає ще більші шмарклі.
Але після таких розповідей тьоті, може, у когось відіб'є бажання знайомитись з творчістю.
На ватанів *****, вони дрочитимуть на совок/росію до скону.
Головне - щоб "нє подросло новє поколєніє вєтєранов ВОВ".
- Ти П'яту симфонію Бетховена слухав?
- Ні. Мені Ізя Шніперсон насвистів.
😁😁😉
Ті екранізації у світі, про які Юрій Хохлов писав, абсолютною більшістю припадають на період СРСР. За постсовєцькі часи "за бугром" лише три рази щось там на тему знімали.
"Собачье сердце" і "Мастер и Маргарита" містять багато чого пов'язаного з контекстом епохи. Забудуть епоху - забудуть і твори.
Чи хтось його звеличує?
Мені, наприклад, "Рокові яйця" зайшли набагато краще ніж два самих розкручених романа.
Я взагалі авторів часто плутаю та забуваю. Бо живу книгою, а не автором.
З акторами та режисерами, доречі, та ж історія. 😁
Лише нав'язливі згадки прибрати, та й все.
А ці випади - це реакція на реакцію русні та вати.
Бачили, мабуть, який скульож стоїть у всіх пов'язаних з цим пам'ятником темах.
Між іншим, точно такий стояв і у новині про демонтаж пам'ятника Павлову в Києві.
Совпадєніє?
Не забули ж.
Війна - це завжди розбрат, кров, насилля, розпач.
1918 рік. Німці, петлюрівці, більшовики, білогвардійці, анархісти, есери...
Кулю в лоба або мотузка га шию можна було легко дістати від будь-якої сторони.
Тоді автохтонних українців розривало на дрібні тузики
І тут з "прєкрасного дальока" нам жіночка розповідає, що людина з тієї коловерті, щось не так відчувала та писала.
По "Хрестоносцям" теж є фільм але старий.
Я взагалі не задавався питаннями популярності.
Подобається - гуд. Не подобається - дочитав і забув.
"Дон Кіхот" Сервантеса, наприклад, мабуть популярний і мабуть класика. А, як на мене розтягнута нудна жуйка.
Я б житті не прочитав того ж Набокова, наприклад, якби не дружина.
І пам'ятник - це теж, між іншим, елемент оточення.
Я не бачив жодного пам'ятника Айзеку Азімову у своєму житті. І в школі мені його не пхали, як Толстого, Нєкрасова та Пушкіна.
А перечитую його книги раз за разом. І, тим же часом, Толстоєвських після школи більше у руках не тримав, не зважаючи на пам'ятники і те, що мене вічно тягали по їх музеям.
Що обговорювати? булгаков, безперечно, талант... своєї доби...
заражений бацилой рашизму, яка на сьогодні звела з ума расєян на чолі з несамовитим пу...
твори булгакова, рождественского, євтушенко і ін., не обделенних талантом і креативностю митців - це дзеркало рашизма, якій з'явився не вчора, а випестувався сторіччями і як та заноза засів в умах расєян, які завжди себе вважали і вважають вище усіх, бо зайвохромосомні.
От, наприклад, навальний: чи чули ви від нього, що кримськи- татари потребують захисту, що зникають на расєї малі народи і народності під державним пресом ассіміляцюції... чи був в нього конкретний план зламу системи?
Одними картинками жирного життя еліти систему не змінити... мабуть він сподівався на бунт тих, кого не пустили до корита і він на цьому популістському лозунгу стане презом?
А, окрім фоток, які механізми він запропонував для того, щоб покласти коррупції край? О тож.
Шукати харошЫх руцких це справа не вдячна.
Тому, не треба заплющувати очі на те, що є... а вивернути наізнанку цю імперську рашистську сутність...
навіть нетребко з її ангельським співом зараз каже страшні ганебні для громадянки України, речи, а чому?
Тому, що і в криму і на донбасі з 90х рр держава Україна фактично ніяк не відповідала на атаки расєйської пропаганди від лужкова і Ко, от і виросли манкурти
пам'ятник може бути лише в музеї історії рашизму, а не в укр.скверіку.
Щось мені підказує, що більшість росіян жодної його книги взагалі не читала.
Є підозра, що ***** теж не книгочей, доречі. 😁
Вони он князя Володимира вважають своїм і пам'ятники йому тулять,ине щважаючи на те, що його гербом був наш тризуб, який вони ненавидять.
Більшість їхньої пихи та гордості тримається на крадіжці та пересмикуванні.
Їм потрібна не суть, а привід. А приводом може бути "пачіму без шапкі" чи "ти шо самий умний".
І не наш!
це історичні факти
якщо еліта та інтелігенція дорєволюційної росії не справилась з животною агресією їхнього народа-"bugоносца", а потім еліта та інтелігенція совєцкой росії так само не справилась з тою ж самою животною агресією того ж самого народу, то чому ми маємо взагалі слухати і читати цих людей?
вони не справились із своїми власними завданнями ! точка
про якогось куколда, що ні до чого не здібний, просрав все своє життя та опинився в дурці?
про якусь шмару, що скакала по пісюнам, мешкала в нехилий умовах, а їй все було мало, то марила про голу оргію, обдолбавшись?про релігію? так це, радикально антихристиянський твір!
про марення шизофреника? то, всі марення всіх шизофреників дуже талановиті!
чи, дико революційний маніфест про критику тодішньої большивістської сталінської влади?
про що "мастєр і маргаріта"?
А ще він ніколи не носив шкарпеток, і теж не стіснявся цього
це, благання про допомогу!!!!
булгакодрочі, роз'ясніть мені, прошу!!!!
Це не ознака таланту і не гарантія цінності його твору.
На думку Винничука, Булгаков запозичив образи у своїх творах в зарубіжних класиків.
"Людина, начитана у світовій літературі, легко побачить всю вторинність роману Майстер і Маргарита, чому француз повинен захоплюватися Булгаковим, якщо багато образів і сюжетних ходів той запозичив з роману П'єра Мак Орлана Нічна Маргарита, виданого в Москві в 1927? Головні герої тут - професор Георг Фауст, який продав душу дияволу (таємничому Леону, який, звичайно-ж, кульгає) і завдяки цьому перетворився в молоду людину, і руда красуня Маргарита. Прийде в голову французу і роман Олександра Дюма Жозеф Бальзамо", - відзначає Винничук.
Він також вважає, що американець, читаючи Булгакова, відразу згадає твір Марка Твена Таємничий незнайомець. "Німецький читач помітить безліч ремінісценцій з роману Густава Майринка Ангел Західного вікна, а хтось ще більш начитаний, буде просто ошелешений дивовижними збігами з Пригодами авантюриста Гуго фон Габеніхта класика угорської літератури Мора Йокаї", - стверджує Винничук.
За його словами, французи "не сприймають" творчість Олександра Пушкіна, вважаючи його "звичайним епігоном французької поезії". "Чимало класичних віршів Пушкіна, в тому числі, Лист Тетяни - це переспіви з французького, - упевнений Винничук.
Напевно, пані Мирослава може назвати багато українських письменників - ********** Булгакова, які займуть достойне місце поряд з Йозефом Ротом, Кафкою, Томасом Манном, Бруно Шульцем чи Джойсом???
Скільки в нас пам'ятників Джойсу чи Ману?
От стільки ж може бути і Булгаковим, ніяк не більше.
Інакше це все скиглення про вялічіє просто лицемірна хрюканина.
Але ж "інтЄліґЄнцЬІя" совкова. Тьху!
"А Ахматову знесли через те, що писала російською? Може Вертинського люструємо, адже він російською спiвав? Сам Кобзар, коли жив у Пітері, зрозуміло говорив не солов'їною. Чи це інше?"
Але Булгаков - це частина орківської культури, яку орки використовують як інструмент для колонізації України. І заради виживання нам треба відірватись від цієї "культури" і відкривати, підтримувати, створювати свою.
Тож, орки, заберіть свого Булгакова разом з пам'ятником в дупу. А книжку я залишу на полиці, як вдячність авторові (який не любив також і москвічів) за улюблений роман.
свєтлана далі - русская гражданка що втекла з США в 2024 році, незаконно сховавшись на рейсові з Ню-Йорку в Париж, бо як вона стверджувала, "її хочуть отруїти військові США"
ну що ж, достойні в булгакова екранізатори, що тут скажеш !
замість лєща дати наглій дружині судився на весь світ
"- Мобилизация, - ядовито продолжал Турбин, - жалко, что вы не видели, что делалось вчера в участках. Все валютчики знали о мобилизации за три дня до приказа. Здорово? И у каждого грыжа, у всех верхушка правого легкого, а у кого нет верхушки, просто пропал, словно сквозь землю провалился. Ну, а это, братцы, признак грозный. Если уж в кофейнях шепчутся перед мобилизацией и ни один не идет - дело швах!"
я твое тцк на болту вертів, в мене дві судимості
мене за самозахист судили, терпіла
до речі проституція то адмінштраф
так шо не бзди, гомік 😁
Ці письменники та поети не були свідками подій, які відбувалися от прям тут у мене в сусідньому дворі? Це був потужний культурний рух, який прагнув національного відродження, але був жорстоко репресований радянською владою, а булгакова більшовицька влада чомусь "забула" розстріляти, хоч він прожив у москві до 1940 року, а не на забутих задвірках московсько-комуняцької імперії. Даже вдало пережив пік сталінських репресій. Хм, і чому?
Він би тебе встерилив, якби прочитав цей тупий камент