Расширение ЕС на Балканы и восток – гарантия безопасности Европы, - Кулеба
Министр иностранных дел Украины Дмитрий Кулеба заявил, что принятие в Евросоюз новых членов на юге и востоке Европы было бы лучшей гарантией стабильности в регионе.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на ЕП.
"Украина полностью поддерживает членство Северной Македонии в ЕС и желает ей как можно быстрее войти в состав этого объединения. Я считаю, что если ЕС действительно работает на безопасность и процветание Европы, то единственный путь достижения этого - расширение Европейского Союза на Балканы и на восток, чтобы распространять свои нормы, ценности и объединять разделяющих их. Только такое расширение станет гарантией того, что в это пространство не зайдут другие игроки и не начнут навязывать свои правила, свое видение и не дестабилизируют Европу", - пояснил Кулеба.
Он заявил также, что Северная Македония и Украина не считают себя "конкурентами" на пути в ЕС, апеллируя к распространенному в Евросоюзе аргументу о том, что сначала в блок нужно принять страны Западных Балкан, начавшие этот процесс раньше.
"Мы договорились о двух вещах. Во-первых, я подтверждаю, что Северная Македония полностью поддерживает предоставление Украине статуса кандидата на членство на июньском саммите и не соглашается с теми, кто пытается противопоставить украинскую заявку и процесс европейской интеграции Северной Македонии. Мы вместе с Буяром исключаем, что есть определенный конфликт и что пока не будут сделаны следующие шаги в евроинтеграции Северной Македонии, нельзя предоставлять статус кандидата Украине", - подчеркнул министр.
Также министры договорились работать каждый по своей линии со скептиками в ЕС и дружественными странами, чтобы преодолевать препятствия на пути к членству.
ЄС показав себе абсолютно скорумпованою , недієздатною та бесполєзною організацією , члени якої , до тогож , постійно займаються взаємопоборюванням один-одного .
Порівняно з реакцією США та Великої Британії, континентальна підтримка України була слабшою з початку війни. За даними Кільського інституту світової економіки, лише за перший місяць США виділили 4,4 мільярда доларів на обладнання й іншу допомогу Україні - вдвічі більше, ніж ЄС та його країни-члени. Якщо Україна виживе в цій війні, то насамперед завдяки підтримці Вашингтона та Лондона, а також деяких східноєвропейських держав, особливо Польщі. І все ж навіть такі країни-яструби, як Польща, хочуть отримати гарантії США щодо поповнення своїх запасів озброєння, перш ніж вони проявлять готовність відправити в Україну ******* зброю.
На позір виглядає, що прагнення Німеччини надати краще обладнання зростає, але кожна обіцянка, як бачимо, відразу ************* на бюрократичні чи логістичні перешкоди, на вирішення яких йдуть тижні або місяці. Останній приклад - постачання зенітного танка "Гепард", для якого забракло необхідних ***********.
Враховуючи такий розвиток ситуації, було би надто оптимістично очікувати на швидкий вступ України до ЄС. Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок дали зрозуміти, що підтримають такий крок, але вони знають, що принаймні одна з 27 країн-членів ЄС накладе вето на повноправне членство Києва. Неясно, хто саме - Угорщина, Австрія, Франція чи навіть сама Німеччина, але Макрон дуже ясно вказав, чого очікувати. Нещодавно він запропонував на додаток до ЄС створити "європейську політичну спільноту" - свого роду чистилище для держав, які хотіли би набути повноправне членство, але, мабуть, ніколи його не отримають.
Незважаючи на понаднаціональні амбіції ЄС та його найпалкіших прихильників, у політичних розрахунках країн-членів, як і раніше, домінують національні інтереси. Для Парижа та Берліна українська криза - це не тільки питання безпеки, ця криза також може визначити майбутній розподіл влади в ЄС.
Найпрестижніші посади в ЄС обіймають західноєвропейські політики, що відображає дисбаланс сил між Східною та Західною Європою: від фон дер Ляєн (Німеччина) і президентки Європейського центрального банку Крістін Лаґард (Франція) до високого представника ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля (Іспанія) та президента Європейської Ради Шарля Мішеля (Бельгія). Східноєвропейські уряди чітко дають зрозуміти, що такий статус-кво стає для них дедалі неприйнятнішим, а війна в Україні надала їм додаткову впевненість у необхідності його змінити.
ЄС побудований навколо Німеччини та Франції, й обидві держави ревно оберігають свою позицію остаточних децидентів в Європі. Політики обох країн усвідомлюють, що Україна в ЄС може призвести до створення конкуруючої осі Варшава-Київ, чого не хочуть ні Франція, ні Німеччина. Україна політично та культурно ближча до Польщі, ніж до Німеччини, а це означає, що вага Німеччини в ЄС може значно зменшитися за рахунок зростання східноєвропейського впливу.
Ці думки можуть видатися цинічними у світлі героїчної боротьби України та її народу, але було би помилкою вважати, що на зміну політиці сили прийшли загальновизнані ідеали. Як зазначив Талейран, давати обіцянки є частиною дипломатії, але в кінцевому підсумку дії важливіші за слова.
Ральф Ґерт Шельгаммер є доцентом політичних наук та економіки у Віденському приватному університеті Вебстера.