Польша просила Украину о проведении поисково-эксгумационных работ в Харькове и Херсоне, а не только на Волыни
Польша направила запрос Украине о проведении поисково-эксгумационных работ на Харьковщине и Херсонщине, а не только на Волыни.
Об этом сказал заместитель министра культуры и стратегических коммуникаций Андрей Наджос, информирует Цензор.НЕТ со ссылкой на Укринформ.
"Я был удивлен, в положительном контексте, когда мы получили от Польши запрос на Харьков и Херсон (на проведение поисково-эксгумационных работ. - Ред.) Потому что польские граждане погибли в том числе от рук НКВД, красной армии и на территории этих городов. И то, что они озвучили не только Волынь, это интересно, поскольку они расширяют горизонт мышления. И это определенный шаг к деполитизации, поскольку мы говорим не только о Волыни, а они заботятся о каждом поляке, замученном, убитом НКВД, советской армией", - рассказал Наджос.
Он добавил, что сейчас ситуация с безопасностью не позволяет проведение таких работ ни в Харькове, ни в Херсоне, однако эти локации зафиксировали.
В целом, как отметил заместитель министра, Польша озвучила намерения провести поисково-эксгумационные работы на территории Украины на 13 локациях, большая часть которых расположена на Волыни.
Під час Другої світової війни до 450 000 поляків служили у вермахті.
Польське керівництво в анексованих областях - політиків, священнослужителів, чиновників та вчителів - убили чи відправили до концентраційних таборів.
Тим, кого в Німеччині визнавали "здатними до германізації", вносили до "списку німецьких громадян" ("Deutsche Volksliste", DVL). Це давало жителям окупованих земель деякі привілеї - наприклад, німецьке громадянство, спершу обмежене 10 роками, - але означало й обов'язки, насамперед військову службу у вермахті.
У разі відмови польським громадянам загрожували репресії аж до відправлення до концтабору.
До кінця Другої світової війни у даному списку перебували 2,9 мільйона людей з окупованих польських територій.
Чим гіршою для вермахту ставала ситуація на фронті, насамперед після поразки у Сталінградській битві на початку 1943 року, тим сильнішим був попит на свіже "гарматне м'ясо".
Упіймані дезертири найчастіше опинялися на гільйотині. На Західному фронті майже 90 000 польських солдатів вермахту перейшли до британських та американських військ. Згодом у лавах союзників вони боролися проти нацистської Німеччини.
Після закінчення війни поляки, чиї імена були у "списку німецьких громадян", вважалися державними зрадниками. Декого засудили за колабораціонізм.
Тому колишні солдати вермахту з Польщі мовчали про своє минуле, ховали викривальні документи або знищували їх.
Таназдоров'я!
Політичні танці на кістках своїх власних громадян.
У 1943 р. під час українсько-польського конфлікту польський еміграційний уряд забороняв полякам втікати з українських етнічних земель, щоб таким чином маніфестувати там присутність "польськості" на майбутніх мирних переговорах.
Польська держава несе пряму відповідальність за жертви своїх громадян!