Сьогодні 83-ті роковини початку розстрілів української еліти в урочищі Сандармох
В урочищі Сандармох 83 роки тому розстріляли представників української культурної, наукової та політичної еліти - тих, кого називають "розстріляним відродженням".
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Укрінформ.
Урочище Сандармох стало одним із сумних символів Великого терору. Найбільшу групу в’язнів – 1111 осіб – розстріляли з 27 жовтня до 4 листопада 1937 року. Серед приречених на смерть громадян СРСР були й 290 українців. Найбільше розстрілів випало на перші дні листопада. 3 листопада було розстріляно 134 особи, всі, як зазначалося у "розстрільних списках", – "українські буржуазні націоналісти".
Кожен із загиблих був не лише визначним фахівцем у своїй царині, а й видатною особистістю, постаттю "ренесансних" масштабів. Серед них – фундатор нового українського театру Лесь Курбас; один із найталановитіших українських прозаїків Валер’ян Підмогильний; Микола Куліш – драматург, громадський і освітянський діяч, газетяр, редактор; Микола Зеров – лідер "неокласиків", науковець, поет, перекладач західноєвропейської та античної літератури; Матвій Яворський – історик, політичний діяч, академік ВУАН; Володимир Чехівський – український політик, громадський діяч, прем’єр-міністр УНР, один із засновників УАПЦ та багато інших.
Загалом Сандармох – лісове урочище в Медвеж’єгорському районі Республіки Карелія (площа приблизно 10 гектарів) - стало братською могилою для майже 7 тис. розстріляних у 30-х роках органами НКВС людей 60 національностей. Серед жертв – переважно спецпоселенці і в’язні з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР, а також жителі навколишніх сіл.
Місце масових страт знайшли громадські активісти в липні 1997 року. 27 жовтня 1997, у 60-ті роковини злочину сталіністів, у Сандармоху вперше провели Дні пам’яті. У них брала участь невелика делегація з України, у складі якої були Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса та Тетяна Крушельницькі. Тоді ж було встановлено дерев’яний український хрест.
У 2004 році Товариство української культури "Калина" коштом світового українства спорудило гранітний козацький хрест "Убієнним синам України" (автори Микола Малишко та Назар Білик).
Это фото с реконструкции в мае 2007 года, реконструкция боя мая 1944 на Сапун-горе (Севастополь).
состава НКВД и гпу в студию.... (желательно полный).
Ф.И.О.
1933-1934 гг. - заместитель председателя ГПУ при СНК Украинской ССР.
июнь 1937-январь 1938 гг. - народный комиссар внутренних дел Украинской ССР
Пищат , что на Украине мальчикам в трусиках запрещают пользоваться языком !!.
.
Это ващета Карелия. Автор - школьник?
Надо было тикать от большевиков, а не прислуживать им.
Только, извините, Сандармох находится не в "сибирском урочище".
«Россия - самая паскудная, до блевоты мерзкая страна во всей мировой истории. Методом селекции там вывели чудовищных моральных уродов, у которых само понятие Добра и Зла вывернуто наизнанку. Всю свою историю это подобие нации барахтается в дерьме и при этом желает потопить в нем весь мир.» (Иван Ильин, русский философ, один из главных идеологов Белого движения)
wikipedia
Вісімдесят три роки тому, в розпал великого сталінського терору, в урочищі Сандармох у Карелії була проведена одна з найбільших каральних операцій НКВС. Протягом п'яти ночей - з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року - були розстріляли 1111 в'язнів, серед яких: українські фермери, політики, військові, вчені, письменники, художники і священики.
Терор досяг своєї найвищої точки саме в 1937-1938 рр .. Свій великий ювілей - двадцятиріччя більшовицької бандитської жовтневої революції, комуно-фашисти відзначилося масовими кривавими вбивствами видних українців.
У Сандармоху загинули видатні поети-неокласики: Микола Зеров і Павло Филипович, літератори: Мирослав Ірчана, Григорій Епік, Павло Пилипович, Валер'ян Підмогильний, президент харківської академії літератури Михайло Яловий, драматург Микола Куліш, режисер Лесь Курбас, відомий академік-історик Матвій Яворський та академік Степан Рудницький, міністр освіти УНР Антон Крушельницький, міністр фінансів Михайло Полоз і багато інших видатних українців ..
Так окупаційний комуністичний кремлівський режим знищив еліту української нації. Керовав розстрілами і виконував їх неосвічений кривавий кат кацап майор НКВС Матвєєв. З 27.10 по 4.11 1937. він, переважно власноруч сотнями вбивав Українців пострілом в голову.
-
Спасибі Богу за вірші,
І душам тих поетів.
Що розстріляли алкаші
Біля стін тюрм та лазаретів.
Хватали просто за думки,
В страшні тридцяті роки.
Та убивали залюбки,
Щоб не було мороки.
Безграмотні більшовики,
Убили все майбутнє.
Культури нашої кати,
В книжках історія відсутня.
В'язнили просто за донос,
За те, що в вишиванці.
Їх логіка : як «малорос»,
Вночі хватали й вранці.
Професор Микола Зеров,
За що арештували?
Знав понад двадцять мов,
Його у Синдармаху розстріляли.
А видатний Драй-Хмара,
Своїм життям зберіг студента.
Миттєво знайшла його кара
Був знищений без документа.
Старшина війська Маланюк,
Втекти зміг в еміграцію.
Пером вбивав оцих тварюк,
Та формував віршами націю.
А харків'янина Свідзінського,
В клуні живцем спалили.
Патріота українського
Й з ним інших діячів убили.
А футурист наш Семенко,
Вже і писав для комуністів.
Та це йому не помогло,
Попав в немилість до чекістів.
Його в столиці розстріляли,
Десь у Жовтневому палаці.
Біля Биківні в лісі труп сховали,
З нових катів новацій.
Плужника теж замордували
В страшних катівнях Соловків,
Де душу й тіло виривали.
З незламних наших юнаків.
Денікінці не відставали,
Попав до них Василь Чумак.
У дев'ятнадцять розстріляли,
А жив би та писав юнак.
Я про окремих написав,
А їх багато розстріляли.
Про їх поезію я тільки взнав,
Раніш кати їх обмовляли.
А скільки є ще без хрестів-
Могил, Ненько, твоїх синів?
Розстріляних поетів, бандуристів,
Не співаних, не сказаних їх слів…
Березень-квітень 2018 р.Анатолій Березенський
И зачем стишками такими марать память невинно убиенных?
ЧЕРВОНИЙ ТЕРОР
Розказують нам ті кати,
Що нас віками розпинали,
Мов росіяни, нам брати,
Ми з ними тільки розквітали.
Та розповім я про терор,
Його «червоним» називали.
Для тих «братів» ганьба, позор,
Скільки могли, стільки вбивали.
На Короленко тридцять три
У Києві НКВС тримали.
Де весь наш цвіт, терору автори,
В тридцяті роки катували.
Там в кабінети по ночах,
Невинних доставляли,
А у підвалі «при свічках»,
Знесилених вбивали.
По місту мчали «воронки»,
Їх звали «чорний ворон»
Жах, стукіт в двері,та дзвінки,
Віщун знущань та похоронок.
В підвалі свіжий запах крові,
Та трупи, що вже розкладались
Вивезти не встигли трударі здорові,
Бо нові ними убивались.
А перед вбивством ці кати,
Всіх догола там роздягали.
Людей вбивали, та в бурти,
А їх жінки одежу вбитих продавали.
Для трупів рили ці бурти у лісі
Там техніка постійно працювала.
Ховали вбитих трупи в тім замісі,
Їх техніка землею гарцювала.
А щоб не забруднить машину,
У кров із трупів, що грузили.
Брезент стелили, чи ряднину,
На них кидали всіх, кого убили.
Рядами трупи розкладали,
Потім в бурти та ями висипали,
Землею трішки присипали,
Потім везли, та нових клали.
Все без перерви працювала
Вся техніка в нічному лісі,
Не міста й цехи будувала.
У Биковнянському підліссі.
Бурти-могили розрівняли,
Дерева з лісу посадили,
Щоб не знайшли кого перестріляли,
Дрімучий ліс на цвинтарі зробили.
І після тих страшних подій,
Убивств, насилля, мародерства,
То розуміння в вас тоді,
Схиляєтесь знов до братерства?
14-16.07.2018Анатолій Березенський