Американские военные перенимают опыт украинцев: Киев значительно лучше управляет системами ПВО, - генерал США

А тим часом руда мавпа не дає нам допомоги та допомогає *****. Це якись сюріалізм

Повоюєте з наше з Парашей і ви можливо навчитесь.

БОЙОВИЙ ДОСВІД НА ЕКСПОРТ. КИЇВ ЗМІЦНЮЄ СВОЮ РОЛЬ У ГЛОБАЛЬНІЙ БЕЗПЕКОВІЙ АРХІТЕКТУРІ- ДТ

Авторhttps://zn.ua/ukr/author/Oleh-Sarkits Олег СаркіцПідприємець, економіст, експерт з антикризового менеджменту, волонтер, засновник Громадської організації «Народна мрія», співзасновник БФ «До Мрії»

Нова рамка стратегічного діалогу між Україною та Великою Британією прямо показує, що Київ уже активно веде діалог із союзниками у ролі https://zn.ua/ukr/UKRAINE/zelenskij-oholosiv-pro-vidkrittja-eksportu-zbroji-u-jevropi-pratsjuvatimut-desjat-predstavnitstv.html експортера оборонної компетенції, технологій і бойового досвіду. Озвучені 17 березня 2026 року спільні декларації закріплюють курс на глибоку координацію у сферах безпеки, оборонної промисловості, енергетики, зовнішньої політики та інновацій, а також прямо визнають бойовий досвід України внеском у безпеку Європи та євроатлантичної спільноти. Саме в цій логіці слід розглядати і допомогу державам Близького Сходу в протидії іранським повітряним загрозам: Україна поступово входить у роль держави, яка не лише захищається, а й пропонує світу ******* рішення для оборони проти новітніх загроз.

Україна історично була активним гравцем на світовому ринку оборонних технологій. Наші військові брали участь у всіх військових операціях НАТО, не будучи членом Альянсу, а також гідно показали себе у більшості миротворчих місій по всьому світу. Ми маємо й чималий досвід експорту зброї, зокрема радянських зразків. Але вперше за всю історію Україна може запропонувати світові дійсно ексклюзивний безпековий продукт, і це не тільки власні технології та компетенції, але й нова концепція математики війни. Український кейс доводить - розмір і кількість більше не є вирішальними.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

https://zn.ua/ukr/WORLD/eksport-ozbrojen-ukrajini-u-2026-rotsi-mozhe-sjahnuti-dekilkokh-miljardiv-dolariv-zastupnik-sekretarja-rnbo-.html Експорт озброєнь України у 2026 році може сягнути "декількох мільярдів доларів" - заступник секретаря РНБО

Війна зробила Україну не лише фронтовою державою, а й виробником унікальної військової компетенції. Наша країна - піонер нової форми війни, яка разюче відрізняється від усіх попередніх буквально всім: від стратегії та технологій до базової математики. До 2026 року ця компетенція вже почала конвертуватися у зовнішньополітичний капітал. На тлі іранських ударів по сусідніх країнах Київ фактично вийшов на новий ринок безпеки: Україна пропонує не абстрактну солідарність, а практичний досвід протидії тим самим «шахедам», якими Іран роками тероризував українські міста через російський фронт. Українські спеціалісти виявилися єдиними у світі, хто має реальний успішний досвід протидії безпилотникам, і вже були направлені до кількох держав регіону для експертної оцінки, навчання та демонстрації принципів роботи антидронової оборони. Україна не воює проти Ірану на Близькому Сході, але готова ділитися своїм досвідом і своїми рішеннями. Це вже не дипломатія країни, яка просить допомоги. Це поведінка держави, яка починає експортувати нову унікальну форму безпеки.

Черговий крок у великій грі впливів

Геополітична вигода для України полягає насамперед у тому, що вона входить у систему безпекових розрахунків держав Близького Сходу як корисний партнер. Це принципово змінює позицію Києва в регіоні. Довгі роки монархії Затоки будували зовнішню політику максимально прагматично: вони готові працювати з тими, хто дає реальну користь, а не лише моральні аргументи. Україна тепер відповідає саме цьому критерію. Країни, які самі опинилися під ударами іранських ракет і дронів, побачили в Україні державу, яка вже пройшла через цю форму війни і навчилася збивати масований дешевий повітряний терор не лише дорогими ракетами, а й значно ефективнішою комбінацією засобів - від РЕБ до дешевих перехоплювачів. Це створює для нашої країни новий тип політичної суб'єктності.

Другий геополітичний ефект - посилення двосторонніх каналів із державами, які мають значно більший вплив на США, глобальні фінансові ринки та енергетичну архітектуру, ніж це часто сприймають у Києві. Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар і Кувейт - це не просто багаті країни. Це важливі вузли глобального впливу, через які проходять енергетичні, інвестиційні, дипломатичні та оборонні потоки. Якщо Україна стає корисною для їхньої фізичної безпеки, вона автоматично зміцнює свої позиції у переговорах із Вашингтоном, Лондоном і Парижем. Українська сторона уже прямо говорить про те, що допомога Україні з боку Заходу не має просідати через близькосхідну кризу, і водночас наголошує, що Київ може запропонувати регіону стабілізаційний внесок.

https://zn.ua/ukr/WORLD/nimechchina-pomjakshila-obmezhennja-na-eksport-ozbrojen-dlja-ukrajini-ta-krajin-perskoji-zatoki-ministr-ekonomiki.html Німеччина пом'якшила обмеження на експорт озброєнь для України та країн Перської затоки - міністр економіки

Третій рівень вигоди - політична ерозія російської монополії на «розмову з Глобальним Півднем». Москва роками намагалася продавати країнам Близького Сходу тезу, що Росія є незамінним силовим партнером, а Україна - це лише майданчик війни, залежний від чужої волі. Ситуація 2026 року цю схему руйнує. Сам факт, що держави Близького Сходу звертаються до Києва по антидронову експертизу, означає, що російська військова модель більше не виглядає безальтернативною. Ба більше, саме Україна, а не Росія, виявилася носієм найбільш актуального досвіду боротьби з іранськими безпілотниками. Це особливо важливо для регіону, який десятиліттями купував системи ППО за десятки мільярдів доларів, але зіткнувся з банальною проблемою: обмінювати дорогі перехоплювачі на масові дешеві дрони економічно невигідно. Україна приносить туди те, чого бракувало класичним західним архітектурам безпеки, - досвід дешевої, гнучкої та масштабованої протидії.

Ще один геополітичний наслідок - потенційне переформатування ставлення держав Близького Сходу до війни Росії проти України. Багато які з них дотримувалися балансування: не розривали контактів із Москвою, не хотіли повного розриву з Тегераном, але й не хотіли конфронтації із Заходом. Проблема для них полягала в тому, що українська війна залишалася чужою. Іранські атаки змінюють цей баланс сприйняття. Те, що раніше було для арабських монархій далеким східноєвропейським конфліктом, тепер отримало пряму локальну проєкцію. Держава, яка вміє нейтралізувати саме іранський інструмент терору, автоматично стає ціннішою як союзник.

Економічний потенціал кооперації єнабагато більшим, ніж може здаватися

Економічні переваги для України у цій історії навіть важливіші за геополітичні, бо саме тут може з'явитися довгий ресурс, а не разовий політичний бонус. За свою допомогу Україна може отримати гроші і технології. Київ намагається перетворити бойову експертизу на контрактну модель. У нормальній логіці оборонного ринку це виглядає так: українські компанії не просто продають окремий виріб, а заходять у повний цикл - навчання, адаптація, технічний супровід, локалізація, спільні розробки, сервісні контракти та, можливо, спільне виробництво. Для країни, що воює, це один із небагатьох способів не тільки втримати оборонний сектор, а й вивести його в зовнішню комерціалізацію без втрати субʼєктності.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

https://zn.ua/ukr/ECONOMICS/ukrajina-mozhe-vihotovljati-zbroji-na-blizko-40-mlrd-v-rik-ale-hroshej-na-tse-ne-vistachaje-chernjev.html Україна може виготовляти зброї на близько млрд в рік, але грошей на це не вистачає - Чернєв

Найважливіше тут те, що держави Близького Сходу мають не просто попит, а платоспроможний попит. Їхня проблема не в дефіциті грошей, а в дефіциті швидких та ефективних в цій ситуації рішень. Коли українські антидронові технології покажуть себе як реальний інструмент захисту нафтогазової інфраструктури, портів, аеропортів, військових баз і критичної логістики, це відкриє для українського ОПК ринок, де рішення купують не поштучно, а масово. І саме тут з'являється головний економічний козир: на відміну від західної допомоги, яка політично залежна, така співпраця може бути ринковою, а значить, стабільнішою.

Саме зараз інтерес арабського капіталу до українського defense-tech треба розглядати як початок структурного тренду. У публічному полі наприкінці 2025 року з'явилася інформація про намір інвесторів з ОАЕ придбати 30% української FirePoint за оцінки близько 760 млн дол. Щоправда, заяву було повернуто без розгляду і повторно її ще не подано. Але навіть у такому вигляді цей кейс уже важливий тим, що регіональний капітал не просто придивляється до українського ОПК, а готовий заходити в капітал компаній, які мають бойову перевірку і масштабований портфель продуктів. Для України це критично, бо така модель дає можливості для стрімкого розвитку промисловості.

Окремо варто розуміти, чому саме партнерство з країнами Близького Сходу виглядає настільки перспективним для українських виробників. У цих держав є три ключові ресурси, яких бракує Україні: довгі гроші, можливість швидкого масштабування закупівель і доступ до глобальних технологічних мереж. Україна своєю чергою має те, чого немає у багатьох багатих монархій, - відтестовані в бою рішення. Це ідеальний обмін. Затока може вкладати капітал у виробничі лінії, у спільні R&D-програми, у виробництво товарів подвійного призначення, у закупівлю компонентів, у експортне масштабування. Україна може дати продукт, тактику застосування, команди інженерів, операторів, інструкторів і, головне, постійний цикл адаптації до еволюціонуючих загроз. У defense-tech саме це зараз є найціннішим активом.

https://zn.ua/ukr/WORLD/zelenskij-pro-drobovu-domovlenist-zi-ssha-spodivajetsja-shcho-teper-amerikanski-druzi-bilsh-skhilni-.html



Ще один економічний плюс для Києва полягає в тому, що близькосхідний попит може стати джерелом валютної виручки для українського ОПК без руйнування його воєнної логіки. Проблема українського defense-tech давно в тому, що галузь швидко зростає технологічно, але живе в умовах бюджетних, експортних і виробничих обмежень. Якщо Київ вибудує правильну модель контролю експорту і державного погодження, то допомога країнам Затоки може не висмоктувати ресурси з фронту, а, навпаки, дати гроші на розширення виробництва, нові цехи, нові кадри, нову інженерію та масштабування серій.

Наразі 2026 року потенційний обсяг українського ОПК оцінюється на рівні до 60 млрд дол., однак має набагато більший потенціал для розвитку. Якщо виробництво подвоюється, а приватний сектор уже демонструє таку динаміку, то у такій конфігурації саме експорт стає ключовим джерелом фінансування галузі, яке дає змогу підприємствам масштабувати виробництво, інвестувати у технології та зберігати темпи розвитку. Водночас критично важливо зберігати пріоритет повного забезпечення потреб фронту в Україні. Баланс між внутрішнім забезпеченням і контрольованим експортом формує базову модель, за якої Україна може трансформуватися у системний оборонно-промисловий хаб Європи.

Те, що наразі потрібно українській оборонці, - це масштаби. І саме зараз ми маємо вікно можливостей для їхньої реалізації. Якщо держава та приватний сектор зможуть адекватно домовитися та не згаяти цього шансу, це відкриє вікно для моделі експорту сили, яка в довгостроковій перспективі стане ключовим драйвером української економіки.

Не тільки. Українці меншого дурня вибрали президентом !!!

скільки платять українським операторам ппо в перській затоці?
20 тищ грн?

Точно, якийсь сюрреалізм. Воюєте ви краще за нас, але до стандартів НАТО ви ще не дотягуєте. А може не треба яйця по 17 заганяти і двушечки не мацкву катати..?

звісно дякуємо за компліман, але кволі американські генерали наразі нічим, окрім компліментів, нам допомогти не можуть.

Тільки Чубчику не кажіть.

У нас и зеленский лучше руководит!

Просто дайте більше "Патріотів", і ви отримаєте більш передові, перевірені в боях поради від ЗСУ. Це очевидно.