Розширення ЄС на Балкани та схід - гарантія безпеки Європи, - Кулеба
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що прийняття до Євросоюзу нових членів на півдні та сході Європи було би найкращою гарантією стабільності у регіоні.
Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланнямна ЄП.
"Україна повністю підтримує членство Північної Македонії у ЄС і бажає їй якнайшвидше увійти до складу цього об’єднання. Я вважаю, що якщо ЄС дійсно дбає про безпеку і процвітання Європи, то єдиний шлях досягнення цього - розширення Європейського Союзу на Балкани і на схід, щоб поширювати свої норми, цінності і об’єднувати тих, хто поділяє їх. Тільки таке розширення стане гарантією того, що у цей простір не зайдуть інші гравці і не почнуть нав’язувати свої правила, своє бачення і не дестабілізують Європу", - пояснив Кулеба.
Він заявив також, що Північна Македонія та Україна не вважають себе "конкурентами" на шляху до ЄС, апелюючи до поширеного у Євросоюзі аргументу про те, що спершу до блоку потрібно прийняти країни Західних Балкан, які почали цей процес раніше.
"Ми домовились про дві речі. По-перше, я підтверджую, що Північна Македонія повністю підтримує надання Україні статусу кандидата на членство на червневому саміті і не погоджується з тими, хто намагається протиставити українську заявку і процес європейської інтеграції Північної Македонії. Ми разом з Буяром відкидаємо, що є певний конфлікт і що поки не будуть зроблені наступні кроки у євроінтеграції Північної Македонії, не можна надавати статус кандидата Україні", - наголосив міністр.
Також міністри домовилися працювати кожен по своїй лінії зі скептиками у ЄС та найбільш дружніми країнами, щоб долати перешкоди на шляху до членства.
ЄС показав себе абсолютно скорумпованою , недієздатною та бесполєзною організацією , члени якої , до тогож , постійно займаються взаємопоборюванням один-одного .
Порівняно з реакцією США та Великої Британії, континентальна підтримка України була слабшою з початку війни. За даними Кільського інституту світової економіки, лише за перший місяць США виділили 4,4 мільярда доларів на обладнання й іншу допомогу Україні - вдвічі більше, ніж ЄС та його країни-члени. Якщо Україна виживе в цій війні, то насамперед завдяки підтримці Вашингтона та Лондона, а також деяких східноєвропейських держав, особливо Польщі. І все ж навіть такі країни-яструби, як Польща, хочуть отримати гарантії США щодо поповнення своїх запасів озброєння, перш ніж вони проявлять готовність відправити в Україну ******* зброю.
На позір виглядає, що прагнення Німеччини надати краще обладнання зростає, але кожна обіцянка, як бачимо, відразу ************* на бюрократичні чи логістичні перешкоди, на вирішення яких йдуть тижні або місяці. Останній приклад - постачання зенітного танка "Гепард", для якого забракло необхідних ***********.
Враховуючи такий розвиток ситуації, було би надто оптимістично очікувати на швидкий вступ України до ЄС. Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок дали зрозуміти, що підтримають такий крок, але вони знають, що принаймні одна з 27 країн-членів ЄС накладе вето на повноправне членство Києва. Неясно, хто саме - Угорщина, Австрія, Франція чи навіть сама Німеччина, але Макрон дуже ясно вказав, чого очікувати. Нещодавно він запропонував на додаток до ЄС створити "європейську політичну спільноту" - свого роду чистилище для держав, які хотіли би набути повноправне членство, але, мабуть, ніколи його не отримають.
Незважаючи на понаднаціональні амбіції ЄС та його найпалкіших прихильників, у політичних розрахунках країн-членів, як і раніше, домінують національні інтереси. Для Парижа та Берліна українська криза - це не тільки питання безпеки, ця криза також може визначити майбутній розподіл влади в ЄС.
Найпрестижніші посади в ЄС обіймають західноєвропейські політики, що відображає дисбаланс сил між Східною та Західною Європою: від фон дер Ляєн (Німеччина) і президентки Європейського центрального банку Крістін Лаґард (Франція) до високого представника ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля (Іспанія) та президента Європейської Ради Шарля Мішеля (Бельгія). Східноєвропейські уряди чітко дають зрозуміти, що такий статус-кво стає для них дедалі неприйнятнішим, а війна в Україні надала їм додаткову впевненість у необхідності його змінити.
ЄС побудований навколо Німеччини та Франції, й обидві держави ревно оберігають свою позицію остаточних децидентів в Європі. Політики обох країн усвідомлюють, що Україна в ЄС може призвести до створення конкуруючої осі Варшава-Київ, чого не хочуть ні Франція, ні Німеччина. Україна політично та культурно ближча до Польщі, ніж до Німеччини, а це означає, що вага Німеччини в ЄС може значно зменшитися за рахунок зростання східноєвропейського впливу.
Ці думки можуть видатися цинічними у світлі героїчної боротьби України та її народу, але було би помилкою вважати, що на зміну політиці сили прийшли загальновизнані ідеали. Як зазначив Талейран, давати обіцянки є частиною дипломатії, але в кінцевому підсумку дії важливіші за слова.
Ральф Ґерт Шельгаммер є доцентом політичних наук та економіки у Віденському приватному університеті Вебстера.