"Азарову - отставка, Захарченко - уголовное дело", - Яценюк. ВИДЕО
Лидер оппозиции Арсений Яценюк заявил, что первыми шагами парламента должна быть отставка правительства Азарова и уголовное дело против министра МВД Виталия Захарченко.
Как сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на телеканал Рада, Яценюк уверен, что таким способом нужно наказать виновных в силовом разгоне участников акций протеста.
Читайте также: Преступник Азаров, преступник Захарченко и другие должны быть в Раде, - Яценюк
Он обратился к спикеру с требованием вызвать в парламент премьера Азарова и обеспечить процедуру рассмотрения вопроса. «Без Азарова эта процедура незаконна. Мы даем час. Пусть приезжает сюда Азаров со своим преступным правительством», - заявил Арсений Яценюк.
Топ комментарии
КОЗАК-
Козаки́ (давньорус. козакъ[1], пол. kozak, рос. казак) - вільні озброєні люди, представники військового стану, воїни-найманці[2]. Члени самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського і мусульманського світів. Термін "козак" вперше згаданий у «Таємній історії монголів» 1240р. і означав людину самотню, не пов'язану з домом і сім'єю[3]. Основним заняттям козаків була війна: розбій і патрулювання торгових шляхів, піратство в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.
У 17 столітті козаки були організовані у дві воєнні державні формації - Військо Запорозьке та Донське військо, які на початку 18 століття були інкорпоровані до складу російської монархії. Остання поступово ліквідувала козацькі автономії шляхом залучення козацької верхівки до дворянського стану, нищенням козацьких самостійницьких осередків, зросійщенням козацтва. На середину 19 століття в Росії існувало 11 козацьких військ, що були розташовані у прикордонних зонах Кавказу та Сибіру. Під час громадянської війни в Росії, що спалахнула після більшовицького перевороту 1917 року, в акваторії Чорного моря виникло три козацькі державні утворення: Українська держава, Кубанська народна республіка та Донська республіка. Після створення СРСР комуністична влада фізично винищила козацький стан у ході репресій і Голодомору. Залишки козаків воювали проти радянської влади на боці Німеччини під час Другої світової війни[4]. З 1990-1991 років, особливо після розвалу СРСР, ряд громадських організацій України, Білорусі, Росії та Казахстану намагаються відроджувати козацькі традиції.
ИЛИ ТОГО-ОНО ХОЧЕ ШОБ ЯК ПАПАНДОПАЛО -БУЛО
Слышь, Андрюша, к психиатрам обращаться не пробовал?
К НИМ ИДТИ ПОКЛОНИТЬСЯ ТОЛЬКО МОЖНО
ПРИВОЗЯТ В ГРОБАХ ....ГДЕ ТО 3 000 ЕВРО ПОЕЗДКА НАЗАД
КОЛИ ТЕБЕ (КЛІЄНТИ)ДОЇЛИ)
КЛІЄНТ- ЦЕ ЦІВІЛЬНА ЛЮДИНА З УКРАЇНИ ЯКА НАБИРАЄ ПРАЦІВНИКІВ В СЕБЕ СЕЛІ АБО В МІСТІ ТА ВЛАШТОВУЄ НА РОБОТУ В ПОЛЬЩІ ТА ЧЕХІЇ
ЧАСТКУ ЗАРПЛАТИ МУСИШЬ ВІДДАТИ КЛІЄНТУ БО ВІН ДІЛИТЬСЯ З МАФІЄЙЯКА КОНТРПОЛЮЄ ЗАРОБІТЧАН
ЛУПЯТ БАНДЕРЛОГОВ-КОТОРЫЕ СПЕКУЛИРУЮТ СВЯТЫМ.
Первая публикация стиха П. Чубинского во Львовском журнале «Мета» («Цель»), 1863, № 4. Став популярным в Западной Украине, патриотическое стихотворение не прошло мимо внимания и религиозных деятелей того времени. Один из них, священник Михаил Вербицкий (укр. Михайло Вербицький), известный композитор своего времени, вдохновлённый стихотворением Павла Чубинского, пишет музыку на стихи и впервые сам исполняет композицию в зале духовной семинарии в городе Перемышль (Польша)[2]. Впервые напечатанный в 1863, а с нотами - в 1865, композиция «Ще не вмерла Україна» стала использоваться как государственный гимн Украины в 1917 году.
Л. Белецкий, который знал Чубинского с юношеских лет, рассказал об
истории создания песни в своих воспоминаниях, опубликованных в журнале
«Украинская жизнь» в 1914 году: «В
печати мне встречалось указание, что песня "Ще не вмерла Україна" -
народная. Я могу засвидетельствовать, что это ошибочное мнение: она
действительно сочинена Павлом Платоновичем при следующих
обстоятельствах. На одной из вечеринок Киевской громады с сербами в том
доме, где квартировал и Павел Платонович, пели хоровую сербскую песню,
содержание которой не помню, но в ней были слова… "Серце біе и крев ліе
за свою слободу" (Сердце бьется и кровь льется за свою свободу).
Чубинскому очень понравилась эта песня. Он вдруг исчез, а спустя
некоторое время вышел из своей комнаты с написанной им песней "Ще не
вмерла Україна" на мотив сербской песни. Тут же под руководством Павла
Платоновича хор разучил эту новую песню при общем воодушевлении, и она
пошла в ход. Таким образом, эту песню Павел Платонович сочинил
экспромтом»
Распространение этого стиха среди украинофильських кружков, только что объединённых в укр. «Громаду», произошло мгновенно. Однако, уже 20 октября того же года шеф жандармов князь Долгоруков даёт распоряжение выслать Чубинского «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживание в Архангельскую губернию под присмотр полиции.
На начальную строку стиха значительно повлиял «Марш Домбровского» - польский гимн (его первая строчка: польск. «Jeszcze Polska nie zginęła»). В то время он был популярен среди народов, которые боролись за независимость. На мотив «Марша Домбровского» словацкий поэт Само Томашек сочинил песню «Гей, Славяне», ставшую впоследствии гимном Югославии.
В 1917-1920 «Ще не вмерла Україна» как единый государственный гимн законодательно не был утверждён, использовались и другие гимны.
В 1939 именно «Ще не вмерла Україна» был утверждён гимном Карпатской Украины.