"Я даже не мясо, я - открывашка", - пленный белорусский наемник армии РФ Андрей Лопотнев. ВИДЕО

Він лапоть - він не білорус.
Білоруси - в полку Калиновського.

він *******

На жаль, білоруси майже втратили свою мову та ідентичність. Мабуть тепер, як пюрер піде до кобзона чи щось ще трапиться, "Бєлоруссія" взагалі не існуватиме, а буде щось на кшталт "Мінская область рф" чи "Вітєбская область рф" - все до того йде.
А орки також мріють і про "Кієвскую область рф"...

Не думаю, що так...русскіє завжди відгороджувалися від людської цивілізації буферними державами, щоб у разі чого вести війни на їх території, а не на своїй.

Як самоназва етнонім «білоруси» набув широкого поширення лише після утворення Білоруської РСР (1919). Історичний контекст: До XVI століття в західноєвропейських джерелах і на мапах назва «Біла Русь» іноді застосовувалася до Великого князівства Московського, а територія ******** Білорусі переважно іменувалася Литвою.

Я вам більше скажу! Мені розповідала родичка, що працювала у музейних архівах. Коли срср врізав дуба, усі уламки імперії почали шукати свою ідентичність. І до архівів стали доволі часто звертатися за старовинними документами аутентичними мовами. І вона дуже веселилася, коли до неї приходили депутації з Литви, щоб вона їм знайшла щось відповідною мовою часів Великого Князівства Литовського. Бо литовською розмовляли по селах та хуторах, а усі документи ВКЛ були саме старо-білоруською. Бо то була офіціальна мова тоді.

Настя Кизуб : "И таких бульбашей ватных, очень много."

Ватников очень много на той части Беларуси, которая попала под советскую власть ещё в 1920 году.

А вот в западной Беларуси, куда московская совчарня припёрлась только в 1939 г. и в 1944 гг, ватников намного меньше:

например, в Гродно большинство жителей всегда были настроены против совка, уважали польскую культуру, уважали христианскую Веру, даже в советское время высказывали одобрение польского движения "Солидарность", особенно они ненавидели притеснение церкви и атеистическую парашную пропаганду.

Подавляющее большинство жителей Гродно всегда ходили в храмы на главные христианские праздники несмотря на запреты советской власти и на возможные неприятности по месту работы ил по месту учёбы.