Сегодня 83-я годовщина начала расстрелов украинской элиты в урочище Сандармох
В урочище Сандармох 83 года назад расстреляли представителей украинской культурной, научной и политической элиты - тех, кого называют "расстрелянным возрождением".
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на Укринформ.
Урочище Сандармох стало одним из печальных символов Большого террора. Наибольшую группу заключенных - 1 111 человек - расстреляли с 27 октября по 4 ноября 1937 года. Среди обреченных на смерть граждан СССР были и 290 украинцев. Больше всего расстрелов выпало на первые дни ноября. 3 ноября были расстреляны 134 человека, все, как отмечалось в "расстрельных списках" - "украинские буржуазные националисты".
Каждый из погибших был не только выдающимся специалистом в своей области, но и выдающейся личностью, фигурой "ренессансных" масштабов. Среди них - основатель нового украинского театра Лесь Курбас; один из самых талантливых украинских прозаиков Валерьян Подмогильный; Николай Кулиш - драматург, общественный и просветительский деятель, газетчик, редактор; Николай Зеров - лидер "неоклассиков", ученый, поэт, переводчик западноевропейской и античной литературы; Матвей Яворский - историк, политический деятель, академик ВУАН; Владимир Чеховский - украинский политик, общественный деятель, премьер-министр УНР, один из основателей УАПЦ и многие другие.
В целом Сандармох - лесное урочище в Медвежьегорском районе Республики Карелия (площадь около 10 гектаров) - стало братской могилой для почти 7 тыс. расстрелянных в 30-х годах органами НКВД людей 60 национальностей. Среди жертв - преимущественно спецпоселенцы и заключенные из Беломорско-Балтийского канала и Соловецких лагерей системы ГУЛАГ СССР, а также жители окрестных сел.
Место массовых казней нашли общественные активисты в июле 1997 года. 27 октября 1997, в 60-ю годовщину преступления сталинистов, в Сандармохе впервые провели Дни памяти. В них участвовала небольшая делегация из Украины, в составе которой были Евгений Сверстюк, Иван Драч, Лариса и Татьяна Крушельницкие. Тогда же был установлен деревянный украинский крест.
В 2004 году Общество украинской культуры "Калина" за счет мирового украинства построило гранитный казацкий крест "Убиенным сыновьям Украины" (авторы Николай Малышко и Назар Билык).
Это фото с реконструкции в мае 2007 года, реконструкция боя мая 1944 на Сапун-горе (Севастополь).
состава НКВД и гпу в студию.... (желательно полный).
Ф.И.О.
1933-1934 гг. - заместитель председателя ГПУ при СНК Украинской ССР.
июнь 1937-январь 1938 гг. - народный комиссар внутренних дел Украинской ССР
Пищат , что на Украине мальчикам в трусиках запрещают пользоваться языком !!.
.
Это ващета Карелия. Автор - школьник?
Надо было тикать от большевиков, а не прислуживать им.
Только, извините, Сандармох находится не в "сибирском урочище".
«Россия - самая паскудная, до блевоты мерзкая страна во всей мировой истории. Методом селекции там вывели чудовищных моральных уродов, у которых само понятие Добра и Зла вывернуто наизнанку. Всю свою историю это подобие нации барахтается в дерьме и при этом желает потопить в нем весь мир.» (Иван Ильин, русский философ, один из главных идеологов Белого движения)
wikipedia
Вісімдесят три роки тому, в розпал великого сталінського терору, в урочищі Сандармох у Карелії була проведена одна з найбільших каральних операцій НКВС. Протягом п'яти ночей - з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року - були розстріляли 1111 в'язнів, серед яких: українські фермери, політики, військові, вчені, письменники, художники і священики.
Терор досяг своєї найвищої точки саме в 1937-1938 рр .. Свій великий ювілей - двадцятиріччя більшовицької бандитської жовтневої революції, комуно-фашисти відзначилося масовими кривавими вбивствами видних українців.
У Сандармоху загинули видатні поети-неокласики: Микола Зеров і Павло Филипович, літератори: Мирослав Ірчана, Григорій Епік, Павло Пилипович, Валер'ян Підмогильний, президент харківської академії літератури Михайло Яловий, драматург Микола Куліш, режисер Лесь Курбас, відомий академік-історик Матвій Яворський та академік Степан Рудницький, міністр освіти УНР Антон Крушельницький, міністр фінансів Михайло Полоз і багато інших видатних українців ..
Так окупаційний комуністичний кремлівський режим знищив еліту української нації. Керовав розстрілами і виконував їх неосвічений кривавий кат кацап майор НКВС Матвєєв. З 27.10 по 4.11 1937. він, переважно власноруч сотнями вбивав Українців пострілом в голову.
-
Спасибі Богу за вірші,
І душам тих поетів.
Що розстріляли алкаші
Біля стін тюрм та лазаретів.
Хватали просто за думки,
В страшні тридцяті роки.
Та убивали залюбки,
Щоб не було мороки.
Безграмотні більшовики,
Убили все майбутнє.
Культури нашої кати,
В книжках історія відсутня.
В'язнили просто за донос,
За те, що в вишиванці.
Їх логіка : як «малорос»,
Вночі хватали й вранці.
Професор Микола Зеров,
За що арештували?
Знав понад двадцять мов,
Його у Синдармаху розстріляли.
А видатний Драй-Хмара,
Своїм життям зберіг студента.
Миттєво знайшла його кара
Був знищений без документа.
Старшина війська Маланюк,
Втекти зміг в еміграцію.
Пером вбивав оцих тварюк,
Та формував віршами націю.
А харків'янина Свідзінського,
В клуні живцем спалили.
Патріота українського
Й з ним інших діячів убили.
А футурист наш Семенко,
Вже і писав для комуністів.
Та це йому не помогло,
Попав в немилість до чекістів.
Його в столиці розстріляли,
Десь у Жовтневому палаці.
Біля Биківні в лісі труп сховали,
З нових катів новацій.
Плужника теж замордували
В страшних катівнях Соловків,
Де душу й тіло виривали.
З незламних наших юнаків.
Денікінці не відставали,
Попав до них Василь Чумак.
У дев'ятнадцять розстріляли,
А жив би та писав юнак.
Я про окремих написав,
А їх багато розстріляли.
Про їх поезію я тільки взнав,
Раніш кати їх обмовляли.
А скільки є ще без хрестів-
Могил, Ненько, твоїх синів?
Розстріляних поетів, бандуристів,
Не співаних, не сказаних їх слів…
Березень-квітень 2018 р.Анатолій Березенський
И зачем стишками такими марать память невинно убиенных?
ЧЕРВОНИЙ ТЕРОР
Розказують нам ті кати,
Що нас віками розпинали,
Мов росіяни, нам брати,
Ми з ними тільки розквітали.
Та розповім я про терор,
Його «червоним» називали.
Для тих «братів» ганьба, позор,
Скільки могли, стільки вбивали.
На Короленко тридцять три
У Києві НКВС тримали.
Де весь наш цвіт, терору автори,
В тридцяті роки катували.
Там в кабінети по ночах,
Невинних доставляли,
А у підвалі «при свічках»,
Знесилених вбивали.
По місту мчали «воронки»,
Їх звали «чорний ворон»
Жах, стукіт в двері,та дзвінки,
Віщун знущань та похоронок.
В підвалі свіжий запах крові,
Та трупи, що вже розкладались
Вивезти не встигли трударі здорові,
Бо нові ними убивались.
А перед вбивством ці кати,
Всіх догола там роздягали.
Людей вбивали, та в бурти,
А їх жінки одежу вбитих продавали.
Для трупів рили ці бурти у лісі
Там техніка постійно працювала.
Ховали вбитих трупи в тім замісі,
Їх техніка землею гарцювала.
А щоб не забруднить машину,
У кров із трупів, що грузили.
Брезент стелили, чи ряднину,
На них кидали всіх, кого убили.
Рядами трупи розкладали,
Потім в бурти та ями висипали,
Землею трішки присипали,
Потім везли, та нових клали.
Все без перерви працювала
Вся техніка в нічному лісі,
Не міста й цехи будувала.
У Биковнянському підліссі.
Бурти-могили розрівняли,
Дерева з лісу посадили,
Щоб не знайшли кого перестріляли,
Дрімучий ліс на цвинтарі зробили.
І після тих страшних подій,
Убивств, насилля, мародерства,
То розуміння в вас тоді,
Схиляєтесь знов до братерства?
14-16.07.2018Анатолій Березенський