На Сумщине дрон РФ убил двух гражданских в приграничной громаде

Терором можна перемогти лише тих, у кого страх за себе конвертується у дії з самозахисту.
Наші люди знімають "прильоти" КР за пару сотень метрів від себе, поки поляки розгортають вітрила, тільки почувши сигнал повітряної тривоги з сусідньої України.
У русні так само. Тому всі заклики бомбити мірняк на росії - або результат поверхневості та недолугості коментатора, або цілеспрямований ворожий вкид, розрахований саме на таких коментаторів.
Чим ми з ними схожі, так це відношенням до життя в екстремальній ситуації: не дуже-то й цінне, "відосік" часто виявляється ціннішим.

"Самозахист" - це "активні дії", а не "втеча світ за очі...". Навіть просте копання окопу - це теж "самозахист"... "Знімання прильотів" нашими людьми - одна з форм прояву "фаталізму", тобто, свідоме сприйняття "невідворотнього"... Бо не можна жить у страху, роками... Це - цілком нормальна реакція людини, на постійну небезпеку... У мене дружина уже спокійно сприймає дзижчання "шахєдів", і вибухи - але спробуй її витягти в ліс! "Бо там зараз гадюки повилазили!...". А тих гадюк вона, може, пару разів за все життя, бачила - я тільки один випадок пам'ятаю...

Сутність тероризму яка? Виконуйте наші вимоги, або хтось з вас загине під час наступного "акту залякування". І можливо, це будеш - саме ти. Тероризм - це завжди персональне звернення до великої маси людей. Як писав біглий Рєзун, щоб керувати натовпом, треба розбити його на маленькі страхи. Щоб кожний сам за себе боявся. І тоді розмір натовпу вже не має значення.
"Фаталізм" вбиває ось цей індивідуальний страх, тобто саму основу, на якій грунтується тероризм.
І ще тероризм має містити не конкретну, а "розмиту" загрозу. Джерело якої не можна виявити аж доти, доки вона не спричинить шкоду.
На прикладі вашої жінки. Ішакєд, що летить, можна визначити на слух або візуально, тобто можна оцінити імовірність того, що він влучить саме у вас.
Гадюка в лісі - зовсім інша справа. Вона може опинитись будь-де будь-якої миті, і дізнаєшся про її існування тільки тоді, коли вона вчепиться в ногу.
Терористи - це гадюки. Ніколи не знаєш, коли і звідки очікувати удару. Саме ця неможливість визначити джерело небезпеки і вчасно зреагувати створює той самий страх, через який "до лісу не ходити".
У політиці це конвертується у суспільний тиск на уряд, аби усунути загрозу (виливається у перемоги проросійських сил в ЄС, які обіцяють "навести лад з мігрантами", бо ці мігранти створюють найбільшу загрозу індивідуальній безпеці мешканців ЄС), щоб припинити постійний психічний "пресинг" від "очікування гадюки".

Це ти МЕНІ читаєш лекцію по психології? Яку я вивчав у ВИШІ?

Думки вголос. Хіба не можна?

Можна... Якщо "в тему" - то, чому-б, і ні... Я ж не "коля блоггер", який юристу-практику розтлумачує, що треба, при розслідуванні кримінальної справи, враховувать усі пом'якшуючі, обтяжуючі обставини, та особу підозрюваного, ще тоді, коли йому ще й підозру не оголосили, та з кваліфікацією дій, не визначилися...

Микола - це ще нічого, він плюс-мінус адекватний.
Тут є інші персоналії, на кшталт славнозвісного Мовчана.
Олег Хелло вже виправився: ШІ-генеровану квазіантиукраїнську лабуду більше не постить.
Ну а всякі арткори-євтушенки-лавриненки... робота у них така.
"Крупні" хижаки, типу Sergii або VinsentTuaVega, давно вже не забігають, і це добре.

І ще згадався один епізод з фільму. Не пам'ятаю вже з якого.
Підпільні бої без правил. Натовп багатих вболівальників (як на осрові Епштейна).
Вривається якийсь чорт з пістолетом.
Цілиться у натовп і вимагає віддати йому всі гроші.
Реакція натовпу - неочікувана: він починає рухатись до чорта зі словами "давай, стріляй, у тебе все одно набоїв на всіх нас не вистачить".
Чорт тікає, не зробивши жодного пострілу і без грошей.
Шкода, забув назву фільму.

Моя мама підлітком була в німецькій окупації. Багато розповідала. Три підстаркуваті німецькі солдати і комендант керували цим великим селом. Побудували декілька бруківок на центральних вулицях. Керували будівництвом, мав на увазі. Нікого не вбили і не намагалися. Били батогом того хто крав. Під час німецького відступу селяни дади їм теплий одяг, їжі. З жахом чекали приходу радянських військ. Кіровоградщина.

Моя теж була два роки в окупації , жили з бабусею напроти комендатури, ходила в школу, все працювало. Так, крадіїв вони наказували. І головне, мати і бабуся були врівноважені, спокійні люди після цього а з нами що після місяця з орками які жили на одних вулицях в містечку а інші вулиці обстрілювали вранці з 82-мм мінометів, це вони казали так віталися.