Голова у хмарах і душ від Паппергера: чи завоюють українські зброярі світовий ринок

Автор: Татьяна Николаенко

Чи завоюють українські дрони світовий ринок і чи змінять розклади сил у війнах? За останній місяць українці проїхались на чергових емоційних гойдалках – від надзвичайної кількості позитивних текстів про українські вироби у західних медіа, які от-от поїдуть на Близький Схід, до зневажливої оцінки українських потужностей від CEO Rheinmetall Арміна Паппергера, який назвав українських виробників "домогосподарками".

Тож, чи здатні українські компанії вийти на світові ринки і чи дозволить це власна держава. Адже питання відкриття експорту в Україні по суті так і не вирішене.

Більше року тому українські зброярські асоціації почали говорити про необхідність відкриття експорту, оскільки державне замовлення не дозволяє українським виробникам наростити потужності.

Україна опинилась у центрі парадоксальної ситуації – українську потребу у цій війні не може задовольнити все доступне виробництво партнерів, але при цьому грошей настільки катастрофічно недостатньо, що розвивати українських виробників можна лише через продаж товарів назовні.

Раніше президент Зеленський анонсував відкриття експорту з початку року, але насправді можна говорити лише про кілька спільних підприємств, які вдалось створити за останній час.

Розуміючи, що цей вихід не вільний, чимало компаній зареєструвались за кордоном і працюють звідти. Сам президент недавно згадав про те, що за кордоном працюють 10 заводів, які роблять перехоплювачі.

Володимир Зеленський також заявив,що Україна готується до "правильного відкриття експорту" зброї до країн Близького Сходу. За його словами, Київ планує постачати партнерам не лише дрони-перехоплювачі, а й лінії захисту, програмне забезпечення (софт), системи РЕБ тощо.

Але тут треба пояснити, як взагалі працює експорт і що насправді заважає українським компаніям.

Експорт Шредінгера

Ситуація з експортом зброї в Україні з часів повномасштабного вторгнення нагадує історію про кота Шредінгера.

Експорт насправді ніхто не забороняв, але існує ряд бюрократичних барʼєрів, які експорт обмежують чи не дозволяють в конкретних випадках.

При міжвідомчому узгодженні дозволів на експорт Державна служба експортного контролю України (ДСЕКУ) має направити запити на ключові відомства, включно з МЗС, МОУ, СБУ, ГУР, СЗР та у деяких випадках Мінекономіки.

Міноборони зараз грає вирішальну роль, бо якщо вони проти експорту, дозвіл на експорт не дають.

МОУ має отримати співдоповідь від Генерального штабу ЗСУ. Якщо Генштаб каже, що є потреба у даних виробах, то МОУ однозначно буде писати негативний висновок.

"Проблема в тому, що військові мають необмежені потреби, які ніхто в світі ніколи не покриє грошима. Основне питання: якщо виробник не провалює внутрішнє замовлення, якщо може виробляти більше, але МОУ не може закупити більше, то чи буде МОУ давати погодження на експорт таких надлишкових потужностей?" - каже співрозмовник Цензор.НЕТ на зброярському ринку.

"Наприклад: є безпілотники-розвідники, без бойової частини, які можуть вироблятися у кількостях набагато більших, ніж МОУ замовляє. Але якщо зараз піде заявка на експорт таких розвідників, то ГШ ЗСУ може знову сказати "так, грошей нема, але потреба велика, ми проти експорту" - і це буде бюрократичний глухий кут", - додає він.

Для розуміння, як стверджує радник президента Олександр Камишін, торік спроможності українського ОПК сягнули 35 мільярдів доларів, а законтрактувати змогли лише 12 (щоправда, як були агреговані цифри, вам ніхто не відповість).

Що ми можемо потенційно експортувати? Все, де є надлишок потужності: протитанкові ракети, дрони-розвідники, дрони-перехоплювачі, морські дрони, НРК.

В нас також є навіть надлишок мін, які вже не сильно замовляє Генштаб. Але навряд чи їх дозволять на експорт, тому виробники вже зараз думають, як їх переробити на інший корисний продукт.

Експорт в країни Перської затоки

Звісно, що з початком військового конфлікту на Близькому Сході українські компанії розраховували, що питання експорту піде жвавіше. І через запит країн регіону вони зможуть вийти на світовий ринок.

На початку березня засновник компанії Олександр Яковенко розповів виданню Financial Times, що ОАЕ запросили 5 тисяч дронів, Катар — 2 тисячі, тоді як Кувейт також висловив зацікавленість у придбанні таких систем.

Засновник Strix Air Едуард Баєв заявив, що їхнім дроном Air Baby вже зацікавилися країни Близького Сходу. Зокрема, Об’єднані Арабські Емірати та інші держави регіону.

Але буквально в той же час видання Оборонка повідомило про лист, що Державна служба експортного контролю (ДСЕК) із 2 березня призупинила українським оборонним виробникам дію дозволів на вивезення озброєння та військової техніки до країн Близького Сходу та Перської затоки та припинить розгляд заявок на отримання відповідних ліцензій.

Пізніше керівник Ради зброярів Ігор Федірко розповів в інтерв’ю Суспільному, що це був припис СБУ.

"Із початком війни США та Ізраїлю з Іраном багато наших виробників намагалися самостійно вийти на цей ринок. Служба безпеки України зіграла на випередження і в перший же день війни в Ірані оповістила і нас (Українську раду зброярів, — ред.), і виробників, що напряму такі операції з країнами Затоки проводити неможливо. Тому що це буде порушенням правил ввозу-вивозу товарів подвійного та військового призначення", - зазначив Федірко.

Зараз керівники держави хочуть експортувати у країни Затоки централізовано, за принципом government-to-government.

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник припустив, що Україна забороняє виробникам дронів напряму продавати продукцію на Близький Схід, оскільки держава прагне досягти комплексного рішення щодо обміну технологій БпЛА-перехоплювачів на озброєння та інвестиції.

Наприкінці березня президент Володимир Зеленський заявив,що Україна готується до "правильного відкриття експорту" зброї до країн Близького Сходу. За його словами, Київ планує постачати партнерам не лише дрони- перехоплювачі, а й лінії захисту, програмне забезпечення (софт), системи РЕБ тощо.

Також він повідомляв, що Україна отримала 11 запитів від країн-сусідів Ірану, європейських держав і США щодо безпекової підтримки у протидії іранським "шахедам" та іншим подібним викликам.

"Механізм обмеженого експорту озброєнь анонсували й відновили не як частину прямого експорту, коли ми тут виготовили й там продали, а саме як створення спільних підприємств. Те, що називається Build with Ukraine. Наше вище військово-політичне керівництво вважає, що майбутнє нашої оборонки — в цій інтеграції з іноземними партнерами", - каже Федірко.

"Нам треба йти на західні ринки, розуміти, як вони працюють. І як нам працювати на цих ринках разом. Тому в пріоритеті — саме такі спільні підприємства. Думаю, що далі оголошуватимуть про чотири-п'ять підписань таких угод на місяць. Президент пояснив, що такі підприємства Україна буде створювати тільки з країнами, з якими ми маємо безпекові угоди. Їх 29, останньою на сьогодні таку угоду нещодавно підписала Румунія", - додав він.

Водночас радник президента Олександр Камишін заявив в інтерв'ю Forbes, що для початку експорту компанія має отримати контракт з боку іноземних урядів.

І тут виникає замкнене коло.

Спільне підприємство чи 333 стаття Кримінального кодексу

Для того, щоб підписати контракт, компанія повинна мати експортну ліцензію.

Цю ліцензію видає держава. І власне питання від зброярів зараз: це буде прозорий набір правил для всіх чи вузьке горлечко лише для своїх?

І ті, хто підозрювали радше друге або взагалі не хотіли мати справу з державою, постворювали свої заводи від початку за кордоном. І тому питання експорту їх вже і не цікавить.

Українське підприємство може зараз створити СП за кордоном.

"Але якщо підприємство хоче в цьому СП виробляти продукти військового призначення, які попередньо розроблені в Україні, то підприємство має заявитися на отримання дозволу на експорт технології. Бо якщо просто по email чи на флешці передати креслення, це вже буде 333 стаття", - каже співрозмовник серед зброярів.

"І питання в тому, що українське політичне керівництво дуже негативно ставиться до експорту технологій. І, фактично, унеможливлює відкриття СП чи дочірніх підприємств за кордоном", - додає інший.

В результаті поруч існують плани Камишіна і озвучені ним обсяги спроможностей в доларовому еквіваленті, а з іншого - реальні тенденції ринку.

1 варіант. Це історія виробництва перехоплювача Octopus. У листопаді 2025 МО України та Великої Британії підписали ліцензійну угоду на виробництво цього дрона перехоплювача. Дрони почали виробляти в січні ,а вже в березні ЗМІ припускали, що їх можуть поставити на Близький Схід.

Наразі Ukraine facility platform пропонує концепцію залучення найбільш зацікавлених європейських країн до адаптації українського досвіду через створення спільних підприємств, які могли б закривати спільну потребу, і це було б оформлено на рівні урядів двох країн як ширша оборонна стратегія.

Керівник defence-напрямку Ukraine facility platform Ольга Хорошилова вважає, що це поки найвдаліша модель співпраці.

"Ми не втратили можливість виробляти в Україні, ми збільшили можливість вироблення продукції, в тому числі серійної, за рахунок розташування виробництва в Британії, при цьому ми отримуємо те, що виробляється в Британії до України, таким чином збільшуємо свою обороноздатність, але ми маємо можливість нарощувати і якщо буде надлишок, він може бути експортований", - говорить Хорошилова в подкасті.

"Причому, коли він буде експортуватися, він буде приносити також певні дивіденди України, тому що ми володіємо правом інтелектуальної власності. І це буде спільний експорт, наскільки я розумію. Інакше ліцензія не мала б працювати. Тому такий підхід до планування і певної диверсифікації є одним з варіантів", - підкреслює вона.

2 варіант. Це варіант колишнього CEO Google Еріка Шмідта і виробництва дронів Merops.

По суті, тут Україна стала полігоном, який дозволив ці дрони швидко тестувати і удосконалювати. Так, виріб постачається і в Україну, але він належить США.

І тому президент США Дональд Трам і говорить, що йому не треба українські дрони.

"Але це ще відносно хороша історія, тому що тут ми хоча б отримали продукт. Хоч він і належить США", - каже співрозмовник в одній зі зброярських асоціацій.

3 варіант – ні торби, ні груш. "Була історія, не скажу про яку компанію, коли приїхали партнери, з дружньої країни, просто подивились виріб, нічого не підписували, не фінансували, але через рік ми побачили у них аналогічний виріб на виставці. Тобто ідею фактично вкрали", - розповідає той же співрозмовник.

Це якщо просто говорити про наслідки взаємодії. Але ще є сама взаємодія.

Кілька тижнів тому довелось побути на одному зі зброярських форумів. Дискусія українців з балтійцями, якщо спрощено, і якщо прибрати слова про дружбу і вдячність, то мала такий вигляд – українці не хочуть там будуватись, бо ще небезпечніше, ніж в Україні. Представники країн Балтії цікавляться отриманням інтелектуального права.

"Ми вели переговори з балтами. Досить повільні, питали про потужності. Вони просять так мало, що ми там просто нормально не зможемо лінію розгорнути. Тому нам вигідніше, щоб СП було тут, тоді ми будемо і суб’єктом експорту", - каже не під цитування один з виробників зброї.

Але це позиція не всіх. Наприклад, колишній очільник Технологічних сил України Вадим Юник вже будує таку співпрацю з естонцями.

"Система СП у десятки разів складніша за прямий експорт. Далеко не всі компанії розуміють, як саме їм дійти згоди з партнерами. В Україні немає ринку акцій, тож іноземним партнерам, наприклад, не зрозуміло, що таке купити частину ТОВки. Виникають питання щодо захисту інтелектуальної власності, і багато інших", - визнає Федірко.

І тому співпраця в такому форматі йде досить важко.

"Ми намагаємося в прямому сенсі спаяти USB першого покоління з Type-C. Як мені сказав один знайомий: "Ми придумаємо перехідники". І це правда. Цим перехідником стає зацікавленість європейців у наших технологіях — і наша в тому, щоб вийти на їхні ринки", - додає керівник Української ради зброярів.

Камишін в інтерв’ю Forbes визнає, що для того, щоб продати виріб, треба спочатку створити філософію. Але якщо правила експорту дискутуються на рівні мит, то ось ця концепція не опрацьовується взагалі. На рівні держави.

А без цього в нас нічого не вийде. І про це буде останній підрозділ тексту.

Наразі Ukraine facility platform пропонує концепцію залучення найбільш зацікавлених європейських країн до адаптації українського досвіду через створення спільних підприємств, які могли б закривати спільну потребу, і це було б оформлено на рівні урядів двох країн як ширша оборонна стратегія.

Без цього просування буде складним, і ось чому.

А нас взагалі чекають на ринку зброї?

Ринок зброї дуже жорсткий і навіть жорстокий. Якось представники США привезли на виставку танк, а він не стріляв, бо до цього доклались їхні опоненти. І ні, не з росії.

Українці зараз мають найбільший бойовий досвід використання дронів, але це автоматом не дає нам картбланш на захід на цей сегмент ринку. Крім того, всі розуміють, що більша частина компонентів там все ж неукраїнська.

Тому минулого місяця українці жили в мріях про те, як наші дрони завоюють світ, а під кінець березня дочекались холодного душу від СЕО німецького Rheinmetall Арміна Паппергера.

Той заявив в інтерв’ю The Atlantic, що українські розробники "граються з "Лего", і не продукують інновацій.

Журналіст Саймон Шустер зауважив на це, що Україна є найбільшим виробником дронів і згадав про українські оборонні компанії Fire Point та Skyfall.

На що Паппергер заявив, що вони "українські домогосподарки. У них на кухні є 3D-принтери, і вони виробляють деталі для дронів. Це не інновація". І що його компанія продовжить робити свою продукцію.

Слова Паппергера обурили як українських виробників, так і самих українців, шо навіть збройовий концерн Rheinmetall перепросив за порівняння українських виробників дронів з домогосподарками.

Але з цих слів Паппергера, як і слів Трампа, можна робити висновок, що нас на цьому ринку ніхто з караваями не чекає.

Rheinmetall заробив десятки мільярдів євро на постачанні боєприпасів в Україну, як в рамках МТД, так і напряму через АОЗ.

Тому Паппергер правий в тезі, що продовжить виготовляти те саме, бо снаряди на складах можуть лежати десятиліттями. Дрони – ні.

При цьому сам Rheinmetall не стоїть на місці. Німецький парламент отримав на затвердження пропозицію щодо закупівлі баражуючих боєприпасів FV-014 від Rheinmetall на суму у 25 млн євро, а у разі, якщо дрони компанії успішно пройдуть кваліфікаційний етап до квітня 2027 року, то буде реалізоване замовлення на суму у майже 300 млн євро.

Відомий шоумен і керівник благодійного фонду Сергій Притула зробив заяву, що на цьому місці могли б бути українці, якби відкрили експорт.

Але тут не так все просто. Країни НАТО розбудовують свою систему безпеки на основі спроможностей і великих програм.

Для прикладу, Франція планує витратити додаткові €8,5 млрд на закупівлю боєприпасів до 2030 року, про що заявив минулого тижня прем’єр-міністр країни Себастьян Лекорню у зверненні до парламенту в середу.

Франція планує створити платформу під назвою France Munitions, яка виступатиме оптовим постачальником боєприпасів для французьких збройних сил, союзників та експортних клієнтів. Мета — розміщувати великі оптові замовлення у виробників, щоб прискорити модернізацію промислових потужностей і збільшити виробництво боєприпасів у Франції; фінансування надходитиме як від уряду, так і від приватних інвесторів, додав Лекорню.​​​​​​​​​​​​​​​​

Тобто країна будує одразу цілу систему, щоб зберегти за собою статус на ринку.

Україна теж може будувати грамотну систему входу в цей ринок, або лишитись полігоном.

 Тетяна Ніколаєнко, Цензор. НЕТ